Текст: Николай Воськало. Иллюстрация: Кристина Ерёмина

Як спроектувати своє життя? Вопрос, канєшно, інтересний. Мені здається, щоб щось проектувати, треба мати уявлення про те, що саме ти проектуєш. Тобто хіба що якийсь столітній умудрьонний сєдінами старєц здатний це зробить. Та й то навряд чи він може сказати, що пізнав життя у всіх його проявах. Зрештою, все одно шансу на розробку нового проекту в нього не буде.
Нє, ну якщо дідуля раптом індус, він цілком може проектувати своє майбутнє перевтілення, проживаючи дні у молитвах і всіляких там благих діяннях, щоб не переродитись потім тараканом чи, як погрожував Висоцький різним тупим особам, баобабом. А якщо правильно все робити, то після чисельних реінкарнацій можна вічно існувати у формі безсмертної душі. Але нахріна таке життя? Жерти траву без м’яса тищу років, шоб потом безтілесним духом витати в океані Брахмана і знову ж таки не їсти м’яса (ну бо навіщо воно духові?). Нє, спасибі, це не для нас.
А людям інших віросповідань чи атеїстам доводиться в плані проектування сподіватись на відповідних богів або на його величність випадок. Деякі, щоправда, вірять, що можуть впливати на своє життя і навіть щось там планувати наперед, але ж то все найсправжнісінька маячня.
От, скажімо, взяв ти валютний кредит на машину. Вигідний процент, непогана нібито зарплата, хоча і в гривнях. Життя здається прекрасним. Сів за кермо – і ти вже зовсім інша людина, можна навіть сказати, уважаєма. Катаєшся з вітерцем, купуєш бакси в обміннику, потихеньку виплачуєш борг і ржеш з безавтомобільних лохів.
А тут – бац! Майдан, втеча Януковича, Гонтарєва – і долар уже по 25. І вся ретельно запланована програма накривається, м’яко кажучи, алюмінієвим тазиком.
Чи от, наприклад, ти – президент. Народ тебе вибрав. Тобі здається, що ти вже вхопив бога за бороду, життя складається пречудово, і ти починаєш нахабніти в повний зріст. Обіцянки похєрені, ніяких змін і тим більше реформ нема, син в депутатах, всі гілки влади, суди, прокуратура – у твоїх руках, країна хоча й не дуже струнким кроком, але все ж помалу прямує до диктатури, майбутнє виглядає багатообіцяюче.
А тут – бац! Якісь люди виходять на вулиці, стоять там, незважаючи на мороз, «Беркут» і кулі. І ти, притримуючи підштанки руками, ганебно втікаєш. Усі плани стати засновником президентської династії стікають у каналізаційну трубу, швидко обертаючись за годинниковою стрілкою.
Хоча стоп, зачекайте. Це ж в минулий раз так було. В цьому проекті, мабуть, відбудеться трохи по-іншому.
Так що ні пересічний маленький громадянин, ні, здавалось би, всемогутній президент аж ніяк не може спроектувати не то що своє життя, а навіть наступний рік-два.
А якщо раптом припустити, що дійсно є якась вища сила, яка давно все зробила за нас? От як, наприклад, у кінофільмі «Матриця». Ну тобто Петру Олексійовичу просто здається, що він президент, а мені сниться, що я пишу зараз оцей текст. А насправді ми обоє з ним підвішені в колбочках і наша життєва енергія через трубки живить машини, які за це нам в мозок транслюють кольорове кіно.
Між іншим, задовго до братів (чи то вже сестер) Вачовських про уявну реальність, яка може створюватись через подразнення чуттєвих засобів сприйняття: очей, вух, носа, шкіри, писав Станіслав Лем. Я майже впевнений, що Вачовські (батько яких був поляком) читали свого земляка і використали його ідею.
В одному з оповідань Лема професор-психопат демонструє своєму гостеві скрині з органами-рецепторами, які діють аналогічно нашому зору, нюху, слуху, дотику. Вони ж у свою чергу підключені до барабану, в якому обертаються перфокарти, на котрих записаний цілий штучний світ.
«Якщо б ви підняли накривку, то побачили б лише блискучі, вкриті білими зигзагами, наче пліснявою, целулоїдні стрічки, але це спекотні ночі Півдня і гомін хвиль, форми тіла тварин і стрілянина, похорони і гульбища, смак яблук і груш, снігові завірюхи і корчі хвороби, і гірські вершини, і цвинтарі, і галюцинації марень – там цілий світ!» – каже професор.
Одній його скриньці здається, що вона сімнадцятирічна дівчина, в іншій існує член капланської колегії, ще в одній – вчений. Як для нас наш світ є автентичним і єдиним, так і для них аутентичною і єдино реальною є сутність, яка плине до їхніх електронних мізків з барабана…
І ці істоти уяви не мають, що вони просто скрині, створені напівбожевільним вченим з комплексом Бога. Зрештою, може, й сам він так само живе в скрині, яку спроектував і змайстрував інший Творець.
…
Досить, так можна і мізки зламати. Давайте будемо вважати, що ми самі господарі своєї долі і ковалі свого щастя. Що нема ніяких богів, машин, інопланетян, політиків, котрі нами керують. Давайте виліземо зі скрині.
- Google+
- VKontakte