СТУПКА БОГДАН СИЛЬВЕСТРОВИЧ

(1941-2012)

 

Ступка Богдан Сильвестрович – Герой України (2011), Народний артист України (1980), Народний артист СРСР (1991), лауреат Національної премії України імені Тараса Шевченка (1993), лауреат Державної премії СРСР (1980), лауреат Міжнародної премії імені К.С.Станіславського (Росія, 1996), лауреат Премії незалежних критиків «Кришталева Турандот» (Москва, 2001), Академік-засновник Академії мистецтв України (з 1996), Академік кінематографічних мистецтв «Ніка» (2005 р.), академік Європейської кіно-академії «Felix» (2005 р.).

Кавалер орденів: Президентська відзнака «За заслуги» І, ІІ, ІІІ, ступенів; Дружби народів (Росія); Офіцерський Хрест за заслуги Речі Посполитої Польщі. Кавалер ордена Ярослава Мудрого V ступеня – 2006 р., IV ступеня – 2010 р.

 

Видатний український актор театру і кіно Богдан Сильвестрович Ступка народився 27 серпня 1941 року в м. Куликів, Нестерівського району, Львівської області. Помер 22 липня 2012 року в м. Києві.

1961 року Б.Ступка закінчив акторську студію при Львівському драматичному театрі ім. М.Заньковецької, а пізніше (1984 р.) – заочний відділ театрознавчого факультету Київського державного інституту театрального мистецтва імені І.Карпенка-Карого.

Творчий шлях розпочав на кону Львівського Національного академічного українського драматичного театру ім. Марії Заньковецької у 1961 році. Його вчителем по студії був режисер Борис Тягно – вихованець легендарного Леся Курбаса. Далі впродовж творчого життя актора його діяльність спрямовував видатний майстер режисури Сергій Данченко. У Львові були створені образи Володі («В дорозі» В.Розова), Річарда III та Едмунда («Король Лір» В.Шекспіра), Дон Жуана («Камінний господар» Лесі Українки), Треплєва («Чайка» А.Чехова).

З 1978 року по 2012 рік митець працював у Національному театрі імені Івана Франка. Галерея ролей, що він їх зіграв, продемонструвала самобутність виконавської естетики, яка, увібравши краще зі здобутків попередників, переломлюючись у часі, породжувала у глядному залі потрясіння.

Першими на кону франківців створені такі видатні образи, як Микола в «Украденому щасті» І.Франка та Іван Войницький у «Дяді Вані» А.Чехова.

Творчому почерку Ступки Б.С. було притаманне тонке відчуття жанру, стилю сценічного твору. Це обумовило різноплановість його образів. Він був яскраво артистичний і неординарний в будь-якій виставі: Іван Петрович Котляревський – «Енеїда» І.Котляревського (за цю роботу актор був удостоєний премії ім. І.Котляревського), Артуро Уї – «Кар’єра Артуро Уї» Б.Брехта, Поприщин – «Записки божевільного» М.Гоголя. Мерлін – «Мерлін» Т.Дорста і У.Еллер, Поет – «Сни за Кобзаем» Т.Шевченка, Росмер – «Росмерсгольм» Г.Ібсена. На вищому градусі емоцій були зіграні ним король Лір в однойменній трагедії В.Шекспіра та Едіп у виставі «Цар Едіп» Софокла, створеній на франківській сцені видатним грузинським режисером Робертом Стуруа. Городничий – у виставі «Ревізор» М. Гоголя.

Лише воістину глибока творча особистість спроможна осягнути геній славнозвісного психоаналітика. Фройд Ступки у виставі «Істерія» Т.Джонсона – це витончений синтез граничної правдивості і внутрішнього проникнення у саму сутність природи підсвідомості. В одній із останніх прем’єр – виставі «Легенда про Фауста» Й.Шпіса, К.Марло Б.С.Ступка створив два образи – Мефістофеля та старого Фауста. Фінальний монолог Фауста-Ступки перетворювався на сповідь людини-митця, яка породжувала в залі потрясіння.

Особливою для актора була роль Тев’є у виставі «Тев’є-Тевель» за Шолом Алейхемом. Завдяки вилученій внутрішній енергії, проникливому відчуттю Істини Буття, український актор, створюючи образ молочника Тев’є, сягав вершин духовності. За виконання цієї ролі актор був удостоєний Національної премії ім. Тараса Шевченка. У січні 2004 року під час показу 300-ї вистави «Тев’є-Тевель» Б.С.Ступка був удостоєний Почесного титулу Честі із врученням ордену «Жива легенда».

 

У 1997 та 1999 рр. Б.С.Ступка був визнаний кращим актором року. У 2003 р. він був удостоєний премії «Театральний тріумф» (Росія).

Підтвердженням високого класу майстерності стала участь Богдана Ступки в міжнародних театральних та кінопроектах, які відзначені почесними преміями та нагородами. Серед них:

– Гран-Прі на 7-му Міжнародному кінофестивалі в Москві за краще виконання чоловічої ролі у фільмі Ю.Ільєнка «Білий птах з чорною ознакою» (1970 р.);

– Гран-Прі на 26-му Міжнародному кінофестивалі в Москві за краще виконання чоловічої ролі у фільмі Д.Месхієва «Свої» (2004 р.);

– Приз жюрі кінематографістів ХІ Мінського міжнародного кінофестивалю «Листопад» «За кращу чоловічу роль» у фільмі «Свої» Д.Месхієва;

– «Золотий Орел» - за краще виконання чоловічої ролі Генерала у фільмі «Водій для Віри» П.Чухрая, «Стара казка» Є.Гофмана (Польща, 2004 р.);

– 2005-й р. приніс дві найвищі нагороди Росії: Національну премію Росії «Золотий Овен» та премію «Ніка» - кінематографічних мистецтв Росії;

– «Срібний Марк Аврелій» – III-й Міжнародний кінофестиваль у Римі – 2008 р., за кращу чоловічу роль у фільмі Кшиштофа Зануссі «Серце на долоні» (Польща);

–  «Золотий Орел» – за краще виконання чоловічої ролі: створення образу Тараса Бульби в однойменному фільмі – 2010 р.

–  «Золотий Орел» – за краще виконання чоловічої ролі: створення образу Батька у фільмі «Дім» О.Погодіна – 2012 р.

 

Понад 50 років Б.С.Ступка був однією із знакових фігур світового кінематографу. На його творчому рахунку численні кінороботи, що їх актор створив в Україні, Росії, Югославії, Польщі. Серед них: композитор Леонтович «Дударики» (Україна), Керенський «Червоні дзвони» (Росія), Чепурний «Діти сонця» (Росія), Лисенко «Микола Вавілов» (Росія), Остап Вишня «Житіє Остапа Вишні» (Україна), Борис Годунов «Смерть Іоана Грозного» (Росія), Стальський «Пастка» (Україна), Сталинський «Гріх» (Україна), Протоієрей «Нині прослався син людський» (Україна), Богдан Хмельницький «Вогнем і мечем» (Польща), Мазепа «Молитва за гетьмана Мазепу» (Україна), Чінгіз-хан «Чінгіз-хан» (Україна), Брежнєв «Заєць над прірвою» (Росія), Тарас Бульба «Тарас Бульба» (Росія), Андрій Андрійович «Два в одному» (Україна), Полєтаєв «Одного разу в Ростові» (Росія), Батько «Дім» (Росія).

З 30 грудня 1999 р. по 30 травня 2001р. Ступка Б.С. працював на посаді Міністра культури і мистецтв України.

З 2001 року по 2012 роки Ступка Б.С. був художнім керівником Національного академічного драматичного театру ім. Івана Франка. Продовжуючи і розвиваючи традиції, закладені славними попередниками – фундатором театру Г.Юрою та багаторічним творчим побратимом С.Данченком – Б.С.Ступка ввів в репертуар незвичні для українського кону імена: класиків української літератури Г.Сковороди («Буквар Миру»), Г.Кониського («Трагедокомедія о воскресенії мертвих»), познайомив із давньою індійською культурою («Шякунтала» Калідаси), творчістю польського класика ХХ століття С.І.Віткевича («Мама, або Несмачний витвір...»), повернув на сцену Софокла та Ф.Достоєвського («Цар Едіп», «Брати Карамазови»). Прагнучи розширити художню палітру франківців, Б.С.Ступка запрошував на постановки режисерів із діаметрально протилежними творчими засадами. З театром співпрацювали режисери з Росії, Польщі, Грузії, Канади.

За час керівництва Б.С.Ступки в трупу франківців влилося двадцять сім молодих артистів, більшість з яких вже встигла завоювати прихильність глядачів та визнання у театральної громадськості.

Театр  ім. І.Франка є дійсним членом Міжнародного інституту театру, що сприяє популяризації українського театрального мистецтва у світі та є свідченням наполегливої цілеспрямованої діяльності художнього керівника Б.С.Ступки.

Навесні 2012 року завдяки ініціативі Богдана Сильвестровича була відкрита Камерна сцена імені Сергія Данченка.