Водоспад Труфанець - найвищий водоспад на Закарпатті.

Висота водоспаду - 36 метрів. Складається з численних (більше 5) каскадів.

Розташований на південно-східних схилах гірського масиву Свидівця (Рахівський район Закарпатської області).

Він утворений на місці виходів на поверхню стійких до ерозії пісковиків.

При підніжжі водоспаду влаштовано оглядовий майданчик-альтанка.

Водоспад носить ім'я по потічку Труфанець, правій притоці Чорної Тиси, басейн Дунаю.

Довжина Труфанця (потічка) - 2830 метрів, з них 230 він тече під землею. Така от пам'ятка природи.

Херсонську фортецю закладено 1778 р.. Її головними будівниками були генерал-цехмейстер І. Ганнібал, інженер Герман, пізніше - інженер-полковник М. Корсаков.Первісно фортеця була зіркоподібною в плані і займала площу понад 100 га. Обабіч неї вздовж Дніпра будувалися розпланувально підпорядковані їй воєнний та грецький форштадти. Оточена земляними валами заввишки 15 м з ровами й розрахована на тривалу облогу, фортеця вважалася однією з найбільших в Україні, проте жодного разу не використовувалася за призначенням. У 90-х роках XVIII ст. суднобудування передали Миколаєву, туди ж перенесли й адміралтейство. А в 1835 р. комплекс втрачає статус фортеці.Наприкінці XVIII - напочатку XIX ст. комплекс був розпланувальним ядром Херсон. Забудова центру фортеці формувалася навколо майдану для військових парадів. Домінантою забудови були собор і арсенал. Нині фортеця як цілісне утворення не існує.

Аварії на залізничному полотні трапляються не часто. Залізничний транспорт у 10 разів безпечніший за автомобільний. Можливість залишитися живим і одержати мінімальні ушкодження при аварії поїзда багато в чому залежить від дій пасажира. При загрозі аварії поїзда необхідно добре триматися за поручні або щось стійке, а також впертися ногами у сидіння, стінку вагона. Безпечніше бути на нижній полиці й спиною до напрямку руху потяга. Необхідно швидше вибратися із вагона. Звичайні шляхи евакуації — через виходи. При цьому краще виходити на той бік, де немає рейок для зустрічного руху. За необхідності можна використовувати вікна — аварійні виходи.

Пожежа у поїзді має специфічні особливості. В обмеженому просторі вагона зосереджено багато людей. Температура повітря у вагоні швидко підвищується, до того ж при горінні виділяються отруйні гази. Вузькі коридори утруднюють евакуацію пасажирів.
Для створення і гарантії безпеки у вагонах сучасної конструкції встановлена пожежна сигналізація і передбачені аварійні виходи — зазвичай вони розміщені у вікнах пасажирських купе № 3 і № 6.

Підприємства хімічної та інших споріднених галузей промисловості спеціалізуються на випуску матеріалів, для одержання яких необхідні небезпечні для здоров’я і життя людини речовини. Наприклад, вихідною сировиною для одержання поролону, пенопластів є фосген. Оргскло, штучне хутро, синтетичні каучуки виробляють із синильної кислоти. Обидві ці сполуки є бойовими отруйними речовинами (ОР).

Сірководень — сильний відновлювач. Його застосовують у виробництві сульфатної кислоти, сірки, сульфідів, сіркоорганічних сполук, для приготування лікувальних сірчановодневих ванн. Зберігається й перевозиться він у залізничних цистернах і балонах під тиском у скрапленому стані. При виході в атмосферу перетворюється на газ.
Амоніак використовують при одержанні нітратної кислоти, соди, сечовини, добрив. Рідкий амоніак широко застосовується як робоча речовина у холодильних машинах. Перевозиться у скрапленому стані під тиском.

Епідемія — значне поширення будь-якої інфекційної хвороби, яке перевищує звичайний для даної місцевості рівень захворюваності.

Епідемії з найдавніших часів завдавали людству багато страждань. Сотні тисяч людей гинули при масовому розповсюдженні таких хвороб, як чума, віспа, холера, висипний тиф, грип та ін. Від чуми, що охопила усю Європу у XIV столітті, загинуло 25 млн осіб, тобто четверта частина населення материка. Більше 1,3 млн осіб помирали щорічно у Європі та Азії у ХIV—ХVIII століттях від віспи. Під час пандемії грипу, яка охопила декілька країн і континентів у 1918—1919 роках, із 500 млн хворих померли майже 20 млн осіб.
Зараз у нашій країні регулярно реєструються спалахи епідемій грипу, дизентерії, клещового енцефаліту, сказу та ін.
Джерелами інфекційних захворювань є хвороботвірні (патогенні) мікроорганізми.

Шум як гігієнічний фактор є сукупністю звуків, що несприятливо впливають на свідомість людини, заважають її роботі та відпочинку.

Рівень шуму від 0 до 80 децибелів вважається безпечним для життєдіяльності людини. При постійному впливі шуму на організм, підвищенні його рівня до 80 децибелів і вище ми маємо говорити про шумове перевантаження, що може призвести до розвитку такого захворювання, як «шумова хвороба».
Вплив шуму може викликати такі реакції організму: порушення слуху; функціональні розлади центральної нервової системи; розлад емоційної рівноваги; порушення пам’яті; розлад сну; уповільнення швидкості психічних реакцій; захворювання шлунково-кишкового тракту; порушення обмінних процесів; порушення функціонального стану серцево-судинної системи.

Багато хімічних сполук, що потрапляють в атмосферу в результаті роботи підприємств, потім розчиняються в крапельках атмосферної вологи і з опадами випадають у ґрунт. Це гази — оксиди сірки, нітрогену й ін. Більшість з них не просто розчиняються, а утворюють хімічні сполуки з водою, що мають кислотний характер.

Тверді і рідкі сполуки за сухої погоди звичайно осідають безпосередньо у вигляді пилу й аерозолей. Такі забруднення можна спостерігати візуально, наприклад навколо котелень узимку сніг чорніє, покриваючись частинками сажі. Автомобілі, особливо в містах і біля доріг, роблять свій внесок у поповнення ґрунтових забруднень. Це важкі метали, сірчисті й азотисті сполуки.
У суху погоду гази можуть безпосередньо поглинатися ґрунтом, особливо вологим. У такий спосіб у ґрунт потрапляють сірка, мідь, цинк та інші речовини, наявні в забрудненому повітрі.
При систематичному застосуванні високотоксичних пестицидів, особливо в завищених дозах, спостерігається забруднення ними нав-колишнього середовища, що призводить до знищення корисних комах, птахів, риб, звірів, а також отруєння людей безпосередньо пестицидами або продуктами, у яких вони здатні накопичуватися.