"Тут іде бойня, а Перший національний показує концерт якоїсь Надєжди Бабкіної!? Це взагалі дурдом!" - обурюються протестувальники на Грушевського. Багато хто зізнається, що давно перестав довіряти державному телеканалу. Люди закликають журналістів усвідомити свою відповідальність, казати правду і не зраджувати власного сумління.

Навіщо така влада, яка не здатна гарантувати нам безпеку? Побиття Тетяни Чорновол - це сигнал усім журналістам від режиму Януковича? Чи можна сподіватися, що усі винуваті у цьому злочині будуть покарані? На ці та інші питання відповідають учасники сьогоднішньої акції під МВС.

"Моя дружина не може заснути, ночами пише смски, донька, мабуть, забула, як тато виглядає. Їй 2 роки",- зізнається оператор espresso.tv Кирило Лазаревич. Макс Левін, Марина Остапенко, Неллі Ковальська, Максим Равреба, Дмитро Баркар та інші журналісти розповідають про свої враження від роботи на Євромайдані.

"Я почую кожного" - з таким гаслом Віктор Янукович йшов у президенти. Бути почутим - одна з основних потреб людини. Українці, що приходять цими днями на київський євромайдан, аж до самого саміту у Вільнюсі готові вірити, що їхній президент не страждає на глухоту...

Незалежність - це ціла низка жорстких кроків. Журналісти можуть змінити Україну, даючи людям надію, переконаний журналіст "1+1".

Медіа пройшли складний шлях. І тепер вони є лише дзеркалом того, що відбувається, а не нав'язують тренди, говорить шеф-редактор "Сніданку з 1+1".

В 1991-му Україні треба було діяти радикальніше і йти шляхом Польщі. Відтоді ми так і лишились у невизначеній позиції, вважає ведучий Першого націлнального.

Навряд чи нинішня політична еліта спромоглась би зробити те, що було зроблено їхніми попередниками у 1991-му році, коли при владі були люди іншого гатунку, каже керівник сайту ТВі.

Проголошення незалежності України викликало не лише радість, але й тривогу: ми розуміли, що проголошують незалежність не ті, хто за неї справді боровся, а комуністична більшість у Верховній Раді, говорить гендиректор телеканалу "Мега".

Журналістка згадує, що 19 серпня 1991 року сприйняла показ по ТБ балетної вистави як обмеження свого права на інформацію, та констатує, що український медіапростір поки все ще залішається під колосальним впливом Росії як колишньої радянської метрополії.

Разом з тим, на переконання керівника «Мультимедіа-інвест груп», зараз Україна, не входячи ані до ЄС, ані до Митного союзу, має більше суверенності, ніж такі країни, як, наприклад, Словакія, Болгарія або Білорусь, що передали частину своїх повноважень інтеграційним надбудовам.

"Можливо, комусь хотілося так, щоби була окрема держава, яку легше буде екслуатувати, щоби були неактивні громадяни, яких легше використовувати у своїх цілях", припускає телеведучий.

Втративши можливість трансформувати радянську Україну в демократичну зусиллями «згори», зараз маємо зробити це ініціативою «знизу»,- вважає шеф-редактор «ТК».

Екс-головний редактор української редакції іномовлення Держтелерадіо УРСР згадує, що вже за півтора-два місяці до 24 серпня 1991-го вони перестали надсилати свої програми на затвердження до Москви.

Відома журналістка не може втримати сліз, коли згадує, як вперше побачила у своєму рідному місті жовто-блакитний прапор. З того дня вона переконана: українці вистоять...

Должны ли были СМИ показывать лицо и называть имя пострадавшей? Можно ли в этой ситуации называть подозреваемых виновными до вынесения приговора суда? На эти и другие вопросы об этических аспектах работы журналистов отвечают Константин Стогний, Алексей Мустафин, Григорий Руденко, Андрей Кокотюха и Кристина Бердинских.

Как сработали украинские СМИ, освещая события во Врадиевке? "ВидеоТеКа" спросила: Алексея Мустафина, Григория Руденко, Константина Стогния, Андрея Кокотюху. Про свои впечатления о работе на месте событий поделились: Владимир Силяков и Кристина Бердинских.