Село Бабурка - це горби і доли, такі собі маленькі Карпати під боком у міста. Краса дивна, особливо погожої осінньої днини. Але це для стороннього ока - приїхав, помилувався, поклацав фотокамерою. А коли тобі за 80, а то й усі 90, голову обсідають зовсім інші думки й емоції. Хочеться сили ногам, духу - бадьорості, а серцю - спокійного ритму. Тут, у Бабурці, живе багато людей, на календарі яких пізня осінь життя. Не всім пощастило доживати вік у колі турботливої родини. А самітня старість - це гіркі дні. Залишається молитися, щоб чиясь сильна рука підтримала, а добре серце втішило.