Вопросы политикам и экспертам

Шановний Євгене, дозвольте з Вами не погодитися. Система "Рада" - одна з найдосконаліших в світі. Вона також може гарантувати прийняття рішень за формулою: одна людина - один голос. А те, що в людей совісті нема, то техніка в цьому не винна. За всі роки система "Рада" жодного разу не дала суттєвого збою чи фальсифікації результатів. Істеричні заяви деяких депутатів, що вона щось перекрутила - це лише спроба приховати свою нечесність та непослідовність.
Стосовно сенсорної кнопки, яка не дає голосувати за відсутніх повідомляю, що вона давно готова до запуску, але фракції більшості категорично проти, а опозиція тихо радіє, що голосів на її введення в дію бракує, адже жити за Конституцією хочуть не всі.
Стосовно голосування руками в СРСР. Пригадуєте як тодішню голосуючу масу назвав Сахаров: "Агрессивно-послушное большинство". Ви ж розумієте, що рішення насправді приймалися не в залі, а в кабінеті Горбачова.
У нас також був досвід голосування руками - це так зване "парнокопитне" голосування за зміни до Конституції, коли 180 нардепів дали 230 голосів "за".
У сусідній Польщі нема жодних засобів обмеження, але коли один депутат єдиний раз проголосував за сусіда, то зразу ж утратив би мандат і був би притягнений до відповідальності.
У нас більшість сама себе не засудить, тому краще Ви самі таких "парнокопитних" не обирайте.

Анатолію, дякую за те, що торкнулися болісної теми.
Мене також шокують мовні покручі, і, на жаль, не лише в Раді. Щодо А.Шкіля, то він говорить майже літературною мовою, але весь час кудись поспішає і ковтає слова чи їх частини. Р.Зварич більшу частину життя провів в Америці й позбутися діаспорного акценту вже очевидно не зможе. Проте, абсолютна більшість нардепів узагалі дозволяють собі такі безграмотні мовні покручі, що аж вуха в'януть. Думаю, що це від не надто високого рівня культури. До речі, Ви звернули увагу на те, що люди, які підмінюють українську суржиком, неспроможні грамотно говорити й російською (згадайте хоча б Азарова).
А тепер декілька слів про Вас. Гадаю, що Ви дуже добре ілюструєте тезу, згідно якої знання рідної мови й повага до неї є одним з наріжних каменів справжнього патріотизму. І, при цьому, те, якою мовою така людина користується в побуті, зовсім не визначальним чинником. Можливо для російськомовного українця зі Сходу країни - це ще яскравіший вияв української ідентичності.

Вільяме, звичайно ж, що ми можемо застосувати грузинський так званий секторальний досвід боротьби з корупцією й перетворення своєї держави в цивілізовану країну. Цей досвід не такий уже й складний, а грузини відкриті до співпраці. Я ще рік тому спілкувався з віце-прем'єром Грузії Георгієм Барамідзе, і він підтвердив готовність розповісти, показати, допомогти. Я матеріали цих переговорів передав у Кабмін. Нещодавно почув, що зацікавленість грузинським досвідом виявив і М.Азаров.
Але, на жаль, я далекий від оптимізму. Бачте, основний принцип грузинських реформ полягає в тому, що вони в однаковій мірі стосуються усіх без винятку: рядового даїшника й Міністра внутрішніх справ, простого лоточника, який не хоче сплатити податок або продає неякісну продукцію, і Олександра Януковича та Фірташа. І карати повинні за будь-які порушення всіх однаково. І доки у виконанні закону буде хоч одна шпаринка в яку спробує пролізти хоч один олігарх, чиновник або й сам президент, цей досвід не спрацює. А в нас усе навпаки. Чим більше ловлять дрібних і середніх корупціонерів унизу (а ловлять таки активно), тим більше безсоромно гребуть наверху.

Щодо мого перебування в Партії регіонів з 2005-го по 2008-ий роки, то це був період, коли вони були в опозиції (за винятком одного року т.зв. "антикризової коаліції"). Тоді вони не могли так "проявитися", як це сталося тепер, тож мусили працювати майже в рамках закону. Але перебування у них в той час принесло мені дійсно безцінний досвід.
Щодо сьогоднішніх партій, то я сам дещо розгублений. Серед прохідних парламентських партій я не готовий підтримувати нікого. За регіоналів, зрозуміло, жодна людина, яка себе поважає, нині проголосувати не може. Про апологетів "світлого минулого", які, щоправда, успішно користуються всіма плодами капіталізму, тобто КПУ - навіть згадувати соромно. Але теперішні БЮТ з Яценюком абсолютно нічим не кращі. Доки на свободі були Тимошенко й Луценко, про ці політсили ще можна було б дискутувати. Сьогодні ж ця тема для мене не актуальна. Зрештою, почекаємо формування їхнього списку та розподілу в округах. Хоча для мене одного Волкова виявилося задосить.
З позапарламентських я відразу ж викреслюю "Свободу". Ідеологію націоналізму я сприймаю позитивно, як і рядових свободівців у центральних і східних регіонах (сам я все ж залишаюся не націоналістом, а націонал-демократом). Але те, чим займається керівництво "Свободи" - це не ідеологія, а відверта провокація, та ще й за якимось дивним збігом обставин завжди вигідна регіоналам в країні та Росії назовні. Дуже добре з цього приводу висловлювалися І.Бекешкіна та Т.Возняк.
Єдина прохідна сила, за яку я особисто готовий проголосувати - це "Удар" Кличка, хоча й до них у мене є деякі питання без відповідей. Тож, якщо бар'єр збережеться на рівні 5 %, підтримаю "Удар" Кличка, якщо ж (а це дуже можливо) прохідний бар'єр буде знижено, то список прийнятних партій може зрости. Окремо зазначу: я сам до "Удару" не належу, з Кличком особисто практично не знайомий, балатуватимусь по одномандатному виборчому окрузі у своєму рідному Харківському масиві Дарницького району міста Києва.
Окреме питання - мажоритарники. Шукайте не "нові обличчя", а людей, які проявили себе в суспільній роботі, як незалежні аналітики, чесні журналісти, громадські активісти. З діючих голосуйте лише за тих, чию діяльність можете самі оцінити. Якщо потребуєте більше хвилини, щоб згадати, хто ж він такий, то зразу відкидайте. І головне - ніколи не голосуйте за тих, чиї оподатковані легальні доходи в декларації менші за видимі видатки (в тому числі й на виборчу агітацію).

Пане Юрію, риба дійсно псується з голови. Але в нас деколи процес почав доходити і до самого хвоста. На жаль, за ситуації, коли вся владна, правоохоронна, судова системи прогнили, бізнес привчили користуватися механізмом корупції, а значна частина людей готова корупцію толерувати (декого обурює не сам факт, а те, що беруть, розкрадають і зловживають інші, а не вони), щось кардинально змінити буде дуже важко. Сподіватися на те, що прийдуть до влади сильні й чесні, які і захочуть, і зможуть все поміняти, звичайно ж можна й треба. Тільки, по-перше, ніхто крім нас з Вами їх до влади не приведе; по-друге, привівши їх до влади, треба від них вимагати дій, а не слів. А по-третє, чекати доведеться досить довго. Тому актуальнішими стають зміни знизу. Очевидно, що та хвиля самоорганізації й захисту своїх прав, яка розгортається в Києві, десь у райцентрах нині майже нереальна, але з часом вона все ж дійде й до найглухіших закутків. І Чернівці, як місто інтелектуальне й сповнене гідності не мало б пасти задніх.
Щодо конкретної справи. Шкода, що нею вчасно не зайнявся “великий” буковинець Яценюк, сьогодні, коли втрачено час, а сама справа в перебуває в суді, механізмів втрутитися залишилося мало. Але надішліть мені в Раду опис події, хронологію і копії основних документів. Спробую, хоча успіху не гарантую.

Вячеславе, згоден з Вами. Мені додатково образливо, як людині, яка кожен день на своєму робочому місці (не лише в пленарні тижні) спостерігає за сотнями порожніх крісел і “парнокопитним ” голосуванням. На жаль, вигнати депутатів-прогульників з роботи забороняє Конституція, там прописано виключний перелік підстав для втрати мандату. 300 голосів для зміни Конституції в цій частині у нас нема. Ми навіть 226 не нашкребли, щоб змусити нардепів голосувати лише своєю карточкою.
Чи є вихід? Поки що лише один – не чекати доки “розгільдяїв” приструнчать зверху, а планомірно перестати таких підтримувати на виборах. Для початку на мажоритарці. Якщо він діючий нардеп і прогульник або ж не вносить проектів, не виступав, то не голосуйте за нього. Якщо не нардеп, то оцініть, чим себе проявив окрім свого власного бізнесу. Більшість з кандидатів сьогодні є в місцевих радах. Якщо він там землю “дерибанить”, то й у парламенті крастиме, але вже мільйонами. Підтримуйте місцевих активістів різних громадських рухів та ініціатив (особливо - протестних, але позапартійних). А також не спокушайтеся на заїжджих “варягів”.

Валерію, на жаль, події та тенденції останнього часу, а також обухівський прецендент мене також спонукають до подібних песимістичних висновків.
Я не вірю, що сьогоднішні лідери парламентської опозиції можуть перемогти на виборах ПР. Більше того, боюсь, що вони собі навіть і не ставлять таких завдань.
Боротьба еліт, протистояння поколінь, завдяки чому розвивається партійна система в цивілізованому світі, в ПР абсолютно відсутня. Є певна конкуренція кланів, але вона зачіпає лобістські теми, боротьбу за ресурси, проштовхування своїх висуванців на хлібні місця. Абсолютну владу лідера не піддає сумніву ніхто, а глухе й тихе невдоволення назовні не проривається.
Чи можливі зміни й за якими механізмами? Демократичний процес у партії і фракції виключаємо зразу. Колись я припускав варіант так званого бунту олігархів. Адже вони внаслідок безглуздого ізоляціоністського курсу Януковича втрачатимуть найбільше. Однак, у нас не олігархічна система влади, як кричать окремі наївні з опозиції, а 100% російська бюрократично-адміністративна. І найбагатші олігархи стають найзалежнішими та найзаляканішими. Зростає ймовірність того, що після виборів Янукович охолоне до своєї партії і все більше буде орієнтуватись на вірнопідданих із інших середовищ (уже сьогодні хлібні місця дають вихідцям із Нашої України чи членам Пори – Каськів, Арбузов, Клименко, Порошенко...), а ПР поступово зачахне.
Можливість “російського” варіанту влади як естафетної палички у нас я виключаю. Янукович цілком обґрунтовано не вірить майже нікому зі свого оточення. Випустивши віжки з рук, у сідло він уже не вернеться, а “вірні” соратники (за винятком хіба що Клюєва) поспішать всадити політичного ножа в спину. Тому за владу він триматиметься до останку й остерігатиметься саме своїх, бо сьогоднішні чужі для нього загрози не становлять.

Олександре Миколайовичу, я прекрасно розумію Ваше обурення й можу підписатися під кожним Вашим словом, але Ви, звертаючись до мене, дещо переплутали адресу. Я вийшов з ПР ще восени 2008-го року, ще й гучно гримнув дверима. Причин було декілька, одна з них – це абсолютне розходження слів з ділами. Очевидно, що дещо іншими словами, але дуже подібні звинувачення їм я висловлював після того, як Янукович прийшов до влади, зібрав у своїх руках усю владу, а значить і відповідальність, і не зумів чи не захотів нічого доброго зробити.
Але є одна проблема. Такі самі фрази говорять мільйони людей. І чим далі на схід, тим жорсткіше. От я і хочу побачити за результатами виборів саме в східних областях, скільки людей там проголосує за регіоналів, а скільки проти. І не треба розказувати про масові фальсифікації. Якщо прийти масово на дільниці й проголосувати не за тих, кого підтримали раніше, а за їхніх опонентів, то багато не сфальсифікують. Чим більша явка, тим менше фальшувань. Ви скажете, що не можете підтримати галичан чи націоналістів, то голосуйте за фактично свого Кличка чи виберіть ще когось. Але, якщо Ви і Ваші сусіди знову проголосуєте як завжди, то нарікати доведеться тільки на себе.

Добрий день, Ольго. Ви не враховуєте того, що процес євроінтеграції – це не вступ у Митний Союз, де чекають нас із розкритими обіймами разом з усіма перерахованими Вами недоліками й не вимагають нічого змінювати. В ЄС нас не приймуть доти, доки ми всього цього не позбудемось. І якщо ми проявим хоча б трохи доброї волі, то нам готові в цьому допомагати. Якщо звичайні люди задають питання: для чого це потрібно діючій владі? – то я ще бачу логіку в їхній недовірі. Але у Вас і ще ряду дописувачів прориваються нотки: для чого це нам, мені? Ви що задоволені тим, що вони там наверху все розкрадають, а Вас прирікають на бідність? Вам приємно, що міліція вбиває, а суди засуджують невинних? У країні- членові ЄС уся ця підлість неможлива. Але у країні, яка хоче вступити й розвиває партнерство з ЄС, влада змушена крок за кроком брати на себе нові зобов’язання. А контроль за їх виконанням такий суворий, що навіть багаторічне просування після того, коли вдасться підписати Угоду про асоціацію з ЄС покращуватиме щорічно ситуацію саме для таких, як Ви.
Щодо кризи в ЄС і того, що щось там тріщить, то, як казав професор Преображенський у Булгакова “Не читайте советских газет”. Реальні проблеми тільки з Грецією. У всіх інших країнах ситуація така, що їхня криза нам була б за щастя. Навіть якщо ми ніколи не станемо повноправним членом, то сама лише Асоціація зв’язує руки нашій владі й покращує життя всім нам.
І ще про Європейський Суд. Він діє не для Євросоюзу, а для країн-членів Ради Європи, куди ми увійшли ще в 90-х. Знову ж, у Вас проскакує невдоволення: мовляв, чому вони лізуть у наші справи? Можливо Ви думаєте, що цей суд займається лише справою Тимошенко, яку Ви дуже не любите. А Ви знаєте, що там зараз на виході 3000 справ наших чорнобильців, пенсіонерів і т.д., яким держава відмовилася виплачувати належне, а ще тисячі подібних рішень вже винесені на користь простих людей. До речі, Ольго, а Ви часом не в нашому Кабміні працюєте в Азарова?

Доброго дня, Юрію. Справедливого правосуддя в Україні сьогодні майже не залишилося. Звичайно ж, чесні судді ще є, але лише до того часу, доки розглядають справи, в яких не фігурує жоден чиновник чи впливовий бізнесмен. Тільки-но суддя отримує подібну справу, його доля визначена. Він або стає продажним і беззаконним суддею, або його швидко усувають за допомогою Вищої Ради Юстиції та Вищої Кваліфкомісії суддів.
Європейський Суд не може виправдати Тимошенко. Він може тільки постановити, що її права, як і права будь-якого іншого громадянина були порушені судовою владою в Україні або державними органами. Тому цей суд, очевидно, визнає, що:
1) утримування під вартою до вироку було не аргументоване реальною необхідністю;
2) Тимошенко була надана та чи інша необхідна медична допомога;
3) судовий процес не був чесним і справедливим, отже провина не була доказана.
Як висновок – держава Україна має виплатити Тимошенко компенсацію й забезпечити проведення судового процесу згідно Європейських стандартів або ж зняти всі звинувачення щодо неї.