Письменник-сталкер Маркіян Камиш про минуле і теперішнє чорнобил

[http://studway.com.ua/] STUDWAY Тести IELTS TOEFL GMAT GRE TestDaF FCE CAE Можливості Подорожі Україною За кордон Лайфхаки Інсайди Новини Події 911 Блоги Пошук: Письменник-сталкер Маркіян Камиш: «Чорнобильська зона – це перемога природи над людиною» Вікторія Фещук 27.04.2016 Подорожі VK Facebook Twitter Twitter Google+ 26 квітня до 30-річчя з дня аварії на ЧАЕС в Інституті філології відбулася зустріч із Маркіяном Камишем, 27-річним українським письменником та сталкером, автором книг про зону відчуження «Оформляндія або прогулянка в Зону» та «Київ-86». Письменник нелегально відвідував закриті території більше шістдесяти разів і пройшов пішки зоною щонайменше 7000 кілометрів. Маркіян поділився з нами міркуваннями про минуле та майбутнє чорнобильських історій, досвід сталкінгу, а також – про те, як рішення покинути університет змінило його життя. Про рішення покинути університет Я провчився майже 4 курси на історичному факультеті і йшов на червоний диплом, але кинув університет за 2 місяці до закінчення. Якщо вже щось робиш, то роби до кінця, а присвячувати свою молодість науковій діяльності мені не хотілося. Можливо, згодом продовжу вивчати історію, але це не буде відбуватися у межах офіційної установи. Насправді освіта дала мені дуже багато. Це вміння працювати з інформацією, обробляти її, любов до історичної літератури та історії, зацікавлення публіцистикою, «любов до книг» у загальному плані. Але попри це я жодного разу не пожалкував про своє рішення. Мене тоді зрозуміла лише одна людина – мій науковий керівник, особистість з повністю проєвропейським мисленням. Він сказав, що я маю займатися тим, від чого «мене дійсно пре». Реклама Про бажання стати письменником Чому я пішов з вишу? Бо вирішив, що хочу стати письменником. Якщо письмо більш-менш виходить, то чому б цим і не зайнятися? Важливо ж не боятися приймати себе. Часто молоді заважає невпевненість, ти ховаєш свої захоплення та вміння від світу, і це губить тебе. Людина, яка себе не цінує, не має шансів на реалізацію. Але якщо ти хоч трохи відчуваєш, що здатний створювати щось цікаве, то це не можна тримати у шухляді. Звісно, стати письменником було непросто, мене довго не друкували, мої перші два романи так і не вийшли, але я через це не переймаюся. Поштовху до думки «а не стати б мені письменником?» у мене не було, в житті немає однозначних відповідей. Фото: segodnya.ua Чому Чорнобиль? Ледь не першим словом, яке я запам’ятав з дитинства, було слово «Чорнобиль». Мій батько часто збирав на кухні своїх друзів-ліквідаторів і я, коли чув слово «Чорнобиль», думав, що це означає дружні посиденьки. Було би дивно, якби ідея написання книги на цю тему в мене не виникла. Як мінімум тому, що Чорнобиль знаходиться зовсім близько від Києва й ігнорувати його дивно. За рейтингом журналу Forbes за 2011 рік, зона відчуження є найбільш екзотичним місцем для туризму на планеті. У мене немає конкретної відповіді на питання «а чому ви пішли в зону?». Нею може слугувати моя книга «Оформляндія». Я не намагався повчати і не ставив перед собою конкретну мету. Просто сучасній українській літературі бракує живих та унікальних вражень. Тому в мене виникло бажання принести «нелегальщини» та власного досвіду сталкінгу. Сам досвід я порівнюю з льодом, що захований за колючим дротом – зоною, який ти набираєш і несеш у спекотний полудень. Але він поступово тане, тому тобі треба добігти до клавіатури і донести цей лід. Поживши тиждень чи навіть більше без людей, я повертаюся до цивілізації повністю екзальтованим та очищеним, і відразу сідаю писати тексти. Власне, «Оформляндія» створювалась у період такого постекспедиційного синдрому. Про помилки осмислення трагедії в літературі та кіно Іноземці цікавляться темою Чорнобиля. Про це свідчить хоча б вихід роману «Останнє кохання баби Дуні» з-під пера німецької письменниці Аліни Бронскі, що ні разу на зоні не була. Роман увійшов у шорт-лист престижної німецької літературної премії Deutscher Buchpreis. Також про актуальність теми свідчить популярність фільму «Російський дятел». В Україні ж зараз про Чорнобиль практично ніхто не пише. У літературі ця тема має певну синусоїду популярності – раз на 5 років ми спостерігаємо сплеск уваги, а тоді відразу спад. Якщо пишуть, то це зазвичай мемуари або щось ретроспективне, орієнтоване в минуле і приправлене віктимним комплексом. Ми постійно говоримо світові, що у нас складна історія та величезні проблеми. Комплекс маленького народу перед великим сусідом відображається і на чорнобильській літературі. Чому ж ми не говоримо про теперішнє зони відчуження? Про ретроспективу ми маємо вичерпний та дуже болісний текст Світлани Алексієвич «Чорнобильська молитва» . Це прекрасно, але нам потрібно дивитися вперед, розвивати цю тему в перспективі. Коли людина молода, для неї характерно думати більше про майбутнє та теперішнє, зачіпати теми, які замовчуються. Тому мені не хотілося заглиблюватися в спогади, скажімо, мого батька, який є ліквідатором аварії на ЧАЕС. Приємні винятки є у кінематографі, де історію Чорнобилю потрохи перетворюють із хорору на пригодницьке кіно. Наприклад, повнометражний фільм Михайла Бєлікова «Розпад» . Чи короткометражна стрічка М. Слабошпицького (режисер фільму «Плем’я» – «Студвей») «Nuclear waste» . До того ж він зараз працює над ще одним фільмом про Чорнобиль. Це буде не ретроспективна історія чи драма про жахливу аварію, режисер знімає про чорнобильську зону наших днів і людей, які там перебувають. Цей фільм уже є одним з найбільш очікуваних у США – репрезентація зони, як «цікавинки» на весь світ. Про досвід сталкінгу Перше враження від зони – це суцільний адреналін. Що важливо, до першого контакту із зоною я дуже мало читав і знав про неї. Конструкція секретного далекосяжного радару Чорнобиль-2 просто шокувала – уявіть 15 таких собі «ейфелевих веж», щільно поставлених одна до одної та переплетених десятками тисяч металевих елементів. Розумієш, що зовсім не знаєш, що знаходиться поблизу твого рідного міста. Ти відчуваєш себе людиною із постапокаліпсису не тому, що це закинуте місце, а тому, що ти навіть не знаєш, що це. Всім початківцям раджу відвідати Зону у вересні. У цей час у копитних починається шлюбний сезон. Як тільки заходить сонце, ліс сповнюється жахливими звуками ричання звірів , що схоже на звуки ведмежого батлу – моторошно стає навіть досвідченому сталкеру. Тоді стається чимало смішних конфузів зі сталкерами-початківцями. Наприклад, вони зі страху залазять на найближчу сосну і телефонують на КПП із проханнями про порятунок. Але найбільш небезпечними місцями є підвали Прип’яті. Там зберігаються речі перших ліквідаторів, що згоріли заживо. Деякі люди прагнуть туди дістатись, але це ідіотизм і смертельний квиток. По суті, відвідати зону відчуження – не більш небезпечно, ніж сходити в Києві у парк на Борщагівці о першій ночі. А ось з місцевими поселенцями спілкуватися не люблю – своєрідний треш. Пам’ятаю, як одна поселенка, Роза Іванівна, вчила закордонних журналістів софіти в хаті розставляти. Це логічно, бо до неї журналісти приїздять по кілька разів на тиждень, і тільки вона краще знає, де розставляти знімальну апаратуру. Головна причина моїх повернень у зону – бажання побільше зафіксувати того, що залишилось. Вона стає попсовим місцем, і серед сталкерів популярним є вислів: «Зона вже не та». Постійно щось розпадається, зникає, руйнується. Але я сподіваюся, що ще з’являться люди, яких вона буде надихати. Думаю, найсильніший посил, який вона може дати, – це зображення перемоги світу природи над світом людини, симбіоз листя та бетону. Помилка в тексті? Виділи її, натисни Shift + Enter або клікни тут . VK Facebook Twitter Twitter Google+ Подякувати за статтю Що читаємо сьогодні Please enable JavaScript to view the comments powered by Disqus. comments powered by Disqus Нове Популярне У Німеччині вилучать підручники з картою Криму у складі Росії Книги з вивчення німецької мови були призначені для емігрантів. Тести, книги і сайти для профорієнтації У світі безліч професій і можливостей реалізувати себе. Але як дізнатися, до чого у тебе справді лежить душа? Студенти у Дніпрі вимагають пільги на проїзд у маршрутках Користуючись цим видом транспорту, в один бік деякі студенти витрачають 24 гривні. У Житомирі студенти пікетували місцеву газету через її непрофесійність та суб’єктивність Журналісти видання не подали думку молоді щодо ситуації у виші. На Універсіаду та стипендії «олімпіадникам» МОН виділить понад 18 млн гривень Кошти вивільнять, перерозподіливши видатки держбюджету для Міносвіти на 2017 рік. Інфографіка: як написати проект на грант Секрети написання успішної грантової заявки. Розробляємо проект правильно та користуємося SMART-моделлю. Тест: Який ти універ? Бавимось стереотипами про українські вузи та відповідаємо на одвічне питання студента «як я тут опинився і на що витрачаю кращі роки життя». Можливо, ти навчаєшся не там, де мав би? Безкоштовні онлайн-ресурси для створення інфографіки Де можна візуалізувати резюме та створити цікаву інфографіку на будь-яку тему. Как позвонить живому оператору Живой оператор. Он, как Дед Мороз, – никто его не видел, но многие верят, что он существует. Однако если дети на новогоднем утреннике зовут Деда Мороза, то какой-то из его аналогов к ним обычно приходит. С оператором мобильной связи такой фокус вряд ли удастся провернуть! Умови вступу до вишів у 2015 році Що таке базовий і поглиблений рівні складності ЗНО? Скільки становитиме пороговий бал для отримання сертифіката? Що означає «заява за пріоритетом»? Про особливості вступної кампанії – 2015 розповість «Студвей». Реклама Свіжі можливості Гранти на відкриття бізнесу в Одеській області Дослідницькі стипендії імені фонду Роберта Боша Конкурс «Дійсно разом 3.0» Програма «Я можу змінити Львів» Kyiv HACKNIGHT Стартап-змагання за 1 млн євро Стипендійний конкурс на магістерську програму УКУ GL BaseCamp у Харкові Волонтерство на літній школі з права та біомедицини Відкрита лекція Джона Каббона Реклама Стати партнером Наші партнери Додати подію Поскаржитися Стати частиною «Студвею» Про нас Контакти Підписатись на дайджест Вхід При повному або частковому використанні матеріалів сайту посилання на studway.com.ua є обов'язковим. Редакція не завжди поділяє думку авторів, експертів та блогерів. © Студвей. Дякуємо! Невдовзі помилку буде виправлено. Google+