Пам'ятаєте пісню про солдата? "Полем, вдоль берега крутого, мимо хат, в серой шинели рядового шел солдат. Шел солдат, преград не зная, шел солдат, друзей теряя. Часто, бывало, шел без привала, шел вперед солдат!" Саме ці рядки супроводжували мене весь час, коли недавно в нашому селі Обіточне проводили церемонію перепоховання праху воїнів, котрі загинули, визволяючи наш Запорізький край від фашистського ярма. Героїв поклали на вічний сон у братську могилу в центрі села, де ніколи не в'януть квіти, і де зупиняється кожен, щоб вклонитися великим тим рокам і великому подвигу народному. Перепоховання було організоване пошуковими загонами Запорізької області за безпосередньої допомоги районної та місцевої влади, Чернігівської районної організації Партії регіонів, і мої земляки ще раз переконалися: і через стільки років ніхто і ніщо не забуто, бо запанувати забуттю не дають і самі люди.