ДИБА – Академічний тлумачний словник української мови
Вхід [/person/login] · Реєстрація Словник української мови Академічний тлумачний словник (1970—1980) в означеннях Тлумачення , значення слова « диба »: ДИБА 1, и, жін. , іст. 1. Середньовічне знаряддя катувань. — На палю! — князь зикнув та шаблею брязь! — До палі ще пекло і диба! (Михайло Старицький, Поет. тв., 1958, 213) ; З диби Покуту зняли [шляхтичі] ледь живого (Петро Панч, III, 1956, 426) . 2. перев. мн. Колода, яку накладали на ноги або руки арештанта. Ой на руки кайдани, А на ноги диби, — Хотять ляшки сіромаху До світа згубити (Українські народні думи.., 1955, 69) ; [Чопорій:] Бери його, веди, мосьпаненьку, і забий в диби, щоб не втік! (Марко Кропивницький, V, 1959, 139) . Словник української мови: в 11 томах . — Том 2, 1971 . — Стор. 269. Коментарі (0) ДИБА 2 див. диби . Словник української мови: в 11 томах . — Том 2, 1971 . — Стор. 269. Коментарі (0) ДИБА 3, присл. Те саме, що дибом . ♦ Диба ставати (стати) — те саме, що Ди́бом ставати (стати) (див. ди́бом ). Як скочить Лев — аж диба стала грива... На Вовка бідного насів (Леонід Глібов, Вибр., 1957, 57) . Словник української мови: в 11 томах . — Том 2, 1971 . — Стор. 269. Коментарі (0) Про сайт · Покажчик · Навмання · Помилка · API · © 2017, Webmezha