Газета "Сільські вісті"

Олександр КАРПЕНКО.

МИНУЛОЇ п'ятниці представники НААНУ, кількох машинобудівних асоціацій з участю Мінагрополітики ухвалили рішення про створення громадського органу - Координаційного центру з інноваційного розвитку вітчизняного сільськогосподарського та автотранспортного машинобудування. Ініціатива щодо цього належала директорові Національного наукового центру "Інститут механізації та електрифікації сільського господарства", академіку НААНУ Валерію Адамчуку, який оприлюднив її під час круглого столу, присвяченого проблемам вітчизняного машинобудування, що відбувся 3 червня в рамках виставки Агро-2015. Учасники дискусії підтримали пропозицію і взялися за її реалізацію.

- Річ у тому, що після ліквідації Міністерства промислової політики багато галузей, зокрема автомобільне та аграрне машинобудування, опинилися поза сферою державного управління, - пояснює Валерій Васильович. - Це їх суттєво розбалансувало, кожне підприємство нині "вариться у власному соку", не маючи змоги бачити загальну ситуацію на ринку та свою перспективу, що негативно позначається на ефективності виробництва. Зусилля асоціацій розпорошені, тож вони не здатні спільно лобіювати інтереси вітчизняної промисловості в парламенті та уряді. Наприклад, якщо автомобілебудівники зуміли законодавчим шляхом захиститися від імпорту, то виробники сільгоспмашин продовжують від нього потерпати, адже ворота для іноземної техніки, передусім уживаної, відкриті. Пропонувався варіант створення ще однієї асоціації, до якої увійшла б решта, але досвід таких утворень в інших галузях показав, що вони неефективні. Зупинилися на Координаційному центрі. Територіально він буде розміщуватися на базі Інституту механізації та електрифікації сільського господарства. Угоду підписали НААНУ, асоціація "Укравтопром", Українська асоціація аграрних інженерів, асоціація виробників техніки та обладнання для АПК "Украгромаш". Протягом найближчого часу виробимо підходи щодо спеціалізації, кооперації та уніфікації машинобудування, визначимо базові заводи за напрямами, потім перейдемо до законодавчих ініціатив. Головне завдання - не вимагаючи грошей від держави, знайти резерви задля стабілізації галузі за рахунок чіткої координації та організації. Маємо вибрати керівника цього органу. Всі зійшлися на тому, що ним повинна стати авторитетна постать. Сподіваюсь, покладено початок відродженню українського сільгоспмашинобудування...

Сільські Вісті

Зенон МИХЛИК.

Тернопільська область.

У матеріалі "Готуймо сани... вчора" (4.09.2014 р.) наша газета розповідала, що Тернопільщина частково зможе обходитись без природного газу, використовуючи багаті місцеві поклади торфу. Зокрема, лише в Шумському районі його запаси перевищують 430 тис. тонн.

Без інвестора - ні кроку

ВЛАСНЕ, хоча не бракувало інших видів палива, держава в 60-х роках минулого століття збудувала у районі торфобрикетний завод. Однак із часом він морально і фізично застарів, а для оновлення постійно бракувало коштів. У 2009-му через аварійність підприємство взагалі припинило роботу.

Наступного ж року обласна рада виділила 160 тис. грн для виготовлення проектно-кошторисної документації на реконструкцію підприємства. Проте на тому спроба його реанімувати закінчилася, бо держава не дала жодної копійки. Такою була політика азаровського уряду: запопадливо обслуговувати російський "Газпром", а не розвивати вітчизняну енергетику. Отож поля, де видобували торф, густо поросли бур'янами.

Прийшла нова влада, яка мала б викосити "бур'яни", що залишили замість награбованого народного добра "папєрєдніки", навести в усьому лад. Ідею відновлення роботи Шумського торфобрикетного заводу потужністю 15 тис. тонн продукції на рік підтримали у Державному концерні "Укрторф". Також погодились, щоб його перереєстрували за місцем виробничої діяльності - у Тернопільській області (до того перебував у складі ДП "Поділляторф"на Хмельниччині). Однак необхідні для цього кошти керівництво концерну порадило шукати самим. Мовою сучасного бізнесу це означало, що витягувати державне підприємство з боргової ями, технічно переоснащувати його хай береться приватний інвестор. Але яким чином, не за красиві очі, мабуть?

Варіанти - на папері

ТОРІШНІЙ виробничий сезон зотлів у пошуках "рятувальника". Тим часом, підрахували спеціалісти, потреба у торф'яному паливі в області перевищувала 42 тис. тонн. Але порухи бюрократичної машини були незначні: спромоглася лиш розробити інвестиційний проект і сформувати робочу групу "з упорядкування діяльності у сфері використання корисних копалин на території Шумського району".

У лютому нинішнього року питання відновлення роботи заводу обговорили на нараді під керівництвом заступника голови Тернопільської ОДА Леоніда Бицюри. Участь у ній взяли представник Міністерства енергетики і вугільної промисловості України Максим Немчинов, директор ДП "Рівнеторф"Ірина Тимощук і директор ДП "Поділляторф"Микола Гулай.

- Ситуація доволі складна, але вже маємо розуміння галузевого міністерства, тож спільно з ним будемо пропонувати механізм списання заборгованості, - констатував Л. Бицюра. - А її загалом по ДП "Шумський торфобрикетний завод"понад 1,5 млн гривень, включно з кредиторською.

М. Немчинов підтримав пропозицію щодо якнайшвидшої перереєстрації виробництва у Тернопільській області, наголосивши: "Підприємство, яке користується надрами краю, повинне працювати на місцеву громаду і контролюватися нею". Директор ДП "Рівнеторф"І. Тимощук окреслила можливі напрями співпраці з Шумським заводом. Суть полягала в тому, щоб торф із Тернопільщини переробляти на Рівненщині, а не придатна для виробництва брикетів сировина йшла на потреби агропромислового комплексу.

Які ж конкретні заходи будуть вжиті для відновлення роботи заводу, скільки людей і коли зможуть там улаштуватися на роботу - про це в офіційному повідомленні про нараду ні словечка.

Що проглядалось за димом

МИНУЛО ще півроку, поки у кабінетній тиші спроквола перемелювалося те мливо. За той період частково змінилася чиновницька команда - нові люди прийшли на керівні посади в область і район. А на початку липня проблема знову привернула до себе увагу: в Шумському районі зайнялося торфовище. Крізь димову завісу проступили деякі контури, що окреслювали імовірну долю підприємства, яке на такій багатій землі чомусь досі скніє у злиднях.

Вогнеборці нарікали, що наразилися на великі труднощі: водонапірна башта торфобрикетного заводу не працювала, його спецтехніка до гасіння не готова, навіть не було примітивного резервуара для запасу води. Хоча місяцем раніше, перевіряючи підприємство, працівники ДНС дали відповідні приписи, недоліки залишились.

Та виручили сільгосппідприємства району - звідусіль підвозили воду. Для заправки техніки із резервного фонду районного бюджету оперативно було виділено 700 літрів пального. Тим часом, стверджує голова Шумської РДА Юрій Головатюк, директор торфобрикетного заводу Василь Кисорець "був просто присутній при цих подіях, жодної допомоги не надав". Тільки телефонував за кордон керівництву новоствореної фірми "Тернопільукрторф", яка, виявляється, є інвестором підприємства. Та звідти відповіли: горять не їхні поля, вони їх поки що не орендують.

"Хочуть накласти лапу"

- ТЕ, ЩО підприємство тепер зареєстроване у нашому районі, нічого, крім майже 5 мільйонів гривень боргів, не дало, - констатує Юрій Головатюк. - Ті, хто раніше був при владі, змогли поставити своїх людей (мабуть, мав на увазі п. Косирця. - Авт.) і таким чином запустити сюди "потенційних інвесторів". Чому так скептично? Бо за чотири місяці не видно бодай якихось серйозних зрушень, перших кроків задля відродження виробництва торфобрикетів. Лише відверто вибудовувалася "сіра"схема, щоб дістати доступ до багатих природних ресурсів.

Один із засновників ТОВ "Тернопільукрторф" - двоюрідний брат одного з нинішніх народних депутатів. Товариство створене наприкінці квітня цього року, зареєстроване на приватній квартирі в Тернополі, статутний фонд - 4 тисячі гривень. Це - ускладчину з компаньйонами! Перед тим з'явилася ще одна фірма з майже аналогічним капіталом. Юридична адреса - теж квартира. На сьогодні той інвестор купив два агрегати для вичавлювання насіння олійних культур і позиціонує їх як серйозні лінії з виробництва торфобрикетів. Однак ми не спостерігаємо його відкритої економічної діяльності. Хіба що подальше нарощування боргів, адже не сплачуються жодні податки. Тим часом торф вивозять з району, продають.

Наша позиція така: відновити роботу державного заводу, не передаючи його в приватні руки. Можливо, юридично він перейде до комунальної власності області чи району, - каже Юрій Головатюк, - щоб була змога упливати на його виробничу діяльність, цінову політику в реалізації торфопродукції. А на неї, до речі, в регіоні великий попит. Наші люди повинні мати дешевий енергоресурс, адже декларуємо, що надра належать народові. Проте ділки хочуть накласти лапу на місцеві торфовища, закріпити їх за собою. Також не влаштовує нас і раніше пропонований варіант співпраці з ДП "Рівнеторф", адже сусідів, які мають достатні виробничі потужності, цікавить тільки сировина. Виходить, місцеві жителі надалі залишатимуться без роботи, а бюджет району не наповнюватимуть податки.

Буде, як нагорі звелять

ПОКИ що на ДП "Шумськторф", за словами його директора Василя Косирця, окрім нього, трудяться ще бухгалтер і кілька охоронців. Інвестор - "Тернопільукрторф" - допомагає запчастинами до тракторів, які працюють на торф'яних полях. Додав, що один із них гасив там пожежу. Частину зібраної торфокришки планують реалізувати іще до зими. Чи інвестор перебере на себе боргові зобов'язання заводу? Звісно, ні, заперечує співрозмовник. Інвестор, каже, вичікує, як вирішиться справа у верхах: якщо залишиться завод у державній власності - то одне, а піде на приватизацію - зовсім інше.

Це вичікування, між іншим, не пасивне: інвестор домагається, аби до 124 гектарів торфовищ, землі, що перебуває у постійному користуванні та в оренді заводу для здійснення його виробничої діяльності, виконавча влада додала ще 90 га. Але навіщо, адже занепале підприємство не дає ладу навіть на тій ділянці, що має?

На думку голови облдержадміністрації Степана Барни, висловлену в одному з місцевих видань, така спрямованість інвестора може бути пов'язана з постановою Кабміну щодо приватизації торфозаводів. Отож "усе це має вигляд як бажання просто зайняти родовища".

Спроба дізнатися про наміри інвестора не вдалася. "Він зараз у Польщі. Не знаю, коли буде. Номера його телефону не можу дати", - повідомив директор ДП "Шумськторф"Василь Косирець.

Сільські Вісті

Дарина ЖАРКО.

КАБМІН Киргизстану ініціював підвищення митних зборів на імпорт цукру з України. Про це повідомив голова Асоціації споживачів солодкого продукту КР Ерлан Жусупов. "Уряд розробив проект постанови про підвищення митних зборів на ввезення в Киргизстан цукру з України. Документ перебуває на узгодженні в міністерствах і відомствах", - поінформував керівник асоціації. За його словами, обмеження на ввезення солодкого продукту лобіюється на найвищому рівні в інтересах Білоруської цукрової компанії, яка є монополістом з його імпорту в Киргизстан. Жусупов також додав, що 2015 року в структурі киргизького імпорту частка українського цукру помітно зросла, а за ціною і якістю він не поступається білоруському. Збільшення обсягів експорту є найактуальнішим завданням цукровиків України, оскільки перевиробництво протягом останніх років призводить до занепаду галузі. Минулий рік щодо експорту взагалі був провальний - всього 6 тис. 182 тонни. Проте з початку 2015-го за кордон вивезено 89,7 тисячі, в тому числі до Киргизстану - 40,9 тис. тонн, до ЄС - 17,9 тис. Торік продаж українського цукру Киргизстану становив усього 2,8 тис. тонн.

Реформи рухалися б швидше

ІМПЛЕМЕНТАЦІЯ угоди про Зону вільної торгівлі з Європейським Союзом дасть змогу збільшити обсяги українського експорту на 20%. Про це заявив голова комітету із закордонних справ Європарламенту Ельмар Брок. Крім того, він зазначив, що економічні проблеми Греції не відсовують на другий план важливість співпраці ЄС з Україною. "Ми будемо продовжувати підтримувати Україну. Незважаючи на всі дебати щодо Греції, ми знаємо, що стратегічна важливість співпраці з Україною є навіть вищою", - сказав він. Брок також зазначив, що для Європарламенту дуже важливі реформи в нашій країні, та додав, що ЄС розуміє: якби не російська окупація, ці реформи рухалися б швидше.

Чапліївський прорив

У СЕЛІ Чапліївка Шосткинського району Сумської області "Українсько- голландська аграрна компанія"завершила спорудження корівника на 266 голів з установкою молокопроводу. За словами директора ТОВ "УГАК"Віталія Гудименка, проект обійшовся у близько 10 млн грн власних коштів. Зараз на фермах компанії утримується 718 голів ВРХ, з них 338 корів. Нинішнього року в розвиток господарства інвестовано 6,8 млн грн. Середньомісячна зарплата працівників - 4067 грн. Зважаючи на катастрофічне зменшення поголів'я корів, появу кожного нового тваринницького об'єкта треба вітати.

Сільські Вісті