Обираємо не просто Президента. Обираємо головнокомандувача
За кілька днів відбудуться найважливіші і найочікуваніші вибори за часів Незалежності України - як для політиків, так і для українців. Ми всі сподіваємось, що зміни на краще таки відбудуться. Але для цього кожен із нас мусить добре осмислити свій вибір.
Зараз треба чітко усвідомити, що ми обираємо нікого іншого, як Президента, Головнокомандувача Збройних Сил передовсім. Ми обираємо людину, яка повинна очолити країну під час війни, людину, яка вже має відповідний досвід. Тому, свій вибір я зробив ще 25 лютого, коли визначили позачергові вибори Президента. Це - Анатолій Гриценко. Він не є ідеальним кандидатом, але саме він є найдостойнішим із тих, хто зараз балотується на цю найвищу посаду в країні. Існують різні думки і погляди на політичні амбіції Анатолія Степановича, що, буцімто, він занадто різкий і нетактовний.
Однак, можливо, саме різкості, твердості та непоступливості й забракло вже новій владі в найважчі моменти кримської кризи. Можливо, якби вже нове керівництво прислухалося тоді до Гриценка, то все склалося би по-іншому. Втім, декому більше до душі припала злочинна бездіяльність, порожні заяви замість чітких дій. Військова стратегія - козир Гриценка. Ще б пак. Хто як не колишній Міністр оборони (на мою думку - найкращий Міністр оборони України в історії) знає всю військову кухню зсередини? В добу Гриценка в нашій армії, до слова, зброя стріляла, танки їздили, літаки літали. Словом - армія займалась тим, чим і мала займатись.
Я зараз проводжу багато зустрічей з львів’янами, представниками різних соціальних верств. Мені дуже прикро, але після подій, які розпочались на Сході, розмовляти з людьми стало набагато легше. Вони вже усвідомили, що влада допустила величезних помилок у кадрових призначеннях. Найбільша біда - надзвичайно нефаховий, за деякими винятками, відбір новою владою кадрів у силових структурах. Як наслідок - ціла купа помилок, допущених відповідними органами. Спочатку силові структури, призначені вже Турчиновим, підло зрадили український народ і піддали сумнівам цілісність України. Єдиною людиною, яка виступала проти цих призначень, нагадаю, був Гриценко.
Ще кілька слів напишу про дуалізм виборчої кампанії, яку нам нав’язали. Нібито вибирати потрібно лише між двома кандидатами - Порошенком і Тимошенко. Це - звичайнісінькі політтехнології, що мають на меті вибити з президентських перегонів інших достойних кандидатів, які за рівнем підтримки населення, цілком можуть претендувати на перемогу.
Повторюсь, але я провів близько двох десятків зустрічей і жодного разу не почув про бажання голосувати за Тимошенко. Якщо аналізувати Львів і область, то за моїми спостереженнями, на друге місце мав би вийти Гриценко.
Ми обираємо Президента за конституцією 2004 року. Повноваження Президента - це в першу чергу силові структури, Міністерство оборони та Міністерство закордонних справ. І ключове, що це буде Головнокомандувач. На мою скромну думку, Порошенко міг би стати кращим прем’єром. Він фахівець і в економіці, і в соціальних питаннях. Ідеальна схема в цій ситуації, Гриценко - президент, Порошенко - прем’єр.
І ще один дуже важливий момент - Гриценко чітко ставить собі за мету, негайно призначити дострокові парламентські вибори. Даруйте, але я ніяк не можу зрозуміти того бардаку, що в містах по п’ять ”Правих секторів”, десять Самооборон. Так не може бути, бо в цьому хаосі породжується ще більший хаос. Я теж схиляють до того, що позачергові місцеві і парламентські вибори треба робити вже.
Отже підсумую, ми не повинні сотворити собі кумира і йому поклонятись. Ми не обираємо царя, папу чи «папіка» і навіть не батю і не батюшку, ми обираємо Президента нашої країни, який дасть відсіч будь-якому ворогу, тим більше такому підлому, як Росія, котра була в усіх Меморандумах, гарантом цілісності України. Тому вибір треба робити з холодним розумом і гарячим серцем.