ІСТОРІЯ ПРОВІНЦІЇ НЕПОРОЧНОГО ЗАЧАТТЯ ПРЕЧИСТОЇ ДІВИ МАРІЇ В АРГЕНТИНІ (23 липня 1948 р.)

Осередком Василіянської місії в Аргентині було містечко Апостолес, у провінції Місюнес. Довкола цього містечка скупчувалося найбільше поселенців з України. А що праця місіонерів чим раз то більше зростала, треба було подбати про допоміжні сили. Так ото на початку 1947 р. приїхав з Бразилії до помочі місіонерам в Апостолес отець Орест С. Карплюк, ЧСВВ.
Це були повоєнні часи, коли до Аргентини почало напливати досить багато нової еміграції з України. 3 ними, у березні 1947 р., приїхав теж отець Юрій Г. Мельничин, ЧСВВ. Він негайно взявся організувати новий місійний осередок в столиці Аргентини, Буенос-Айресі, де осіло багато українців. Під кінець того ж року до нього долучилися ще два Василіяни з Галичини, а саме: отець Володимир Г. Ковалик, ЧСВВ та отець Тарсикій М. Хванишин, ЧСВВ, а згодом також отець Ісидор I. Патрило, ЧСВВ.
В березні 1947 р. до Аргентини приїхали з Риму о. Гліб Кінах, ЧСВВ, Генеральний Вікарій та о. Йосафат Лабай, ЧСВВ, Генеральний Економ Чину, щоб відвідати всі місійні осередки й станиці й надати їм відповідної канонічної форми. Вони найперше про те постаралися, щоб Василіянський осідок в Апостолес перетворити в монастир, і при місцевій церкві Пресвятої Тройці створити «персональну парафію» для українців католиків Місіонської провінції. Так ото, дня 1 вересня 1947 р., повстала перша українська католицька парафія в Аргентині, що її місцевий єпископ Франціск Вісентін з Коррієнтес канонічно затвердив і передав «plcno iure» в адміністрацію Отцям Василіянам. Тоді монастир в Апостолес став головним центром Василіян в Аргентині, при якому мав постати ювенат і новіціят.
До нього ще належали два Василіянські осідки в Місіонщині, а саме: 1) Пікада Ґалісіяна — де тоді перебував о. Є. Турковид, обслуговуючи Бельґранщину, та 2) Обера — де осівся о. О. Дуб.
Відтак Отці Візитатори відвідали ще кілька колоній в околиці Апостолес, а опісля вибралися до Буенос-Айресу й до недалекого Беріссо. В Беріссо вже існував осідок, в якім від 1940 р. трудився о. I. Майка. Відтак треба було виклопотати позволення від тодішнього Кардинала Люїса С. Копелло для відкриття Василіянського дому й душпастирської праці в столиці Аргентини. Треба було також подбати про визнання Отців Василіян, як «моральної особи» (корпорації) перед аргентинським урядом. Задля політично-суспільних обставин вирішено, щоб Василіяни не фігурували перед урядом як монаший Чин, а радше як добродійне заведення під назвою: «Obra de San Basilio Magno» (Заведення св. Василія Великого).
Коли ж усі формальності були полагоджені, а отці набули відповідний осідок з прилюдною каплицею для обслуги вірних, Головна Управа Чину, розпочала старання про створення Аргентинської Містопровінції. Досі місійні станиці в Аргентині були під судовластю бразилійського Містопротоігумена. Щоб улегшити адміністрацію цих станиць та краще скоординувати працю тамошніх місіонерів, треба було подумати про створення самостійної Віцепровінції, тим більше, що з новою повоєнною еміґрацією до Аргентини прибуло теж кілька нових Василіянських сил. Ось що писав о. Генеральний Вікарій, дня 7 квітня 1948 р., до Східної Конґреґації, просячи позволения створити Аргентинську Містопровінцію:
«В Їх Еміненції, Кард. Копелло ми вже вистаралися дозвіл осістися в Буенос-Айрес і там заснувати свій монастир, щоб звідтіль керувати працею ОО. Василіян в Аргентині… Також зросло число осіб, після того як туди вислано трьох Отців, а до того призначено ще трьох інших Отців і двох Братів… ».
Одержавши бажане позволения від Свящ. Конґреґації для Східної Церкви, о. Гліб Кінах, ЧСВВ, тоді Генеральний Вікарій Чину» дня 23 липня 1948 р., видав декрет, силою якого в Аргентині створено самостійну Віцепровінцію, під покровом Непорочного Зачаття Пречистої Діви Марії. Того самого дня о. Генеральний Вікарій назначив о. Володимира Г. Ковалика, ЧСВВ, Містопротоігуменом новоствореної Віцепровінції.
Порадившись з о. Містопротоігуменом Коваликом, Генеральна Курія Чину листом, з дня 23 вересня 1948 р., назначила відтак і курію для нової Містопровінції у такому складі:
1. о. Орест С. Карплюк — протоконсультор;
2. о. Іпатій I. Майка — консультор і адмонітор;
3. о. Тарсикій М. Іванишин — консультор і секретар.
У своїм супровіднім листі о. Генеральний Вікарій до Містопротоігуменату в Буенос-Айресі писав: «По утворенні нової управи Аргентинської Віцепровінції всі наші осідки в Аргентині будуть розгортати свою діяльність та здійснювати свої плани — не кожний поосібно, але всі разом, під проводом Протоігуменату (!), як це приписують наші Конституції».
В часі створення Аргентинської МПровінції нараховувала вона 12 монахів, з яких було 10 священиків і 2 брати-помічники. Вони були розміщені у монастирі в Апостолес, до якого належали ще осідки Обера й Пікада Галісіяна (разом 5 отців і 2 брати), у резиденції Буенос-Айресі (4 отці) та в осідку Беріссо (1 отець).