Рейтинг «Погляду». Хто більше любить Януковича? ТОП-10 політичного холуйства
«Президент висловив свою довіру, яку я, як член його команди, високо ціную і виправдаю». Такими пафосними словами новий-старий прем’єр-міністр Микола Азаров відреагував на затвердженя його кандидатури Верховною Радою.
Як тут не згадати діалог Першого міністра та Короля з незабутньої казки для дорослих Євгена Шварца «Голий король».
Перший міністр. Дозвольте мені сказати вам прямо, грубо,
по-старечому: ви велика людина, государю!
Король (він дуже задоволений). Ну-ну. Навіщо, навіщо.
Перший міністр. Ні, ваша величносте, ні. Мені себе не перебороти. Я
ще раз повторю - вибачте мені мою розгнузданість - ви велетень! Світило!
Це, звичайно, не перший і не останній реверанс Миколи Яновича на адресу Найвеличнішого і Найосяйнішого. Тільки не треба поспішати записувати пана Азарова у штатні підлизи президента. На тлі висловлювань деяких його однопартійців азаровські словеса виглядають ледь не критикою.
Здавалося, Сталін з Брежнєвим уже давно від нас далеко. Але традиції, закладені в їхні царства, процвітають і в сучасній демократичній Україні. «Погляд» склав рейтинг політичного лизоблюдства, яке після приходу до влади Віктора Януковича стало традицією вітчизняної політики.
Зазначимо, що ми використовували цитати виключно з відкритих джерел. Також вказуємо не актуальну посаду лизоблюда, а ту, яку він обіймав в орбіті Віктора Федоровича під час свого історичного спічу. Бо, як кажуть мудрі люди, «місце сидіння визначає свідомість».
10 місце. Міністр внутрішніх справ Анатолій Могильов
Усі сущі організації із захисту прав людини могли би торжествувати. Українські менти не гонять план, а співчувають і шукають виправдання в’язням. Хай і колишнім.
Міністр внутрішніх справ Анатолій Могильов вирішив розставити всі крапки над „і” у справі про судимості нинішнього глави держави: "Скажу як юрист: якщо з людини судимості зняті, винною вона не вважається. А якщо назвати це політичними репресіями того часу? Це був інший час. Гаразд, а Чорновіл, який сидів у в'язниці, хто був? Політрепресований. Не було тоді політрепресованих, він за карною статтею сидів".
Виявляється, українці нарешті отримали президента з дисидентським минулим. Такого собі єнакіївського Гавела і Валенсу в одному флаконі. Хто ж бо знав, що шапки Віктор Федорович знімали виключно з комуністів.
9 місце. Голова Верховної Ради Володимир Литвин
За діяннями, а не за словами голова Верховної Ради, член усіх можливих коаліцій міг би й очолити цей список. Але оскільки за критерій ми взяли публічні висловлювання, Володимир Михайлович мусить задовольнитися скромним 9-им місцем.
Навіть в обережного у висловлюваннях Литвина язик інколи втікає від піднебіння. "Банкова сьогодні виступає як центр реформізму. Це треба вітати і підтримувати, насамперед у Верховній Раді. Хто не погоджується – принаймні не заважати", - просторікував спікер.
А потім, очевидячки, подумав, що мало лизнув, то й вирішив додати історичну фразу: „Передбачаючи реакцію, скажу: ми навчилися критикувати, але не навчилися жити за тими принципами, які проголошені. Взагалі критика – це рабська звичка..."
Вітаємо вільну людину Литвина з почесним місцем у рейтингу!
8 місце. Іван Драч
Великий український поет Іван Драч знайшов побратимів по перу. Великих поетів -Віктора Януковича, Анну Ахметову та Антона Чехова.
«Для нього це не байдужий світ, він сам, я знаю, співає і сам пише вірші», – розхвалив Іван Драч Віктора Януковича. Ще й приклад навів: „Колись він на гітарі зіграв мені власну пісню про свого загиблого у шахтарській лаві друга. Це було десь роки 4 тому, він тоді обіймав посаду прем’єр-міністра. У нього в кабінеті на столі стояла ікона і портрет його загиблого товариша. І він якось почав мені декламувати свої вірші про нього, а потім узяв гітару і закінчив вже під музичний супровід”.
Мліємо, уявляючи робочий кабінет прем’єра Януковича. З образами, портретами... А гітарку, певно, Кучма забув.
7 місце. Голова Хмельницької ОДА Василь Ядуха
Хмельницький губернатор на засіданні в облдержадміністрації, аби довго не просторікувати, заявив: "Ця влада - від Бога. А тому треба відкинути політичні смаки і працювати на її авторитет".
.Сьоме місце за лаконічність. Міг же ж годинами напучувати підлеглих. А та раз-два, перехрестилися до портрета і до роботи.
6 місце. Голова Івано-Франківської ОДА Михайло Вишиванюк
Любить Віктора Федоровича й губернатор Івано-Франківщини Михайло Вишиванюк. Мало того, що просто любить, ще й покладає на нього всі свої і наші надії: «Україна має українського президента, і можу підтвердити, що в особі Віктора Федоровича наша держава отримала свого Черчілля, котрий свого часу заявляв, що в Англії немає вічних друзів, що в неї є один одвічний інтерес – англійський народ і його держава. Ми мусимо розуміти тонкощі такої його політики, через яку маємо вирішити всі економічні негаразди в державі. іншого шляху немає. Ми ж не можемо самоізолюватись. Адже живемо у XXI столітті…”
Після такого Черчілля просто мусимо діждатися Вашингтона „з новим і праведним законом”.
5 місце. Народний депутат Віктор Тихонов
Що не зробиш, аби підтримати шефа. До честі народного депутата від Партії регіонів, небезвідомого луганського сепаратиста Віктора Тихонова він підтримує Віктора Януковича і в дні слави, і у скрутних ситуаціях. При цьому жертвує й собою.
«Донбас – це особливий регіон. На шахти завжди звозили зеків. Вдень – це нормальна людина, а ввечері йшов шапки зривати чи ще щось. Тоді серед молоді це вважалось круто. Я сам таким займався.»
Гм... Ну й товариство, прости Господи... Чи то ба, партія.
4 місце. Народний депутат і спортсмен Ельбрус Тедєєв
Видатний борець і, на жаль, не такий видатний політик Ельбрус Тедєєв долучився до хору тих, хто вбачає у Вікторі Януковичу сакральне начало: «Для мене Віктор Федорович у прямому і переносному сенсі - Бог і цар. Це - єдина надія України, яка може витягнути нас із тієї економічної катастрофи і політичного хаосу, який стояв у нас весь цей час».
Тепер зрозуміло, чому з такою відвагою пан Тедєєв кидається на опонентів у стінах Верховної Ради. За Бога, царя та „отєчєство”.
3 місце. Народний депутат і музикант Ян Табачник
Продовжує християнську традицію у висвітленні образу любого президента музикант і за сумісництвом народний депутат від Партії Регіонів Ян Табачник.
Пригадуєте конфлікт у Партії регіонів, коли Василь Кисельов жорстко наїхав на своїх однопартійців, включно з Віктором Федоровичем. Ян Петрович вирішив розрядити ситуацію безсмертною сентенцією: «Кожен Христос має свого Юду».
Хтозна, може у Кисельова і справді є щось від Юди. Але як вам Христос?
А ще до того акордеоніст-політик так пояснював свої симпатії до Януковича: „...Вибрав Януковича. Хочу бути зі справжніми мужиками і з тими, хто вміє тримати слово та відповідати за свої вчинки, а не займатися дешевим піаром”. Скромно. Ненав’язливо. Не по-холуйськи, можна сказати.
2 місце. Голова Соцпартії Василь Цушко
Ну хто в цій країні може не любити тепер уже колишнього голову Соцпартії, колишнього губернатора, колишнього шефа МВС Василя Цушка. Душа, а не чоловік. Щирий, як шаровари. І простий, як тапок. "Є головний реформатор в цій країні - це Янукович. Є другий реформатор - це Азаров. Усі інші - це виконавці". І правильно. Гусак свині не товариш.
Свою філософію пан Василь, слід розуміти, пропагував і в рідній партії. Бо без височайшого благословення ніколи б не став її головою. Ще перед обранням він щиро і просто говорив: „Без згоди Віктора Януковича прийняти пропозицію не можу. Як тільки Президент скаже: «Вася, я не проти», питання буде вирішене».
Сподіваємося у Віктора Федоровича з гумором усе гаразд. І він не скаже: „Вася, а очоль-но партію ідіотів”.
1 місце. Ганна Герман
Ганна Миколаївна у нашому рейтингу не мала жодних конкурентів. Ні за „штилем” викладу своїх сентенцій, сповнених сентиментів до Віктора Федоровича. Ні, так би мовити, за частотою язикоблудства.
Вона впевнена в нечуваних звитягах президента: «І я вірю, що він до тієї вершини, на якій його чекає успіх, з Божою допомогою дійде. Нікому не вдасться збити, змилити його з цього шляху». І тому готова зробити йому вкрай скромний подарунок: «Якби я мала кілька годин часу, то я б купила собі квиток на літак до Кутаїсі, полетіла б туди і привезла б звідти лаврову гілку. Я думаю, що Президент заслужив лаври”.
Відзначає Ганна Герман незаангажованість і просунутість свого патрона: «А іноді він і сам заглядає в Інтернет. Отже, якщо ми йому чогось недодамо – він сам знаходить».
«Таке враження, що він народився Президентом», -- абсолютно не по-холуйськи підсумовує пані Герман.
Але, як правдива галичанка, Ганна Миколаївна добре знає. Мало посолодити хлопові. Треба підмаслити ще і його жінку. Що пані Ганна і зробила, як тільки но Янукович очолив державу: «Вона не користуватиметься послугами західних дорогих стилістів, робити з себе якусь ляльку. Вона буде справжньою народною «першою леді».
І, нарешті, апофеоз „нехолуйства” від Ганни Герман. І знову захід здалека. Через супружницю Віктора Федоровича: «Я хотіла б бути схожою на неї. Хотіла б так само мужньо приймати виклики долі і бути такою ж зразковою дружиною, як вона».
Ех, Ганно Миколаївно! Треба було виходити заміж не за журналіста, а за реального пацана. Спробували б ви тоді не бути зразковою дружиною.
P.S. На закінчення процитуємо „в тему” коротеньку „дискусію”, яка виникла у Верховній Раді між згаданим уже сьогодні Володимиром Литвином і депутатом Володимиром Філенком.
Литвин: «Тим, хто кричить, хочу сказати, запишіть: ви не вмієте навіть кусати, ви вмієте тільки лизати».
Філенко: «Ваша остання репліка дає мені право сказати, що не вам нас учити, як погано лизати і смоктати».
На жаль, остання фраза може стосуватися, не тільки Литвина, а більшості українських політиків.