Відповідно до оприлюдненого тексту проекту постанови, депутати-медійники пішли працювати не лише до Комітету з питань свободи слова та інформаційної політики.

Колишній голова Комітету з питань свободи слова та інформації Микола Томенко («Блок Петра Порошенка») очолив Комітет з питань екологічної політики, природокористування та ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи. Членом цього комітету став також спічрайтер і блогер Віталій Чепинога («Блок Петра Порошенка»).

Колишній член Комітету з питань свободи слова та інформації, засновник телеканалу «Еспресо TV» Микола Княижицький («Народний фронт») очолив Комітет з питань культури і духовності.

Екс-журналіст Єгор Соболєв (об’єднання «Самопоміч») очолив Комітет з питань запобігання та протидії корупції. Його заступником став колишній керівник інформаційного відділу партії «Правий сектор» Борислав Береза (позафракційний). Секретарем комітету став колишній журналіст і керівник медіахолдингу ZIK Дмитро Добродомов («Блок Петра Порошенка»). Членами комітету також стали екс-журналісти Сергій Лещенко («Блок Петра Порошенка») та Ігор Луценко (ВО «Батьківщина»).

Колишня громадська активістка й журналістка Ганна Гопко (об’єднання «Самопоміч») очолила Комітет у закордонних справах. Членами цього комітету також стали засновник продакшну «Закрита зона» Володимир Ар’єв («Блок Петра Порошенка»), який у минулому був журналістом, і колишня громадська активістка й журналістка Світлана Заліщук («Блок Петра Порошенка»).

Екс-журналіст Мустафа Найєм («Блок Петра Порошенка») став членом Комітету з питань європейської інтеграції, який очолила Ірина Геращенко («Блок Петра Порошенка»), яка в минулому була піарницею та журналісткою.

Екс-журналіст Костянтин Усов («Блок Петра Порошенка») став заступником голови Комітету з питань інформатизації та зв’язку. Секретарем цього комітету стала колишній піар-директор 5-го каналу Олена Матузко («Блок Петра Порошенка»).

Колишній музичний продюсер і медіа менеджер Євген Рибчинський («Блок Петра Порошенка») став заступником голови Комітету у справах ветеранів та інвалідів.

Колишній радник міністра внутрішніх справ і речник МВС Антон Геращенко («Народний фронт» став секретарем Комітету з питань законодавчого забезпечення правоохоронної діяльності.

Членами Комітет з питань національної безпеки і оборони стали блогер і керівник групи «Інформаційний спротив» Дмитро Тимчук («Народний фронт»), екс-керівник інформаційного управління в Адміністрації Президента Ірина Фріз («Блок Петра Порошенка») та екс-журналістка і громадська активістка Тетяна Чорновол («Народний фронт»).

Колишній головний редактор телеканалу «Еспресо TV» і власник видавничого дому «Картель» Вадим Денисенко («Блок Петра Порошенка») став членом Комітету з питань правової політики та правосуддя.

Екс-президент медіагрупи «Автоцентр» Ігор Діденко (об’єднання «Самопоміч») став членом Комітету з питань транспорту.

Вадим Рабінович став секретарем Комітету з питань прав людини, національних меншин і міжнаціональних відносин, а Ігор Шкіря (депутатська група «Економічний розвиток») – заступником голови Комітету з питань транспорту.

Нагадаємо, що Комітет з питань свободи слова та інформації очолила Вікторія Сюмар, першим заступником голови стала Ольга Червакова, заступниками – Сергій Висоцький та Олександр Опанасенко, секретарем – Олена Кондратюк. Членами комітету стали Олександр Абдуллін, Богдан Онуфрик, Юрій Павленко, Олександр Сочка та Дмитро Стеценко.

«Вибори та ЗМІ»

Призначення Верховною Радою 2 грудня Юрія Стеця на посаду міністра інформаційної політики і запуск процедури створення цього міністерства викликали гостро критичну реакцію журналістів, медіаменеджерів, громадських організацій, депутатів-медійників та інших дотичних до мас-медіа фахівців. Ще більше критики на свою адресу пан Стець отримав післяпрезентації проекту положення про Міністерство інформаційної політики.

Сьогодні, 4 грудня, Юрій Стець починає приватні консультації з медіаюристами, щоб переробити свій документ, узгодивши його з чинним законодавством. На все це в нього вкрай мало часу - вже завтра, 5 грудня, Кабінет Міністрів має наміри ухвалити постанову про створення міністерства і затвердити положення. Журналісти вже готуються до публічних акцій протесту і закликають одне одного бойкотувати «міністерство правди». Вимога в медійників одна - скасувати призначення Юрія Стеця міністром і ліквідувати міністерство, так би мовити, «в зародку».

«Телекритика» поставила Юрію Стецю телефоном кілька запитань, щоби зрозуміти, навіщо він створює міністерство і чому саме в такий спосіб. Він пообіцяв, що переробить одіозний проект положення і вилучить із нього норми, розкритиковані медійниками під час презентації проекту 3 грудня. Нагадаємо, що в документі йдеться, зокрема, про державний нагляд (контроль) за діяльністю ЗМІ, незалежно від їхнього підпорядкування і форми власності, про державну реєстрацію засобів масової комунікації та інформаційних агентств, про розробку й затвердження державних стандартів телевиробництва і стандартів професії у сфері медіа та інформації, про боротьбу із «застосуванням маніпулятивних інформаційних технологій», про забезпечення свободи слова й думки. На думку медійників, перелічені вище норми передбачають втручання в професійну діяльність журналістів та загрожують свободі слова через втручання в діяльність ЗМІ держави. Адже положення документа на сьогодні можуть мати вкрай широке тлумачення.

Юрій Стець в інтерв’ю пояснив, що бюджету відомства він поки ще не підрахував. За його планами, міністерство матиме маленький штат - до 20 осіб, бо всю іншу роботу виконуватимуть продакшн-студії та волонтери. «Можна й не називати міністерством», - зауважив він. Невже міністр починає розуміти, що для виконання запланованих ним завдань не потрібно цілого міністерства?

- Юрію, чому для публічного обговорення створюваного Міністерства інформаційної політики (МІП), що відбулося 2 грудня, було запропоновано старий проект положення, який розроблявся 2007 року? Нового проекту положення немає?

- Я, коли представляв цей проект, казав, що він розроблявся до змін законодавства, яке регулює медіа. І попередив, що це проект до обговорення, з якого треба виключити ті пункти, які суперечать чинному законодавству. Зокрема ті, що стосуються державних ТРК, на базі яких має бути створено суспільне мовлення. Моя логіка така: нам потрібна канва, і треба почати обговорення. Для мене є ключовим, щоб для розробки цього положення долучилися медіаюристи. І ми домовилися з народними депутатами Світланою Заліщук і Мустафою Найємом, що вже 4 грудня зустрічаємося з медіаюристами, які розробили багато законопроектів про свободу слова, доступ до публічної інформації тощо. Ми спробуємо розробити положення, яке буде чітко врегульовувати всі норми, пов’язані з діяльністю цього міністерства, і в ньому будуть поставлені всі запобіжники, які унеможливлять посягання на свободу слова чи на професію журналіста.

- Тобто нового положення ще не розробляли?

- Я не знав, яка буде створена інституція, тому що я про це говорив ще в червні цього року, коли було створено управління інформаційної безпеки в МВС. Тоді не міг достукатися ні до кого, що потрібен якийсь державний орган, який би опікувався інформаційною безпекою в Україні під час війни з агресором. Відповідно, рішення, який це саме буде орган, рішення, направду, приймалося в останній момент. Це відома історія. Тому я свідомий того, що в представленому мною проекті є пункти, які треба викреслювати, але я попередив, що це старий проект положення.

- Чому ці функції не можна було покласти на інші державні відомства, які є в Україні?

- Я вже пояснював. У нас існує декілька регуляторів, і дорадчих органів, і органів контролю, які опікуються інформаційною політикою. Я наголошував, що наявні органи безпорадні в цьому, тому що в них функціонал інший. Наприклад, РНБО - це дорадчий консультативний орган Президента. Тобто це орган, який виключно дає поради як діяти, а не провадить державну інформаційну політику. Є Нацрада - це регулятор виключно телерадіоефіру. В них теж інший функціонал. Держкомтелерадіо зі створенням суспільного мовлення і роздержавленням преси втрачає свої основні функції, і парламент буде вирішувати, чи потрібен далі цей конституційний орган. І функціонал Держкомтелерадіо не передбачає будь-чого, крім керування обласними державними ТРК, яких, повторюю, не буде після впровадження закону про суспільне мовлення. Можна було б робити на рівні якогось департаменту в СБУ. Але СБУ не є орган, який може розробити, впровадити й контролювати інформаційну політику країни. Якщо цим опікуватиметься СБУ, нас точно ніхто не зрозуміє. Ще ГПУ не вистачало.

- На який період створюється МІП?

- Це міністерство було запропоновано як кальку міністерств, які були у Великобританії, США, Франції під час воєнних дій. Я вважаю, що це МІП потрібне тільки на час військової агресії, а після її закінчення воно нам не потрібне. За цей час можна схвалити і запровадити концепцію інформаційної безпеки, налагодити внутрішні комунікації між усіма органами влади. Коли військова агресія зійде нанівець, не буде сенсу в цьому міністерстві.

- Який бюджет ви прорахували для МІП? На громадській дискусії цифри так і не були озвучені.

- Я справді ще не дивився документів щодо окладів працівників. Тому поки що нереально назвати цифру.

- А який передбачається штат?

- У штаті МІП працюватиме 20 осіб на постійній основі. Більше немає необхідності. Тому що по факту вся робота - це продакшн-студії або люди, які за допомогою грантів чи грошей спонсорів зможуть долучитися до діяльності МІП. Я точно не буду пиляти бюджет, чудово розумію, що я перебуваю під величезним збільшувальним склом, тому сам не зацікавлений бавитися в бюджетні ігри. Там не буде ні машин, ні водіїв, ні оренди приміщень чи ще чогось. Розраховувати на це - самогубство.

- А не замало для міністерства 20 штатних працівників?

- Можна й не називати міністерством. Але міністерство - це функціонал, можливість по горизонталі працювати з іншими міністерствами: культури, оборони, МЗС тощо. Інакше просто не зможеш налагодити міжвідомчу комунікацію, не можеш пробити жодної історії, тебе просто не чують.

- Чому більшість народних депутатів не бачили положення про МІП і не знали, за що вони голосують?

- Думаю, що вони ніколи не бачили й положень інших міністерств. Прерогативою депутатів є обрання прем’єр-міністра, міністрів. А завдання Кабміну - затвердження й розгляд положень про міністерства. Є виклики - на них треба відповідати. Й розробка положення людьми, які зацікавлені не просто щоб воно було на папері, а щоб працювало - це і є відповідь на виклики. Можна ще чотири місяці проговорювати необхідність, а потім будемо лікті кусати, що нічого не зробили.

- Чи правда, що МІП буде фінансуватися в тому числі й за рахунок скасування фінансування державних ЗМІ: «Голосу України», «Урядового кур’єру», «Віче» та інших?

- Ні, не скасування фінансування, а за рахунок оптимізації витрат на них. Ми в Комітеті з питань свободи слова та інформації намагалися щороку зменшити видатки на ці речі.

- Тобто після перегляду з медіаюристами проекту положення частина положень із нього зникне через роздержавлення ЗМІ і створення суспільного мовлення. Чи залишиться там реєстрація ЗМІ?

- Ні, сама норма була викинута прямо під час дискусії.

- А координація ЗМІ всіх форм власності?

- Ішлося про державні, муніципальні та комунальні ЗМІ. Ця норма відпадає.

- А що тоді залишається?

- Три пункти, які мене цікавлять і заради чого це створювалося: розробка стратегії інформаційної політики, впровадження і контроль за її виконанням. Це стосується в тому числі й виготовлення соціальної реклами, розміщення її і в Україні й за кордоном. Другий департамент буде займатися інформаційною війною. А третій департамент - це внутрішні комунікації між усіма відомствами. Ці три департаменти мають бути в цьому міністерстві. Заради цього й створюється МІП.

- А скільки буде у вас заступників?

- Я пропоную два: один заступник - керівник апарату, і ще один.

- Як ви поставилися до гострої критики медіаспільноти й міжнародних організацій?

- Ставлюся позитивно, бо це викликає публічну дискусію і дає можливість вичленити непотрібні речі.

- Хто у владі підтримує ініціативу створення МІП?

- Щонайменше всі, з ким я спілкувався, Кабмін, Президент. Я проговорював цю ідею ще коли був керівником управління в Нацгвардії, зокрема й на засіданні з керівниками силових відомств, у тому числі з Аваковим, Наливайченком та іншими. Вони зрозуміли потребу такої діяльності, особливо на територіях, які тимчасово окуповані.

- Під час публічної дискусії лунали заклики від журналістів відмовитися від посади міністра й ідеї створення МІП.

- Той, хто виступає з такими закликами, нехай бере на себе відповідальність і скаже, як запобігти інформаційним викликам, пов’язаним із війною. І будь-хто нехай зробить в інший спосіб, я жодної такої людини не знайшов.

- Що можете сказати у відповідь на те, що це міністерство створюється під Стеця?

- Я міг обійняти посаду глави Адміністрації Президента, РНБО. В мене немає великих амбітних особистих цілей. У мене є конкретна мета, обмежена в часі. Люди, які займаються не прямим тролінгом, а хоча б трохи аналізують ситуацію, чітко розуміють, що в мене були й залишаються можливості очолити АП чи РНБО. Якби в мене було бажання, я вже міг би обійняти одну з цих двох посад. Тому логіки в таких заявах я не бачу.

- Дехто каже, що створення МІП відстрочить запровадження суспільного мовлення?

- Я розмовляв із Зурабом Аласанією і сказав, що буду всіляко йому допомагати, і якщо він відчує, що МІП якимось чином може завадити, а не допомогти впровадити суспільне мовлення, він має, по-перше, сказати це мені, а по-друге, публічно про це заявити. Я після цього подам у відставку.

- Є також багато побоювань, що МІП, прикриваючись агресією проти України, буде запроваджувати цензуру.

- У мене надто великий досвід і надто велика кількість шрамів від міліцейських кийків, у тому числі й за свободу слова в цій країні. Й тому навряд чи мені можна закидати такі звинувачення. Й тоді, коли був у Комітеті свободи слова за часів Януковича, і коли за часів Кучми працював на 5-му каналі, й коли пішов в управління інформаційної безпеки й поїхав на схід. Тому я - остання людина, яка могла б використати МІП для цензури. Якщо хтось буде тиснути на мене з вимогою запровадити цензуру, то я вийду й публічно скажу, хто тисне, й після цього подам у відставку.

- Ви вже не працюєте генеральним продюсером 5-го каналу?

-Ні, я фізично не встигаю, офіційно я є членом наглядової ради, але в мене бракує часу, останні три дні майже не спав. Я на каналі за останні кілька місяців був кілька разів на ефірі. На 5-му каналі є шеф-редактор Володимир Мжельський, є головний продюсер каналу Ярослав Шамборовський, є програмний директор Людмила Міллер, гендиректор Іван Адамчук.

- А чим займатиметеся, коли закінчиться війна і відпаде потреба в МІП?

- Я більше не планую йти в парламент, тому що вважаю, що більше двох разів не можна йти в депутати, бо ти відриваєшся від соціуму, не відчуваєш його. В Комітеті свободи слова колектив теж має оновлюватися, свіжі люди, свіжі ідеї.

- Ви плануєте їхати на Донбас, спілкуватися з людьми?

- Я планую вже в суботу поїхати на Донбас і з друзями з Нацгвардії побудувати карту зон покриття радіо й телебачення «ДНР» і «ЛНР», щоб ми могли перекрити їх сигналом наших мовників. Будемо спілкуватися з місцевим населенням, яке на звільнених територіях. Там реально настрої просто жахливі.

Світлана Остапа, для «Вибори та ЗМІ»

У буклеті зібрані матеріали авторів ІМІ у регіонах, що стосуються окремих аспектів та основних тенденцій протікання виборчого процесу на місцях, найбільших порушників прав журналістів серед кандидатів та партій, рівня джинси (в тому числі і чорного піару). Ситуацію щодо Києва змалювала у вступній статті есперт ІМІ з моніторингу порушень прав журналістів Катерина Дячук.

Із буклетом в електронному вигляді можна ознайомитися тут.

«Вибори та ЗМІ»

За інформацією джерел, які працюють в парламенті, стало відомо, що першим заступником голови Комітету стане Ольга Червакова («Блок Петра Порошенка»), заступниками – Сергій Висоцький («Народний фронт») та Олександр Опанасенко («Самопоміч»), секретарем – Олександр Абдуллін, членами: Богдан Онуфрик ((«Блок Петра Порошенка»), Юрій Павленко («Опозиційний блок»), Олександр Сочка («Народний фронт»).

Раніше повідомлялося, що Микола Томенко, який донедавна очолював Комітет з питань свободи слова та інформації, має очолити Комітет з питань екологічної політики, природокористування та ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи. Один з членів Комітету свободи слова 7 скликання Микола Княжицький у коментарі «Телекритиці» зазначив, що зголосився йти до Комітету з питань культури. Юрій Стець став міністром Міністерства інформаційної політики і склав з себе повноваження народного депутата.

Також членом Комітету з питань свободи слова та інформаційної політики можливо може стати й Олена Кондратюк (ВО «Батьківщина»), яка 4 грудня склала присягу і стала народним депутатом. У парламенті попереднього скликання вона очолювала підкомітет з питань реклами Комітету свободи слова.

Наразі парламент ще не голосував за склад комітетів.

«Вибори та ЗМІ»

Про це повідомили джерела «Української правди».

Комітет з питань боротьби з організованою злочинністю і корупцією очолить Єгор Соболєв («Самопоміч»), Комітет у закордонних справах – Ганна Гопко («Самопоміч»),

Комітет з питань свободи слова та інформації – Вікторія Сюмар («Народний фронт»).

«Вибори та ЗМІ»

Почали з критики пунктів закону, а закінчили пропозиціями ліквідувати новостворене міністерство за непотрібністю. Під час обговорення журналістка «Громадського радіо» Наталка Соколенко та медіаюристка Тетяна Котюжинська відмітили: якщо викреслити пункти, які суперечать законодавству України та які дублюють функції інших відомств, лишаться лише координуюча робота прес-служб.

У кожного з представників медіаспільноти знайшлись зауваження до проекту положення про Міністерство інформаційної політики. Хоча документ розроблявся в 2007-2009-х роках, до рук учасників дискусії він потрапив лише перед початком заходу. Найцікавіші моменти розмови дивіться у сюжеті.

Нагадаємо, на момент початку роботи нового парламенту від ВО «Батьківщина» по багатомандатному окрузі депутатами стали 17 осіб.

У парламенті попереднього скликання Олена Кондратюк була членом Комітету з питань свободи слова та інформації, головою підкомітету з питань реклами.

«Вибори та ЗМІ»

Поки українці скидаються на забезпечення потреб наших бійців, що воюють у зоні АТО, влада виступила з ініціативою створити ще одне відомство, яке журналісти вже встигли обізвати “міністерством правди” за асоціацією із реаліями, описаними у романі-антиутопії Джорджа Оруелла.

Своє бачення завдань нової державної установи у фейсбуку вчора виклав Юрій Стець. Щойно стало відомо, що попри критику цієї ініціативи з боку медіаспільности та відсутність належного публічного обговорення депутати проголосували склад нового Кабміну “пакетом”, зокрема й за кандидатуру нардепа від БПП на посаду новоствореного Міністерства з питань інформаційної політики. Кореспонденти “ВідеоТеКи” сьогодні зранку півдня провели у кулуарах Верховної Ради і розпитали багатьох чинних колег, а також екс-медійників, а нині народних депутатів про те, що вони думають щодо ініціативи президента Порошенка, за яку із нечуваною оперативністю сьогодні проголосував парламент. Так, кореспондентка “Громадського ТБ” Анастасія Станко, яка разом із невеликою групою інших журналістів прийшла сьогодні під стіни Ради висловити свою незгоду із намаганням влади втручатися у справи ЗМІ, каже: це перша поразка Найєма, Лещенка, Заліщук і компанії нових облич у ВР. Далі, вважає Станко, буде гірше.

Ще одне питання, яке активно обговорювалось сьогодні у кулуарах,- чи припустимо дозволяти представнику “Опозиційного блоку” очолити Комітет ВР з питань свободи слова. Аргументи за і проти такої перспективи – також у нашому матеріалі.

«Вибори та ЗМІ»

Ток-шоу на телеканалах, якими володіють олігархи та політики, продовжують виконувати функції інформаційного щита та меча в руках своїх власників уже в нових демократичних декораціях. Огляд політичних ток-шоу «Право на владу» та «Чорне дзеркало» за 13–14 листопада 2014 р.

Провладні спікери намагаються поєднати два суперечливих завдання: залякати громадян «російською загрозою» і водночас переконати, що влада робить усе необхідне для оборони країни. Журналісти починають ставити постановочні запитання.

Розподіл політичних трофеїв та розмивання відповідальності за ситуацію в країні, як стверджує Юлія Мостова, в середині листопада мали бути в самому розпалі. Схоже, що переговорний процес між командами президента і прем’єр-міністра, обох груп з впливовими олігархами зумовив на телебаченні (принаймні, у ток-шоу) дотримання своєрідного режиму «припинення вогню». Захоплива гра в «пошук винних», у якій із таким захватом брали участь союзники-суперники під час виборчої кампанії, раптом змінила напрям і перетворилася на змагання «хто сильніше звинуватить у всіх бідах Росію та Путіна».

Для прикладу погляньмо, що відбувалося в студії «Права на владу» («1+1») 13 листопада. До участі в ток-шоу на «Плюсах» були запрошені два представника-чиновника від команди президента — Маркіян Лубківський (радник голови СБУ) та Дмитро Кулеба (посол із особливих доручень МЗС). Серед експертів таким можна назвати екс-депутата Павла Жебрівського, якого представили як «головного сержанта 54-го розвідувального батальйону Збройних сил України, народного депутата України четвертого-шостого скликань» (про зв’язки з Порошенком можна дізнатися тут і тут).

Позицію команди прем’єра номінально представляв лише Андрій Парубій, кандидат у народні депутати від партії «Народний фронт» та екс-секретар РНБОУ. Проте до цього ж табору можна певним чином віднести й Петра Шуклінова, спеціального кореспондента інтернет-видання «Ліга.нет», чий колега Сергій Висоцький також ішов на вибори за списком «Народного фронту».

Позицію власника телеканала «1+1» представляли, на думку вашого автора, двоє: Борис Трейгерман, радник голови Дніпропетровської ОДА, та Юрій Бутусов, головний редактор інтернет-видання «Цензор.нет».

До незалежних експертів можна було б віднести правозахисника з Луганська Костянтина Реуцького, голову правління правозахисного центру «Поступ», та генерала Ігоря Романенка, заступника начальник Генштабу ЗСУ в 2006–2010 рр.

Почнімо з того, що повернення в публічний простір у якості радника голови СБУ Маркіяна Лубківського, який відзначився раніше роботою в Секретаріаті Президента та на посаді керівника місцевого організаційного комітету «Євро-2012 Україна», навряд чи може додати балів спецслужбі.

В усякому разі на цей ефір Лубківський з’явився непідготовлений і замість чітко відповідати чи красномовно мовчати, пересмикував факти й перекручував запитання експертів. Наприклад, коли Костянтин Реуцький попросив пояснити, чому колишніх керівників та спонсорів Партії регіонів не переслідують за причетність до сепаратизму, Лубківський, не кліпнувши оком, замість пояснень почав обіцяти, що винних буде покарано. Коли ж Реуцький спробував дотиснути радника голови СБУ, Лубківський вдався до підміни теми розмови, розповівши як про велику заслугу про кримінальні справи проти дрібних та маловідомих прихильників сепаратизму, як-от Оксани Калетник чи колишніх співробітників служби, взагалі невідомих загалу.

«Костянтин Реуцький, голова правління правозахисного центру “Поступ” (Луганськ): У меня есть вопрос, адресованный к Маркияну и Андрею… Мы говорим о российской военной агрессии, мы говорим о “зеленых человечках”, которые случились в Крыму и которые позднее случились на востоке Украины. Но я думаю, что неправильно забывать, что эти зеленые человечки не могли бы случиться, если бы не предатели среди региональных политических элит, как минимум региональных политических элит, которые этих “зеленых человечков” пригласили сначала в Крым, а позднее и на восток Украины. И давайте помнить, что на востоке Украины все началось не с “зеленых человечков”, “зеленые человечки” появились там позднее, сначала все попытались сделать руками местных жителей, украинцев, и все это также инспирировалось региональными политическими элитами. Я хотел бы спросить, почему до сих пор люди, которые виновны в том, что все это произошло на востоке Украины, прежде всего меня интересует восток Украины, Александр Ефремов и его приближенные, его административная вертикаль, лояльная Александру Ефремову, которая сделала возможным то, что десятки, максимум сотни, вооруженных людей постепенно, в течение месяца, взяли под контроль половину территории Луганской области, и Ринат Ахметов и его люди, соответственно, административная вертикаль, лояльная Ринату Ахметову, которые точно так же сделали возможным захват половины Донецкой области небольшим количеством вооруженных людей, почему до сих пор никто из чиновников, которые вот таким образом сдавали интересы Украины на этих территориях, не ответил за эти преступления?

Маркіян Лубківський, радник голови СБУ: …Коли говоримо про сепаратизм, я хочу вас запевнити абсолютно відповідально, і це позиція і глави Служби безпеки України, Валентина Наливайченка, що ближчим часом ви станете свідками гучних кримінальних проваджень проти людей, які закликали до боротьби проти України, які паплюжили наші національні символи, які є просто ворогами України. Такі кримінальні провадження будуть відкриті незабаром.

Костянтин Реуцький, голова правління правозахисного центру “Поступ” (Луганськ): Коли ж, нарешті, це станеться? Поки що ми бачимо, що ці люди чудово почуваються, наприклад, в Києві. Більш того, люди, які спочатку втекли до Росії, до Москви, зараз, ми бачимо, повертаються і непогано почуваються в Києві. Коли ж, нарешті, будуть відкриті кримінальні справи, і коли цих людей заарештують? Чи ми все ж таки дамо їм можливість вирішити тут всі свої справи, завершити, передати бізнес і спокійно переїхати в інші, більш безпечні для них країни?

Маркіян Лубківський, радник голови СБУ: Люди, які займали сепаратистські позиції і які закликали до дій, які йдуть врозріз з такими поняттям, як держава, будуть покарані. Я хочу вас запитати, а як себе почуває Оксана Калєтнік, проти якої ми відкрили кримінальне провадження за сепаратизм? А як себе відчуває третій номер у списку Служби безпеки України Бік, колишній керівник контррозвідки, якого Служба затримала і заарештувала? Тобто, іншими словами, це складний процес, я згоден з вами, що, мабуть, темпи його не є вражаючими, але ми сьогодні не боремося за статистику, ми боремося за якість. Окрім того, що всі ці люди, які закликали до повалення конституційного ладу, вони будуть покарані, ми сьогодні ще й чистимо Службу безпеки України. І сьогодні вона проходить своє очищення і оновлення. Це не заклики, це є реальні речі. Справді, багато людей було звільнено, проти багатьох були відкриті кримінальні провадження. Я не кажу, що це легкий процес, і цей процес, очевидно, займе не один день і не один місяць, а можливо, і не один рік, але ми стоїмо на цьому, і хочу абсолютно професійно вас запевнити, що кримінальні провадження в близькому майбутньому будуть відкриті».

Наступного разу відповіді Лубківського без жодного стосунку до поставленого запитання роздратували навіть ведучого. Після того як Борис Трейгерман розповів, що можливий сценарій із навмисним улаштуванням штучного голоду та виморожування людей на окупованих територіях, модератор звернувся до радника голови СБУ з питанням, чи такий варіант спецслужбою розглядається. Наступні слова Лубківського про те, що завдання присутніх у студії полягає в тому, щоб «заспокоїти людей» і що він «є оптимістом» і хоче, «щоб всі ми вірили в те, що безумство, яке сьогодні очолює Путін, не станеться», красномовно показали, що він узагалі не готовий говорити на цю тему. Натомість Маркыян Лубкывський спробував знову змінити тему й розповісти про «російський підводний човен у Швеції».

Коли ж ведучий наполегливо йому нагадав про те, що запитання стосувалося нової великої хвилі біженців ыз Донбасу, Лубківський знову вдався до зміни теми та зачитав «домашню заготовку» — зміст перехопленої розмови депутата Новоазовської районної ради з дружиною, яка жодного стосунку до суті розмови не мала й могла лише бути ілюстрацією, що українські спецслужби збирають інформацію з різних джерел. Очевидно одне: Лубківський спробував викрутитися та обійти незручне запитання шляхом підміни понять та відволікти увагу присутніх і глядачів оприлюдненням нібито ексклюзивної інформації. На думку автора, це йому вдалося лише тому, що ані Трейгерман, ані ведучий втретє не повторили незручного запитання. Так поводитися не можуть ані представники спецслужб, ані журналісти, покликані виявляти помилки влади.

До речі, саме журналісти (Бутусов та Шуклінов) чомусь не ставили таких самих гострих запитань, як це робили їхні колеги в ефірі «Права на владу» під час виборчої кампанії. Наприклад, Бутусов, відомий своїм дуже критичним ставленням до команди Президента і прем’єра, цього разу ставив представникам влади загальні питання. Ба більше, замість виконувати функцію журналіста, Бутусов раптом почав використовувати своє право на репліку, на донесення до глядачів фактів, результатів аналізу дій і помилок влади, для просування своїх власних ідей того, як треба воювати з Росією. Внаслідок цього він ніби помінявся місцями з Лубківським, якому подарував чудову нагоду не пояснювати дії й критикувати відверто «сирі» ідеї журналістів.

Петро Шуклінов пішов ще далі Бутусова. Його перше запитання до Парубія було не гострим, а провокативним. По суті, Шуклінов давав «пас» Парубію для критики Адміністрації Президента. Треба сказати, що ми досить давно, за весь час моніторингів ток-шоу, не стикалися з таким зразком «удаваної об’єктивності», коли дії одного політичного суб’єкта пропонують прокоментувати його опоненту.

Проте це не було випадковістю. Своє наступне запитання Шуклінов знову поставив Парубію, і знову це було постановочне запитання, в якому опоненти «Народного фронту» з команди Порошенка виглядали в непривабливому світлі:

«Петро Шуклінов, кореспондент інтернет-видання “Ліга.нет”: Я бы для начала хотел сказать, что меня тревожит, и в связи с этим задать вопрос. Я напомню, что саммит Большой двадцатки состоится в эту субботу, он продлится два дня — субботу и воскресенье, как правильно сказал господин Лубкивский, Путин хочет быть bad guy, и, если мы вспомним, всякий раз перед большими событиями, перед большими международными встречами Путин делал какие-то провокационные вещи, обвинял Украину в том, что это Украина начинает делать, а Новороссия защищается. Я знаю, что до сих пор в Администрации Президента о том, что мы воющая страна, до сих пор говорят шепотом. Украина не воющая страна в пресс-службе Президента, но воющая страна в кулуарах Администрации Президента. Чего я боюсь: мне кажется, что президент Порошенко до сих пор надеется, рассчитывает с Путиным договориться, и вот здесь как раз больше всего угроз, потому именно в руках Президента сейчас находятся все рычаги управления армией. Господин Парубий, насколько есть угроза, что Президент не до конца понимает, с кем мы столкнулись, и есть ли угроза, что Президент до сих пор рассчитывает договориться с Путиным?..

Петро Шуклінов, кореспондент інтернет-видання “Ліга.нет”: Я хотел бы вернуться к пониманию властью самой проблемы этой войны. Господин Парубий, когда вы говорите вашим нынешним партнерам по парламенту, по будущей коалиции о том, что нужна ставка, о том, что пора уже, наверное, подумать о введении военного положения хотя бы в оккупированной части Донбасса, как-то усовершенствовать законы в этом смысле, что они вам отвечают? Блок Петра Порошенко, Президент — что они вам говорят, они к этому готовы? Или опять “мы будем договариваться, лучше АТО, а война как-то сама по себе закончится”?…

Петро Шуклінов, кореспондент інтернет-видання “Ліга.нет”: Вы сказали позицию и вашей политической силы тоже?

Андрій Парубій, кандидат у народні депутати від партії “Народний фронт”: Без сумніву, «”Народний фронт” виступає за скасування нейтрального статусу України, за скасування законів, прийнятих в результаті мінських угод, і “Народний фронт” у випадку, якщо ми побачимо, як говорилось тут, агресію регулярних військ, буде настоювати і виступати на введенні воєнного стану».

До речі, перше постановочне запитання з погляду «удаваної об’єктивності» Андрію Парубію поставив саме ведучий. Втім, після відповіді представника «Народного фронту» право на репліку було надано Павлу Жебрівському, який нагадав глядачам та присутнім у студії, що відповідальність за Крим і початок сепаратизму на Донбасі лежать великою мірою на керівниках «Народного фронту» Яценюку й Турчинові. Після цього Жебрівський одразу ставить запитання іншому представнику команди Президента — дипломату з МЗС, унеможливлюючи таким чином відповідь Парубія. Однак ведучий відігрався, надавши право ставити запитання Петру Шуклінову. Згодом до кінця програми Жебрівському права на репліку не надавали, а основна атака була спрямована проти Дмитра Кулеби, якому доводилося в різний спосіб уникати відповіді про можливість нових переговорів із сепаратистами.

«Ведучий: Нинішній президент Петро Порошенко обіцяв в короткий термін вирішити конфлікт на сході, його попередники, Леонід Кравчук і Віктор Ющенко, сьогодні заявили, що переконані: протистояння на Донбасі — на роки. Андрій Парубій.

Андрій Парубій, кандидат у народні депутати від партії “Народний фронт”: Ви знаєте, я хотів би ще зреагувати на попередню дискусію, бо нас чомусь дуже часто вводять в такий дискурс, чи будемо ми говорити з представниками Донецька і Луганська, “ДНР” і “ЛНР”. Це дуже хибна постановка питання. Тому що навіть останні публічні інтерв’ю Гіркіна, більш знаного як Стрєлкова, й інших — вони чітко дають зрозуміти: ситуація на сході України з самого початку була повністю контрольована з Кремля. Ви знаєте, Путін має отакі ляльки на руці, як ляльковод, і хоче заставити Україну, щоб ми з тою лялькою дискутували, про щось сперечалися. Всі ключові рішення приймаються в Кремлі, і вся відповідальність є Путіна. І тому ніякі його посередники, які є в Донецьку і Луганську, вони не можуть бути стороною переговорів. Стосовно тривалості конфлікту. Так, треба визнати, цей конфлікт може тривати довше, ніж очікував, в тому числі, і президент, тому що українська держава сьогодні протистоїть одній з найбільших імперій світу, з однією з найбільш потужних армій, які є в світі, і це є правда. І якщо на початку вони думали, що одним швидким рухом вони зможуть захопити пів України, тим не менше ми змогли їх зупинити, більш того, ми змогли їх відтіснити на ті невеликі території, які на сьогодні є. Але, наголошую, тим не менше, до тих пір, поки Путін буде своєю маніакальною ідеєю розбудови “русского мира”, куди входить не тільки Україна, а й вплив на частину Європи, доки ця маніакальна його ідея буде вище від національного розуму, поки він буде при владі, поки буде існувати потужна ця фінансова імперія, яку створив Путін, я боюся, нам доведеться тут тримати оборону, витісняти і звільняти наші території від окупантів.

Ведучий: Дякую. Павло Жебрівський.

Павло Жебрівський, головний сержант 54-го розвідувального батальйону ЗСУ: Андрію, згоден, все супер. Тільки по Криму, те, що задавав ведучий, є питання. Справді, 95-та бригада була завантажена в Іли і була готова навести порядок. І сьогодні, я думаю, що, в тому числі, і виконуючий обов’язки президента пан Турчинов, і прем’єр-міністр Яценюк, і ви, як секретар Радбезу, маєте дати відповідь, чому не зупинили в Криму? І не було б Донецька, не було б Донбасу. Ви сьогодні говорите про мобілізацію загальну, про що ви говорите, друже мій? Сьогодні бойових зіткнень лоб у лоб, штикових атак немає, сьогодні працюють “Гради”, “Смерчі”, “Мста” і іже з ним, сьогодні працює артилерія і міномети. І набирати людей, мобілізовувати — нема потреби, треба тратити гроші на зброю нормальну. Пане Кулеба, до вас питання з приводу все-таки ваших зусиль, Міністерства закордонних справ, все-таки ОБСЄ має запрацювати … І сьогодні робота МЗС, на моє глибоке переконання, має бути в тому, щоб змусити європейське, світове співтовариство зрозуміти, що Україна — це останній рубікон наступу Путіна, оцього шизоїда, на Європу. І, в принципі, ваші зусилля, на мій погляд, мають бути більш сильнішими, більш жорсткішими, і ваш голос як країни, яка стоїть на сторожі інтересів всього світу і недопущення Третьої світової війни, має бути досить активним».

В результаті замість розмови про те, що може й повинна робити влада у відповідь на агресію, як буде виправлено помилки недалекого минулого, глядачі стали свідками спроб представників команди Президента зняти з себе будь-яку відповідальність за провали та намагання команди прем’єр-міністра все-таки придавити конкурентів цією відповідальністю. І, будемо відверті, попри поверхове враження об’єктивності, представники власника «Плюсів» 13 листопада ситуативно грали на боці прем’єр-міністра.

Наступного дня у «Чорному дзеркалі» на «Інтері» політики, чиновники та експерти були запрошені Євгенієм Кисельовим, щоб поговорити на ту саму тему: «В общем, нет недостатка в прогнозах относительно того, что в самое ближайшее время могут активно возобновится боевые действия. Что делается для того, чтобы предупредить это, предотвратить террористические угрозы, прочие неприятии, которые могут ждать страну и ее граждан в этой ситуации».

Родзинкою цього ефіру мала стати участь голови СБУ Валентина Наливайченка. Євгеній Кисельов та Олексій Ліхман мали зіграти, відповідно, ролі доброго та поганого слідчих. Проте Ліхман, який під час виборчої кампанії завзято провокував і тиснув на учасників шоу, цього разу нічого особливого не продемонстрував. Хоча одна лише тема продажу зброї учасникам АТО, закупівель неякісного озброєння та численні свідчення солдатів про те, як командири тікали й зраджували підлеглих, давали для цього всі підстави.

Отже, по-справжньому гострої розмови з головою спецслужби глядачі не побачили. Натомість ведучі та журналісти, свідомо чи ні, влаштували Наливайченку бенефіс. Майже всі запитання були відкритими й не містили конкретики. Єдине більш-менш конкретне запитання знову стосувалося відкриття кримінальних справ проти екс-регіоналів, які сприяли сепаратистам. Наливайченко, на відміну від Лубківського, був готовий на нього відповідати чітко. Хоча в самому запитанні журналіст Олександр Харебін, на відміну від правозахисника Реуцького, чомусь не згадав Ріната Ахметова. А це, на нашу думку, могло би поставити в незручне становище не лише Наливайченка, а й ведучих та менеджерів телеканалу «Інтер».

«Александр Харебин: Валентин Александрович, вы назвали фамилию господина Иванова, известного блогера Луганского. Количество публикаций разоблачений по поводу луганской мафии, включая Ефремова и губернаторов, заваливают. Читали все, видели все. Что мешало из тех 6 месяцев, как вы являетесь главой Службы безопасности, сдвинуть эти дела с мертвой точки, и как сейчас вы говорите, довести их до суда. Необходимо назначить нового главу Службы безопасности, чтобы что-то поменялось?

Валентин Наливайченко, председатель Службы безопасности Украины: Нічого не заважало і нічого не заважає, я вам відповідальний всіх інформую. Кримінальне провадження за 110-ю статтею, “посягання на територіальну цілісність і конституційний лад нашої з вами держави”. Відкриті і розслідуються, в тому числі за допомогою і пана Сергія Іванова, така робота була проведена, вона на сьогодні завершена. І так, кримінальне провадження проти громадянина України Єфремова, відкриті і розслідуються. Проти громадянки України Калетник Оксани відкрите і розслідується. Проти громадян України Левченка, Колісниченка та інших, яких ми всіх обґрунтовано не тільки підозрюємо, але тепер обґрунтовано будемо за законом переслідувати і передавати справи до суду. Все, риска підведена, відповідально».

Для чого голові СБУ влаштували майже «теплу ванну», стало зрозуміло наприкінці першої частини шоу. Перед тим як Наливайченко залишив студію, Кисельов усе-таки поставав йому провокативне питання про ставлення до люстрації. Зокрема про те, що цей закон призводить до звільнення цінних кадрів із Міністерства оборони. Відповідаючи на нього, голова СБУ міг і не здогадуватися, що в наступній частині «Чорного дзеркала» його слова буде оцінено як кон’юнктурні та непрофесійні. Звісно, ведучі не казатимуть цього напряму, проте запрошені експерти (Євген Захаров, Ігор Кабаненко), хто чітко та аргументовано, хто щиро й емоційно, розкажуть глядачам, який це недосконалий та маніпулятивний закон. Отже, у глядачів могло скластися враження, що СБУ очолює людина, яка не розуміє або просто нехтує правом і законом у такому важливому питанні.

Дещо зіпсував процес критики закону про люстрацію американський політолог Арієль Коен, який прямо сказав, що одним із наслідків непроведення люстрації на початку незалежності стали події в Криму та на сході України. Це був явний прорахунок Кисельова та його радників, які не очікували від американця єврейського походження схвалення закону, прийнятого за наполяганням радикалів.

Але треба визнати, що Наливачейнку й не дали можливості почути інший погляд та відреагувати на нього. Замість цього право репліки отримав Олександр Скіпальський, екс-заступник голови СБУ, зі слів якого випливало, що люстрація — це мало не інструмент Путіна із знищення фахівців.

«Евгений Киселев, ведущий: Мне бы хотелось дать возможность высказаться Александру Скепальскому, бывшему заместителю главы СБУ. Вы с высоты вашего жизненного и профессионального опыта что могли бы добавить ко всему что прозвучало?

Александр Скипальский, бывший заместитель главы СБУ: Добрий вечір. Я би почав із того, що одне із головних завдань Путіна це дестабілізувати ситуацію в Україні із середини. І мені здається що для мене як для професіонала так звана люстрація, дуже тягне димком із Росії. Обнажаються виконавці. Не обнажаються? Розуміють вони це чи не розуміють, але саме Путіну сьогоденні вигідно, щоб в нас вибивали тих спеціалістів. Яких треба вирощувати, а не вибивати. От мій приятель сидить, пан адмірал, людину яку люстрували дійсно при Януковичу за те, що він боровся, адмірал Кабаненко. Тепер він знову попав під люстрацію пана Деревянко, за те тільки, що він добре розбирається в теорії сучасних війн, асиметричних війн. І саме чомусь міністерство оборони обрало того, який найкращий фахівець є в організації боротьби із сьогоднішніми діями Путіна. Там на сході. І таких прикладів можна привести м масу. Якщо цей закон буде впроваджуватися так як він сьогодні робиться, ми будемо мати по-перше п’яту колону, прем’єр-міністр говорить, мільйон людей, вони цей мільйон буде говорити слава Україні чи не буде говорити цього, після ілюстрування? А вербовочна база для Путіна? От я КГБшник, ви мене звільнили після того що я 25 років боровся за незалежну Україну, і я собі кажу, що ж це за закон? Я будував, де ви були пане Деревячнко до 89 році чи в 90-му коли я випускник 2 вузів КГБ боровся за незалежну Україну? Сьогодні формально я люстрований. Що ви робите? Нас таких фахівців треба садити в клітку і дякувати, які знають що робить Путін проти нас в Україні, а ви люструєте».

І на завершення програми Кисельов зробив акцент саме на правових вадах закону, апелюючи до думки суддів Верховного суду. Здавалося б, звідки така наполегливість? Про причини, які штовхають команду «Чорного дзеркала» займатися дискредитацією одного закону, мимохідь розповіла Юлія Мостова у свіжій публікації: «…Кого-то используют втемную, как при подготовке закона о люстрации, которым одна олигархическая группа пыталась закрыть кадровый путь во власть другой олигархической группе, заключившей в Вене сейфовое соглашение с будущим президентом».

Отже, замість анонсованої розмови про те, що робить влада, щоб запобігти загрозам громадянам країни, слухачі побачили добре підготовлену виставу, спрямовану на дискредитацію дій цієї ж влади. Можливо, причину варто пошукати в політичній біографії Сергія Льовочкіна, Юрія Бойка й компанії? Так чи так, а доводиться констатувати, що суспільно-політичні ток-шоу на телеканалах, якими володіють олігархи та політики, продовжують виконувати функції інформаційного щита та меча в руках своїх власників уже в нових демократичних декораціях.

Петро Бурковський, для «Вибори та ЗМІ»

Чи можливі позитивні зміни в політичних ток-шоу? Як і в політиці, тут чи не все залежить від конкретних людей, їхньої професійності, волі, принципів, цінностей.

Цієї п’ятниці, 28 листопада, Савік Шустер в ефірі Першого національного обрав для своєї програми дві теми. Перша з них не викликала жодних застережень, оскільки шоу виходило напередодні річниці драматичних подій — розгону й побиття учасників студентського протесту на Майдані загонами спецпризначенців «Беркут».

Ведучий створив всі умови для запрошених колишніх учасників протесту. Ба більше, Шустер фактично поступився власною роллю ведучого, передавши її співачці й громадській активістці Руслані Лижичко. І не прогадав. Простодушні й відверті розповіді молодих людей, потерпілих від беззаконних дій спецназу, отримали практично 100-відсотковий рівень довіри аудиторії в студії, представивши і перед ними, і перед глядачами біля телевізорів обставини одного з переломних моментів в історії Євромайдану. Після якого, нагадаємо, вже 1 грудня на Майдан Незалежності вийшли, за різними оцінками, півмільйона протестувальників.

Питання викликали два моменти. Сценарій програми, звісно, справа автора. Але той факт, що ток-шоу почалося з історії про те, як рік тому, напередодні побиття студентів, відбулася спроба зняти програму Шустера з ефіру «Інтера» і як нинішній президент країни Петро Порошенко зміг тоді вирішити проблему «на найвищому рівні» — явно не випадковість. Як і наче побіжне зауваження Шустера по ходу програми — «меня тут закрывают». За великим рахунком, скористатися можливостями публічного захисту свого комерційного продукту не надто великий гріх для медійника. Але не варто забувати, що за свою вже тривалу й різноманітну кар’єру на українському ТБ програми Савіка Шустера не раз і не два виступали майданчиками для реалізації маніпулятивних схем колишньої влади. Щоб це пригадати, достатньо звернутися до архіву наших моніторингів на сайті «Телекритика». І це варто мати на увазі, спостерігаючи за нинішніми акуратними спробами успішного шоумена злегка підправити свій бекґраунд.

Що ж до заявленої в програмі теми «Хто відповість за розгін Майдану?», то на це запитання у студії було просто нікому відповісти. Ані представника Генпрокуратури, ані правоохоронців, що мають безпосередній стосунок до розслідування тих подій, у залі не було.

Номінально роль представника правоохоронної системи мав, очевидно, виконувати радник міністра внутрішніх справ Антон Геращенко. Але, як здалося, звична для нього тролінгова манера поведінки була тут явно недоречна, а до серйозної розмови по темі Геращенко явно не готувався. Тому й на запитання активістки «Євромадан SOS» Олександри Матвійчук, скажімо, про те, чому МВС Авакова досі керується висновками службового розслідування часів екс-міністра Захарченка, де явно занижена кількість потерпілих, і фактично виправдовують дії «Беркута», обмежився загальними фразами. Прозвучало щось на кшталт довлатовського: «Следствие на единственно верном пути, товарищи!».

Друга частина програми неочікувано перетворилася на обговорення кандидатів на міністерські посади у другому уряді Яценюка. Ні, не тих, хто реально претендує на ці посади, а представників громадської організації випускників закордонних вишів «Професійний уряд».

Залучення до уряду позапартійних технократів — ідея, актуалізована самим Президентом у зверненні до парламенту. Окремі представники пропрезидентського блоку також взялися озвучувати на публіці різного роду спекуляції на цю ж тему.

І все ж, при всій повазі до молодих, добре освічених людей, які виходили цього вечора до мікрофона в студії, було складно повірити, що саме з них буде обрано міністрів економіки, фінансів та закордонних справ (!). Умовність того, що відбувається, всіляко підкреслював і сам Савік Шустер, неодноразово вживши слово «експеримент», а одного разу, схоже ненавмисно — слово «симуляція».

Власне, саме на симуляцію все це й було подібним. Практично всі присутні депутати не без зусиль зберігали серйозність і намагалися формулювати зважені питання, сміху часом не вдавалося втримати тільки недосвідченому Мустафі Найєму. Цікаво, що аудиторія тим часом утримувала рівень власної довіри до слів молодих активістів у межах 50–70 відсотків Закінчилася вся ця історія тим, що майже 95 відсотків погодилися, що хотіли би брати участь в обговоренні кандидатур до влади.

Після цього, цілком очікуваного підсумку голосування, дискусія пожвавішала ще двічі: коли позафракційні депутати в особі Сергія Міщенка та Борислава Берези торкнулися питання щодо участі саме позафракційників у розподілі керівних портфелів у парламенті, і вдруге — коли присутні захвилювалися стосовно того, чи знайдуться іноземні фахівці, згодні працювати міністрами за, здається, 5600 гривень.

Програма завершилася, залишивши стійке відчуття нерозуміння, — навіщо все це було?

Ще тиждень тому в попередньому випуску «Шустер live», депутат від «Самопомочі» Ганна Гопко наполягала на тому, що кандидатури до складу уряду мають пройти публічне обговорення. Інформація про те, що рекрутерські компанії проводять набір висококласних спеціалістів для роботи в новому уряді, прокотилася українськими ЗМІ й навіть стало відомо про начебто 24 відібраних фахівців. За тиждень, що минув, широкому загалу не стало відомо нічого більш конкретного з цього приводу. А публічного обговорення — судячи з того, що затвердження складу уряду анонсоване на 2 грудня, вівторок — очікувати вже не доводиться.

Можливо, «ділова гра», яку ми побачили в ефірі в Савіка Шустера — це й була спроба залишити у свідомості глядачів хоча б ілюзію того, що якесь там обговорення якихось кандидатур десь там відбулося?

Понеділковий (24 листопада) випуск «Свободи слова» на ICTV справив куди переконливіше враження — не в останню чергу, завдяки складу присутніх експертів. Розмова точилася навколо коаліційної угоди і, демонструючи непогану обізнаність із документом (що буває на ток-шоу далеко не завжди), експерти активно пресингували політиків, що представляли провладну коаліцію (Леонід Ємець, Тарас Кутовий).

Це, звісно, не завадило обом депутатам відпрацьовувати технологічні установки своїх політсил. Приміром, Леонід Ємець обґрунтовував «пробну кулю», запущену лідером «Народного фронту» Арсенієм Яценюком стосовно кадрового наповнення урядової команди, перекладаючи відповідальність на партнерів-конкурентів (до речі, з огляду на те, як досі розвивається «чітка й дуже відкрита дискусія про те, хто має бути в українському уряді», партнери спільну мову таки знайшли):

«Леонід Ємець, кандидат у народні депутати, партія “Народний фронт”: Відповідаючи повністю за всю роботу Кабінету міністрів. Прем’єр-міністр і уряд — це не окремі люди, які займаються своїми напрямками роботи, це є спільна команда, яка має дати спільний результат. Незалежно від того, який міністр де і за що відповідає, результат має бути спільний для всього Кабінету міністрів. І, власне кажучи, позиція «»Народного фронту«» — це позиція українського народу, яка була почута, бо український народ сказав, що він не хоче, як за часи Януковича, якихось підковьорних домовленостей в кулуарах або в кабінетах. Ми хочемо сьогодні всі почути чітку і дуже відкриту дискусію на те, хто має бути в українському уряді. І Арсеній Яценюк запропонував своє бачення, запропонував склад уряду до обговорення. Вже пройшло більше тижня, але, на жаль, ми не почули ще зустрічних пропозицій від інших учасників процесу формування майбутнього Кабінету міністрів. Або це треба сприймати так, що той склад уряду, запропонований Арсенієм Яценюком, сприймається, і ці люди дали свою згоду, і вони будуть в складі наступного уряду і візьмуть на себе відповідальність за майбутнє нашої держави, відповідальність за дуже складний період. І коаліційна угода написана в рамках реалізації цих надскладних завдань. Повірте, це не будуть самі популярні кроки, але це будуть реальні кроки, які дозволять забезпечити існування нашої держави. Ситуація близька до катастрофічної. І питання не лише війни і економіки, питання того, що український народ, український уряд, український парламент, український президент або сьогодні є єдиною командою і працюють разом над страшними викликами, які сьогодні перед нами ставить агресор, або української держави не буде. Немає часу для амбіцій».

Експертна активність явно стимулювала й ведучого, Андрій Куликов значно активніше брав участь у допитуванні політиків, аніж він це робить зазвичай, надаючи перевагу звичній, флегматично-зверхній манері поведінки.

«Марія Жартовська, інтернет-видання “Українська правда”: Добрый вечер, Леонид. Я вас сразу хотела бы поправить, если позволите. Вы писали коалиционное соглашение не две недели, вы его писали почти месяц, потому что вариант коалиционного соглашения, предложенный Блоком Петра Порошенко, был обнародован 29 декабря. И, честно говоря, людям всё равно, сколько вы его писали, потому что это ваша прямая обязанность как политиков сделать это как можно более качественно и как можно более быстро, учитывая, что страна находится в войне. И у меня вопрос, состоящий из двух частей. “Народный фронт” шел на выборы с четким месседжем: голосуй за Яценюка премьер-министра. Когда будет хоть какой-то отчет о работе правительства, и когда вы сможете представить программу правительства на год, написание которой предусмотрено коалиционным соглашением? Там есть такой пункт. Второй вопрос…

Андрій Куликов, ведучий: Ні, дякую. Одне запитання. Багато інших хочуть.

Леонід Ємець, кандидат у народні депутати, партія “Народний фронт”: По порядку. Значить, програма уряду, вона буде представлена після формування коаліційної угоди, після формування коаліції в парламенті, тобто з 27-го числа і далі. І, власне кажучи, це є необхідною складовою як коаліційної угоди, так і подальшої роботи уряду представлення цієї програми, затвердження її коаліцією Верховної Ради. А з приводу того, чому ми так довго писали, ну повірте, демократія — складна штука. І ми вже були завершили весь процес, але через пару днів з’являються представники однієї політичної сили, бувші журналісти, Мустафа Найєм прийшов з пропозиціями від суспільства, медіа-простору і каже: тут ми забули впровадити питання, які стосуються суспільного телебачення тощо, давайте, будь ласка, зробимо виняток, я знаю, що ви вже закрили питання сутнісного наповнення коаліційної угоди, але це важливе питання, яке представники нашої політичної сили не впровадили в процесі підготовчого процесу. Ми взяли ці питання, сказали: так, дійсно, це варто того, що це має бути записано в коаліційній угоді. Згідно процедури скликали секторальну робочу групу, яка за один день підготувала ці питання, і вони були внесені. Знаєте, “лучшее — враг хорошого”. Іще можна було б писати і виписувати цю коаліційну угоду і ще, і ще краще. Але сьогодні це вже достатньо обємний і наповнений шлях реформ, який український народ очікує і може побачити і проконтролювати від українського парламенту, українського уряду і президента. Бо насправді коаліційна угода включає в себе співпрацю всіх державних інститутів.

Андрій Куликов, ведучий: А буде звіт уряду чи не буде?

Леонід Ємець, кандидат у народні депутати, партія “Народний фронт”: Звичайно, буде.

Андрій Куликов, ведучий: Коли?

Леонід Ємець, кандидат у народні депутати, партія “Народний фронт”: Власне кажучи, я не представник уряду, я народний депутат. Я можу запитати в уряду, коли це буде, але впевнений, що це буде в найкоротші терміни перед прийняттям бюджету, перед або одночасно з представленням програми дій уряду.

Андрій КУЛИКОВ, ведучий: Дякую. Костянтин Матвієнко, корпорація стратегічного консалтингу “Гардарика”.

Костянтин Матвієнко, корпорація стратегічного консалтингу “Гардарика”: Спочатку коротка репліка. Власне, у глядачів намагаються створити враження, що депутатська недоторканість — це реальна суспільна потреба. Це не так. Депутатська недоторканість — третьорядне питання. Суспільство не ставило перед вами ніколи вимоги, щоб було запроваджено зняття недоторканості. Це придумали ще політтехнологи для Кучми. Злочинців з депутатськими мандатами можна…

Леонід Ємець, кандидат у народні депутати, партія “Народний фронт”: На Майдані там коло сцена, і український народ кричав про недоторканість.

Костянтин Матвієнко, корпорація стратегічного консалтингу “Гардарика”: Я теж там стояв, Леоніде.

Леонід Ємець, кандидат у народні депутати, партія “Народний фронт”: Я знаю.

Костянтин Матвієнко, корпорація стратегічного консалтингу “Гардарика”: Злочинців із депутатськими мандатами можна одним голосуванням притягати до відповідальності, для цього не треба дві сесії, працювала б Генеральна прокуратура.

…..

Борис Кушнірук, економіст: Доброго вечора, пане Леоніде. Петро Олексійович Порошенко рік назад, ще коли він не був президентом, він виступав на такій конференції TEDx-Ivano-Frankivsk, і він тоді сказав таку фразу: “Реформи або робляться швидко, або не робляться взагалі”. Пройшло дев’ять місяців, під керівництвом, як ви кажете, найкращого прем’єр-міністра Арсенія Петровича Яценюка жодних реформ не було.

Андрій Куликов, ведучий: Не було сказано “найкращого”.

Борис Кушнірук, економіст: Крім того, на превеликий жаль, якщо ми подивимось коаліційну угоду, то такі речі як прозорість використання бюджетних коштів, скорочення державних функцій, електронна система в закупівлі, скорочення видатків бюджету, всі ці речі, на превеликий жаль, або будуть робитися десь там всередині року, або за два роки, або взагалі ніколи. Так от, скажіть мені, чому ви вважаєте, що суспільство, і ті результати людей, вони показують, що люди не дуже-то вірять, що якщо ви неготові це робити сьогодні тут і зараз, ті речі, які можна зробити тут і зараз, то чому ми маємо вірити, що ви це збираєтесь робити протягом року, двох, трьох?»

Загалом, можна сказати, що саме завдяки активності й підготовленості дискусія набула більш предметного, якісного характеру; й це буває особливо важливо, поки в наших ток-шоу все ще домінує традиція «ведучого — неупередженого модератора». І підбір якісних експертів може бути реальним інструментом проти застосування політиками наборів піар-штампів. Такий підхід добре сприймається і глядачами — не випадково більшість моментів, які об’єднали аудиторію, належать саме експертам.

«Андрій Кликов, ведучий: Нагадаю, глядачі у студії “Свободи слова” сьогодні поділилися за відповіддю на запитання, чи готова коаліція сформувати уряд реформаторів? Готова — вважають 31% глядачів у студії, це зелена крива, і не готова — 69% у студії, це червона крива. А опитування на нашому сайті svoboda.ictv.ua дало такі результати: готова — вважають 40,7% тих, хто взяв участь у голосуванні, не готова — 60,3%. І зараз ми дізнаємося, які висловлювання у цій студії об’єднали людей із протилежними думками.

Євген Магда, Центр суспільних відносин: Як за умов такої інтенсивної роботи, про яку ви говорили, по 10 годин, 2 тижні, так вийшло, що питання скасування депутатської недоторканості опинилося в преамбулі угоди, де немає жодних термінів щодо його ухвалення, розгляду і так далі, а питання боротьби з офшорами взагалі не представлене в коаліційній угоді?

Андрій Куликов, ведучий: Євген Магда із Центру суспільних відносин, його слова спричинили об’єднання. Наступне об’єднання.

Борис Кушнірук, економіст: Петро Олексійович Порошенко рік назад, ще коли він не був президентом, він виступав на такій в форматі конференції TEDxIvanoFrankivsk, і він тоді сказав таку фразу: “Реформи або робляться швидко, або не робляться взагалі”. Пройшло 9 місяців під керівництвом, як ви кажете, найкращого прем’єр-міністра Арсенія Петровича Яценюка — жодних реформ не було.

Андрій Куликов, ведучий: Борис Кушнірук, економіст, його слова спричинили об’єднання. Номер три.

Дмитро Тузов, “Громадське радіо”: Волонтери, які працюють і возять амуніцію, розповідають, що з них хабарі вимагають прямо на митниці за те, що вони возять на фронт те, що потрібно там. Тобто корупційні схеми, які працюють і дістались від попередників, вони не зламані. І те, що відбувається зараз з люстрацією — це, вибачте, профанація, тому що треба або душе швидко діяти, або не проголошувати таку кампанію в країні.

Андрій Куликов, ведучий: Реакцію аудиторії об’єднали також слова Дмитра Тузова, “Громадське радіо”. Дивимось далі.

Катерина Одарченко, Інститут демократії та розвитку “ПолітА”: Опитування, яке проводила “Свобода слова”, показує те, що люди вірять в уряд реформаторів. А отже вони не вірять у компетентність політиків і державних службовців в принципі. І це є насправді велика проблема, тому що це визнання органів влади як не друга, а скоріше ворога».

*******

Якщо вести мову про висновки цього етапу наших спостережень за політичними ток-шоу (вересень — листопад 2014 року, варто зазначити наступне:

• і телеканали, й автори та ведучі ток-шоу зараз очевидно перебувають у пошуку нової моделі взаємодії — як із аудиторією, так і з політичним істеблішментом. Час змін настав — залишилося тільки використати нові можливості;
• все більш очевидною стає необхідність зміни ролі ведучого — від поміркованого модератора «над бійкою» до активного журналіста, що виступав би агентом суспільного інтересу, який за потреби здатний зламати технологічні «заготовки» політиків. Образно кажучи, ведучим час перейти «на бік народу», замість розігрувати втаємничену особу в договірних іграх із політиками. Банально, але факт: кожен діалог у політшоу — це міні-інтерв’ю, мета якого — здобути інформацію, якої політик не збирався видавати. Все інше, як правило — або піар, або пропаганда;
• є певні сподівання на молоду генерацію політиків, що прийшли до влади «на хвилі Майдану». Досвід громадського активізму, журналістський досвід, зрештою, навіть бойовий досвід — це все речі, які можуть суттєво й позитивно вплинути на зміст політичного мовлення ближчим часом. Можуть — але для цього кожному з них треба докласти чималих зусиль;
• необхідно радикально освіжити роками незмінний склад «експертів-гастролерів», для яких участь у шоу — форма заробітку. Незаангажована, фахова експертиза — один із основних факторів надання аудиторії якісної інформації.

Чи не надто оптимістичні висновки й очікування? Можливо. Як і в політиці, тут чи не все залежить від конкретних людей, їхньої професійності, волі, принципів, цінностей.

Моніторинг дотримання професійних стандартів українськими телеканалами під час парламентських перегонів-2014 здійснюється громадською організацією «Телекритика» в рамках проекту «Медіа та вибори» за підтримки USAID, наданої через «Інтерньюз Нетворк».