І хоч справді поет всюди був би за свого, останні свої дні він безнадійно мріяв провести в Україні.
Тут він і спочиватиме до скону, будучи батьком всім, хто боротиметься за нашу свобідну країну.

"На фронті мені зовсім не снилися сни...
За рік війни мені наснилося щось може три рази. Вдома також нічого не снилося..."

Эта война при всем драматизме и горе по-новому открыла украинскую женщину. Она оказалась мужественным, многогранным, самоотверженным и все-таки женственным бойцом. Война обездолила украинок, иногда лишая самого дорогого, селила боль, с которой им придется жить долгие десятилетия, но открыла в них таланты, если хотите - сверхспособности.

Счастливый, свободный и легкий, даже легкомысленный. Такой Моцарт от политики. Не просто живой, а вызывающе живой. Что всегда оскорбительно для живых мертвецов, которые правят Россией. Они его пережили, но он всегда останется в тысячу раз их живее.

Осмислюючи рік, що минув, ми знову і знову подумки аналізуємо, що сталося з Кримом. Що й коли пішло не так..? Українці вважали Крим своїм. Росіяни так не вважали...

Революція Гідності стала не лише двобоєм з диктатурою та корупцією.Вона зупинила демонтаж суверенітету. На Майдан зібралися люди, які не боялися померти.