Якщо ви шукаєте історій, що чіпляють за душу, то це не про мою історію. Але якщо ви хочете зрозуміти, що вам може дати соціальне стажування – ласкаво прошу в мій світ!
Одного дня я зрозуміла, що не відчуваю себе корисною для світу і врешті треба щось робити. Кілька днів по тому космос послухав мене і підкинув презентацію прогр
ами стажувань Global Volunteer. Залізно вирішивши, що мені потрібно поїхати, бо ж резюме, англійська і інше (зізнавайтесь, ви вже про це думали?) я почала шукати свій проект.
Мій вибір зупинився на Тунісі – країні, про яку я знала, що вона існує і там виробляють фосфор, оливки і фініки. На додачу до всього я була певна того що знаю ситуацію в світі і не маю стереотипів.
І як же я помилялась!
Пам’ятаю момент дня падіння MH17. Нас, кількох українок, не повідомляли, адже були певні того, що ми маємо дізнатись про це самі. І от сиджу я, прибита новинами, за 4000 км від дому, з повним розумінням власного безсилля і нездатності змінити ситуацію.
А далі були розмови, багато розмов, і росіянки, які перші підійшли поспівчувати, і каталанки, які ділились своїми проблемами в Іспанії, і гонконці, які розповідали про залежність від Китаю, а я сиділа далі, і далі відчувала безпорадність.
А потім трапився діалог з тунісцем, який вирішив утішити мене, повідомивши, що вчора на туніському кордоні загинуло 14 військових, які захищали кордон від бойовиків і тунісці розуміють нас. І я почала кричати про те, як вони можуть порівнювати 14 проти 280, і діти, багато дітей, і взагалі, і нічого вони не розуміють. На що мене просто обняли, вибачились і почали розповідати.
І так я зрозуміла кілька важливих речей:
1) я анічогісінько не знаю насправді про ситуацію в світі
2) людям не все одно. Можливо, країни не приділяють уваги, але людям не все одно. Особливо, коли твої друзі з цієї країни.
3) ніколи не знаєш, з якого джерела надійде так необхідна тобі інформація. Не варто закриватись від джерел.
Насправді, це лише один зі шматочків того, що налаштувалось, клацнуло, посунулось, стало на місце всередині мене і я можу розказувати про це вічно. Я вважала, що привезу з собою зміни; насправді ж, більше змінили мене. Я не інша людина, але я безмежна тим 28 людям з 12 країн і незліченній кількості тунісців, що я зустріла на своєму шляху.
І мій шлях продовжується, шлях, що почався з першим кроком в аеропорту Енфіда.
Світ прекрасніший, ніж може здатись:)
Ліза, 21, випускник AIESEC у Києві, стажер Microsoft Ukraine.