Це наша війна

 Новий Погляд, інтернет-видання [http://www.pohlyad.com/] Порошенко з Туском скоординували підходи до завершення ратифікації асоціації Україна-ЄС та впровадження безвізу • Поїздки за посередництва BlaBlaCar стають платними • НАБУ розслідує справу незаконного будівництва у Львові • За вбивство Копитка обіцяли заплатити 1,6 мільйона гривень • На хабарі затримали чергового посадовця управління Державної міграційної служби України у Львівській області • Малайзійський «Боїнг» збили з Первомайська російським «Буком» - слідство • Садовий бачить проблему не у львівському смітті, а у «політичному смітті країни» • Розшукуваного Інтерполом екс-начальника київської ДАІ затримали у Москві • П’яний водій без документів «вишивав» нічним Львовом на фурі • У селі біля Львова чоловіка на власному подвір’ї зґвалтував односелець • Новини Львів Політика Життя Кримінал Історія Мандри Фото Відео Блоги Редакція Реклама Архів Tweet 09.02.2015 05:54 Юрій КУЖЕЛЮК Депутат Львівської міської ради, голова ГО «Спільнота» Це наша війна Світлій пам’яті Сергія Невеличука, Олександра Пащенка та всіх героїв українсько-російської війни присвячується… Подих війни відчуваєш не з сухих щоденних зведень прес-центру АТО, не з Інтернету і навіть не з фронтових репортажів. По справжньому льодяний подих війни відчувається у поїздках у прифронтову зону, у спілкуванні з місцевими жителями та військовими. Не з тими, які сидять в тилу і скиглять, що всі всіх зливають, а з тими справжніми, які беруть участь у реальних бойових діях і говорять про це спокійно і впевнено однією фразою: «Ми робимо свою роботу і робитимемо її далі» без нарікань, страху та паніки. Взагалі з волонтерської поїздки у прифронтову зону можна зробити висновок: чим ближче до лінії вогню, тим більше заражаєшся впевненістю військових і тим спокійніше себе почуваєш на відміну від панічних настроїв здаля: «Все, вони прорвуться, танки вже йдуть, вони використають авіацію…» А справжні вояки лише посміюються і радять поменше читати Інтернет і дивитися телевізор. Подих війни відчуваєш на далекому блокпосту, який охороняють хлопці з добровольчого батальйону «Торнадо» і серед зими живуть в землянці. Ці хлопці також роблять свою роботу – перевіряють транспорт та ще й жартують: «Миється лише той, хто лінується почухатися». Це до того, що вода привозна і частенько її бракує. Напруження війни відчувається у прифронтових містечках, де частина тихенько очікує повернення «наших рєбят», проукраїнська частина говорить, якщо наші, не дай боже, здадуть місто, то ми перші будемо розстріляні (і це без жартів); і третя, найбільша частина, яка взагалі ні про що не говорить, бо не знає яка влада остаточно буде. А артилерійські залпи, які виразно чути, зрозуміло, збільшують чисельність цієї групи. Війна – основна тема у вечірніх бесідах з місцевими волонтерами, які самовіддано роблять свою роботу розвозячи амуніцію та харчування по блокпостах та на позиції в період затишшя, та збираючи одяг і харчі для біженців. Так, ніяких не переселенців, а саме біженців, бо як можна назвати жінку, яку ми вивозили з двома доньками до родичів в Центральну Україну, після того як ракета влучила у двір її хати в Попасній. Подих війни відчуваєш у військово-польовому госпіталі, де остерігаються звуків вертольота. Адже це означає, що з поля бою знову доставляють поранених. Війна, це коли бачиш молоденьку медсестричку у формі, яка на запитання звідки ти дівчинко відповідає класичним діалектом: «З Полтави!» Війна – це польова ремонтна база для техніки, де в великому наметі стоїть БТР або танк і на десятиградусному морозі розбирається його двигун. Війна – це коли на всіх перехрестях блокпости, але не такі, як були рік тому на дорогах у нас, а перекриті бетонними плитами, з окопами поряд для оборони. Війна, це коли не зупинився на вимогу на блокпосту, або не виключив фари при під’їзді то ризикуєш дістати чергу з автомата по машині. Війна – це мінімум машин на дорогах, а з тих що є, половина це військова техніка. Де можна побачити БТР, що їде тобі назустріч, або танк, який везуть на трейлері? Проте найбільше відчуваєш, що таке війна, коли гинуть твої близькі знайомі, до яких ти ідеш на похорон, або люди, до долі яких ти хоч трохи мав стосунок. Коли ми поверталися з Донбасу додому, то підвозили двох офіцерів у відпустку. І сталося так, що вони отримали звістку про важке поранення їхнього товариша Олександра Пащенка та прохання від дружини з’ясувати, де він і що з ним. Протягом поїздки знайшлися контакти і телефоном вияснилося, що він був привезений у госпіталь в Лисичанськ, потім в Харків. Там йому зробили операцію і ніби все йшло на краще. Проте через чотири дні телефонує з Харкова людина, яка опікувалася пораненим, і каже, що не може сказати добрий день, бо смерть все-таки прийшла за Олександром в той момент, коли йому ніби стало краще і його готувалися транспортувати в Київ. Хоча ти тієї людини ніколи не бачив і не знав, проте вона тобі вже стала близькою і ти переживаєш її втрату. А ось і нова звістка. Загинув дуже добрий знайомий. Сергій Невеличук. 47 років. Колишній військовий, потім підприємець, громадський активіст, член об’єднання «Я –львів’янин». Дружина, діти… Жити і жити. А тут накрита прапором труна, гарнізонний храм Петра і Павла, панахида, жалобна процесія, Личаківський цвинтар, «господи помилуй», салют, гімн України, холодна сира земля. І все. Хоча ні, не все, бо дивлячись на ці смерті та на нове військове поховання яке виростає на Личакові поряд з жертвами першої світової, хочеться сказати: «Е ні кагебістський вишкребку, е ні зомбовані олігофрени, е ні московські провокатори, які брешуть що це не наша війна». Це наша війна. Це в нашому гімні сказано: «Душу й тіло ми положим за нашу свободу». І це ми з Вами повинні порахуватися та вже рахуємося за Сергія, за Олександра, за тих хлопців, що лежать на Личакові та всіх інших кладовищах України. І коли наші боягузливі диванні «патріоти» просторікують, що ми будемо воювати, коли вони прийдуть сюди, то ті військові, які «там» щодня ризикують життям говорять однозначно: «Якщо ми не будемо «там», то вони прийдуть сюди». Так за що ж гинуть світлої пам’яті хлопці. Я це зрозумів з дитячих листів, які ми везли на передову, а ще більше з тих, які нам зачитувала вчителька-волонтер з Лисичанська. Листи шестикласників, як з російських так і українських класів. А написано там по-суті таке: «Дорогий солдате, ми з мамою ховались від снарядів у підвалі. Я тебе дуже прошу, захисти нас, не віддавай ворогу наш Лисичанськ. Я хочу жити в Україні. Я тебе дуже люблю солдате. Обов’язково повернись додому живим.» І так практично у всіх листах, так само як і в листах наших галицьких школярів. І якщо першу частину дитячого прохання наші хлопці виконали, то другої, на жаль, не змогли. Земля їм пухом… А ми, не військові, повинні всіма силами допомагати фронту, щоб наших могил було менше, а «їхніх» якнайбільше. Коли поїхав туди раз, то відчуваєш, що не поїхати ще раз вже не зможеш. Адже, якщо сказати щиро, то солдатові, можливо, не так важливо, що ти привіз, як те, що ти приїхав взагалі, щоб він бачив, для кого робить свою важку і таку потрібну роботу. Герої не вмирають! Слава Україні! Інші публікації цього автора Loading... Блоги Вимагаю Свято кишки і Фестиваль сальцесону 29.08.2016 Роман ОНИШКЕВИЧ Він зрадив не лише виборців 10.08.2016 Михайло ХМІЛЬ Що би я сказав українцям на місці Порошенка? 07.04.2016 Олег КАНІВЕЦЬ Відеопогляд «I’m sorry Vova, валите, на хр*н, с нашей земли», – в Україні записали нову пісню для Путіна Новини 22:33 Порошенко з Туском скоординували підходи до завершення ратифікації асоціації Україна-ЄС та впровадження безвізу 20:35 Поїздки за посередництва BlaBlaCar стають платними 17:56 НАБУ розслідує справу незаконного будівництва у Львові 16:58 За вбивство Копитка обіцяли заплатити 1,6 мільйона гривень 16:32 На хабарі затримали чергового посадовця управління Державної міграційної служби України у Львівській області 15:18 Малайзійський «Боїнг» збили з Первомайська російським «Буком» - слідство 14:58 У Німеччині припинять розслідування вандалізму на могилі Бандери. Бо не можуть знайти винних 14:16 Садовий бачить проблему не у львівському смітті, а у «політичному смітті країни» 14:09 Розшукуваного Інтерполом екс-начальника київської ДАІ затримали у Москві 15:38 «Якби в Україні був військовий стан, з Єфремовим ніхто б не панькався. Його би просто розстріляли», - боєць «Сокіл» 13:46 П’яний водій без документів «вишивав» нічним Львовом на фурі 13:24 У селі біля Львова чоловіка на власному подвір’ї зґвалтував односелець всі новини » Погода Погода у Львові вологість: тиск: вітер: Погода у Києві вологість: тиск: вітер: Погода на sinoptik.ua у Дніпрі Фотопогляд «Голуб миру» від львівських школярів 08.05.2015 148 facebook вконтакте google+ Продаж квитків в кіно на KINOafisha.ua | Укр.нет - усі новини України в одній стрічці | Погода в Україні Sinoptik.ua Афіша Форум видавців у Львові 2015 9-13 вересня 2015, різні локації ЛЬВІВ – це ФОРУМ ВИДАВЦІВ , авторів, друкарів, бібліотекарів, перекладачів, журналістів, освітян, а також ЧИТАЧІВ!У цей день відбудеться низка цікавих заходів. Вперше Форум видавців та Львівський міжнародний літературний фестиваль відвідають автори з Зімбабве, Китаю і Єгипту, а також з Білорусі, Бразилії, Естонії, Ізраїлю, Латвії, Нідерландів, Німеччини, Польщі, Росії, Сербії, Фінляндії, Франції. Перелік країн та учасників постійно оновлюється. Володимир В'ятрович історик "Нам потрібен "ленінопад" не лише на площах наших міст, але в наших головах". Політика Розмова Львів Життя Кримінал Історія Мандри © 2012 Новий Погляд Права на публікації належать редакції видання та авторам. Використання матеріалів припустиме виключно за умови посилання на джерело, а в інтернеті - з активним гіперпосиланням на сайт http://www.pohlyad.com Новини Львів Політика Життя Кримінал Мандри Історія Медіа Фото Відео Редакція Реклама Архів Соцмережі Facebook Twitter Вконтакті YouTube Сайт зроблено агенцією Lvivport.com