Наприкінці січня українська революція пронеслася по регіонах . У західних областях країни форпости Януковича пали фактично без опору. У центрі України велися справжні бої за облдержадміністрації: повстання були придушені. На сході стрясали виключно повітря: у коридорах влади почалася паніка , матеріалізована в безпрецедентні заходи безпеки.

Як відомо , український парламент прийняв Закон «Про амністію» , який вже встигли охрестити «законом про заручників ». За час протистояння затримали 259 чоловік. 150 з них заарештували. Решта перебувають під домашнім арештом або відпущені на поруки. Уникнути кримінальної відповідальності ці люди зможуть лише в разі звільнення захоплених будівель , розбору барикад і розблокування вулиць.

Якщо до 17 лютого умови виконані не будуть , своє слово скажуть силовики. А як вони його говорять і що при цьому роблять - всім добре відомо.

Що відбувається в захоплених адміністраціях за тиждень до закінчення терміну? Чого боїться влада в регіонах , де загрози захоплення як такої немає ? І в чому взагалі сенс захоплень будівель активістами протестного руху - це реальна зміна влади на місцях або просто демонстративна акція?

На ці питання ми спробуємо сьогодні знайти відповіді .

Влада змінилася! Знімай будьонівку!

Львівську ОДА захопили 23 січня. Президентського намісника Олега Сало повсталі львів'яни змусили написати заяву про звільнення. Правда , вже через дві години прес -служба ОДА повідомила , що ця заява нелегітимна , оскільки була написана під тиском.

Втім , з того часу Олег Сало на роботу так і не потрапив. Керує областю в телефонному режимі , а наради проводить за високим парканом Академії сухопутних військ.

Кабінети чиновників Львівської ОДА зараз опечатані. Офіційна причина - закінчення терміну оренди приміщень між управлінням майном Львівської облради та Львівської облдержадміністрацією.

Того ж дня, 23 січня, в адміністративну будівлю Тернополя разом з депутатами зайшли сотні городян. У місцевому Штабі національного опору кажуть , що як такого захоплення ОДА не було - депутати облради просто організували там прийом громадян. В ОДА також облаштували кухню , яку назвали кафе «Майдан».

Хвиля протестів охопила всі райони Тернопільщини. Люди створили Народні ради та виконкоми . У місті навіть була сформована перша сотня жіночої самооборони . Дівчат навчали основам медичної допомоги та волонтерства.

Тернопільський губернатор Валентин Хоптян не з'являвся на робочому місці з того дня , як туди зайшли городяни.

Офіційно він - на лікарняному , але продовжує виконувати службові обов'язки: проводить зустрічі в районах і на підприємствах.

При цьому Народна Рада в Тернополі намагається впливати на прийняття важливих для області рішень. На виконкомі розглянули ситуацію на дорогах та обговорили бюджет.

Тим часом Тернопільський міжрайонний суд з подачі прокуратури ухвалив рішення звільнити приміщення ОДА.

У місцевому Штабі національного порятунку збираються подавати на це рішення апеляцію і заявляють , що в Тернопільській ОДА і надалі буде проходити цілодобовий прийом виборців депутатами.

Луцьк . 24 січня більше двох тисяч волинян зібралися під стінами місцевої облради . Будівля охоронялося великою кількістю силовиків.

Губернатор області Борис Клімчук вийшов і став на коліна перед мітингуючими , благаючи їх не переходити до силових дій . Пізніше протестувальникам повідомили , що Клімчук таки подав у відставку. Каже, що зробив це, щоб не допустити кровопролиття .

А 6 лютого Янукович підписав Указ про призначення губернатором Волинської області Олександра Башкаленко - голову обласної організації Партії регіонів.

Той факт , що захоплення адміністрацій пройшло відносно спокійно і без жертв , говорить про єднання людей, що живуть там. Депутати місцевих рад - в основному представники опозиційних партій. Губернаторам дуже важко проводити в цих регіонах політику президента. Оскільки Януковича там ніколи президентом  і не вважали. Проте , формально влада тримає контроль над західними областями , і спроби захопити її знизу фактично ні до чого не привели: регіонами управляє та ж команда «регіонів».

Бери шинель! Пішли додому!

26 січня була зроблена спроба штурму Дніпропетровської ОДА. Примітно , що ще з вечора суботи в самій будівлі знаходилися не тільки міліція , а й " тітушкі ", яких пізніше назвали "народними дружинниками".

Сам штурм Дніпропетровської ОДА закінчився поламаним парканом біля центрального входу і декількома жертвами з обох сторін. Під час захоплення ОДА постраждали і наші колеги -журналісти , в яких стріляли з травматичної зброї. Поранення отримали і ультрас "Дніпра". Наступного дня після штурму біля стін ОДА влаштували мітинг на підтримку чинної влади. Тут навіть розбили наметове містечко.

Сьогодні повз будівлі ОДА просто так не пройти - необхідно надати посвідчення співробітника офісів, розташованих поруч. Там і донині стоїть "Беркут".

У Запоріжжі 26 січня на мітинг зібралося близько 10 тисяч чоловік. Під стінами ОДА активісти Майдану вимагали від Олександра Пеклушенка зняти з себе повноваження губернатора і порвати партквиток Партії регіонів. Глава регіону вийшов і став вигукувати , що він «жив , живе і помре з Партією регіонів». Відразу після того , коли губернатор повернувся в будівлю, люди підійшли впритул до кордону міліції і намагалися пройти всередину. Однак прохід блокували силовики зі щитами, були застосовані світло-шумові гранати.

Близько години протестувальники час від часу обкидати будівлю камінням і землею , було ще кілька слабких спроб прорвати оборону. До вечора велика частина протестуючих розійшлася, проте найактивніші залишилися і мали намір стояти до ранку. Невідомі привезли на вантажівці залізні бочки для розведення вогню для обігріву. Люди стягували з дворів викинуті ялинки і підпалювали багаття. Був організований медпункт.

Близько 21.10 міліція почала розгін протестуючих. Разом з силовиками діяли невідомі в спортивних костюмах і з білими пов'язками на руках. На площі Фестивальній пройшла справжня зачистка, коли більша частина мітингувальників розбіглася , тітушки били простих перехожих. Від рук міліції та «відморозків» постраждали близько десятка журналістів. Тітушки до глибокої ночі ловили і били людей у дворах в центрі Запоріжжя .

Після розгону ні міліція, ні губернатор досі не можуть пояснити , хто бив людей разом з силовиками. Було затримано близько півсотні активістів запорізького Майдану. Всім обрали запобіжний захід - 2 місяці домашнього арешту. Основні організатори руху виявилися або під домашнім арештом , або виїхали з міста або з країни.

У центральних регіонах країни позиції ПР не так сильні , як на сході , але й не так слабкі, як на заході . Тут є кому виступити проти влади , і є з кого наймати у «тітушки». Можна сказати , що регіональна революція , яка взяла поштовх у західних областях, була пригнічена саме в центрі.

Страх , ненависть і параноя

Поки на заході і в центрі України обладміністрації відбивалися від захоплення або ж подавали у відставку, в Харкові готувалися дати відсіч протестувальникам .

У коридорах і кабінетах швидко згорнули килими , а на їх місце постелили пожежні рукави . А в холі в кілька рядів виставили залізні міліцейські щити. Загони міліції тепер ходять в Харківську ОДА як на роботу. Ще група новоявлених робочих знаходиться у дворі - це автобуси з бійцями спецпідрозділу «Беркут».

Ну і, звичайно , сучасний Харків без перфомансів - не Харків .

На знак підтримки співробітників спецпідрозділів депутати обласної ради прийшли на засідання сесії в темних футболках з написом «Беркут» на грудях. Фракція Партії регіонів Харківської облради пообіцяла також передати 150 тисяч гривень для лікування постраждалих співробітників підрозділу «Беркут» і придбання нового обмундирування.

У столиці Криму , Сімферополі , 28 січня пройшло кілька мітингів - як прихильників Евромайдана , так і на підтримку президента. Всі побоювалися штурму . У Раді міністрів Криму , за словами джерела , напередодні заходів наказали здати секретні і важливі документи , які передані на зберігання в кімнати, в сейфи . У сейфах закриті всі носії інформації. Співробітникам також рекомендували забрати додому особисті речі.

Але , на щастя , нічого не сталося. У ході акції активісти кримського руху «Стоп , Майдан» перегородили вхід в будівлю Радміну , нікого не пускаючи і не випускаючи . За словами пікетників, вони мали намір не допустити захоплення будівлі . Від кого конкретно вони його захищали, активісти не уточнили. Проте ніяких бійок , агресивних дій помічено не було. Акцію охороняли співробітники правоохоронних органів.

Наприкінці січня у зв'язку з подіями в Україні голова Верховної Ради Криму Володимир Константінов розпорядився посилити охорону будівлі парламенту автономії.

У Донецьку на тлі захоплень будівель облдержадміністрацій в західних областях почалася загальна істерія місцевої влади.

27 січня, незважаючи на те , що в місті досі не було ніяких радикально налаштованих опозиційних сил, будівлю облдержадміністрації було взято під посилену охорону. Її з усіх боків оточили масою автобусів з регіонів області та вугільних підприємств Донецька.

Передувало цьому заява секретаря донецької міськради Сергія Богачова , що в місто рухаються 700 радикально налаштованих бойовиків «Правого сектора ». Правда , самі радикали відразу ж назвали цю інформацію щонайменше недостовірною.

Після тижневого очікування штурму, пристрасті почали спадати. Силовиків з приміщень вивели, пожежні рукави згорнули, але «оточили» адміністративну будівлю посиленими патрулями міліції і козаків.

Пізніше начальник управління взаємодії з правоохоронними органами , протидії та виявлення корупції облдержадміністрації Андрій Кірша визнав , що підтвердженої інформації про підготовку будь-ким штурмів адміністративних будівель не було.

27 січня Маріуполь пережив справжнє потрясіння . Чутки про наближення «бандерівців» породжували страшилки, одна гірше іншої.

Перелякані маріупольці, яких хтось «розумний» запевнив , що страшні екстремісти чомусь почнуть трощити їхні квартири , за принципом « у страху очі великі », стали повідомляти , що ці самі радикали вже в'їхали в місто . Їх бачили то тут , то там . То два автобуси , то чотири .

Чи був це слух , або щось дійсно планувалося , дізнатися так не вдалося. Проте , міськрада в Маріуполі організувала охорону. Будівля заповнилася підозрілими людьми в штатському і чорному (зовнішність специфічна - так часто виглядають співробітники СБУ) , а пізніше підтягнулися й інші специфічні особистості , схожі на тих , кого в народі іменують тітушками . Для того , щоб нікого не переплутати , їм пов'язали георгіївські стрічки .

Працівники міськради організували чергування в будівлі мерії. Однак ... сніг, що випав  на наступний день, смів без залишку всі страхи перед невідомими радикалами. Місто постало перед новою справжньою проблемою : снігопадом ! Загалом, всім стало вже не до «бандерівців» . О.

А от у Луганську загарбників чекають досі - у фойє будівлі ОДА колючий дріт . За «колючкою» - портрети почесних жителів області.

У приміщенні адміністративних будівель - все за сценарієм : пожежні рукава , міліцейські щити. Вхідні двері в будівлю знизу підбили дошкою. У коридорах лежать навіть матраци.

Мабуть, міліціонери не покидають своїх постів і вночі. Але «екстремісти» не йдуть , і хлопці мирно дивляться кіно по ноутбуку .

Істерія на Луганщині почалася 27 січня. У цей день зібрали надзвичайну сесію , на якій офіційно «дозволили» донським козакам і «тітушкам» захищати регіон у разі нападу «бандерівців» шляхом формування «народних дружин». Провладними ЗМІ мусувалися неймовірні сценарії: «на облдержадміністрацію нападуть жінки і діти із Західної України, проллється кров , і нас виставлять фашистами» ; « 200 візитерів із Західної України закупили в магазині «Епіцентр» лопати і йдуть на штурм».

Губернатор Володимир Пристюк публічно розповів про свою гостинність , заявивши , що якщо на Луганщину хто поткнеться , то боляче отримає по зубах.

Ясна річ, що ніяких «штурмовиків » в Луганську не було. Місцевій владі просто треба було відзвітувати про свою готовність відбити «атаку».

В Одесі також облогу адміністративних будівель тримають до цих пір. Хоча чиновники сумніваються , що городяни їх штурмуватимуть , входи і вікна на всякий пожежний укріплені «по -дорослому ».

Одеська мерія забарикадувалася комунальної технікою. Вікна першого поверху забиті фанерою. У кабінетах перевернуті столи та засунуті до прорізів шафи , а у внутрішньому дворі розкладена велика армійська палатка .

Губернатор Микола Скорик пішов далі міської влади , і «замурував» бічні входи обладміністрації бетонними блоками. На установку барикади чиновники витратили близько 15 тисяч гривень.

Фортеці одеських можновладців зірко охороняє міліція і найняті загони « тітушек ». З останніми пов'язана низка курйозних подій . В обладміністрації, наприклад , молодчики якось ввечері вирішили прогулятися по кабінетах . У пошуках цінних речей , природно. Але були викриті і побиті правоохоронцями. У мерії , за чутками , тітушкам вдалося успішно провернути крадіжку. З кабінетів були викрадені речі співробітників міськради та комп'ютерне обладнання.

27 січня, учасників невдалого штурму Миколаївської ОДА звинуватили в «екстремізмі » , оскільки під час масових акцій група громадян публічно висловлювала заклики екстремістського характеру з проханням штурмувати облдержадміністрацію , проте організатора згодом відпустили.

А хол і сесійну залу Миколаївської ОДА забарикадували щитами і залізними прутами - будівля ОДА перебуває в аварійно- облоговому положенні з підключеними до води по всій будівлі пожежними гідрантами , а також міліцейськими спецзасобами - кийками , масками і щитами в приміщеннях облради.

Від екстремізму вигаданого - до екстремізму реальному. 27 січня до центрального входу Криворізького міськвиконкому під'їхав автомобіль ВАЗ 2170 «Калина». З нього вибігли три людини і підірвали каністру з бензином.

Один з учасників інциденту - Сергій Іванченко , чоловік активістки криворізького «Евромайдана» Інни Іванченко.

15 років тому Сергій Іванченко та його брат Володимир звинувачувалися в тому , що в 1999 році в Кривому Розі організували та виконали замах на Наталію Вітренко . Нібито Володимир Іванченко кинув у неї бойову гранату , внаслідок чого серйозно постраждали декілька людей. Сергій Іванченко в цей час був помічником і керівником криворізького штабу Олександра Мороза - основного суперника Леоніда Кучми на президентських виборах.

Наступного дня , 28 січня , прес -служба Криворізького МУ ГУМВС України в Дніпропетровської області надала зйомку з відеореєстратора автомобіля ДАІ , що переслідує ВАЗ 2170 «Калина» , в якій їхав Сергій Іванченко та його супутники .

«Зафіксовані на відео події не дають підстав прийняти версію про те , що Сергій Іванченко хотів вчинити самоспалення . Проте слідство по даній справі триває » , - зазначили в прес -службі Криворізької міліції.

Що стосується посилення охорони будівлі на площі Радянській , 1 , то глава прес -служби Криворізького міськвиконкому Ірина Герасименко повідомила , що інцидент із спробою підпалити вхід до міськвиконкому не вплинув на роботу мерії. Охорона здійснюється в штатному режимі співробітниками Муніципальної гвардії.

А висновки з усього сказаного такі. Схід і південь країни скував страх. Цей страх з'явився в кабінетах влади і був переданий в маси, як вірус . Тільки природа цих страхів - різна. Все як у новому фільмі «Вій» : місцеві князьки , які загрузли в корупції і відкатах , вигадують страшилки для натовпу - лякають народ чудовиськом , яке виявляється овечої шкурою . Паніка на півдні і сході країни , безпрецедентні заходи безпеки при відсутності реальної загрози (адже саме ці регіони дають найбільшу кількість голосів за Партію регіонів на виборах) говорять про те , що влада на місцях не впевнена в собі і боїться втратити свою вотчину. За войовничими промовами містечкових лідерів стоїть  не рішучість дати відсіч « ворогу» , а боягузтво і боязнь втратити все , що «нажите непосильною працею» .

Мабуть , були праві ті лідери столичного Майдану , які говорили , що переносити революцію в регіони - не найкраще рішення . Безумовно , акції непокори у містах України завдали удару по режиму Януковича , але аж ніяк не нищівного . У західних областях все пройшло спокійно , але безглуздо. Метою протестуючих було повалення влади. Однак, що робити , у випадку , коли влада перейде до них , вони не знають. Тому захоплені ОДА і перетворилися на філії Майдану , де можна ночувати , співати і організовувати кафе. Безумовно, висока самосвідомість народу , що скидає окови режиму , захоплює. Але не більше того. Формально влада залишилася в руках тієї ж команди.

У центральній частині країни спроби захоплення адміністративних будівель привели до кровопролиття. На сході і півдні - до посилення паніки серед чиновників , які постаралися посіяти її і серед народу. У підсумку розкол між сходом і заходом тільки посилився.

Радує в цій ситуації лише те , що поки це протистояння носить більше декларативний характер.

І по-справжньому трешеві сценарії залишаються тільки в запалених мізках ідеологів , як з одного, так і з іншого боку . На схід не пливуть на човнах загони «бандерівців» , а на захід не їдуть броньовані автобуси з шахтарями .

Головне , не порушити цю крихку рівновагу .