У разі поширення результатів опитування громадської думки, пов’язаного з виборами, ЗМІ зобов’язані зазначати повну назву організації, що проводила опитування, замовників опитування, а також час проведення, територію, яку охоплювало опитування, розмір та спосіб формування соціологічної вибірки опитаних, метод опитування, точне формулювання питання, можлива статистична похибк. Такі норми передбачені у частині першій та другій статті 67 Закону України «Про вибори народних депутатів України».

З телеканалів найчастіше порушував цю норму закону «Інтер» (8 епізодів).

Серед радіокомпаній найчастіше порушниками ставали: ТОВ «ТРК «Радіо Кохання» (49 епізодів), ТОВ «ТРК «НБМ-радіо» (43 епізоди), ТОВ «ТРК «Медіа Маркет» (37 епізодів), ПрАТ «Наше радіо» (37 епізодів), ДП «ТРО «Довіра» (37 епізодів), ТОВ «ТРО «Русское радио – Україна» (30 епізодів).

«Вибори та ЗМІ»

фото - past-centre.ru

У документі опубліковані результати роботи спеціально створеної робочої групи, що здійснювала нагляд за діяльністю мовників у передвиборний період. До складу робочої групи увійшли члени Національної ради, працівники апарату і представники Громадської ради при регуляторному органі.

Для нагляду за дотриманням телерадіоорганізаціями виборчого законодавства проводився моніторинг телерадіопрограм з 13 вересня по 26 жовтня 2014 року. До уваги також бралися матеріали моніторингу громадських організацій, до сфери діяльності яких належить спостереження за перебігом виборчого процесу.

Також робоча група розглядала звернення і скарги, що надходили до Національної ради від політичних партій, народних депутатів України, кандидатів у народні депутати України, державних установ, телерадіоорганізацій, громадян, щодо діяльності мовників і порушень виборчого законодавства.

На виявлені порушення регуляторний орган листами звертався до телерадіоорганізацій із зазначенням виявлених відхилень і проханням роз’яснити ситуацію; про порушення інформував Центральну виборчу комісію.

Зі звітом Національної ради можна ознайомитися за посиланням.

«Вибори та ЗМІ»

Узагальнений моніторинг щоденних випусків новин та телевізійних тижневиків за 24-30 листопада 2014 року.

«1+1» намагався відбити атаки на свого власника через зміну правил авіаперевезень, а Ахметов боровся за вугілля. На «Інтері» та «Україні» звучить незбалансована критика Уряду. Ключовим персонажем у підсумкових випусках був Михайло Гаврилюк. Натомість забракло аналізу нової політичної дійсності, яка наступає з початком роботи парламенту.

Щоденні випуски новин за 24-29 листопада (детальний моніторинг)

Канали остаточно відійшли від теми виборів та перейшли до відстоювання бізнес-інтересів власників. «Україна» посилено лобіює певні рішення влади у вуглевидобувній галузі, а «1+1» – у пасажирських авіаперевезеннях. У цьому питанні йому протистоять канали «антиколомойської» коаліції. Порція звинувачень проти дніпропетровського губернатора посилилася. Протягом тижня в новинах «Інтера», «України» та ICTV загалом вийшло дванадцять матеріалів із незбалансованою критикою або компроматом проти Коломойського.

Окрім цього, «Інтер» та «Україна» все активніше критикують владу за байдужість до мешканців Донбасу, прагнучи зайняти нішу опозиційних. Водночас критика адресована лише Кабміну, а не Президенту.

Натомість, дещо зменшилась концентрація панегіриків на адресу доброчинця Ріната Ахметова. В ефірі «України» вийшло лише п’ять таких матеріалів – вдвічі-втричі менше, ніж у попередні тижні.

Загалом протягом тижня в новинах центральних телеканалів було зафіксовано 45 матеріалів з ознаками замовності. Найбільше – на «Інтері»: 18 матеріалів. Далі «Україна» – 16, ICTV – 6, «1+1» – 4.

Найактивнішим замовником джинси є «Опозиційний блок». Трапляються матеріали на користь «Батьківщини».

«Інтер»

Усупереч логіці, за якою випуски новин 24 листопада слід було починати з подій на Донбасі та процесу формування Кабінету Міністрів, «Інтер» поставив першим матеріал про стару жінку, що відсудила в держави три тисячі доларів. У сюжеті порушені стандарти достовірності та відокремлення фактів від коментарів.

25 листопада «Інтер» знову розпочав випуск не із ключових тем дня, а з історії про айдарівця Василя Пелиша, у якій присутні докори на адресу влади. Звинувачення влади у байдужості до військових, також, з’являлися протягом тижня. Можливості відреагувати на критику представникам влади не надали.

Тему формування уряду знову коментує акціонер телеканалу Сергій Льовочкін. Протягом тижня «Подробности» ще декілька раз піарили Львовочкіна. У матеріалі про перший день роботи нової Ради з’являється три коментарі цієї політичної сили, два з яких не були змістовними.

Показав «Інтер» корпоративну джинсу про Федерацію роботодавців України, яку очолює інтевестор телеканалу Дмитро Фірташ. Цю структуру було створено владою Януковича спеціально для Фірташа. «Інтер» – єдиний телеканал, де про неї періодично з’являються згадки.

Також «Подробности» продовжили кампанію проти Ігоря Коломойського. Цього разу, у питанні змін правил авіаперельотів. Окрім цього, редакція звинуватила дніпропетровського олігарха в махінаціях з нафтою. Усі матеріали про Коломойського не збалансовані коментарями від нього чи його представників.

26 листопада в ефірі «Інтера» з’явилися відразу 4 сюжети, спрямованих проти Ігоря Коломойського. Дніпропетровського губернатора з посиланням на власні джерела й без жодних доказів звинувачують в корупції. У іншому сюжеті звучать звинувачення на адресу компаній, які належать Коломойському. Відповіді на критику та звинувачення у цих сюжетах немає. «Пакет» чорного піару проти Коломойського з’явився і 28 листопада.

Як і минулого тижня, в ефірі «Інтера» продовжилася критика тодішнього міністра культури і туризму Євгена Нищука. Вочевидь, негативні матеріали з порушенням стандартів були спрямовані на те, щоби зменшити шанси на його повторне призначення в уряд.

Паркетні й на диво позитивні матеріали про депутатський форум партії «УДАР Віталія Кличка» з’явились у новинах «Інтера» та ICTV.

ICTV долучився до просування тез «Опозиційного блоку»  – зокрема, коментар Сергія Льовочкіна щодо керівництва комітетами ВР. СТБ також дає цей синхрон, однак балансує його поясненнями народних депутатів від «Самопомочі» Ганни Гопко та Єгора Соболєва (проурядова коаліція).

24 листопада канал перший матеріал із серії протестів проти змін в правилах авіаперевезень. Сюжет вийшов без дотримання балансу. Водночас у матеріалі про пікет Міністерства інфраструктури щодо змін правил ICTV та 5-ий були каналами, які дотрималися балансу.

Не було балансу і в сюжеті про ініціативу заборонити рекламу ліків, яку продовжив критикувати ICTV. У цьому ж сюжеті порушено стандарт відокремлення фактів від коментарів.

Два дні поспіль ICTV у випусках новин анонсували комерційний концерт Ані Лорак. З’явився у «Фактах» також сюжет про доброчинність Ріната Ахметова. Також ICTV дав замовний матеріал на користь «Батьківщини». Аналогічний матеріал з’явився на «Україні».

«Україна»

«События» телеканалу «Україна» перебрали естафету в «Інтера», що звинувачував Ігоря Коломойського у рейдерському захопленні Одеського нафтопереробного заводу минулого тижня. Коментаря Коломойського або його представників в сюжеті немає.

У розмові з Валерією Лутковською, уповноваженим Верховної Ради з прав людини, ведуча «Событий» навмисно формулювала запитання в такий спосіб, аби спонукнути омбудсмена говорити про владу в негативному ключі, підказуючи їй відповіді – власними оціночними судженнями. Натомість для народного депутата від «Опозиційного блоку» Наталії Королевської ведуча підготувала комфортні та некритичні запитання.

«Україна» долучилася до незбалансованої критики Коломойського у питанні зміни правил авіаперельотів.

Критика влади була виражена через матеріал про державне підприємство «Первомайськвугілля», яке звинувачує профільне міністерство у вимушеному простої. Можливості відповісти на звинувачення представникам міністерства не надали.

26 листопада «Україна» розпочала випуск із новини про судовий позов пенсіонерів Донбасу проти держави. Невдовзі низка журналістів-розслідувачів довела, що за позовом «пенсіонерів» стоять структури Ріната Ахметова – власника «України». Також в ефірі телеканалу з’являлися традиційні матеріали про його доброчинність.

«События», як і «Подробности» на «Інтері» невиправдано вплітають  «Опозиційний блок» у розважальний сюжет про початок роботи Верховної Ради.

28 листопада канал «Україна» приділив надмірну увагу дружині Петра Порошенка, а до студії запросив представника «Блоку Петра Порошенка» Віталія Ковальчука. Запитання до нього були відчутно гострішими від тих, які ведучі ставлять представникам «Опозиційного блоку».

1+1

24 листопада у сюжеті про протези для воїнів ТСН порушує стандарт відокремлення фактів від коментарів: «Про майданівців, мабуть, просто не подумали, їх не так багато».

«1+1» був єдиним телеканалом, який підтримав ініціативу щодо змін правил авіаперевезень, яка вочевидь є вигідною власнику. Коментувати цю ініціативу канал запросив лише представника Міжнародних авіаліній України, що належать Коломойському.

У випуску ТСН з’явився піар наближеного до власника телеканалу Ігоря Коломойського нардепа Олександра Шевченка. У тому ж випуску є відверта реклама очолюваного ним раніше комплексу «Буковель», що також належить Коломойському.

У суботу 29 листопада «1+1» приділив надмірну увагу дружині Порошенка. Також у випуску ТСН з’явилася корпоративна джинса «ПриватБанку»

Перший національний був єдиним телеканалом, який нейтрально висвітлював тему зміни правил авіаперельотів.

Підсумкові тижневики за 30 листопада (детальний моніторинг)

Більшість журналістів для підсумкових випусків підготували сюжети про парламент в стилі інфотейнменту замість глибшого аналізу політичної дійсності. У центрі уваги медівників був депутат Михайло Гаврилюк.

«Факти тижня з Оксаною Соколовою» на ICTV не затягував тему першого засідання нового парламенту. Сюжет про це у стилі інфотейнменту вийшов першим у випуску. Тренд – військові та журналісти. Частина сюжету побудована на аналізі того, хто, як і з якими враженнями потрапив у будинок під купол. Наскільки серйозною та важливою є подана журналістом інформація для суспільства, важко сказати.

ICTV — єдиний канал, який звертає зайву увагу на день народження Юлії Тимошенко, що було якраз у перший день роботи нового парламенту. Автор виправдовується надуманим інформаційним приводом — наявність у сесійній залі «моря квітів». Ще й донька екс-прем’єрки прийшла.

Журналіст справедливо звертає увагу на іншу особливість відкриття восьмого скликання — вперше присягу депутати складали хором. Мовляв, таким чином нова більшість у правовому полі вирішила проблему з тим, щоб не дати Звягільському зачитати текст присяги з трибуни. Щодо законності такої процедури говорить опозиціонер Шуфрич. Відкриття парламенту журналіст порівняв з театралізованим дійством.

Сюжет про роковини розгону студентського Майдану ICTV помістив у середині ефіру. Після року відсутності в інформаційному просторі низка каналів звернула увагу на колишнього голову КМДА Олександра Попова, якого після розгону допитували в ГПУ. Журналіст каже про причетність до розгону тодішнього заступника РНБО Володимира Сівковича та натякає на його зв’язки з російськими спецслужбами. Втім, кореспондент не каже, що він — кум одного з тодішніх опозиціонерів Миколи Княжицького. Ця інформація важлива, адже додає ваги до альтернативної версії.

«События недели» каналу «Україна», як і ICTV, помістили тему відкриття роботи нової Ради на початок ефіру. Авторка сюжету використовує коментарі політологів та згадує тему формування Уряду та переговори щодо портфелів.

Тему річниці розгону студентів на Майдані «Україна» дала всередині ефіру. Але редакція обійшлася без сюжету. Втім, у начитці ведучий Олег Панюта коротко переказав події тієї ночі, не загладжуючи кутів. Також зазначив, що покарання так ніхто і не отримав. Коментує ситуацію колишній Генпрокурор Святослав Піскун.

Ведучий фактично визнав, що дії міліції є першопричиною всієї наступної хвилі насильства в Україні. Цікаво порівняти цю новину з сюжетом, який вийшов у «Событиях недели» 1 грудня 2013 року, де версія київської міліції (про провокації з боку мітингувальників) є домінантною причиною розгону. Справедливості заради варто зазначити, що тоді працювала інша редакція з іншим ведучим.

«ТСН. Тиждень» каналу «1+1» помістив сюжет відкриття засідання Ради в середині ефіру. В підводці — неточність, коли Алла Мазур називає відсоток оновлення законодавчого органу — 60%. Як показує дослідження руху «Чесно», парламент оновився на 56%. Заокруглення тут є недоречним.

На початку сюжету журналіст описує загальний настрій підготовки до засідання. При цьому не втрачає спокуси, як і інші журналісти, розповісти про Михайла Гаврилюка.

Коли Сергій Швець говорить про «Опозиційний блок», який нібито усунувся від ухвалення рішень, то не подає синхрон представника цієї партії. Схоже, слідом за Ляшком, представники опозиції остаточно стали персонами нон-грата для каналу Коломойського.

Кореспондент «демонізує» «Опозиційний блок», зображуючи її моральними «злочинцями». Знову ж таки за допомогою методу узагальнення, представляючи негативну (на думку автора) поведінку представника фракції як таку, що притаманна всій політ силі та ототожнюючи усіх членів фракції із режимом Януковича.

Зате Президента Петра Порошенка зображено як державного діяча, що «тримає руку на пульсі і готовий співпрацювати з Верховною Радою», він турбується про біженців, хоче побороти корупцію, а вперше його «погляди збігаються з поглядами конституційної більшості».

«1+1» найбільше приділив уваги темі річниці розгону Майдану. З цього редакція почала ефір. Перший сюжет у верстці був побудований на згадках звичайних киян, які прийшли на вечір-пам’ять. Наприкінці сюжету кореспондент розповідає і про акцію проти бездіяльності Генпрокурора Яреми — як приклад продовження боротьби українців.

Втім, цим сюжетом редакція не закрила тему — в кінці ефіру вийшов спецрепортаж, у якому Григорій Жигалов уже проводить детальний розбір польотів щодо того, хто винен. У сюжеті з хронометражем 16 хвилин 17 секунд використано сихнрони лише трьох осіб – Руслани Лижичко, протестувальника Василя Панченка й тодішнього керівника КМДА Олександра Попова. Цього недостатньо аби в так розлогому матеріалі розкрити тему.

З-поміж подібних матеріалів на інших каналах Григорій Жигалов чи не єдиний ставить запитання: а чому Попов виконував накази секретаря РНБО Клюєва та його заступника Сівковича, якщо керівник Києва не підконтрольний їм? Чіткої відповіді так і не було.

У «Подробностях недели» на «Інтері» сюжету про новий парламент в середині ефіру передувала розмова ведучого Дмитра Анопченка із колишньою коллегою та шеф-редактором прогарми Ольгою Черваковою. До речі, за неї в передвиборчий період ведучий агітував у випуску за 14 вересня.

Матеріал про перше засідання Ради повністю відсторонений від внутрішніх перипетій, тим самим сюжет вийшов найменш аналітичним.

Починає журналістка з загальної інформації про нову Верховну Раду, втім, каже, що парламент оновлений на дві третини. Хоча, як уже згадувалося, за аналізом руху «Чесно», лише на 56%.

Не обійшлося у сюжеті без Михайла Гаврилюка.

На початку випуску «Подробностей недели» ведучий оголосив, що тема розгону Євромайдану – головна тема випуску. І говорити про це в ефірі редакція буде багато. Однак окремого сюжету про це у випуску не було, з окремим гостем цю тему не обговорювали.

Лише під час інтерв’ю з Ольгою Черваковою торкнулися — ведучий із гостею згадували «той день». В одному з монологів Анопченко подав невелику інформацію про розгін, зумівши ще й підіграти власникові каналу Сергію Льовочкіну, який на момент розгону був главою Адміністрації Президента. Так, Анопченко каже, що Льовочкін подав у відставку на знак протесту проти дій влади. Але він мовчить, що остаточно Льовочкін зі своєї посади пішов лише в січні після ухвалення парламентом «драконівських» законів.

В рамках цієї ж розмови на включенні з Майдану Незалежності був журналіст Сергій Кудімов, який повідомив, що на площі перебувають люди, які вимагають відставки Генпрокурора Віталія Яреми через те, що нікого не покарано за розгін студентського майдану.

«Час. Підсумки тижня» 5-го каналу взагалі вирішив, що початок роботи парламенту неважлива тема, і редакція поставила у верстці сюжет останнім в ефірі.

Журналістка подає коментарі представників різних політсил, у тому числі «Опозиційного блоку». Однак, як і Сергій Швець із «Плюсів», репортерка називає опозиціонерів некоректно «колишніми регіоналами». Згодом журналістка знову згущує фарбу і каже про «Опозиційний блок» як про тих, хто 16 січня голосував за диктаторські закони.

Разом із тим, не зовсім доречним виглядають синхрони Карла Волоха, члена громадської ради з питань люстрації при Мін’юсті. Адже в сюжеті він найчастіше говорить як політолог. Тим паче, згідно з законом «Про очищення влади», нардепи не є об’єктом люстрації, оскільки обіймають виборну посаду.

Згадки про роковини розгону студентського майдану у випуску 5-го каналу не було.

«Вибори та ЗМІ»

фото – скрін-шот

4 грудня Верховна Рада обрала голів, перших заступників, заступників голів, секретарів, членів комітетів Верховної Ради України восьмого скликання. За відповідний проект постанови № 1009 за основу і в цілому проголосували 249 народних депутатів.

Комітет з питань свободи слова та інформаційної політики очолила Вікторія Сюмар (фракція «Народний фронт»), першим заступником голови стала Ольга Червакова (фракція «Блок Петра Порошенка»), заступниками – Сергій Висоцький («Народний фронт») та Олександр Опанасенко (фракція Об’єднання «Самопоміч»), секретарем – Олена Кондратюк (фракція ВО «Батьківщина»). Членами комітету стали Олександр Абдуллін («Батьківщина»), Богдан Онуфрик («Блок Петра Порошенка»), Юрій Павленко (фракція «Опозиційний блок»), Олександр Сочка («Народний фронт») та Дмитро Стеценко («Народний фронт»).

5 грудня Комітет уже провів перше засідання. Було затверджено кількість підкомітетів, і обрано голів двох з них з них. А саме члени Комітету свободи слова та інформаційної політики вирішили створити чотири підкомітети з питань: телебачення і радіомовлення; друкованих ЗМІ, інформаційних агентств та інтернету; реклами; державної інформаційної політики та інформаційної безпеки. Підкомітет з питань друкованих ЗМІ, інформаційних агентств та інтернету очолив Дмитро Стеценко, з питань державної інформаційної політики та інформаційної безпеки - Олександр Сочка. Підкомітет з питань реклами хотіла очолити, як і минулого скликання, Олена Кондратюк, але поки що це питання відкладено до з’ясування можливості секретарю Комітету очолити підкомітет.

Також на першому засіданні члени Комітету проголосували за недоцільність існування Національної експертної комісії з питань захисту суспільної моралі (НЕК), і оголосили про прийом заяв до нової громадської  ради і про створення робочої групи з підготовки змін до закону про суспільне мовлення, перше засідання якої має відбутися вже у понеділок 8 грудня.

Кореспондент «Телекритики» після засідання Комітету запитала про головні пріоритети в його роботі у Вікторії Сюмар.

- Вікторіє, які законопроекти Комітет з питань свободи слова та інформації розглядатиме в першу чергу? Які пріоритети в вашій роботі?

- Очевидно, що це будуть зміни до Закону «Про суспільне телебачення і радіомовлення України», розробка закону про іномовлення. Перед нами стоять завдання щодо інформаційної війни, які треба вирішувати негайно. Я поки що слабо уявляю, як це встигнути зробити до ухвалення нового держбюджету, але, принаймні, ми спробуємо.

І, очевидно, одним з пріоритетів буде максимальна прозорість державних фінансів, ми будемо рухатися цим шляхом. Це все, що ми будемо розглядати до Нового року. А далі – це й цифрове мовлення, і реформування друкованих державних і комунальних ЗМІ. Хоча над цим доведеться ще багато попрацювати, бо, приміром, у проекті, який вже зареєстрований, на мою думку, не знайдені всі компроміси і не знайдено оптимальної моделі, але будемо шукати їх спільно з галуззю.

Є ще багато ініціатив у сфері інформаційної безпеки, наприклад, про інформаційний продукт, виготовлений в Росії, очевидно, це також потребуватиме певного регулювання.

- У проекті бюджету на 2015 ще немає окремого рядка про фінансування Національної суспільної телерадіокомпанії України, як передбачено законом  0,2%. Чи наполягатимете ви на цьому фінансуванні?

- Так, наполягатимемо. Будемо працювати в цьому напрямі, і в цьому контексті від Комітету будуть пропозиції. Хоча, як на мене, станом на зараз Перший національний уже працює у форматі суспільного мовлення, я бачу, що такий курс взято керівництвом. Але очевидно, що тут ми маємо бути максимально оперативними, щоб зробити цю роботу, і щоб це справді була незалежна,позбавлена будь-яких можливостей впливу з боку держави, суспільна телерадіомовна структура.

- Яка ваша позиція щодо того, що є нестиковка урядової постанови щодо організаційно-правової форми НСТУ та закону про СМ?

- Маємо привести у відповідність до закону. Я розумію, чим була викликана постанова, це було з наміром, щоб запустити НСТУ.

- Ви приводитиме постанову до закону, чи вноситимете зміни до закону, щоб можна було виконати постанову?

- Другий варіант.

- Зараз розпочався великий спротив на всіх державних ТРК, які мають стати базою НСТУ, оскільки колективи налякані словом «ліквідація» в постанові уряді. Бо це передбачає звільнення усіх працівників.

- Ви ж розумієте, що все буде відбуватися законно, якщо буде не так, то це викличе на порядок більше проблем, тому що тоді будуть суди і держава їх програватиме. Тому, очевидно, що ці речі мають відбуватися відповідно до закону.

- Згідно з прогнозами Зураба Аласанії, на НСТУ працюватиме десь 1200 осіб, наразі на всіх державних ТРК працює понад 6 тисяч.

- Державою взято курс на скорочення державних видатків і на державні структури також. Це вже буде зовсім інша структура, хоча й фінансуватиметься з держбюджету, але вже само керівництво НСТУ визначатиметься з пріоритетами.

- Також лунають заклики на період АТО не ліквідовувати, а поки зберегти державні ЗМІ.

- Нам потрібне державне іномовлення, так воно працює у всьому світі, і нам потрібні, можливо, якісь галузеві медіа, щоб, приміром, Міноборони могли займатися інформуванням вояків. Це все треба прописати, щоб адекватно працювало. Решта інформування у країні має відбуватися приватними або суспільними мовниками. Україною взято курс на роздержавлення ЗМІ, і ми його точно не будемо змінювати.

- Комітет свободи слова складатиметься з 10 членів?

- Сподіваюсь, що до нас ще долучиться хтось з позафракційних.

- Чи має право Комітет працювати у такій кількості?

- Вчора з голосу була внесена пропозиція, що комітети можуть працювати, якщо там шестеро членів. Лунали різні пропозиції, але ми сьогодні почали працювати, тому що відповідно до стенограми ми проголосували ці зміни.

- Новій владі закидають, що в комітетах багато керівників: голова, перший заступник, 2 -4 заступники, секретар. На 10 чоловік 5-6 керівників.

- Це був предмет компромісу робочої групи аби збалансувати представництво усіх фракцій. Я не була членом цієї робочої групи, але очевидно, що це зумовлено потребою компромісу. Відверто кажучи, у мене не було особливих амбіцій очолювати комітет, тому що права рядового члена комітету, заступника чи секретаря, нічим не відрізняються. Тому усі ці промови для протоколу про те, що це страшно б’є по бюджету, неправда.

- Я розумію, коли є голова, перший заступник, заступник і секретар. Цього достатньо на 10 членів. Але не бачу логіки, коли є голова і два заступники з однієї фракції.

- Чесно кажучи,я не прихильник такого підходу. Як на мене, повноваження рядового члена комітету і голови мало чим відрізняються. І цим принципом треба керуватися. Будьте простішими, і до вас потягнуться люди.

- Хто визначав кількість і  назви підкомітетів комітету, за які ви сьогодні проголосували, бо минулого скликання було три підкомітети?

- Це пропозиції секретаріату комітету.

- Чи пам’ятаєте ви, що депутатські фракції та групи повинні обрати своїх членів до наглядової ради НСТУ, без якої суспільне мовлення не зможе запрацювати?

- Ми пам’ятаємо, і сьогодні на засіданні нагадали своїм членам, щоб вони нагадали про це своїм фракціям і швидше визначилися з кандидатами.

Світлана Остапа, “Вибори та ЗМІ”

Відповідно до оприлюдненого тексту проекту постанови, депутати-медійники пішли працювати не лише до Комітету з питань свободи слова та інформаційної політики.

Колишній голова Комітету з питань свободи слова та інформації Микола Томенко («Блок Петра Порошенка») очолив Комітет з питань екологічної політики, природокористування та ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи. Членом цього комітету став також спічрайтер і блогер Віталій Чепинога («Блок Петра Порошенка»).

Колишній член Комітету з питань свободи слова та інформації, засновник телеканалу «Еспресо TV» Микола Княижицький («Народний фронт») очолив Комітет з питань культури і духовності.

Екс-журналіст Єгор Соболєв (об’єднання «Самопоміч») очолив Комітет з питань запобігання та протидії корупції. Його заступником став колишній керівник інформаційного відділу партії «Правий сектор» Борислав Береза (позафракційний). Секретарем комітету став колишній журналіст і керівник медіахолдингу ZIK Дмитро Добродомов («Блок Петра Порошенка»). Членами комітету також стали екс-журналісти Сергій Лещенко («Блок Петра Порошенка») та Ігор Луценко (ВО «Батьківщина»).

Колишня громадська активістка й журналістка Ганна Гопко (об’єднання «Самопоміч») очолила Комітет у закордонних справах. Членами цього комітету також стали засновник продакшну «Закрита зона» Володимир Ар’єв («Блок Петра Порошенка»), який у минулому був журналістом, і колишня громадська активістка й журналістка Світлана Заліщук («Блок Петра Порошенка»).

Екс-журналіст Мустафа Найєм («Блок Петра Порошенка») став членом Комітету з питань європейської інтеграції, який очолила Ірина Геращенко («Блок Петра Порошенка»), яка в минулому була піарницею та журналісткою.

Екс-журналіст Костянтин Усов («Блок Петра Порошенка») став заступником голови Комітету з питань інформатизації та зв’язку. Секретарем цього комітету стала колишній піар-директор 5-го каналу Олена Матузко («Блок Петра Порошенка»).

Колишній музичний продюсер і медіа менеджер Євген Рибчинський («Блок Петра Порошенка») став заступником голови Комітету у справах ветеранів та інвалідів.

Колишній радник міністра внутрішніх справ і речник МВС Антон Геращенко («Народний фронт» став секретарем Комітету з питань законодавчого забезпечення правоохоронної діяльності.

Членами Комітет з питань національної безпеки і оборони стали блогер і керівник групи «Інформаційний спротив» Дмитро Тимчук («Народний фронт»), екс-керівник інформаційного управління в Адміністрації Президента Ірина Фріз («Блок Петра Порошенка») та екс-журналістка і громадська активістка Тетяна Чорновол («Народний фронт»).

Колишній головний редактор телеканалу «Еспресо TV» і власник видавничого дому «Картель» Вадим Денисенко («Блок Петра Порошенка») став членом Комітету з питань правової політики та правосуддя.

Екс-президент медіагрупи «Автоцентр» Ігор Діденко (об’єднання «Самопоміч») став членом Комітету з питань транспорту.

Вадим Рабінович став секретарем Комітету з питань прав людини, національних меншин і міжнаціональних відносин, а Ігор Шкіря (депутатська група «Економічний розвиток») – заступником голови Комітету з питань транспорту.

Нагадаємо, що Комітет з питань свободи слова та інформації очолила Вікторія Сюмар, першим заступником голови стала Ольга Червакова, заступниками – Сергій Висоцький та Олександр Опанасенко, секретарем – Олена Кондратюк. Членами комітету стали Олександр Абдуллін, Богдан Онуфрик, Юрій Павленко, Олександр Сочка та Дмитро Стеценко.

«Вибори та ЗМІ»

Призначення Верховною Радою 2 грудня Юрія Стеця на посаду міністра інформаційної політики і запуск процедури створення цього міністерства викликали гостро критичну реакцію журналістів, медіаменеджерів, громадських організацій, депутатів-медійників та інших дотичних до мас-медіа фахівців. Ще більше критики на свою адресу пан Стець отримав післяпрезентації проекту положення про Міністерство інформаційної політики.

Сьогодні, 4 грудня, Юрій Стець починає приватні консультації з медіаюристами, щоб переробити свій документ, узгодивши його з чинним законодавством. На все це в нього вкрай мало часу - вже завтра, 5 грудня, Кабінет Міністрів має наміри ухвалити постанову про створення міністерства і затвердити положення. Журналісти вже готуються до публічних акцій протесту і закликають одне одного бойкотувати «міністерство правди». Вимога в медійників одна - скасувати призначення Юрія Стеця міністром і ліквідувати міністерство, так би мовити, «в зародку».

«Телекритика» поставила Юрію Стецю телефоном кілька запитань, щоби зрозуміти, навіщо він створює міністерство і чому саме в такий спосіб. Він пообіцяв, що переробить одіозний проект положення і вилучить із нього норми, розкритиковані медійниками під час презентації проекту 3 грудня. Нагадаємо, що в документі йдеться, зокрема, про державний нагляд (контроль) за діяльністю ЗМІ, незалежно від їхнього підпорядкування і форми власності, про державну реєстрацію засобів масової комунікації та інформаційних агентств, про розробку й затвердження державних стандартів телевиробництва і стандартів професії у сфері медіа та інформації, про боротьбу із «застосуванням маніпулятивних інформаційних технологій», про забезпечення свободи слова й думки. На думку медійників, перелічені вище норми передбачають втручання в професійну діяльність журналістів та загрожують свободі слова через втручання в діяльність ЗМІ держави. Адже положення документа на сьогодні можуть мати вкрай широке тлумачення.

Юрій Стець в інтерв’ю пояснив, що бюджету відомства він поки ще не підрахував. За його планами, міністерство матиме маленький штат - до 20 осіб, бо всю іншу роботу виконуватимуть продакшн-студії та волонтери. «Можна й не називати міністерством», - зауважив він. Невже міністр починає розуміти, що для виконання запланованих ним завдань не потрібно цілого міністерства?

- Юрію, чому для публічного обговорення створюваного Міністерства інформаційної політики (МІП), що відбулося 2 грудня, було запропоновано старий проект положення, який розроблявся 2007 року? Нового проекту положення немає?

- Я, коли представляв цей проект, казав, що він розроблявся до змін законодавства, яке регулює медіа. І попередив, що це проект до обговорення, з якого треба виключити ті пункти, які суперечать чинному законодавству. Зокрема ті, що стосуються державних ТРК, на базі яких має бути створено суспільне мовлення. Моя логіка така: нам потрібна канва, і треба почати обговорення. Для мене є ключовим, щоб для розробки цього положення долучилися медіаюристи. І ми домовилися з народними депутатами Світланою Заліщук і Мустафою Найємом, що вже 4 грудня зустрічаємося з медіаюристами, які розробили багато законопроектів про свободу слова, доступ до публічної інформації тощо. Ми спробуємо розробити положення, яке буде чітко врегульовувати всі норми, пов’язані з діяльністю цього міністерства, і в ньому будуть поставлені всі запобіжники, які унеможливлять посягання на свободу слова чи на професію журналіста.

- Тобто нового положення ще не розробляли?

- Я не знав, яка буде створена інституція, тому що я про це говорив ще в червні цього року, коли було створено управління інформаційної безпеки в МВС. Тоді не міг достукатися ні до кого, що потрібен якийсь державний орган, який би опікувався інформаційною безпекою в Україні під час війни з агресором. Відповідно, рішення, який це саме буде орган, рішення, направду, приймалося в останній момент. Це відома історія. Тому я свідомий того, що в представленому мною проекті є пункти, які треба викреслювати, але я попередив, що це старий проект положення.

- Чому ці функції не можна було покласти на інші державні відомства, які є в Україні?

- Я вже пояснював. У нас існує декілька регуляторів, і дорадчих органів, і органів контролю, які опікуються інформаційною політикою. Я наголошував, що наявні органи безпорадні в цьому, тому що в них функціонал інший. Наприклад, РНБО - це дорадчий консультативний орган Президента. Тобто це орган, який виключно дає поради як діяти, а не провадить державну інформаційну політику. Є Нацрада - це регулятор виключно телерадіоефіру. В них теж інший функціонал. Держкомтелерадіо зі створенням суспільного мовлення і роздержавленням преси втрачає свої основні функції, і парламент буде вирішувати, чи потрібен далі цей конституційний орган. І функціонал Держкомтелерадіо не передбачає будь-чого, крім керування обласними державними ТРК, яких, повторюю, не буде після впровадження закону про суспільне мовлення. Можна було б робити на рівні якогось департаменту в СБУ. Але СБУ не є орган, який може розробити, впровадити й контролювати інформаційну політику країни. Якщо цим опікуватиметься СБУ, нас точно ніхто не зрозуміє. Ще ГПУ не вистачало.

- На який період створюється МІП?

- Це міністерство було запропоновано як кальку міністерств, які були у Великобританії, США, Франції під час воєнних дій. Я вважаю, що це МІП потрібне тільки на час військової агресії, а після її закінчення воно нам не потрібне. За цей час можна схвалити і запровадити концепцію інформаційної безпеки, налагодити внутрішні комунікації між усіма органами влади. Коли військова агресія зійде нанівець, не буде сенсу в цьому міністерстві.

- Який бюджет ви прорахували для МІП? На громадській дискусії цифри так і не були озвучені.

- Я справді ще не дивився документів щодо окладів працівників. Тому поки що нереально назвати цифру.

- А який передбачається штат?

- У штаті МІП працюватиме 20 осіб на постійній основі. Більше немає необхідності. Тому що по факту вся робота - це продакшн-студії або люди, які за допомогою грантів чи грошей спонсорів зможуть долучитися до діяльності МІП. Я точно не буду пиляти бюджет, чудово розумію, що я перебуваю під величезним збільшувальним склом, тому сам не зацікавлений бавитися в бюджетні ігри. Там не буде ні машин, ні водіїв, ні оренди приміщень чи ще чогось. Розраховувати на це - самогубство.

- А не замало для міністерства 20 штатних працівників?

- Можна й не називати міністерством. Але міністерство - це функціонал, можливість по горизонталі працювати з іншими міністерствами: культури, оборони, МЗС тощо. Інакше просто не зможеш налагодити міжвідомчу комунікацію, не можеш пробити жодної історії, тебе просто не чують.

- Чому більшість народних депутатів не бачили положення про МІП і не знали, за що вони голосують?

- Думаю, що вони ніколи не бачили й положень інших міністерств. Прерогативою депутатів є обрання прем’єр-міністра, міністрів. А завдання Кабміну - затвердження й розгляд положень про міністерства. Є виклики - на них треба відповідати. Й розробка положення людьми, які зацікавлені не просто щоб воно було на папері, а щоб працювало - це і є відповідь на виклики. Можна ще чотири місяці проговорювати необхідність, а потім будемо лікті кусати, що нічого не зробили.

- Чи правда, що МІП буде фінансуватися в тому числі й за рахунок скасування фінансування державних ЗМІ: «Голосу України», «Урядового кур’єру», «Віче» та інших?

- Ні, не скасування фінансування, а за рахунок оптимізації витрат на них. Ми в Комітеті з питань свободи слова та інформації намагалися щороку зменшити видатки на ці речі.

- Тобто після перегляду з медіаюристами проекту положення частина положень із нього зникне через роздержавлення ЗМІ і створення суспільного мовлення. Чи залишиться там реєстрація ЗМІ?

- Ні, сама норма була викинута прямо під час дискусії.

- А координація ЗМІ всіх форм власності?

- Ішлося про державні, муніципальні та комунальні ЗМІ. Ця норма відпадає.

- А що тоді залишається?

- Три пункти, які мене цікавлять і заради чого це створювалося: розробка стратегії інформаційної політики, впровадження і контроль за її виконанням. Це стосується в тому числі й виготовлення соціальної реклами, розміщення її і в Україні й за кордоном. Другий департамент буде займатися інформаційною війною. А третій департамент - це внутрішні комунікації між усіма відомствами. Ці три департаменти мають бути в цьому міністерстві. Заради цього й створюється МІП.

- А скільки буде у вас заступників?

- Я пропоную два: один заступник - керівник апарату, і ще один.

- Як ви поставилися до гострої критики медіаспільноти й міжнародних організацій?

- Ставлюся позитивно, бо це викликає публічну дискусію і дає можливість вичленити непотрібні речі.

- Хто у владі підтримує ініціативу створення МІП?

- Щонайменше всі, з ким я спілкувався, Кабмін, Президент. Я проговорював цю ідею ще коли був керівником управління в Нацгвардії, зокрема й на засіданні з керівниками силових відомств, у тому числі з Аваковим, Наливайченком та іншими. Вони зрозуміли потребу такої діяльності, особливо на територіях, які тимчасово окуповані.

- Під час публічної дискусії лунали заклики від журналістів відмовитися від посади міністра й ідеї створення МІП.

- Той, хто виступає з такими закликами, нехай бере на себе відповідальність і скаже, як запобігти інформаційним викликам, пов’язаним із війною. І будь-хто нехай зробить в інший спосіб, я жодної такої людини не знайшов.

- Що можете сказати у відповідь на те, що це міністерство створюється під Стеця?

- Я міг обійняти посаду глави Адміністрації Президента, РНБО. В мене немає великих амбітних особистих цілей. У мене є конкретна мета, обмежена в часі. Люди, які займаються не прямим тролінгом, а хоча б трохи аналізують ситуацію, чітко розуміють, що в мене були й залишаються можливості очолити АП чи РНБО. Якби в мене було бажання, я вже міг би обійняти одну з цих двох посад. Тому логіки в таких заявах я не бачу.

- Дехто каже, що створення МІП відстрочить запровадження суспільного мовлення?

- Я розмовляв із Зурабом Аласанією і сказав, що буду всіляко йому допомагати, і якщо він відчує, що МІП якимось чином може завадити, а не допомогти впровадити суспільне мовлення, він має, по-перше, сказати це мені, а по-друге, публічно про це заявити. Я після цього подам у відставку.

- Є також багато побоювань, що МІП, прикриваючись агресією проти України, буде запроваджувати цензуру.

- У мене надто великий досвід і надто велика кількість шрамів від міліцейських кийків, у тому числі й за свободу слова в цій країні. Й тому навряд чи мені можна закидати такі звинувачення. Й тоді, коли був у Комітеті свободи слова за часів Януковича, і коли за часів Кучми працював на 5-му каналі, й коли пішов в управління інформаційної безпеки й поїхав на схід. Тому я - остання людина, яка могла б використати МІП для цензури. Якщо хтось буде тиснути на мене з вимогою запровадити цензуру, то я вийду й публічно скажу, хто тисне, й після цього подам у відставку.

- Ви вже не працюєте генеральним продюсером 5-го каналу?

-Ні, я фізично не встигаю, офіційно я є членом наглядової ради, але в мене бракує часу, останні три дні майже не спав. Я на каналі за останні кілька місяців був кілька разів на ефірі. На 5-му каналі є шеф-редактор Володимир Мжельський, є головний продюсер каналу Ярослав Шамборовський, є програмний директор Людмила Міллер, гендиректор Іван Адамчук.

- А чим займатиметеся, коли закінчиться війна і відпаде потреба в МІП?

- Я більше не планую йти в парламент, тому що вважаю, що більше двох разів не можна йти в депутати, бо ти відриваєшся від соціуму, не відчуваєш його. В Комітеті свободи слова колектив теж має оновлюватися, свіжі люди, свіжі ідеї.

- Ви плануєте їхати на Донбас, спілкуватися з людьми?

- Я планую вже в суботу поїхати на Донбас і з друзями з Нацгвардії побудувати карту зон покриття радіо й телебачення «ДНР» і «ЛНР», щоб ми могли перекрити їх сигналом наших мовників. Будемо спілкуватися з місцевим населенням, яке на звільнених територіях. Там реально настрої просто жахливі.

Світлана Остапа, для «Вибори та ЗМІ»

У буклеті зібрані матеріали авторів ІМІ у регіонах, що стосуються окремих аспектів та основних тенденцій протікання виборчого процесу на місцях, найбільших порушників прав журналістів серед кандидатів та партій, рівня джинси (в тому числі і чорного піару). Ситуацію щодо Києва змалювала у вступній статті есперт ІМІ з моніторингу порушень прав журналістів Катерина Дячук.

Із буклетом в електронному вигляді можна ознайомитися тут.

«Вибори та ЗМІ»

За інформацією джерел, які працюють в парламенті, стало відомо, що першим заступником голови Комітету стане Ольга Червакова («Блок Петра Порошенка»), заступниками – Сергій Висоцький («Народний фронт») та Олександр Опанасенко («Самопоміч»), секретарем – Олександр Абдуллін, членами: Богдан Онуфрик ((«Блок Петра Порошенка»), Юрій Павленко («Опозиційний блок»), Олександр Сочка («Народний фронт»).

Раніше повідомлялося, що Микола Томенко, який донедавна очолював Комітет з питань свободи слова та інформації, має очолити Комітет з питань екологічної політики, природокористування та ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи. Один з членів Комітету свободи слова 7 скликання Микола Княжицький у коментарі «Телекритиці» зазначив, що зголосився йти до Комітету з питань культури. Юрій Стець став міністром Міністерства інформаційної політики і склав з себе повноваження народного депутата.

Також членом Комітету з питань свободи слова та інформаційної політики можливо може стати й Олена Кондратюк (ВО «Батьківщина»), яка 4 грудня склала присягу і стала народним депутатом. У парламенті попереднього скликання вона очолювала підкомітет з питань реклами Комітету свободи слова.

Наразі парламент ще не голосував за склад комітетів.

«Вибори та ЗМІ»

Про це повідомили джерела «Української правди».

Комітет з питань боротьби з організованою злочинністю і корупцією очолить Єгор Соболєв («Самопоміч»), Комітет у закордонних справах – Ганна Гопко («Самопоміч»),

Комітет з питань свободи слова та інформації – Вікторія Сюмар («Народний фронт»).

«Вибори та ЗМІ»

Почали з критики пунктів закону, а закінчили пропозиціями ліквідувати новостворене міністерство за непотрібністю. Під час обговорення журналістка «Громадського радіо» Наталка Соколенко та медіаюристка Тетяна Котюжинська відмітили: якщо викреслити пункти, які суперечать законодавству України та які дублюють функції інших відомств, лишаться лише координуюча робота прес-служб.

У кожного з представників медіаспільноти знайшлись зауваження до проекту положення про Міністерство інформаційної політики. Хоча документ розроблявся в 2007-2009-х роках, до рук учасників дискусії він потрапив лише перед початком заходу. Найцікавіші моменти розмови дивіться у сюжеті.