Вопросы политикам и экспертам

Армія повинна бути професійною і з контрактним принципом формування. Це моя принципова позиція. Частину аргументів Ви вже навели у своєму питанні. А щодо коштів? Не можна оцінювати вартісні показники армії, яка комплектується за контрактом, виключно порівнюючи рівень грошового забезпечення, харчування, забезпечення житлом та інші побутові витрати. Адже армія – це силова структура, головним показником якої має бути боєздатність. Якщо порівнювати армію, що будується за контрактним принципом і за призовом з точки зору боєздатності, то результати порівняння, абсолютно очевидно, на користь контрактної армії. Приміром, для підготовки аеромобільної бригади необхідно витратити 10 млн. гривень на рік. Цими коштами можна навчити солдат-строковиків виконувати стрибки з парашутом, здійснювати певні тактичні дії. Однак після завершення служби солдати строкової служби звільняються, і на їх місце приходить новий контингент. І наступного року все починається з нуля. Знову витрачаються мільйони і знову наприкінці року немає боєздатних підрозділів у бригаді. Гроші викидаються на вітер, тому що в будь-який момент часу не можна розраховувати на боєздатність бригади і на її спроможність виконувати серйозні завдання. Водночас, для підготовки солдата-контрактника не треба циклічно повторювати одні й ті ж вправи і тактичні дії. Солдат-контрактник за період служби – 10, 15, а то й 20 років – спроможний освоїти кілька військових спеціальностей і тим самим забезпечити вищий рівень боєздатності підрозділу, частини чи з’єднання на випадок бойових дій. Можна порівнювати й інші показники. Наприклад, неофіційна статистика свідчила, що за часів радянської армії кожен другий водій - солдат строкової служби попадав у ДТП і розбивав бойову машину внаслідок низького рівня кваліфікації. Не буду наводити всі аргументи, але повірте: професійна армія – це дійсно те, що нам потрібно. Коли вона буде збудована? Знаю точно, що не за Януковича. Це вже завдання для наступного Президента.

Пане Олексію, кого підтримувати на виборах, це буде Ваше рішення. А що змінилося з того часу? «Громадянська позиція» стала міцнішою. Ми залишилися твердими і послідовними у своїх цінностях і люди те побачили. Останнє опитування Центру Разумкова і Фонду демократичних ініціатив зафіксували збільшення рейтингу до 3,5%. Працюватимемо і далі у цьому напрямку.

Я би не підтримав такого рішення. Не можна ставити зарплату правоохоронних та контрольних органів, а їх більше 60 в Україні, в залежність від розміру штрафу за порушення, які вони фіксують. Це неправильний підхід. Має бути гідна зарплата і жорстке дотримання закону. Вимоги щодо дотримання закону до правоохоронців повинні бути жорсткішими, ніж щодо рядових громадян.

Ви праві. І завдання щодо схвалення нової Воєнної доктрини, дійсно, було визначено Указом Президента ще у грудні 2010 року. Навіть термін був указаний – протягом місяця після схвалення Стратегії національної безпеки України. Пройшло вже понад півтора роки, а Воєнна доктрина так і не схвалена.
Воєнну доктрину треба змінювати тоді, коли змінюються ключові, визначальні фактори, які впливають на стан воєнної безпеки країни. Одним із таких ключових факторів стало рішення про позаблоковість. Якщо до липня 2010 року Україна планувала вирішення завдань оборони і ширше – воєнної безпеки спільно із партнерами і союзниками, то після липня 2010 року ситуація змінилася кардинально. Як позаблокова держава Україна має покладатися виключно на власні сили і ресурси. Однак, відповідних змін до Воєнної доктрини не внесено дотепер. Це треба було зробити вже давно. І зараз потрібно зробити невідкладно.
У згаданому вище Указі Президента від 10 грудня 2010 року завдання по підготовці проекту Воєнної доктрини було покладено на Міністерство оборони. На мій погляд, це помилка. Тому, що оборона держави – це завдання, яке виходить далеко за рамки військового відомства і Збройних Сил. А, якщо врахувати особистісні фактори (недостатній рівень професійної підготовки і відповідальності тих людей, яких Янукович призначав на пост Міністра оборони), то очікувати від них системного, цілісного, виваженого і ефективного проекту воєнної доктрини – марна справа.
Я думаю, що професійну неспроможність нинішнього міністра оборони, так само, як і його попередника, зрозумів уже і Янукович. Мій прогноз – протягом двох місяців Саламатіна на посту Міністра оборони замінить хтось інший.

Так, підписання і ратифікація «харківських угод» - це зрада національних інтересів України. І таку оцінку я дав ще тоді, у квітні 2010 року.

Дійсно, робота у Верховній Раді не є психологічно комфортною, так само як і загалом негативний інформаційний фон. Що тримає на плаву в такій ситуації, що підтримує? Мабуть те, що закладено в характері і в життєвих цінностях – Богом, батьками, вчителями. Плюс дружина, діти, друзі, колеги-однодумці.

Пане Святославе, ця тема неодноразово звучала у питаннях дописувачів. Для її вирішення треба провести загальнонаціональну дискусію, оскільки питання не є простим. Мабуть, Ви слідкуєте за публікаціями і дискусіями з цього питання в Україні, так само як і в інших країнах світу. Нерідко обговорюється питання щодо більшої адекватності під час виборів тих людей, які виробляють продукт і сплачують податки, ніж тих, хто очікує на якісь блага з бюджету. Тобто, пропонується встановити ценз, залежно від того, хто є платником податків, а хто ним не є. Дехто пропонує, як Ви, встановити віковий ценз, причому не лише для людей похилого віку, а й навпаки, збільшити кількість виборців за рахунок молодих людей, давши право голосувати тим, хто не досяг 18-річного віку, як це визначено нашою Конституцією. Є й інші пропозиції, частково слушні, частково дискусійні. Думаю, що питання треба обговорювати. Готового рішення зараз немає.

Цей законопроект планується розглянути на засіданні нашого Комітету завтра, 22 травня, о 15:00. Але, пане Олеже, Ви ж свідомі того, що для вирішення тих питань, які Вас турбують, насправді ніякої постанови Верховної Ради не потрібно – якби на місці був уряд, і якби він використовував надані йому законом повноваження для вирішення тих питань, що турбують миротворців. Так само, як і пан Колесніченко, який є членом провладної більшості, міг би замість внесення законопроекту, який може лише спонукати уряд до дії, безпосередньо звернутися до Президента як Верховного Головнокомандувача Збройних Сил, або до свого однопартійця Азарова, який є головою уряду, і уряд вже давно би вирішив ці питання. Давайте не шукати довгих, шукаймо коротші шляхи для вирішення питання.

Пане Вікторе, я не знаю напам’ять усі статті пенсійного закону, мабуть так само, як і Ви. Аби не гальмувати веб-конференцію, зараз надаю відповіді з машини на трасі Житомир-Київ :). Я вивчу це питання і прийму рішення.

Пане Юрію, це дійсно проблемні питання у двосторонніх відносинах між Україною і Російською Федерацією. За наявності доброї волі з боку російської сторони воно було би вже вирішено давно. Так само, як і за наявності твердої, консолідованої і сильної позиції з боку української сторони. Нажаль, зараз немає ні першого, ні другого. Як не було цього і протягом попередніх років.