ДУБ – Академічний тлумачний словник української мови

Вхід [/person/login] · Реєстрація Словник української мови Академічний тлумачний словник (1970—1980) в означеннях Тлумачення , значення слова « дуб »: ДУБ , а, чол. 1. Багаторічне листяне дерево з міцною деревиною та плодами — жолудями. Товсті граби, берести, дуби, клени стояли, ніби густо наставлені стовпи, з зеленою покрівлею зверху (Нечуй-Левицький, II, 1956, 209) ; Дуб стояв, не скинувши ще сухого торішнього листу (Юрій Смолич, V, 1959, 646) ; * У порівняннях. Паллант.. стоїть, як твердий дуб (Іван Котляревський, I, 1952, 257) ; // Деревина цього дерева. Дуб широко використовують для виготовлення меблів. ♦ Дуба дати (врізати) — умерти, перестати жити, існувати. Вона таки швидко зачахла.. і скоро дуба дала (Квітка-Основ'яненко, II, 1956, 223) ; — На твоїх хлібах я би вже давно врізав дуба! (Костянтин Гордієнко, II, 1959, 307) ; Ставати (стати) дуба (дубом) — підніматися догори, ставати у вертикальне положення, сторч, дибом. Нам обом волосся стало дуба (Леся Українка, I, 1951, 460) ; А ось Іван.. має одну таку прикмету, що вам волос дубом стане, слухаючи про неї (Лесь Мартович, Тв., 1954, 50) . 2. діал. , іст. Великий човен, видовбаний з суцільного дерева ( перев. дуба) або зробл. з дощок. Наш дуб помчало за водою (Олекса Стороженко, I, 1957, 245) . 3. техн. , розм. Речовина, що використовується для вичинки шкіри. Швець дубом шкури пересипа (Номис, 1864, № 12617) . ♦ Дуба смаленого правити — говорити нісенітницю. Вона якогось дуба смаленого править та обіцяє груші на вербі! (Леся Українка, II, 1951, 194) . Словник української мови: в 11 томах . — Том 2, 1971 . — Стор. 428. Коментарі (0) Про сайт · Покажчик · Навмання · Помилка · API · © 2017, Webmezha