Нині Українська редакція – це офіси в Києві та Празі, а також мережа кореспондентів у регіонах та за кордоном. Тепер це не тільки радіо, але й сайт та сторінки у соціальних мережах.
 
«Брати і сестри! Українці! Сьогодні ми вперше звертаємося до вас на Радіо Визволення. Ми живемо за кордоном, але наші серця й думки завжди з вами. Жодна залізна завіса не розділить нас і не стане цьому на перешкоді», – з таких слів 16 серпня 1954 року розпочалася з Мюнхена перша передача Радіо Свобода українською мовою. Тоді це було ще Радіо Визволення, цю назву було змінено у 1959 році.

На момент заснування українського відділу, Радіо Свобода мало вже 9 іншомовних редакцій, зокрема російську і білоруську.
 
«Радіо Свобода вважає своїм завданням підтримати народи Радянського Союзу в їхньому намаганні встановити в себе демократичний лад», – говорили тоді, наголошуючи, що Радіо Свобода засуджує будь-які немирні дії.
 
Відмінність Радіо Свобода від інших закордонних радіостанцій полягала в тому, що 90% ефірного часу призначалося для висвітлення проблем тих країн, на які йшло мовлення. Це був аналіз подій в УРСР, розповіді про дисидентів, діячів української історії та культури й життя українців за кордоном.
 
Саме в ефірі Радіо Свобода для українців читали твори Юрія Клена, Івана Багряного, а пізніше – шістдесятників.
 
Письменник та колишній політв’язень Євген Сверстюк згадує, що для нього почути свій твір в ефірі Радіо Свобода завжди було приємною новиною. «Я тільки знав, що ця річ потрапила на Захід, а отже – скрізь. І на Радіо Свобода», – зазначає він.
 
Весь цей час, аж до 1988 року, «голоси» Радіо Свобода пробивалися крізь перепони. Радянський Союз закривав всю свою територію посиленою системою радіозахисту. Цю стіну глушіння Радіо Свобода ламало зусиллями цілого штату інженерів.

Зрештою залізна завіса впала. У 1991 році Українська редакція Радіо Свобода стала першим закордонним ЗМІ, яке повідомило про проголошення незалежності України. Як згадує тогочасний директор Радіо Свобода Богдан Нагайло, про рішення депутатів він почув за кілька хвилин до виходу в ефір радійних новин і вирішив відразу поділитися цим зі слухачами.
 
Богдан Нагайло вважає, що Радіо Свобода тоді відіграло особливу роль. «Ми не були просто якоюсь там радіостанцією. Ми були ключовим голосом, альтернативним, який водночас сприяв розвитку здорових сил в Україні, які стояли на позиціях національної демократії, себто незалежності для України», – каже він.
 
Діяльність Радіо Свобода у роки незалежності – це окремий розділ історії, в якому – і поява у Києві окремої редакції, і переїзд центрального бюро з Мюнхена до Праги, і «касетний скандал», і вибори 2004 року.
 
Нині робота Української редакції Радіо Свобода – це не лише ефіри. Це також веб-сайт, його мобільна версія, подкасти, сторінки у соціальних мережах. Радіо Свобода вже давно не лише говорить, але й показує. Залишаючись при цьому вірним своїй місії – поширювати достовірну інформацію, сприяючи розвиткові демократичних цінностей.

Місією Радіо Вільна Європа/Радіо Свобода є сприяти розвиткові демократичних цінностей та інституцій через поширення достовірної інформації та ідей.

Від Центральної Європи до Тихого океану, від Балтійського до Чорного морів, від Росії до Центральної Азії і Перської затоки країни намагаються подолати автократичні інституції, порушення прав людини, централізовані економіки, етнічну та релігійну ворожнечу, підконтрольність засобів інформації.

Стабільність, базована на демократії і ринковій економіці, в усьому цьому регіоні є суттєвою для глобального миру. Ґрунтуючись на переконанні, що найперша вимога демократії – це добре поінформована громадськість, та використовуючи вже понад півстолітній досвід мовлення на цей регіон, РВЄ/РС:

• подає об’єктивні новини, аналіз і обговорення українських та регіональних справ, які мають вирішальне значення для успішних перетворень у напрямку демократії та вільної економіки,
• зміцнює громадянські суспільства, пропагуючи демократичні цінності,
• бореться з міжетнічною та міжрелігійною нетолерантністю, сприяє взаємному порозумінню між людьми,
• подає зразок для місцевих засобів інформації, допомагає в навчанні з метою підвищити професіоналізм та незалежність медіа і розвиває партнерства з місцевими ЗМІ,
• сприяє тіснішим відносинам між країнами регіону та розвиненими світовими демократіями.