Наприкінці ХІХ століття під час розкопок
у Єгипті була знайдена серія з більш ніж
1000 поховальних портретів, що отримали
свою назву за місцем першої великої знахідки
у Фаюмській оазі. Портрети слугували знаком
приналежності тіла тій чи іншій людині,
і фактично були тотожні з нею.

Принципи симпатичної магії досі невикоренені
у нашій свідомості.

Ці вірування переживали різні трансформації
за кожного нового витка цивілізації і у вигляді
різних забобонів дійшли до наших днів.

Коли у ХІХ столітті з’явилася фотографія,
люди досить обережно ставилися до неї, тому
що побоювались, що через зображення
можна їм зашкодити

Коли людина помирала, фаюмський портрет
повертав їй тілесну молодість у потойбічному
житті. Портрет Доріана Грея, навпаки, дарував
своєму власникові молодість за життя,
перебираючи на себе всі його тілесні вади.

Не виключено, що прототипом сюжету
роману Оскара Вайлда стали саме знахідки
британської експедиції в 1887 році. Адже лише
трьома роками пізніше, вже у 1891,
світ побичить і сам роман.