Аналітика

Адміністративно-територіальний устрій України в нинішньому вигляді втратив свій останній сенс. Оскільки про це сьогодні заговорили навіть представники Партії регіонів, наприклад, Сергій Гриневецький у статті для «Дзеркала тижня», можна зрозуміти, що нинішня модель управління країною (читай - управління бюджетними та іншими матеріальними ресурсами) перестала працювати. Але якщо регіональні еліти (з глибинки, а не Партії регіонів) давно говорять про необхідність адміністративно-територіальної реформи, то сьогодні їм вторять фінансово-промислові групи, які не мають прямого відношення до правлячого клану.

Світ стає в економічному сенсі більш багатополярним, що вносить зміни в зовнішньоекономічну політику держав, загострює конкуренцію, і ламає традиційні моделі національних економік. Тому успішний розвиток української економіки залежить від здатності уряду і бізнесу до регіонального підходу та регіонально-орієнтованої стратегії розвитку зовнішньоекономічного співробітництва. Про це йшлося в доповіді аналітичної групи Da Vinci AG, яка пролунала під час круглого столу «Проблеми та перспективи співпраці України з країнами Близького Сходу і Північної Африки».

Про замовні вбивства бізнесменів (а також суддів, міліціонерів, мерів) і зухвалі пограбування банків останнім часом чули всі. У хід йдуть травматичні пістолети, кислота, кулі та вибухівка. Цим зараз в Україні нікого не здивуєш. Насправді, зростання криміналу і корупція - бич всіх бідних держав. Якщо елітарна злочинність існує завжди, то масово «за ствол» беруться тоді, коли сім'ї нічим харчуватися або коли боротися за справедливість стає занадто дорого або безперспективно, наприклад, як судитися з високим держчиновником. І маса історичних прецедентів - тому приклад.

Останні заяви представників Євросоюзу щодо подальшої участі України в європейських інтеграційних процесах все більше нагадують відомий вислів «бійся данайців, що дари приносять»*. Причому акцент перейшов з традиційної нейтрально-політичної площини в риторику неминучого апокаліпсису - у разі обрання Україною російського вектора розвитку енергетики.

На фармацевтичному ринку України не перший рік прогресує катастрофічна ситуація - ліки, необхідні для порятунку життів, до нас не завозяться, бо на них неможливо отримати ліцензію. Досить згадати скандали з інсуліном і ліками від гепатиту. Водночас, препарати, які на їх батьківщині зовсім не вважаються лікарськими, у нас не просто продаються, але рекламуються як диво-засоби.

Сьогодні сегмент ринку злиттів і поглинань в розвинених країнах і країнах демонструє щорічну динаміку зростання на рівні 10%. І, хоча в 2012 р. кількість транзакцій в цьому сегменті впало на 12%, експерти ринку прогнозують, що 2013 р. стане знаковим для угод M&A.

У нас люблять багато говорити, куди Україна прагнути повинна - в ЄС чи Митний союз. Але це вічний спір, який не має однозначної відповіді. Залишимо це все для дискусій. Є куди більш близькі та реальні завдання для України у напрямку дружби і інтеграції. Україна має дружити і дуже добре дружити з Туреччиною. Це наш сусід і наш найкращий сусід, якого Бог чи Аллах послав Україну в цей непростий час.

У 2011 р., після закінчення першого року оголошеної Президентом Віктором Януковичем адміністративної реформи, голові АП Сергію Льовочкіну було поставлено питання: «Чому реформа не виконується у встановлені терміни?». Тоді Льовочкін відповів: «Якби ви знали, який опір чиниться на середньому і нижчому чиновницькому рівнях». Проблема середнього і нижчого управлінських ланок, на рівні областей, залишається невирішеною і в 2013 р. Схоже, саме на цих рівнях може бути похована програма економічного розвитку на 2013-2014 рр., оголошена Кабінетом міністрів, і одним із завдань якої є поліпшення інвестиційного клімату та входження в сотню країн за рейтингом Doing Business. Але сигнали з регіонів дають зрозуміти, що чиновники на місцях не цілком усвідомлюють важливість поставлених Президентом і урядом завдань. Наведемо тільки один приклад - черкаського підприємства ТОВ «Фірма Акант+К» з датськими інвестиціями. Хоча таких прикладів в країні - незрівнянно більше.

Зараз відбувається руйнування закостенілої недемократичної традиції українського парламентаризму - шляхом запровадження нової, не менш сумнівної. Протягом попередніх шести скликань Верховної Ради суспільство журилося тим, що депутати безкарні, бо прикриваються недоторканністю. Натомість за неповних п'ять місяців роботи парламенту VII скликання без мандатів залишили вже 5 депутатів: Балогу, Домбровського, Веревського, Лебедєва та Власенка.

Генеральна асамблея ООН, незважаючи на опір низки ісламських країн, Ватикану і Росії, прийняла резолюцію, яка забороняє насильство над жінками. Що зробити для застосування цієї резолюції в Україні, де щорічно тільки від домашнього насильства страждає більше 100 тис. жінок, не знають навіть провідні експерти-правозахисники.