Містечкові історії

Машину довелось чекати 15 хвилин, але очікування були винагороджені. Двері «Ланоса» відчинив водій:

– Сідайте, куди їдемо? – ввічливо запитав.

Леся назвала адресу, вона поспішала, ранковий дощ переінакшив усі плани.

Водій виявився балакучим. Говорив, не втихаючи, про політику, ціни, своїх клієнтів:

– От учора сіла до мене в машину тітка одна і сказала везти її в лікарню. Доїхали, а розплачуватися не хоче. Їй, бачте, хтось сказав, що до лікарні всіх повинні везти безкоштовно, а ми, таксисти, це знаємо і мовчимо, бо це нам не вигідно. Зустрівся б мені той жартівник, я йому пояснив би, де жартувати не слід. Ледве видавив з неї 15 гривень. Не робота – самі нерви.

– Машинка у вас хороша, нова? – поцікавилась Леся.

– Угу! Я не таку хотів, цю теща подарувала. Живу з її дочкою п’ять років, ледве дочекався! – поділився сокровенним чоловік.

«А сам заробити не пробував?» – так і крутилось на язиці в дівчини, але свої думки вона залишила при собі.

– От чому ми так погано живемо? У мене є своя теорія, і я думаю вона правильна на всі сто! От є жиди, а є євреї. Є росіяни, а є москалі. Є українці і є хохли. Серед нас, українців, хохлів чимало. Це між іншим ті, які під час війни з німцями поліцаями були. За шматок хліба і 10 копійок односельчан продавали. Я точно знаю, що треба мати сумління, честь і в будь-яких ситуаціях залишатися людиною! За собою дивитися, а не в чужій кишені гроші рахувати, тоді буде порядок, – продовжував доводити свою теорію таксист.

Врешті доїхали до місця призначення. Леся запитала, скільки коштує проїзд.

– Сорок п’ять гривень, – повідомив чоловік.

– Чому ж так дорого? Я ж учора так само викликала таксі і заплатила майже вдвічі менше, – не поступалася Леся.

Чоловік, який до цього був сама люб’язність, розгнівався не на жарт.

– Я не знаю, хто там вас куди возив. Сват, брат чи коханець, а мені платіть стільки, скільки я сказав!

Леся витягла гаманець, дістала 50 гривень, віддала водію. Він почав порпатись в кишенях і шукати здачу.

– Решту залиште собі, на розвиток бізнесу!

І вже виходячи з таксі, додала:

– Машина у вас гарна, і говорите правильно, і теорія цікава. Одне тільки не зрозуміла я, в якій категорії ваше місце…

Дощ припинився, розпогодилось. От і добре, думала дівчина, додому добиратися треба пішки, не хотілось ще раз натрапити на водія з теоріями. Та і гаманець у Лесі був порожній.

Юлія Надточій

276 total views, 1 views today