Більше сталі в очах! Більше вогню в серцях! Розправте плечі і ходіть так, щоби зі спини було видно, що йде князь, а не менеджер. Це все, що потрібно для успіху, особистого, і національного. Всі виборчі програми — лайно. Вони не допоможуть людям зі згаслими очима. Ми — нащадки повстанців. Наші діти будуть бійцями, князями й вождями, а не брокерами.

Ми виходимо на вулицю, хоч воліли б вийти в степ. Купуємо в ларьку сигарети, замість того, щоб кинути туди гранату. Ми йдемо на компроміси з системою не тому, що любимо її, а тому, що боїмося. Свій страх ми можемо виправдати тільки грандіозністю наших планів. Коли йдеш брати банк, дотримуйся правил дорожнього руху.

Кільцем звільнених зон Братство задушить систему. Спочатку ми візьмемо владу, а тоді вже переможемо на виборах. Якщо вибори на той час іще будуть в моді.

Наші опоненти належать до бюрократичної верхівки. Вони гадають, що якщо вони займаються політикою, то всі мухи навкруги мають здохнути з нудьги. А насправді політика – це коли весело. Політика займає місце між літературою і музикою. Це мистецтво тим більше прекрасне, чим більш небезпечне. Наполеонівські походи були симфонією, дипломатія Бісмарка - романом. Ви гадаєте, ми займаємось політикою? Ми граємо на сопілці.

Адреса для листування:
Київ 01032, бул. Шевченка 48-б, оф. 17;
tel: +38 (093) 450-81-60;
e-mail: Ця електронна адреса захищена від спам-ботів, Вам потрібно включити JavaScript для перегляду

Визиск небес. Промислове виробництво містики

Ситуація в країні може поліпшитися двома шляхами. Або ми всі як один починаємо наполегливо й самовіддано працювати на благо Вітчизни, або з неба спускаються янголи і без нашої участі нам усе тут влаштовують якнайкраще. Позаяк – ми раціоналісти і не віримо в чудеса, то чекатимемо янголів.

Янголи (і біси) присутні у наших справах (і в нашій історії) значно більшою мірою, ніж здається.

Ми мешкаємо на містичній території. В назві „Україна” приховано натяк на те, що це прикордоння. Між світом живих і світом духів.

Нам тут усе трактують політологи. Соціологи здійснюють соціологічні дослідження. І чим більше трактують, чим більше досліджують – тим більше каламуті. Все могли б пояснити циганки та бабки-ворожки. Та в них не те питають.

Історики теж не потрібні. Вони своїми схемами ґвалтують нашу національну бісівщину. Подивіться на українську минувшину неупередженим оком. Події без причин, без закінчень, уривки, очманілі персонажі, з очима, повернутими в себе, упирі і святі.

Наша справжня історія – астральна. Вона вся по той бік. Її мав би писати не Плутарх, а святий Іоанн.

Це вам не Фінляндія, - це Україна. Вся наша політика - чистої води гоголівщина, отже поезія. В наших річках може не стати риби, а русалки в них будуть завжди.

Нам не вдаються раціональні вчинки. То і не треба! Як не варто, наприклад, кочівникам картати себе за неуспіхи у рільництві. Їм треба вдосконалюватися в обході лівого флангу супротивника, щоб мати те саме, що й землероби, тільки вдвічі швидше.

Ми маємо експортувати не металопрокат, а містику. Вдається ж американцям експортувати сни – продукцію Голівуду. А сто років тому ніхто б не повірив, що цей фокус може стати надпотужною економічною галуззю. Лише безнадійно відсталі від моди провінціали можуть все ще перейматися розширенням ринків. VIP-нації конкурують на ниві розширення свідомості. Але ж саме цим ми і займалися тисячу років сидячи по берегах нашого Дніпра і на верхівках наших курганів. Нарешті ми в кон’юнктурі! Кабінет Міністрів має змінити форму своїх засідань. Їм потрібно придбати кришталеву кулю і споглядати крізь неї свічку. Або взятись за руки й утворити магічне коло. Або піти до церкви і помолитися.

Ми - не Америка і не Афганістан. У нас янголи і біси почувають себе краще, ніж економісти і терористи. У нас підсвідомість влаштована по-іншому. Марно шукати у співвітчизника фрейдистських комплексів. Натомість він з вами привітається і усміхнеться, а через тиждень у вас нирки відваляться. Це, до речі, про національну оборону.

Подолати себе, відновити церемоніал

Тільки тому, що Україну не помічають і відкидають будівничі сучасного Світу, вона стане його наріжним каменем. Нас піднесуть наші слабкості. Сьогодні наша „крайня хата” набирає всесвітньо-історичного значення. Це останній рубіж оборони особистості перед наступом відчужених суспільних форм, анонімної бюрократичної диктатури. Із надгризених яблук ми зведемо нашу фортецю! Українці не борються з системою, вони її ігнорують. В країні, де кожен сам собі гетьман, люди обирають владу яку зручно зневажати. Ми спостерігаємо за саморозвитком системи, відчуваючи цікавість, змішану з огидою. Вони нам гуманітарну допомогу, а ми їм дулю. Вони нам права людини, а ми їм корупцію. Вони нам Інтернет, а ми привчаємо до хабарів їхні комп’ютери. Вони нам екологію, а ми їм Чорнобиль.

Ми не хочемо благополуччя, ми хочемо бути багатшими за всіх. Ми не хочемо стабільності, ми хочемо бути найголовнішими. Українець не хоче гуманізму, він хоче бути начальником гуманістів. Ми не хочемо миру, ми хочемо бути миротворцями. Якщо людству судилось перетворитися на отару овечок, тільки українській пастух врятує їх від українських вовків.

Насправді монополярний світ несе в собі загрози набагато більші, ніж ті, котрі визрівають у свідомості наївних геополітиків під впливом неподоланих дитячих страхів. Справжня загроза глобалізації – це проблема екзистенційного вакууму. ХХІ століття сколихнуть не геополітичні, а філософські конфлікти. Глибини підсвідомості виринуть на поверхню. Відчуження викличе більший жах, ніж ядерна загроза. Художньо висловлюючись: “Ми вже на гільйотині, а вони нас лякають лупою”.

Братство – партія Ісуса Христа

Щоб виріс дуб, повинен згнити жолудь. Процес гниття ми в Україні здійснили в рекордно стислі терміни. На цьому історичному, або вірніше сказати, біологічному етапі були потрібні не орли, а хробаки. Вони зробили свою роботу. Пагін почав пробиватися і нам з вами вже не потрібно копирсатися в гною, а час підняти голову до неба. Основні події будуть відбуватися там. Думати про ідеальне. Не перейматися тим, як би дожити до наступної посівної, а вже зараз будувати плани захоплення світових ринків диацетилморфіну.

Релігії будуть творити ХХІ століття попри технології. Від захисту прав людини радикальна західна думка зробила крок до захисту прав тварин. Зелені захищають права корисних копалин. А БРАТСТВО захищає права Духа Святого і материнські права Матері Божої. Коли прийде час пристосувати фондові біржі та галузеві банки під молитовні, все ж таки бажано, щоб зверху там чіпляли хрести, а не півмісяці.

Ми — християни, які забули, що Християнство смертельне для слабких нервів. Наша релігія народила безліч святих. Вони були дуже різними людьми. Але все це були люди з відчайдушністю камікадзе. Ви не знали, що причастя – це ліки від страху? Вже апостоли були буйні хлопці. Наша публіка. Навіть ще кращі. Практикували повну відмову. Заперечення. Жодних компромісів із владою.

Апостол Петро – розіп’ятий у Римі вниз головою.

Апостол Андрій – розіп’ятий на косому хресті.

Апостол Яків (старший) – обезголовлений.

Апостол Яків (молодший) – скинутий з Єрусалимського Храму. Розбився на смерть.

Апостол Іуда – зварений у киплячій олії.

Апостол Пилип – розіп’ятий вниз головою.

Апостол Варфоломій – з живого здерто шкіру.

Апостол Матвій – здерли шкіру.

Апостол Фома – убитий стрілою під час молитви.

Апостол Симон (Зилот) – розіп’ятий.

Апостол Іоанн – єдиний, хто помер своєю смертю. В ув’язненні.

Це треба вивчити і повторювати. Як молитву. Щодня. І заздрити такій смерті. 

А ви гадали, що Християнство – це про душевний спокій? Така наша традиція. Яку ми зраджуємо щоразу, коли боїмося піднятися на бунт, коли дозволяємо повчати себе іноземним чиновникам, коли голосуємо за блідих млямликів, коли кидаємо напризволяще наших ближніх, коли перестаємо плакати по втраченій ядерній зброї і сумувати за майбутньою величчю.

Дітей треба вчити не виживанню, а перемогам. Україна стоїть на початку своєї історії, тоді як інші нації свою історію в цілому завершують. На нас дивиться Бог. Хіба цього не досить для подвигів?

Амінь