Вовченята чорнобильської зони
14 серпня. Північно-західна частина чорнобильської зони відчуження. Їдемо від Річиці до Старих Шепелич. Попереду на дорозі, метрів за сто від нас, бачу якусь сіру метушню. Вовки!
Зупиняємо машину, глушимо двигун, вичікуємо.
Міняю об′єктив камери на телевик і використовую її як підзорну трубу. Ага, так вони малі ще, підлітки. На дорозі троє вовченят.
Вовченята нас теж побачили: «О! Велика біла штука сама прийшла до нас і можливо її можна з′їсти! Що правда зупинилась далекувато, але це нічого, ми можемо самі до неї підійти поближче.»
Вовченята чорнобильської зони
Спочатку обережно, а потім все сміливіше, вовча малеча рушила по дорозі вивчати наш мікроавтобус.
Підбігли, покрутились, обнюхали наш бусик з усіх сторін, але тут я припустився помилки — спробував опустити скло в дверцятах... Скло скрипнуло, вовченята злякались і двоє з них побігли до лісу.
Вовченята чорнобильської зони
Один, напевно, самий сміливий, ще декілька хвилин позував нам стоячи на дорозі, а потім теж побіг навздогін своїм родичам.
Наступна >Хай буде атом робітником, а не солдатом
|