Люстрація по-тернопільськи

Допоки в області не відбудеться люстрація прислужників режиму Януковича, тернопільський Майдан мусить бути насторожі. Бачимо, що нашу правду хочуть приспати, і то — вороги в овечих шкурах. Тернопільський Майдан намагалися поставити на коліна, залякати, засадити в тюрми. Невже ми так швидко забули це? Чому нікого не притягнули до відповідальності за антинародні рішення? А це могло б бути уроком для інших. 

На жаль, активісти тернопільського Майдану притихли, очільники перебувають у вирі розподілу посад, міська влада застерігає від, боронь Боже, стихійної люстрації і навіть критики, лише — “у правовому полі”. Але ж нібито у правовому полі переслідували Майдан. Якби у тернопільських “чоловічків” Януковича була чиста совість, вони б не ховалися, не втікали б за кордон. Сумнозвісний колишній голова ТОДА Валентин Хоптян нібито чкурнув до Ізраїлю, голова міськрайонного суду Магдич виїхав до Німеччини, прислужник Хоптянів Гоч із родиною переховувався у Польщі, а колишні головний міліціонер області Віктор Сак і прокурор області Геннадій Мовчан, які були “пусковими кнопками” тирана з Межигір’я, катів Захарченка і Пшонки спокійно виїхали з області. А за ними люстрація аж ридає…
*
Активістам тернопільського Майдану Марії Чашці, Володимиру Стаюрі, Марії Баб’юк і навіть рішучому та безстрашному Олександру Башті на інвалідному візку “шили” реальний кримінал за захоплення будівлі обласної адміністрації. За 341-ою статтею Кримінального кодексу їм “світило” до трьох років ув’язнення.

— Прокуратура і міліція порушили проти мене кримінальну справу “за захоплення адмінбудівлі, перешкоджання роботі “правоохоронних” органів та їх “організмів”, залишається ще когось зневажити і можна іти в президенти, — з гумором казав Башта.
Головний прокурор області Мовчан тоді був категоричний: “Такі незаконні дії тягнуть за собою встановлену законом кримінальну відповідальність, і хто б їх не вчинив, буде відповідати за законом”. Мирних мітингувальників, які після кривавих подій у Києві домагалися відставки голови обласної адміністрації, Мовчан назвав екстремістами. “Непохитний” прокурор вислужувався на смертях…

Очільником Тернопільської обласної прокуратури Мовчан був призначений у жовтні 2012 року. Перед тим обіймав посаду першого заступника прокурора Чернівецької області. Подейкують, що амбітний прокурор Мовчан — протеже “регіонального” депутата Володимира Олійника, який був співавтором репресивних законів від 16 січня. Обидва вони родом із Черкащини. У добрих стосунках був Мовчан і з колишнім Генпрокурором Пшонкою. Подейкують, останній часто навідувався на Тернопілля, оскільки товаришує з настоятелем Почаївської лаври. Не виключено, що саме зі святині дарували давні ікони псевдонабожному, звихненому “Наполеону”-Пшонці.

— Мовчан — специфічний чоловік, дуже жорсткий, беземоційний, скритий, — розповідає один із працівників обласної прокуратури. — Після призначення очільником нашої прокуратури взявся наводити свої порядки. Передусім зобов’язав зробити ремонт у кабінетах, поміняти двері, і все це за кошти… наших працівників. Вибухнув спротив, хтось насмілився написати “кляузу” до Генеральної прокуратури, але зробити мусили. “Мені все одно, але я дізнаюся, хто написав анонімку!” — пригрозив Мовчан на нараді. Після того звільнив працівників пенсійного віку. Одні в прокуратурі казали, що це правильно, а інші шепотілися про бажання керівництва підзаробити на новеньких. Адже відомо, що, аби потрапити до обласної чи міської прокуратури після вузу без зв’язків, треба викласти 10 тисяч доларів, у районних прокуратурах посади “коштували” від трьох до п’яти тисяч доларів. Єдине, що було справедливо з боку головного прокурора — це суворо заборонив вживати на робочому місці алкоголь. Як тільки від когось чув запах, — вимагав писати рапорт, те ж чекало, якщо хтось “засвітився” десь у розважальному закладі або скоїв ДТП (до речі, прокурорські посвідчення у позаробочий час мали лежати у сейфах.

Утім, посилено пильнуючи дисципліну в колективі, Мовчан не забував про справи житейські. Заїжджий головний прокурор, який пропрацював у Тернополі лише півтора року, прихопив собі тут житло. Власне, як запевняють достовірні джерела, комфортабельну щонайменше трикімнатну квартиру у новозведеному будинку на вулиці Родини Барвінських йому подарувало міське керівництво.

— Мовчан воював з міським головою Надалом, звісно, мусили шукати компромісів, але все це було натягнуто, — продовжує працівник прокуратури. — Як тільки Мовчан прийшов в область, відразу рубом поставив питання про підняття усіх справ по міській раді. Усім було зрозуміло, що робив це, аби отримати тут квартиру. І за місяць у нього вона вже була…

Квартира у центрі Тернополя була хтозна-якою за рахунком у “колекції” Мовчана. Відомо, що у Чернівцях йому теж виділили житло. Як повідомляла газета “Молодий буковинець”, “у червні 2012-го перший заступник прокурора Чернівецької області Геннадій Мовчан отримав трикімнатну квартиру на проспекті Незалежності. На квартирному обліку перебував лише місяць. Приблизно за чотири місяці після отримання житла був переведений на Тернопільщину”. “Вислужені” квартири Геннадій Мовчан, мабуть, позаписував на членів своєї сім’ї — дружину Олену, доньку Дарину та синів Микиту і Артема. У декларації про доходи за 2012-ий рік Мовчан вказав суму 380 465 гривень, а його дружина — 175 000 гривень (цьогоріч прокурор не встиг прозвітувати, скільки заробив на Тернопільщині). Сім’я Мовчанів могла собі дозволити досить заможне існування при понад 46 000 гривень доходу за місяць. І це лише офіційно. У декларації були вказані і дві квартири, щоправда, невідомо, у яких містах), площею 65,5 та 63,5 кв. м, земельна ділянка у 19,5 сотки та автомобіль “Ауді”.
— Мовчан багато що “кришував”, лобіював в області економічні інтереси київських та донецьких кланів, — каже колишній його співробітник, — про його справи знали хіба що Банах і Сак, а щоб він особисто десь “засвітився” — зі сфери фантастики. До речі, головний прокурор найбільше товаришував саме з міліцейським начальником, любили разом поганяти м’яча, поїхати на шашлики за місто.

Торік у жовтні “за віддану працю” Віктор Янукович віддячив Геннадію Мовчану званням заслуженого юриста України.

Після погромів Тернопільської обласної і міської прокуратур на першій нараді Мовчан наказав працівникам відновлювати за власні кошти свої кабінети, купувати техніку. Однак уже на наступній нараді колектив висловив керівникові недовіру, щоправда, жіноча половина прокуратури не поставила своїх підписів.

— Достеменно відомо, що Мовчан знав про заплановані підпали будівель, був у своєму кабінеті уже за дві години, забрав особисті речі, але нікого більше не повідомив, — обурюється колишній підлеглий прокурора. — Під час погрому стояв з Банахом та іншими чиновниками біля міської ради. Кажуть, що керували підпалами заїжджі провокатори, напевне, за вказівкою бандитського уряду, аби скомпрометувати нашу область. Чи можна пробачити таке підступне мовчання Мовчана?…