1 лютого вшановують пам'ять Макарія Великого - християнського святого та відлюдника.

Макарій - автор п'ятдесяти бесід, семи повчань і двох послань. Основна тема його творів - духовне життя християнина; також в декількох бесідах Макарій алегорично тлумачить Біблію.

В народі Макара називали весно вказівник. По цьому дню наші предки судили про весну. Ясна погода віщувала, що тепло прийде скоро. А якщо в цей день заметіль - її ж слід було очікувати на початку весни.

"Спочатку били, потім роздягли і відрізали чуба тупим ножем", - буковинець Михайло Гаврилюк, якого катували беркутівці.

Про це він розповів журналістам у Штабі національного спротиву у п'ятницю.

За словами чоловіка, він є представником козацтва. Поза Майданом Михайло є будівельником, а нині "козакує", бо Україна в небезпеці. Про свою родину з міркувань безпеки каже коротку: "усі живі, всі здорові, всі - родичі гарбузові". В залі прес-центру його зустрічають вигуками "Слава герою!" та оплесками. Він йде накульгуючи і посміхається. На шиї, вухах та підборідді - опіки від осколків світло-шумових гранат. Під очима досі не зійшли синці.

27 листопада виповнилося 150 років з дня народження видатної письменниці Ольги Кобилянської, мистецько-філософські ідеї якої значно випередили сучасний їй час.

Авторка монументальних жіночих образів в українській літературі, яка понад усе вірила в силу людського розуму і свідомості, яка сповідалася в романах і «плакала поезіями в прозі», гірська орлиця, пишна троянда української літератури, як її поетично охарактеризували поціновувачі творчості, шляхетна і мудра панна, яка власним літературним словом піднесла українську літературу до найвищих сходинок елітного слова і водночас художниця душі жителів буковинських сіл – така вона, Ольга Юліанівна, геніальна дочка свого народу.

Питання про будівництво ратуші у Чернівцях постало відразу ж після включення Буковини до складу Габсбургзької монархії. 29 травня 1786 року командувач військової адміністрації Буковини Карл фон Енценберг видав постанову про необхідність взяття в оренду для міської управи приміщення за платню, визначену в розмірі 40 флоринів. Упродовж десятиліть магістрат Чернівців працював у орендованих приміщеннях і листувався з Віденською радою, Галицьким намісництвом, Буковинською окружною управою про необхідність побудови власного приміщення.

І в 1825 році було прийнято постанову про спорудження ратуші за проектом Надвірної будівничої ради на Казармовій площі (місце злиття нинішніх вулиць 28 Червня та І.Богуна). Однак проти цього проекту виступив окружний інженер Адольф Марін. 18 років велося листування про спорудження не на околицях, а в центрі міста. Марін переконував, що Чернівці розвиватимуться у південному напрямку, і ратуша повинна знаходитися в центрі міста, а саме на площі Ринок. У 1830 році крайового інженера підтримав общинний комітет на чолі з Андреасом Клугом, визнавши найпридатнішу для будівництва ділянку, що належала заможній родині Петровичів. 14 березня 1841 року Чернівецький магістрат підтвердив контракт між Христофом фон Петровичем та магістратом щодо земельної власності №288. А 24 квітня земельну ділянку придбано магістратом за 8000 флоринів. Запис про це був занесений до кадастрової книги міста.

Постійне населення рідної України збільшилося. Така подія сталася вперше за 19 років. Цей показник служба статистики країни зафіксувала у вересні. Справедливості заради слід сказати, що приріст населення зафіксований за рахунок збільшення міграції.

Станом на 1 жовтня, постійне населення складало 45378880 осіб, що на 177 осіб більше, ніж за станом на 1 вересня. Такі дані сайту Vsemisto.info стали відомі з Державної служби статистики України.

Населення України досягло максимальної історичної позначки в 51700000 в 1993 році. З того моменту воно постійно зменшувалася.

При цьому в Україні є постійним негативний природний приріст. За вересень 2012 року кількість померлих українців перевищила кількість народжених на 4060 чоловік.

© Vsemisto.info

Буковинське село Іспас отримає новий пам’ятник. Цей пам’ятник буде символом незламності духу, хоробрості та милосердя жителів села. В історії є такий факт: під час Другої світової війни сім’ї на чолі з сільським головою Івана Дениса та священиком місцевої церкви не побоялися та прихистили в себе односільчан єврейського походження. Це насправді гідний людини вчинок. Такий випадок взагалі єдиний у своєму роді. Так 15 родин було врятовано від страшної вигнання, поневірянь, а згодом і страшної смерті.