Останні тенденції у протидії торгівлі людьми в Україні

     Основні причини торгівлі людьми, серед яких внутрішні та зовнішні чинники, в пострадянських країнах мають певну динаміку. 

    Так, традиційно виділяються безробіття, низький рівень життя, правова неграмотність населення, поверхові уявлення про легкість життя в країнах Заходу, відсутність реальної інформації про проблему, сексуалізація життя, реклама сексу, інтернаціоналізація економіки, активна міжнародна трудова міграція, розширення можливостей для українських громадян на пересування тощо. 

   Актуальними залишаються наші оцінки, зроблені декілька років тому. Але якщо 5–8 років головним чинником було безробіття, сьогодні і жінки, і експерти наголошують не стільки на безробітті як причині бідності, скільки на дуже низьких заробітках, які не дотягують до межі бідності навіть за висококваліфіковану працю (лікарі, медичні працівники, вчителі, серед яких абсолютна більшість – жінки), що тягне за собою бідність і безвихідь. Спостерігається унікальне явище обвального зниження рівня життя тієї частини населення, що за світовими стандартами належить до «середнього класу». Усе це штовхає громадян на пошук роботи за межами України. Тим часом найбільш доступної для українських жінок сферою заробітку за кордоном є сексуальна індустрія, причому в нелегальному її варіанті. Безпосереднє спілкування з жінками, що бажають їхати працювати за кордон, і з тими, хто повернувся звідти, свідчить, що негативну роль у поширенні торгівлі людьми в Україні продовжує відігравати недостатня поінформованість українських громадян щодо можливостей працевлаштування за кордоном, а також про наслідки нелегального перебування там.

    Неефективність політичних та економічних перетворень у державі, корумпованість чиновників, декларативність соціальної політики, поглиблення прірви між верхами та абсолютною більшістю населення, нездійсненність романтичних мрій перших років незалежності призвели до прояву ще одного фактора – невіри в позитивні зміни в країні. Критичність ситуації полягає також утому, що молоді люди не бачать перспектив для життя та реалізації себе в українському суспільстві. Батьки не бачать перспектив для своїх дітей. Вища освіта не стає запорукою нормального забезпеченого життя. Виїзд за кордон розглядається як умова не тільки вирішення тимчасових фінансових проблем родини, але й як стратегія життєвого шляху для молодого покоління. Зрозуміло, що інформаційні кампанії за таких обставин не можуть розглядатися як метод протидії, необхідні суттєві зміни в управлінні соціальними та політичними процесами в суспільстві.

    Ситуація ускладнюється тим, що процес міграції починає швидко набувати криміногенності, оскільки легальних можливостей виїхати працювати за кордон замало для всіх бажаючих. Крім того, серед факторів, що негативно впливають на поширення торгівлі людьми, фахівці все частіше відмічають посилення загальної криміналізації суспільства. 

   У групі правових чинників також відбулися певні зміни. Прийнято закон проти торгівлі людьми, але відсутня реально працююча системи захисту потерпілих від торговців „живим товаром” в Україні, відсутній і закон про соціальний захист українських громадян за кордоном. 

   Причини торгівлі людьми потрібно шукати й в існуванні зовнішніх чинників, серед яких слід зазначити відкриття кордонів, що спрощує можливості для туризму і пошуку роботи; інтернаціоналізація тіньової економіки; формування міжнародних кримінальних об'єднань; зростання різниці між багатими і бідними країнами; лояльне до проституції законодавство багатьох країн світу; глобалізація економіки та міграції. І тут абсолютно зрозуміло, що ліквідувати ці глобальні чинники складно, практично неможливо. Але потрібно їх вивчати, розуміти, щоб ураховувати в діяльності з протидії торгівлі людьми.

     Важливим чинником, який сформувався та проявився вже на початку нового століття, є наявність так званої соціальної мережі за кордоном. За даними дослідження Міжнародної організації праці, у більшості мігрантів, як благополучних, так і жертв торгівлі людьми, за кордоном працює хтось із родичів чи близьких друзів, знайомих,  що сприяє поінформованості про можливість працевлаштування за кордоном, значно полегшує процес виїзду. Найбільше ризикують стати потерпілими від торгівлі людьми ті, хто виїжджає в далеке зарубіжжя з метою нелегального працевлаштування через посередника, який бере на себе фінансування поїздки – оформлення візи і закордонного паспорта, покупку квитків. Ці грошові витрати є додатковим мотивуючим фактором, що не дозволяє людям відмовитися від поїздки в разі  виникнення сумнівів у її безпечності, вони ж стають і причиною того, що мігранти не можуть добровільно залишити роботу, тому що повинні повернути борги.

Динаміка тенденцій торгівлі людьми

   Масштаби торгівлі людьми в Україні. В Україні немає єдиної, консолідованої статистичної бази даних про кількість жертв торгівлі людьми. Правоохоронні органи мають офіційні дані про кількість потерпілих, яких вони реєструють у ході розслідування злочинів, проте ці дані не включають випадків, що не були задокументовані. МОМ та постачальники соціальних послуг ведуть окрему статистику щодо осіб, яким вони надають допомогу та які не завжди обліковані статистикою МВС.

  З 1998 року МВС зареєстровано 2874 злочини та винесено 528 вироків суду в справах з питань торгівлі людьми. Виявлено та зупинено діяльність більше 40 злочинних груп, повернуто в Україну понад1300 постраждалих від торгівлі людьми, в тому числі більше 160 неповнолітніх. 

   У результаті оперативної протидії злочинам, пов’язаним з торгівлею людьми, органами і підрозділами Державної прикордонної служби України самостійно та у взаємодії з іншими правоохоронними органами України:

- виявлено злочинних груп/загальною чисельністю: 2007 рік – 28/66, 2008 – 34/74, 2009 – 37/94, 2010 – 45/113; 

- припинено діяльність злочинних груп/загальною чисельністю: 2007 рік – 22/51, 2008 – 19/38, 2009 – 29/70, 2010 – 33/70;

- затримано організаторів та посібників даного виду протиправної діяльності: 2007 рік – 41, 2008 – 42, 2009 – 62, 2010 – 44;

- іншими правоохоронними органами за матеріалами наданими органами охорони державного кордону, в порядку ст. 97 КПК України порушено кримінальних справ: 2007 рік – 28, 2008 – 30, 2009 – 66, 2010 – 42;

- до кримінальної відповідальності притягнуто осіб: 2007 рік – 32, 2008 – 23, 2009 – 56, 2010 – 37.

   За даними МВС України, кількість дітей, визнаних жертвами торгівлі людьми, повернутих в Україну за період 2003 – 2010 років становила 313 осіб, з них: 2003 – 40, 2004 – 15, 2005 – 39, 2006 – 52, 2007 – 55, 2008 – 37, 2009 – 42, 2010 – 33 дитини.

   В Україні немає статистичних даних щодо дітей, які стали жертвами сексуальної експлуатації і торгівлі людьми, за статтю, віком, місцезнаходженням.