Всеукраїнськанауково-практична конференція «Екологічна мережа Ук

Головна [/chapter/glavnaya] Про нас Новини Анонси XIII Міжнародний водний форум ''AQUA UKRAINE - 2015'' Міжнародний круглий стіл ''Шляхи екологічної реабілітації Донбасу'' Міжнародний освітній конгрес Підписання в Космічному агенстві Парламентські слухання Суботник з нагоди ''Дня довкілля'' Виставка-ярмарок екологічних знань Міжнародний екологічний форум ''Довкілля для України 2014'' Міжнародний екологічний форум ''Довкілля для України 2013'' Міжнародний екологічний форум ''Довкілля для України 2012'' Міжнародний екологічний форум ''Довкілля для України 2011'' Міжнародний екологічний форум ''Довкілля для України 2015'' Міжнародний екологічний форум ''Довкілля для України 2016'' Галерея Контакти Разделы Структура Керівництво Інститути Центри Комплексна навчально-наукова лабораторія Приймальна комісія Бібліотека Діяльність Освітня робота Науково-дослідна робота Інформаційно-просвітницька діяльність Освіта в інтересах сталого розвитку Екологічна освіта для сталого розвитку у запитаннях та відповідях Концепція регіональної системи освіти для сталого розвитку Освіта для сталого розвитку. Національна доповідь за 2012 рік (скорочено) Міжнародне співробітництво Впровадження сталих державних закупівель Державні закупівлі Орган сертифікації Конференції Екологічний аудит Технічний комітет із стандартизації «Охорона навколишнього природного середовища (ТК 82)» Науково-практичний журнал ''Екологічні науки'' Календар екологічних дат Новини Всеукраїнсь канауково-практична конференція «Екологічна мережа України в контексті формування природоохоронного землекористування: локальний рівень» Організаторами Всеукраїнської науково-практичноїконференції «Екологічна мережа України в контексті формування природоохоронного землекористування:локальний рівень» виступили Міністерство екології та природних ресурсів України та Державна екологічна академія післядипломної освіти та управління.Захід відбувся в рамках Форуму «Довкілля для України». Були розглянуті питання: екомережа та Смарагдова мережа - як передумова забезпечення сталого, екологічного збалансованого розвитку України; правові та еколого-економічні відносини власності на землю та інші природні ресурси, що тісно пов’язані із землею, як механізми поліпшення стану довкілля; землевпорядні інструменти формування та організації раціонального використання екомережі; контроль (нагляд) за дотриманням природоохоронного законодавства. З вітальним словом виступили БОНДАР О. І., ректорДержавної екологічної академії післядипломної освіти та управління,д-р біол. наук, професор, чл.-кор. НААНУ, МОВЧАН М. М., заступник директора Департаменту охорони природних ресурсів, канд. с-г. наук, ТРЕТЯК А. М., директор ННІ економіки та екології природокористування ДЕА, д-р екон. наук, професор, чл.-кор. НААНУ. Учасниками виступів та обговорення поставлених проблем стали представникиМінприроди України, регіональних департаментів екології та природних ресурсів обласних державних адміністрацій,наукових установ НАН та НААН України,закладів науки і освіти,благодійної організації «Інтерекоцентр». Із доповіді ректора Державної екологічної академії післядипломної освіти та управління Олександра Бондаря: «Стрімкий розвиток цивілізації за останні десятиріччя зумовив потужні екологічні виклики у багатьох державах світу. Разом з тим, екологічна сфера інтегрально пов’язана з економікою, соціальною та науковою галузями і є невід’ємною складовою у розбудові економічного потенціалу країни. Державна екологічна політика України реалізується з урахуванням реальних чинників у галузі охорони навколишнього природного середовища і стратегічно зорієнтована на необхідності досягнення стратегічних цілей, визначених у «Основних завданнях (стратегії) державної екологічної політики України на період до 2020 року», затверджених Законом України від 21 грудня 2010 р., № 2818-VI. Вони полягають в поліпшенні екологічної ситуації та підвищенні екологічної безпеки, зменшенні антропогенного впливу на довкілля, досягненні безпечного для здоров’я людини стану навколишнього природного середовища, інтеграції екологічної політики та вдосконаленні системи інтегрованого екологічного управління, припиненні втрат біологічного та ландшафтного різноманіття і формуванні екологічної мережі, забезпеченні екологічно збалансованого природокористування, удосконаленні регіональної екологічної політики, підвищенні рівня суспільної екологічної свідомості. Важливим практичним інструментом впровадження Стратегії, що враховує сучасні соціально-економічні та суспільно-політичні процеси в державі на національному, регіональному і місцевому рівнях, є формування національної екологічної мережі України як екологічного каркасу природоохоронного землекористування. Курс України на євроінтеграцію та підписання угоди про асоціацію України з Євросоюзом, а ,відповідно, наближення природоохоронного законодавства та системи збереження біорізноманіття до європейських стандартів вимагає врахування досвіду, напрацьованого країнами-членами ЄС щодо розвитку цієї галузі та застосування ефективних важелів. Мета, завдання, концептуальні положення, етапи, механізми формування національної екомережі України були визначені в загальнодержавній Програмі формування національної екологічної мережі України на 2000–2015 роки, яка була затверджена Законом України у 2000 р. Її Реалізація здійснювалась у два етапи: 2000–2005 та 2006–2015 роки. Протягом першого етапу було розроблено відповідну нормативно-правову базу, проведено наукові дослідження, реалізовано організаційні заходи у напрямку збільшення площі окремих елементів національної екологічної мережі, підготовлено регіональні програми формування екомереж Протягом 2006–2015 років Міністерство екології та природних ресурсів України разом з Державною екологічною академією післядипломної освіти та управління, іншими центральними органами виконавчої влади здійснювали заходи, спрямовані на виконання другого етапу Програми. До основних здобутків цього періоду слід віднести створення понад 30 національних природних парків майже в усіх областях України, що дало змогу істотно збільшити площі деяких елементів національної екомережі, а також визначення, проектування та створення транскордонних територій, розроблення структури національної та регіональних схем формування екомереж у більшості областей України. Разом з тим, формування екомережі України виконано не повною мірою і є на сьогодні не завершеним. Так, основна увага була зосереджена на національному і регіональному рівнях, де розроблялися відповідні схеми формування екомережі. Проте місцевий рівень—територіальні громади,-- де в основному реалізуються заходи щодо створення структурних елементів екомережі, не був задіяний у цьому важливому процесі. В результаті із запланованого охоплення 40% території країни структурними елементами екомережі, на сьогодні маємо тільки 11,5%. Отже,такий стан зумовлює необхідність розроблення нової програми формування екомережі України та внесення відповідних змін і доповнень до закону України «Про екологічну мережу України». Із доповіді директора ННІ Державної екологічної академії післядипломної освіти та управління А.М.Третяка: «Основними засадами (стратегії) державної екологічної політики України на період до 2020 року, схвалених законом України від 21 грудня 2010 року N 2818-VI, до першопричин екологічних проблем України віднесено існуючу систему державного управління у сфері охорони навколишнього природного середовища, регулювання використання природних ресурсів, відсутність чіткого розмежування природоохоронних та господарських функцій. Як зазначається в стратегії, основну загрозу біорізноманіттю становлять діяльність людини та знищення природного середовища існування флори і фауни. Спостерігається катастрофічне зменшення площі територій водно-болотних угідь, степових екосистем, природних лісів. Відповідно, з метою припинення процесів погіршення стану навколишнього природного середовища, в стратегії акцентується увага на необхідності збільшення площі земель екомережі, що є стратегічним завданням у досягненні екологічної збалансованості території України. Зокрема, збільшення площі національної екомережі передбачається насамперед в результаті розширення існуючих та створення нових об'єктів природно-заповідного фонду. Так, заходами 5 цілей стратегії «Припинення втрат біологічного та ландшафтного різноманіття і формування екологічної мережі» передбачалося доведення до 2015 року площі національної екомережі до рівня (41 відсоток території країни), необхідного для забезпечення екологічної безпеки країни, запровадження системи природоохоронних заходів збереження біо- та ландшафтного різноманіття і розширення площі природно-заповідного фонду до 10 відсотків у 2015 році та до 15 відсотків загальної території країни у 2020 році. Проте за період з 2001 по 2015 роки землекористування складових національної екологічної мережі України, згідно даних обліку в державному земельному кадастрі, займає тільки 11,5% відносно рівня прогнозованої площі 41%, що менше на 22268 тис. га. Таким чином, система державного управління у сфері охорони навколишнього природного середовища в Україні не забезпечила реалізацію заходів Загальнодержавної програми формування національної екологічної мережі України на 2000-2015 роки. Постає питання щодо причин, що спонукали не виконання положень законів України «Про Загальнодержавну програму формування національної екологічної мережі України на 2000-2015. Наші дослідження показують, що до основних причин такого стану необхідно віднести, в першу чергу, непрофесіоналізм державних чиновників, які за період після прийняття закону України «Про екологічну мережу України» (2000 р.)так і не розробили порядок обліку територій та об'єктів екомережі в складі державного земельного кадастру, державних кадастрів інших природних ресурсів, територій та об'єктів природно-заповідного фонду, державної статистичної звітності, що передбачено статтею 21 закону. Більше того, після прийняття в 2011 р. закону України «Про державний земельний кадастр» та в 2012 р. постанови Кабінету Міністрів України № 1051 «Про затвердження Порядку ведення Державного земельного кадастру», якими передбачено, що структурні елементи екомережі являються територіальними зонами із відповідними природоохоронними обмеженнями землекористування, На виконання пункту 6 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про Державний земельний кадастр», підпункту 2 пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України від 17.10.2012 року № 1051 «Про затвердження Порядку ведення Державного земельного кадастру» та в рамках виконання рішення Уряду від 17 жовтня 2012 року (пункт 5 розділу 9 протоколу № 80) стосовно удосконалення державної статистичної звітності з кількісного обліку земель в частині ведення державного обліку земель за цільовим призначенням Міністерством регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України наказом № 337 від 30.12.2015 р.затверджено форми адміністративної звітності з кількісного обліку земель за формами №№ 11-зем, 12-зем, 15-зем, 16-зем та інструкцію щодо їх заповнення» [6]. Відповідно форма №15-зем (квартальна) «Звіт про землі та земельні ділянки за цільовим призначенням та угіддями» та Форма № 16-зем (річна) «Звіт про землі та земельні ділянки за власниками та угіддями»передбачають облік обмежень щодо використання земель та земельних ділянок. Однак, не зважаючи на те , що статтею 7 закону України «Про природно-заповідний фонд України» на використання земельної ділянки або її частини в межах природно-заповідного фонду передбаченовстановлювати обмеження (обтяження) в обсязі, передбаченому законом або договором та здійснювати їх державну реєстрацію, фактично на сьогодні зареєстровано природоохоронних обмежень тільки на площі близько 1,5%. А це означає, що заповідні території, як ключові елементи екомережі із особливим природоохоронним режимом, не діють у правовій системі існуючих земельних та екологічних відносин . Із виступу професора кафедри екології та економіки землекористування Державної екологічної академії післядипломної освіти та управління В.О.Леонця : «Зважаючи на те, що у відповідності із законодавством України частина земель сільськогосподарського призначенн є складовою національної екологічної мережі України, то оцінка таких земель має бути врегульована на законодавчому рівні. І , перш за все, необхідне прийняття Верховною Радою України Законів України : «Про інвентаризацію земель» ; «Про зонування земель» та “Про консолідацію земель”, що дозволить у процесі розмежування земель державної і комунальної власності створити на законному рівні інформаційну базу для ведення державного земельного кадастру та забезпечити надання достовірної офіційної інформації щодо проведення оцінки земель, в тому числі і сільськогосподарського призначення як в межах населених пунктів, так і за їх межами, а також довести обмеження щодо використання земель всіма власниками землі та землекористувачами.» 04.05.2016 15.01 Анонси Прийом абітурієнтів для навчання на другому (магістерському) рівні вищої освіти Державна екологічна академія післядипломної освіти та управління оголошує прийом абітурієнтів для навчання на другому (магістерському) рівні вищої освіти зі спеціальностей 101 – екологія (освітня програма «Екологія та охорона навколишнього середовища)» та 193 – геодезія та зе... Курси підвищення кваліфікації на тему «Сучасні методи моніторингу біорізноманіття природно-заповідних територій» Кафедра заповідної справи Державної екологічної академії післядипломної освіти та управління для підвищення кваліфікації працівників наукових відділів та їх керівників 15–17 лютого 2017 року проводить курси підвищення кваліфікації на тему «Сучасні методи моніторингу ... Курси з підвищення кваліфікації на тему «Сучасна стратегія збереження і оптимізування насаджень зелених зон міст і селищ» Початок навчання – 01 березня 2017 року. Місце проведення: Державна екологічна академія післядипломної освіти та управління, вул. Митрополита Василя Липківського, 35, м. Київ. Курс навчання включає питання структури і формування національної, регіональної та локальних екомереж, екологічного ... Сайт разработан на LSHOPCMS компанией РА "Идейное решение"