Словник українських говірок Карпатського регіону: «И», «І», «Ї»,

Видавництво «Писаний камінь» [http://evrika.if.ua] МП «Еврика». Місто Косів, Гуцульщина, Карпати Menu Головна Про видавництво Новини Видання Публікації Відгуки Контакти Мапа сайту Словник українських говірок Карпатського регіону: «И», «І», «Ї», «Й», «К». Дмитро Савчук 15.10.2013 · Видання И Ийга – овва! Ий-де – та де, ні Инче – інакше І Ігла – голка Ігій на тебе – лайливе, та щоб тебе Ізвор – долина потоку чи річки в горах; міжгір’я, ущелина, вузька долина міжгорами (переважно із джерелом); гірське джерело, потік; непрохідне місце, провалля; по-старослов’янському “криниця”, “джерельна вода”. На Верховині є с. Ізвор. У цьому гірському селі народився відомий вчений Петро Козинець, завідувач кафедри угорської філології, директор Центру гунгарології Ужгородського національного університету, доктор філологічних наук, професор, заслужений діяч науки і техніки України, кавалер ордена Угорської Республіки “Лицарський Хрест”, автор понад 500 наукових праць з проблем українсько-угорські міжмовні контакти, українська та угорська діалектологія, лексикографія, фразеологія і лінгвогеографія (Голос України, 2010, 3 липня). Ікос – якось Імити – зловити, впіймати Імитися – загорітися (про вогонь) Інжінір – інженер Інтарсія – вкраплення виробів з дерева тисом. У м. Вижниця Чернівецької області В. Шкрібляком засновано школу різьблення та інтарсії по дереву. Інфлюенца (італ.) – грип, інфлюенца Ї Ї – її Їлиця – ялина Їмити – схопити, зловити, спіймати Їроди – маланки Їстися – сваритися постійно, гризтися Й Йо, йо-йо – так (ствердження), так-так (єврейське) Йонота – джонатан, сорт яблуні Йошта – гібрид смородини і агрусту К Кавалок – 1) кусок, шматок, уривок; 2) урядове письмо Кавальчик – шматок Кав’ярня – кафе (польське kawiarnia) Кагла – отвір – вхід у димар, який затуляють для збереження тепла; комин, димар. Людину вбила кагла Кадуб – колодязний зруб з цілого пня; польова криниця Казання – проповідь Калабан – калюжа Калабаня – глибока водойма в руслі річки в нижній частині водоспадів чи загат, яка утворилась внаслідок вимиву русла при падінні струменю води Калабач – вибоїна на дорозі Калганівка – горілка Кальман – відповідальний чоловік у колибі, на якого покладались обов’язки постійно підтримувати запалену ватру, готувати їжу для лісорубів, прибирати й охороняти приміщення. Німецьке Kalziniezen – випалювати (за допомогою вогню), кальцинувати, кальман – гарячий чоловік Кальтер – сорт яблук Калюхатий – череватий Калямар – чорнильниця Каменець – місцина у с. Старі Кути Косівського району Івано-Франківської області. Праслов’янське kamenьcь – “який містить каміння, кам’янистий”; “щебінь” Камеральний – державний Камізелька – жилетка, безрукавка міського типу Камінь – міра ваги, яка використовувалась при продажі риби Кам’янка – бруслина (ягода) Канапа – спинка дерев’яного ліжка або лавки Канапка – бутерброд Канатка – вид зачіски Канейстра – вуздечка для коня Канона – гармата Кант – кут стола. Гроші поклади на кант! Віддай борг Кантар – вуздечка Кантівка – сорочка з квадратним або прямокутним вирізом для шиї Канцер – рак (медичне) Капа – покривало Капарник – грязнуля Капейстра – вуздечка Капличка – у християн невеличка споруда без вівтаря для відправ і молитов Капці – вовняні шкарпетки Капчурі – високі в’язані вовняні шкарпетки, переважно прикрашені узором Капшук – торбочка для тютюну Карабушка – коробка Карк – шия, зашийок Карпати, Українські Карпати, Лісисті Карпати – найвищі гори України. Назва гір Карпати виникла у глибині віків ще в часи фракійської епохи і є залишком тогочасної мови (Ю. Карпенко). Вихідне слово для цього топоніма існує в албанській мові karpe – “скеля” та в болгарській карпа – “скеля”. Слов’яни називали Карпати просто Гори, іноді Угорські гори, Планина. Також вважається, що назва “Карпати” завдячує народам, які там мешкали, зокрема карпам. У ІІ ст. н.е. Птоломей засвідчив, що на цих землях жили карпи (І. Драбчук). У Птоломея Карпати мали назву Alpes Bastarnidae, яка походить від слова бастарни – бойове кельтське (за німецькими археологами – германське) плем’я, що в останніх сторіччях до н.е. зайняло Карпатську Україну. Загалом назви багатьох карпатських гір, хребтів та місцевостей завдячують народам, які здавен там мешкали: беси- Бескиди, павичі – Павуші і т.д. Карпати – найбільші за площею і висотою гори України. Гірська територія Карпат охоплює близько 2,4 млн. га площі, а разом з прилеглими до неї рівнинними районами – 3,7 млн. га (6 % території України). Гори простягаються з південного сходу на північний захід майже на 300 км по довжині і 100-150 км по ширині. Карпати – зелене серце Європи. Гори Карпати за віком відносно молоді. Вони виникли протягом альпійського етапу гороутворення під час неогенового геологічного процесу кайнозойської ери, який у часових межах почався приблизно 25 млн. років тому. До того часу на місці гір був океан Тетіс. Одночасно з утворенням Карпат формувались Альпи, гори Південної Європи, Криму, Кавказу, Гімалаїв, відбувались відокремлення Середземного, Чорного, Азовського морів, виникали хвойні та листяні ліси, з’являлись примати, великі тварини і риби. Процес формування гір продовжувався і у четвертинному періоді й досі вваєжається незавершеним. Протягом останніх 8-10 млн. років у горах розвиваються інтенсивні водно-ерозійні процеси, які зумовлюють постійне винесення грунтів і гірської породи поверхневим стоком води в низини. Вчені вважають, що внаслідок водної ерозії товща гір зменшилась (“зрізалась”) приблизно на 1000 м. Карпатське золото – у Карпатах золоторудні поклади знаходяться поблизу с. Мужієве Берегівського району Закарпатської області. Для виробництва золота створено Мужієвський золоторудний комбінат, на якому, починаючи з 2000 року, проводиться видобуток золотоносної руди. Спочатку руда направлялась на Придніпровський хімічний комбінат для перероблення і отримання золота. Карпатські болота – з другої половини ХІХ ст. до 1913 року на Україні були розпочаті меліораційні роботи, до 1913 року осушено близько 1 млн. га боліт (переважно на Поліссі, тоді ж осушено Самбірські й Карпатські болота (Енциклопедія українознавства, 1993, Т. 1, с. 155) Карук – пластмаса Каруца – віз Касарня, касата – казарма (касарня – українське слово) Касетка – скринька Катапулька – рогатка, метавка Катафейка – смертне ложе Катга – вірменська паска, яка пеклася з пшеничного грису і заправлялась медом Катер – нежить (польське katar) Катран – шматина, ганчірка Кафтан – піджак, блуза Кашиця – любе кріплення берегів річки з дерева, каменю, шутру, лози і дроту. Кашиці – народний спосіб кріплення берегів річок, давній інженерний винахід гуцулів, протипаводкова гідротехнічна споруда, яка будується з місцевих матеріалів. Береги річок також кріпились кашицями для сприятливого і більш безпечного сплаву лісу (дараб). Каюк – кінець Квапитиси – поспішати Кватира – тимчасове помешкання, квартира Кватирка – чверть літра Кебета – мізки. Він має кебету в голові Кебеч – вибоїна на дорозі Кедрова палата митрополита – лікувально-відпочинкова резиденція митрополита Андрея Шептицького в урочищі Підлюте Рожнятівського району Івано-Франківської області. У народі звуть “дачею Шептицького”. Збудована на початку ХХ ст. попередником А. Шептицького митрополитом Сильвестром Сембратовичем. Будівельним матеріалом служив кедр (кедри зростають у Підлютому). Зруйнована гарматним вогнем російських військ під командуванням генерала Брусилова під час Першої світової війни. Кілька разів відновлювалась з використанням смереки та ялини. В радянський період на дачі відпочивали найвищі партійні діячі (Хрущов, Підгорний, Шелест, Щербицький та ін.). У 1970-х роках – дача тодішнього Голови Верховної Ради СРСР М. Підгорного, яка за нез’ясованих обставин згоріла, але згодом швидко відновлена. У 1999 році передана Івано-Франківській єпархії УГКЦ (І. Іванишин, 2006). Кельнер – офіціянт Кериня, кіриня – брудний, неохайний Кертина – кріт Кєдра – кедрова сосна Кєловий – хворий на грижу і нерозворотливий, повільний. Грижа, кила (медичне) К’ємувати – тямити, пам’ятати К’єцка – грона (винограду); грудка Кєчира – невисока гора, не поросла лісом Кила – центнер Килимарка – ткацька фабрика Кивати, киватися – зачіпати, ворушити, ворушитися, торкатись Кимак – палиця, комачка, поліно Кимка – пам’ять Киптар, кептар, кіптар – безрукавка з овечої шкіри з орнаментом, короткий, без рукавів, вишитий кожушок Кирзаки – кирзові чоботи Кириня – засміченість, непорядок Кисилиця – різновид борщу з вівсяного або житнього борошна; густий компот з яблук Китиця – гуцульський одяг Кичера (кічера, тєчера) – гірська вершина, гора, покрита лісом Кичери – гори Ківати – трогати. Не ківай – не займай мене Ківна – вагітна Ківот – різьблена церковка Кігті – спорядження сплавника лісу Кіжниця – земля, призначеня для косіння трави Кізли – крокви Кіла – центнер Кільце – весільний головний убір молодої Кімак – дрючок, шматок дерева Кіпно – відлига Кіпня – місце на землі, де розтанув сніг Кірині – нечистоти, бруд, безлад Кіт – замазка для вікон Кладка – вантовий (на тросах) пішохідний міст через гірську річку. “Я до твого серця кладку прокладу” – слова із пісні Клака – толока, шарварок, суботник Клевак – шматок Клевець – молоток Клепаня – зимова суконна і хутряна шапка Клецки, клюцки – страва з вареного тіста. Клецки-клецки, говори по-німецьки Клинок – вішалка, забитий у стіну кілок для вішання одягу Клоччя – випрядений льон, який використовується для ткання Клуби – стегна. Мене щось клуби болять. У неї гарні клуби Клунтя – дрантя Кльоц – кусок дерева. Він жодного кльоца з лісу не виніс Клюб – клуб Клюка – палиця-кривулька Клюцки – галушки; ліниві вареники Клявза – лісосплавна гребля-гамованка, загата на гірській річці, яка слугує для накопичування води та сплаву лісу. Очевидно, походить від імені австрійського інженера-гідротехніка Клаузе; гребля (польське jaz) Клямбра – скоба для скріплювання колод Клямка – ручка дверей Клянчати – стояти на колінах, в переносному значенні – принизливо благати Кляса – клас Клячати – робити сир Кназь, княгиня – наречений, наречена, на весіллі – молодий, молода Кнайпа – кафе Книглі – кнедлики Книзь – молодий на весіллі Кніжня – молода (на весіллі) Кобелці – килими на підлогу Кобзани – вірмени Коби – якби Кобили – сорт квасолі Кобилиця – невелика гать на річці (бойківський діалект) Кобих – коли б, якщо б Коварня – порожнина Ковбель, ковблик – риба Ковбер – маленька загата на річці Ковбук – колода, кусок деревини, кругляк Ковбур – глибоке місце в річці Ковкок – відпиляний шматок колоди Ковнір – комір Ковня – дуже груба нерівна деревина; шматок колод и або викорчуваний пень дерева; обгорілий пеньок дерева Ковтати – стукати Козарь – гриб-підберезовик Колега, колежанка – товариш (подруга) з навчання, роботи (польське кolega, коlezanka) Колесо – велосипед (на Буковині) Колєйовий – залізничний Колодиця – криниця у вигляді встромленого в землю кадоба Колодій – майстер, який виготовляє вози, сани, колеса; стельмах Колиба – курінь для чабанів, пастухів, лісорубів; житлова однозрубна будівля без стелі, без вікон, з отвором на даху, одним входом і відкритим вогнищем у центрі. Слово “колиба” відноситься до грецизмів, тобто запозичене з грецької мови; пов’язане з румунсько-болгарськими рухами вздовж Карпат (Енциклопедія українознавства, 1993, Т. 2, с. 433). Колиба – це тимчасове житло лісорубів, “гуртожиток”. Після роботи лісоруби повертались з лісу на відпочинок до колиби. Там вони сушили одяг, постоли, чоботи, онучі, харчувалися, спали. На нічліг люди вкладались на тапчани по колу, ногами – у бік ватри, головами – до стіни колиби. Тапчани були встелені м’якою хвоєю. Вкривались джергами (ліжниками). У колибі завжди знаходився відповідальний чоловік (кальман). Ватра запалювалась у центрі колиби, дим виходив через отвір на даху. Ватра повинна була горіти постійно. Не дай Боже погаснути ватрі – очікуй неминучого лиха (В. Кравчук, 2003-2008). Коліда – коляда Колія – залізниця Коломийки – лаконічні народні співанки про різні грані життя. У Карпатському регіоні складено понад 70 тисяч коломийок Коломия – місто в Івано-Франківській області, розташоване на березі р. Прут. Ворота гуцульського краю, інтелектуальний та культурний центр Гуцульщини. Столиця коломийок та писанкарства. “Коломия – не помия, Коломия – місто, в Коломиї такі дівки, як пшеничне тісто” – найбільш відома коломийка. Праслов’янське Kolomyja – глибока вибоїна, наповнена водою. Кольба – приклад (німецьке) Колянська вода – одеколон (польське woda kolonska). “Запашну воду” вперше почали виготовляти в Кельні і французи назвали її еan de Cologne – “вода з Кельна”. Так виникла назва одеколон. По-французькому місто на Рейні звучало як Колонь, по-німецькому – як Кельн (Є.Д. Чак, 1991). Комарник – пастуша колиба (румунське comarnik – повітка чабанів) Комашня – поминки Комин – димар Комірне – наймане бідняцьке житло Комірник – винаймач житла, кімнати Коновка – відро; дерев’яна посудина з одним вухом для води чи молока Контентний, контетний, кунтетний – задоволений (французьке content – задоволений) Конче – обов’язково Коняк, коняки – кінський гній; кінський послід Кόпати – бити носаком взуття; вдарити ногою з розмаху, дати шпіца Копил – байстрюк, позашлюбна дитина Копиця – копа сіна, невеликий стіжок сіна Корба – ручка, якою крутять вал з ланцюгом (тросом, линвою) і витягують з криниці відро з водою Корець – міра ваги, 100 кг Коркочі, горгочі – плечі. Посадити дитину на коркочі, сідай на коркочі Корнет – музичний інструмент, грати на корнеті Корок – корок (у виноробів світу є таке поняття як “corked” – тобто з корком) Кортіти – хотіти Корчуги – короткі дерев’яні сани, якими перевозять довгу деревину, ставлячи на одні корчуги один кінець дерева, на другі – другий Косиці, косиця – квітка Костьол – католицька церква Котюга, котуга, кутюга – собачка, пес. А дощ все мерчить та мерчить, а котюга бреше та бреше Котики – щиколотки Коц – вовняна ковдра, укривало Коцкати – стукати Коцьо – Микола Кочело – колесо Кочерги – кут біля печі Кочєн – качан Кочіння – пологи в овець і кіз Кошара – загорожа для відпочинку овець Кошіль – кошик з лози Краватка – галстук (польське krawat) Крак – гілка Крака – вовняна різнокольорова стрічка, якою підперезували запаски Краплики – суто Святвечірня гуцульська страва, яка подається холодною Креденець (застаріле) – шафа для посуду, буфет Креденс – кухонна шафа, сервант, буфет, шафа для посуду (польське kredens) Крейцер – гроші, дрібна австрійська монета Крижі – поперек, поясниця (польське krzyźe) Крижмо – біла тканина, у яку сповивають дитину хрещені батьки після обряду хрещення Крижівка, крижевка – головка капусти Криївка – схованка Криса – відігнутий край капелюха Крисаня, кресаня – літній головний убір – чоловічий фетровий капелюх з прикрасами Кришениця – нарізані ножем овочі, фрукти чи інші продукти, почищені і підготовлені для сушіння Кріс – рушниця, гвинтівка, карабін Крішка – трішки, небагато Крокіс – вир у річці Крстити – здійснювати обряд хрещення Кружок – дерев’яна дошка круглої форми з ручкою для кулеші Крутіж – вир Ксьондз, ксєндз – священник Кубік – резерв або виїмка грунту на прируслових ділянках річки Кугут – півень Кугутки, кугутики – сережки, кліпси Куку в руку – дати хабара Кукуц – обрядова булочка Кулеша, мамалига – варений хліб з кукурудзяної муки Кулеша, бануш – густа кукурудзяна каша Кулет – витесаний із смереки спеціальний заокруглений держак, яким перемішують киплячу кукурудзяну масу-мамалигу Кулко – кільце Кумека – розум. Кумекати – (думати). Треба мати кумеку – розум Курбало – більш глибоке місце в річці Курмей – мотузка, міцна сукана мотузка Курячі лапки – їстівний гриб; офіційна назва – рогатик жовтий, або рамарія, інші назви – булавиця, півнячий гребінець, грибна локшина Кутання – порання Кутати – доглядати, вирощувати (про дитину, худібку) Кути – перезволожена місцевість; назви населених пунктів Карпатського регіону (Кути, Старі Кути, Стрілецький Кут та ін.) Куфер – скриня, чемодан; дерев’яна скриня з випуклою кришкою для одягу (німецьке Koffer – валіза) Кухня – допоміжний будиночок, у якому влітку готується їжа Кучма – висока бараняча шапка Кушіти – куштувати їжу Кушка – полонинська деталь – дерев’яна “сумка”, яка чіпляється на черес (ремінь) і у яку кладуть брусок для мантачення коси Кушнір – чоловік-ремісник, який обробляє овечі шкурки Також читайте: Словник українських говірок Карпатського регіону: «А», «Б». Дмитро Савчук Словник українських говірок Карпатського регіону: «В», «Г», «Ґ». Дмитро Савчук Словник українських говірок Карпатського регіону: «Д», «Е», «Є», «Ж», «З». Дмитро Савчук Словник українських говірок Карпатського регіону: пояснення та походження слів. Дмитро Савчук Автор: Дмитро Савчук Написати коментар Відмінити відповідь Ім’я * Email * Сайт « Попередня публікація Наступна публікація » Пошук Наш проект Літературно-мистецький і громадсько-суспільний часопис «Гуцули і Гуцульщина» Нові коментарі Наталя до Гуцульщина і гуцули в творах Івана Франка. Петро Арсенич. Нижній Березів у житті І. Франка Село Космач: пам’ятники, пам’ятні хрести, могила УПА, пам’ятні стели та меморіальні таблички до Слава не вмре й не загине… Олекса Кушнірчук Засідання клубу «Здоров’я» на тему «Профілактика алергічних захворювань» до «Народні рецепти. Лікування захворювань лікарськими рослинами. Поради на кожен день». Ліки з саду. Іван Гоянюк dedal.ikar до Дорога до храму. Василь Курищук. Част. 1 Станіслав Михайлюк до Дорога до храму. Василь Курищук. Част. 1 Видання Автори Іван Війтенко Іван Гоянюк Іван Карп’як Іван Мисюк Іван Молинь Іван Попович Ігор Гаврилюк Ігор Пелипейко Аделя Григорук Богдан Радиш-Маринюк Валентина Молинь Валерій Сергєєв Василь Курищук Василь Потяк Василій Бойчук Володимир Близнюк Галина Павлюк Гуцулятко Дмитро Арсенич Дмитро Мохорук Дмитро Пожоджук Дмитро Савчук Лариса Чупринчук Любов Яворська Любомир Держипільський Людмила Свирид Микола Близнюк Микола Чорнокниш Мирослав Соколюк Михайло Городенко Михайло Дідишин О. Німець Оксана Соколюк Олекса Кушнірчук Олена Григорак Світлана Шкрібляк Соломія Мардарович Степан Петращук Друзі та партнери Газета «Гуцульський край» Гуцульщина туристична Довідник Косівщини Каталог Косівщини Кафедра Дизайну КІПДМ ЛНАМ Косів, Гуцульщина, Карпати Косівська дитяча школа мистецтв Косівська центральна районна бібліотека Рок-гурт «Гуцули» Гуцульська кераміка Фотографії Косівщини Алкос Яворів мистецький Косівщина на карті Водоспади у Косові Церква Пресвятої Трійці у селі Яворів Скали у Косові Новини Косівщини 8 тез незаконної окупації Криму Свиня. Відома і не дуже Підприємці оформляють найманих працівників Події на Гуцульщині Свято майстрів народних художніх промислів «Гуцульщина — перлина народного мистецтва» XXIII Міжнародний гуцульський фестиваль, с. Рахів Етно-фестиваль «Березів-Бандер-Фест» Оголошення Косівщини Постійна робота: Шукаю спецiалiстiв будiвельних робiт в Польщу Різне: Домашні вареники з сиром, картоплею, капустою та пельмені Сільськогосподарська техніка, трактори: Візьму в оренду трактор САТ 428Е або ГАЗ 66 з правом на викуп © 2011–2017 Видавництво «Писаний камінь», МП «Еврика» Розробка та підтримка «КосівАрт»