Як зробити механізми боротьби з насильством в сім’ї ефективнішими? Результати круглого столу «Запобігання насильству: гармонізація українського законодавства із стандартами Ради Європи»

      7 листопада 2011 року Міністр закордонних справ України підписав Конвенцію Ради Європи №210 про попередження та боротьбу з насильством щодо жінок та домашнім насильством. 7 місяців по тому документ так і не був ратифікований. Що має статися спершу – внесення змін до національного законодавства чи все ж ратифікація Конвенції – обговорили у Комітеті Верховної Ради України з питань прав людини, національних меншин та міжнаціональних відносин під час круглого столу «Запобігання насильству: гармонізація українського законодавства із стандартами Ради Європи», організованого Комітетом спільно з Програмою сприяння парламенту, громадськими організаціями «Ла Страда-Україна» та Інформаційно-консультативним жіночим центром.
     Конвенція створює всеохоплюючі правові рамки захисту жінок від усіх форм насильства та спрямована на попередження та ліквідацію цього явища, а також передбачає міжнародний механізм моніторингу імплементації її положень на національному рівні. Україна стала 17 державою, яка приєдналась до цього важливого міжнародно-правового інструменту, що засвідчує належну увагу Уряду до питань гендерної рівності та боротьби з дискримінацією жінок. Приєднання до Конвенції сприятиме здійсненню відповідних заходів для створення інтегрованого підходу з ліквідації насильства щодо жінок та домашнього насильства шляхом подальшого застосування положень Конвенції на національному рівні.
     "Комітет ВРУ з питань прав людини, національних меншин та міжнаціональних відносин як профільний із захисту прав людини, утвердження гендерної рівності має бажання дослідити, що відбулося протягом року, що минув із дати прийняття Конвенції, та протягом семи місяців із дати підписання цього документу Україною, а також визначити досягнення та подальші кроки на шляху ратифікації цього документу", - повідомила Олена Бондаренко, голова підкомітету міжнародно-правових питань та гендерної політики.
«Протягом лише 5 місяців 2012 року Національна «гаряча лінія» з питань запобігання насильству та захисту прав дітей, що працює у Центрі «Ла Страда-Україна», прийняла близько 5600 дзвінків, загалом за час функціонування лінії з 2004 року її номер набирали понад 33 тисячі разів. І здебільшого питання, з якими звертаються абоненти, стосуються проблеми насильства», - розповіла президент організації Катерина Левченко. Аргументуючи важливість ратифікації Конвенції, вона підкреслила, що насильство по відношенню до жінок є ширшим за насильство в сім’ї, і це не є чітко врегульованим чинною українською законодавчою базою, а також зауважила на тому, що часто чинником насильства є дискримінація. Конвенція враховує ці розмежування, як і такі аспекти, як підготовку фахівців у даній сфері та конфіденційність передачі даних про постраждалих.
     Нещодавно прийнята нова Державна цільова соціальна програма підтримки сім’ї до 2016 року включає у себе досить широке коло питань щодо боротьби із домашнім насильством, відтак, для комплексності цілком логічним було б включення до неї і плану підготовки до ратифікації Конвенції №210. 
     Очільниця правозахисної організації відмітила ще декілька важливих аспектів, пов’язаних з ратифікацією. Перш за все, коректність офіційного перекладу документу, адже саме переклад дуже суттєво впливатиме на подальше правозастосування. З точки зору гармонізації українського законодавства із європейським, ратифікація Конвенції про попередження та боротьбу з насильством щодо жінок та домашнім насильством стала б імпульсом для внесення змін до Закону України «Про протидію насильству в сім’ї», який не регулює випадки насильства між людьми, котрі офіційно є розлученими, до Адміністративного та Кримінального Кодексів, законів «Про освіту», «Про соціальні послуги», "Про рівні права та можливості жінок та чоловіків", який не враховує поняття гендерного насильств, що включає в себе і насильство проти чоловіків, - загалом близько 10 актів чинного українського законодавства. 
     Не менш значущою ділянкою роботи є формування розуміння суспільством усіх проявів проблеми насильства над жінками як у публічній, так і в приватній сферах, усвідомлення крайньої необхідності вживання заходів для зміни ситуації на краще. Для цього потрібні цільові інформаційні кампанії. Усе це можливо, у свою чергу, завдяки активній участі у процесі різних державних структур, окрім профільного Міністерства соціальної політики, та відповідної освіти для держслужбовців. Зміни мають торкнутися й освітньої царини - для того, щоб викорінити подвійну трактовку таких понять як, для прикладу, гендерна рівність, що сьогодні є масовим явищем для українського суспільства.
     Серйозним кроком мало б стати залучення громадських організацій, котрі мають значний досвід надання допомоги постраждалим від насильства жінкам, до реалізації державної політики у подоланні цієї проблеми. Йдеться про практику соціального замовлення послуг державою представникам третього сектору, яка успішно застосовується у багатьох країнах, зокрема, в Естонії.
     Уповноважений Верховної Ради з прав людини Валерія Лутковська підкреслила, що Конвенція є значущим документом для всебічного забезпечення дотримання прав людини, оскільки вона дбає про правову захищеність людини в межах її сім'ї. Особливу увагу при розробці законодавчих змін Міністерству соціальної політики Омбудсман порекомендувала звернути на статті Конвенції, присвячені забезпеченню доступу постраждалих до потрібних послуг та функціонуванню спеціалізованих установ для отримання допомоги - притулків. Також слід кардинально змінити підхід до накладання санкцій за вчинення насильства в сім'ї, зокрема, у контексті адміністративної відповідальності - штраф має бути накладеним не на родину, як це відбувається на разі, а особисто на кривдника. 
    Міністерство соціальної політики зосереджене на реформуванні роботи з кривдниками. Так, продовжуючи тему зміни адміністративних санкцій, Міністерством був розроблений законопроект щодо заміни штрафів на громадські виправні роботи. Потенційно мають з'явитися і підзаконні акти для органів місцевої влади стосовно роботи з кривдниками. Для останніх пропонують постановку на профілактичний облік та навіть обмеження у правах. Не залишили без уваги і прогресивний європейський підхід - вилучення з родини та, відповідно, сімейного помешкання кривдника, а не постраждалої із дітьми. Про нього йдеться й у Конвенції і його також потенційно мають зробити застосовуваним в Україні. Планують також замінити термін "насильство в сім'ї" на "домашнє насильство" для того, щоб охопити відносини між колишніми подружжями та дітьми і їх опікунами.
     Міністерство юстиції наполягає на тому, що перед ратифікацією, окрім довершеного, позбавленого полісемантичних конструкцій перекладу Конвенції, має бути розроблений комплексний імплементаційний законопроект, адже Конвенція охоплює настільки широке коло понять, що має стосунок не лише до змін у законодавстві, а й у ментальності народу.
     Пропозиції, висловлені під час круглого столу, були зібрані та продовжують опрацьовуватись, проте бодай попередньої дати ратифікації Конвенції з'ясувати поки що не вдалося.