“Вісник Переяславщини”
Різдво – свято радості. І чим більше родичів в оселі, чим більше гостей, тим веселіше. А ще ж настрій відповідний колядники своїми співами-побажаннями створюють! Скільки люду було в домівках наших земляків на свято, цікавилися журналісти «Вісника».
Олег Бойко, 25 років, місто:
– У минулий вівторок, на Різдво, у нас було близько десяти колядувальників. До їх приходу ми з мамою приготувалися – дітям придбали хороші цукерки, племінникам мама приготувала гарну суму грошей. Вперше прийшли до мене куми з хрещеницею Ірою, за неї колядував кум Максим, нову колядку він вивчив з вашого сайту, вийшло трішки кумедно, адже був в колядці натяк кумі Наташі на народження в майбутньому ще й сина.
Юрій Харченко, 42 роки, місто:
– Знаєте, у цьому році, на диво, колядників було мало – три візити дітей. Чи то кодовий замок на під’їзді винуватий, чи то ми звикли, що ще кілька років тому у нас на Леваді колядувало багато учнів з інтернату. Зате успішно поколядували мої дві доньки: Соня, 5-класниця, та Маринка, їй 4 роки. Вони ходили лише по родичах, деяких сусідах та відвідали кількох Марининих однокласниць. Принесли зо 200 гривень і добренну торбу цукерок. А увечері прийшов до нас мій брат Сергій із сім’єю, у нього теж двоє дітей. Тож погуляли добряче!
Олена Новікова, 35 років, місто:
– З 5 по 7 січня в мене гостювали дві куми з Києва та мама, яка теж проживає у столиці. Я дуже зраділа їхньому приїзду. Оскільки перебуваю у декретній відпустці і майже весь час проводжу вдома з маленькою донькою, мені бракує спілкування. Донечці Лізі гості привезли чудові подарунки: інтерактивного хом’яка та дитячий музичний автомобіль-каталку. Я теж готувалася до їхнього приїзду: купила на подарунки косметику. На Святий Вечір ми всі ходили в гості до моєї бабусі. Вона приготувала кутю та інші святкові страви. Того дня в неї також гостював мій двоюрідний брат Гриша із Запоріжжя. Була рада його побачити.
Неля Дерев’янко, 42 роки, Виповзки:
– Років п’ять тому батюшка Димитрій запропонував школярам організуватися у вертеп і на новорічні свята ходити вітати односельців. Настоятель у нашій церкві помінявся, а от традиція залишилась. Дітвора і зараз переодягається в “ряжених” та ходить із вітаннями по селу, відвідує всіх учителів. Окрім вертепу, іще до нас в оселю приходили колядники.
Інна Басараб, 37 років, Гайшин:
– На Різдво до нас приходило семеро колядників. Було двоє моїх хрещеників і один – чоловіків. Що приємно подивувало – всі діти гарно колядували. Про народження Христа, про Віфлеємську зірку, про Божу Матір. Тепер багато текстів колядок є в Інтернеті – звідти діти їх беруть і запам’ятовують. З родиною на Різдво традиційно їздимо до батьків у Гланишів, так що гостями були ми.
Марія Пазіменко, 75 років, Горбані:
– Цьогорічне Різдво для мене з моїм «дідом» – Василем Пантелеймоновичем – видалося найкращим з усіх попередніх свят. Адже за святковим столом зібралися всі наші діти, внуки і правнуки. Так Люба приїхала із Черкас разом зі своїм чоловіком Олександром, їхніми донечкою, зятем і внучкою. Галя також відклала всі свої справи і разом зі своєю другою половинкою – Миколою, їхніми сином, донькою, зятем та внучком приїхали із Києва, де мешкають. Різдвяного вечора зраділи ми приїзду й нашого сина. Вася зі своєю Вірою, їхнім сином, донькою, зятьком і внучкою завітали до нас на гостини із Драбівського району, що на Черкащині. Ось таке було багате у моїй оселі Різдво Христове. А загалом, хіба може бути щось краще, аніж коли всі живі, дужі і здорові!?
225 total views, 1 views today