Новий уряд. Сім’я обходиться без Фірташа

Після довгих і нелегких роздумів 2012 року Божого на світ з’явився новий український уряд. Гадаю, ні в кого не виникне ілюзії, що довгі та нелегкі роздуми мордували сиву голову саме Миколи Азарова. Скоріш навпаки. Він не переймався. Точніше, його цими питаннями не переймали.

Попри появу низки нових прізвищ, сенсаційним новий склад Кабміну не назвеш.. Все прогнозовано. Якщо стосовно конкретних прізвищ, ще можна якось фантазувати з приводу «ті» вони чи «не ті», то з напрямками та тенденціями розвитку державної господарки все до нецікавого зрозуміло. І від того вкрай невтішно. 

Перше, що одразу кидається в очі: сім’я зміцнює свої впливи. Фінанси, промисловість, силовики – усе тепер під впливом корпорації Янукович і Сини. Навіть люди, котрих за звичкою вважають креатурами олігарха №1 Рината Ахметова, як от новий міністр економіки Ігор Прасолов чи міністр транспорту Володимир Козак, давно зав’язані на сім’ю.

Звичайно, без «пташенят гнізда Ринатового» не обійшлося, хоча соколів, привчених виключно до його руки зовсім не стільки, як це може видатися з першого погляду. Дніпропетровський десант Ахметова в уряді відповідатиме за житлово-комунальне господарство. Йдеться про тепер уже екс-губернатора Дніпропетровщини Олександр Вілкула, котрий став віце-прем’єром, та його заступника по Дніпропетровській ОДА Геннадія Темника. Добродій із символічним для української політики прізвищем очолив Міністерство регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства. 

Враховуючи наявність у власності Ахметова цілої «колекції» різноманітних «…енерго», свої люди в житлово-комунальному блоці уряду йому цілком не зашкодять. Ну а простий споживач може тільки розмислювати і здогадуватися, чи треба тепер очікувати на «людяність» тарифів на тепло, електроенергію тощо. 

Можна в контексті впливів Ахметова говорити і про Наталю Королевську, якій, кажуть, Ринат Леонідович трохи підсобив на виборах. Хоча що тут говорити. Це тема радше для «Вечірнього кварталу». Простіше кажучи, двічі бідні наші пенсіонери, інваліди та малозабезпечені. Крім лиха, яке вони мали, їх тепер ще й захищатиме «видна опозиціонерка» Королевська.
Ддруге, на що неможливо не звернути увагу, підтвердилася тенденція «пониження» Дмитра Фірташа. Ще рік тому його позиції і наближеність до тіла видавалися непорушними. Нині ж в уряді його людей по-суті немає. 

Хоча така ситуація для людей обізнаних вже довший час була секретом Полішинеля. «На гора» інформація про утиски людей, близьких до Фірташа, вийшла із дивною поведінкою Валерія Хорошковського. Ну ніяк не вкладався його урядовий демарш в рамки здорового глузду. Уже будучи звільненим за законом, віце-прем’єр Хорошковський раптово пише заяву на ще одне звільнення. Маячня? Спершу видається, що саме вона. Втім у всьому є своя логіка. Інколи вона присутня навіть в українській політиці. 

Після поважної посади шефа СБУ Хорошковського відправляють у крісло віце-прем’єра, де від нього практично нічого не залежить. Чоловік ображений. І раптом дізнається, що в новому уряді йому можуть запропонувати максимум посаду міністра ЖКГ, як кажуть джерела «Погляду». 

Хорошковський – чоловік амбітний. От і вирішив першим підняти галас, аби не потрапити в ситуацію приниження. А сама історія засвідчує, що людей із команди Фірташа на ключових посадах сім’я уже не бачить. 

А як же, скажете, віце-прем’єр Юрій Бойко? Тут залежить з якого боку дивитися. По-перше Бойко чоловік самодостатній і залишатиметься Бойком навіть тоді, коли знавці української «олігархології» перестануть писати його прізвище через дефіс із прізвищем Фірташ. 

По-друге, люди, з якими вдалося поспілкуватися «Погляду» наразі не впевнені, чи посаду віце-прем’єра для Юрія Бойка варто розглядати як підвищення після попередньої посади - міністра енергетики та вугільної промисловості. 

Так, на Юрія Анатолійовича покладено забезпечення виконання завдань і повноважень у сферах екології, природних ресурсів, енергетики, вугільної промисловості та промислової політики. Але реальні важелі управління та всі оперативні механізми знаходяться безпосередньо в міністерствах. А ними керують виключно люди сім’ї. І, можливо, робитимуть це «ефективніше» і «корисніше», ніж би робив це попередній міністр. У будь-якому разі на новій посаді Бойко вже не зможе оперативно і конкретно займатися такими важливими для сім’ї питаннями, як енергетика та особливо вугільна промисловість.
Треба, аби минуло трохи часу, щоб зрозуміти, наскільки на Бойка розраховують як на фахівця, чи дали йому формально високу посаду, так би мовити, «за уваженіє».

Нарешті, третій фактор, очевидний і чи не найбільш тривожний. Національної складової в уряді як не було, так і немає. Табачник залишається. Зовнішньополітичний вектор представлятимуть орієнтовані на Росію Грищенко та Кожара. Замість одіозного міністра оборони Соломатіна Україна отримала кримчанина Павла Лебедєва. Нехай не вводить в оману той факт, що 5 років тому він був народним депутатом від БЮТ. Хто від них і де тільки не був.

І ще. Не полінуйтеся та порахуйте, скільки новоспечених урядовців народилося в Росії. Чи принаймні здобували там освіту. Може скластися враження, що уряд формував Дмітрій Мєдвєдєв. Найпечальніше, що це може бути не таким уже й далеким від істини. 

Головна ж інтрига нового Кабінету міністрів – наскільки довго протримається у прем’єрському кріслі Микола Азаров. Сергій Арбузов уже дуже близько. Його призначення першим віце-премєром усі й одразу розцінили як своєрідне відрядження на стажування. 

Згідно з розпорядженням президента, на Сергія Арбузова покладено забезпечення виконання завдань і повноважень у сферах аграрної політики та продовольства, економічного розвитку, торгівлі, соціальної політики, фінансів, доходів і зборів.
Є підозри, що вчитиметься Арбузов не довго. Гадаємо, Олександр Вікторович Янукович забезпечить його найкращими підручниками.