Учора в український прокат вийшла третя частина кіносаги "Голодні ігри", в якій героїня Дженніфер Лоуренс повстає проти жорстокого диктаторського режиму. Вихід "Переспівниці" супроводжувався навколокіношним негативом: помер Філіп Сеймур Хоффман, репутація Лоуренс зіпсувалась через вкрадені еротичні фото і багато хто передчував, що франшиза вдариться в мелодраматичну патетику. Але все виявилося інакше. Ми вже подивилися стрічку  "Переспівниця. Частина 1" і ділимося своїм здивуванням.


#1 Більше, ніж молодіжна франшиза. "Голодним іграм" в якійсь мірі не пощастило. Цей кіносеріал з'явився вже після "Сутінків" і досі не може позбутися ярлика дівчачого блокбастера, куди входять "Дівергент", "Смертельна зброя" і будь-яка попкорнова дурничка, яку планують боси студії Lionsgate - постачальника всіх перерахованих фільмів. Але "Голодні ігри" відзначилися більш авторитетним акторським складом і підвищеними амбіціями: тут, на щастя, немає надприродної нісенітниці на кшталт вампірів / зомбі / духів, а є антиутопія з добре продуманим світом, де зачіпаються теми влади, особистого - громадського, непротивлення злу і т. д.

#2 Несподівана серйозність. В перших "Голодних іграх" основною темою було просто виживання в умовах тоталітарної держави, в других - маніпуляція суспільством за допомогою індустрії розваг. Третя частина присвячена навіть не повстанню, але війні і маніпуляції суспільством через військову пропаганду. І це дивно. Адже "Голодні ігри: У вогні" був легковажним фільмом. У ньому висміювали світ реаліті-шоу, але іронія так вміло ховалася за сюжетною мішурою, що в підсумку другу частину сприйняли як фільм, де Катніс по-дівчачому ниє з любої  причини, зухвала дівиця роздягається в ліфті, а всіх рятує хлопець з нафарбованими губами. Тому від "Переспівниці" багато чого не чекали. Але цей фільм різко пориває з форматом емтівішних шоу, занурюючи глядача в сувору гіперреальність воєнного часу. Час упускати сльози. І не від того, що Катніс і Піта розлучили.

#3 Менше сопель. "Голодні ігри" не мали б і половини своєї аудиторії, якби не любовна тема - зазвичай в таких франшизах розкрита вульгарно, на рівні середньої школи. І добра частина аудиторії досі дивиться "Голодні ігри" тільки заради того, щоб дізнатися, з ким залишиться Катніс - слабаком Пітом або мужнім Гейлом, хоча, чорт візьми, це ж можна прочитати у Вікіпедії в описі сюжету книг Сьюзен Коллінз. У "Переспівниці", звичайно, ж без мелодрами не обійшлося, але вона, на щастя, видається глядачеві стисло, порціями, без солодкавості. Кохання у фільмі як би є, але воно подається на іншому рівні - як необхідність вибирати між особистим щастям і обов'язком: врятувати одну дорогу людину або сотні тисяч співвітчизників.


#4 «Революція - це вогонь, який треба підтримувати». Якщо мелодрама в "Переспівниці" відступає, то основну увагу отримує тема протесту. І механіка масового протесту показана в фільмі детально і без ідеалізації. Найефективніший меседж масам виходить, тільки коли в кадрі є смерть, сльози і руйнування - що холоднокровно, якщо не сказати, байдуже, фіксує знімальна команда 13-го дистрикту. Ті, хто бореться, нітрохи не чесніші в своїх методах, ніж диктаторський режим. Тут є місце і пісням революції і революційному фольклору - невід'ємним під час будь-яких соціально-політичних змін. Повіривши в Пересмішницю жителі Панему усвідомлено жертвують собою заради ідеї. Від того, як творці "Голодних ігор" оживили за допомогою подібних моментів вигаданий світ Панем, стає не по собі, тим більше, що у нашого глядача ці сцени викличуть цілком певні асоціації...

#5 До болю знайоме. Неможливо не згадувати Майдан і війну на Донбасі під час перегляду "Переспівниці". Організоване повстання проти жорстокого режиму, розбомблений шахтарський дистрикт - мала батьківщина головної героїні, поранені, перечікування бомбардування в укриттях, інформаційна війна... «Новий Панем народився, але нам треба ще добути його» - як же ці слова керівників 13-го дистрикту нагадують постреволюційну політичну риторику в Україні.

#6 Відсилання до античності. У "Голодних іграх" чимало персонажів носить імена, як у героїв і історичних діячів Стародавньої Греції та Риму. Іноді, правда, здається, ніби письменниця Сьюзен Коллінз роздала героям імена просто з міркувань благозвучності. З новачків "Переспівниці" - Крессида у виконанні Наталі Дормер і її підручні Кастор і Полідевк. Всі три - тезки героїв міфів про троянську війну. Крессида була захоплена в полон греками і стала коханкою грецького царя. Кастор і Полідевк - брати-близнюки, які ходили в похід аргонавтів, викрадали жінок, визволяли інших жінок з полону і прославилися багатьма іншими подвигами. А ось чи відображено щось з життя античних геров в сюжеті "Переспівниці" - питання.


#7 Непомітна Мерилін Монро. У "Переспівниці" багато другорядних персонажів, яскраво представлені у другій частині, пішли в тінь і залишили жарти осторонь. Наприклад, Фіннік, герой Сема Клафліна - метросексуальний усміхнений учасник ювілейних "Голодних ігор". Сам актор свого персонажа порівнює з Мерилін Монро, в образі якої він черпав натхнення: і Фіннік, і Мерилін показують на публіці свою уявну особистість, а вразливість і слабкість проявляють, залишаючись наодинці. Таким чином в "Переспівниці" і розвивається персонаж Клафліна. Та й інші веселуни на кшталт Еффі набувають якусь трагічність.

#8 Лютик. Норовливий рудий кіт по кличці Лютик, що належить сестрі Кітнісс, отримає в третьому фільмі набагато більше уваги, ніж в попередніх частинах "Голодних ігор". Більш того, саме завдяки Лютику в картині буде один смішний момент і один ну дуже драматичний.

#9 Все йде за планом. Навряд чи "Переспівницю" оцінять ті, хто не дивився попередні два фільми. Сама по собі картина ніби висить у повітрі; на те, щоб нагадати глядачеві сюжет попередніх частин, часу не відводиться. Але як логічний розвиток історії "Переспівниця" спрацьовує чудово. Здається, що саме ця частина несе основний ідейний посил всіх "Голодних ігор", заради чого на другий план відходять екшн і мелодрама. Є підозра, що із завершенням франшизи, всі чотири серії "Голодних ігор" можна буде дивитися як єдиний фільм, з грамотною драматичною структурою. А таке для кіносеріалів-одноденок, де продуманість і зв'язність історії - остання справа, для Голлівуду велика рідкість.


#10 Безжалісний Кліфгенгер (знову!). Драматургія "Голодних ігор" побудована як в телесеріалах: сезон повинен обірватися на такому сильному моменті (Кліфгенгер), що глядач буде знемагати від бажання побачити продовження. Те ж трапилося і з першою частиною "Переспівниці". Весь фільм перетворюється в очікування одного моменту, а коли той настає - титри і пісня юної поп-зірки Лорд нещадно обривають на півдії. Отже, до другої "Переспівниці" залишився ще цілий рік.