Правова допомога | Асоціація міст України

[/] вул.Артема, 73, 11 поверх м.Київ, 04053 тел./факс 044-486 28 78, 486 28 12 Схема проїзду Пошук по сайту: Укр Eng 23 Грудень 2013 21:41 Політичний діалог Законопроектна діяльність АМУ Правова допомога Новини Місцеве самоврядування в Україні Організаційна побудова влади в Україні Законодавча база Про АМУ Загальна інформація Історія АМУ Цілі та завдання Статут АМУ Президенти АМУ Структура АМУ Правління АМУ Президія АМУ Виконавча дирекція Міста–члени АМУ Регіональні відділення АМУ Секції та Спілки АМУ Спілка секретарів місцевих рад Секція юристів місцевих рад Асоціація фінансистів України Секція з питань житлово-комунального господарства Секція з питань земельних ресурсів Секція з питань освіти Секція з питань охорони здоров’я Секція з питань соціального захисту Секція з питань сім’ї, молоді та спорту СЕКЦІЯ З ПИТАНЬ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ РІВНИХ ПРАВ ТА МОЖЛИВОСТЕЙ ЖІНОК І ЧОЛОВІКІВ СЕКЦІЯ СТАЛОГО РОЗВИТКУ ТЕРИТОРІАЛЬНИХ ГРОМАД Секція з питань культури і мистецтв Документи Основні напрями діяльності Звіти Плани роботи Рішення Правління Рішення загальних зборів Видання Вісник АМУ Кращі практики Соціально-економічні показники міст Проекти Проект «Формування політики, ґрунтованої на фактах, в сфері місцевого самоврядування в Україні» Проект «Ініціатива захисту прав та представлення інтересів місцевого самоврядування в Україні» (ДІАЛОГ) «Місцевий економічний розвиток міст України» (МЕРМ) Програма розвитку державно-приватного партнерства Корисні посилання Центральні органи влади Обласні ради Всеукраїнські асоціації місцевого самоврядування Міжнародні проекти в Україні Міжнародні організації в Україні Неурядові організації в Україні Асоціації органів місцевого самоврядування за кордоном та їх об"єднання До уваги ЗМІ Прес-служба АМУ Прес-релізи Експерти АМУ Факти - вперта річ Фотогалерея ВІДЕО "зМІСТОвна Україна" Заходи АМУ, коментарі експертів "Про важливість місцевої демократії" 12 принципів доброго демократичного врядування на місцевому рівні Мапа сайту Фотогалерея Логін: * Пароль: * Запит нового паролю -- Головна ПРАВОВА ДОПОМОГА Мобільна телефонна лінія з надання юридичних консультацій органам місцевого самоврядування 067 469 02 38 (консультації в робочі дні з 9:00 до 18:00, адвокат в робочі дні з 8:00 до 22:00) ОТРИМАТИ КОНСУЛЬТАЦІЮ Яким чином забезпечити виконання вимог Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» щодо працевлаштування інвалідів і уникнути притягнення до адміністративної відповідальності, якщо вказані особи не звертаються за працевлаштуванням? 23.12.2013 Відповідно до частин першої, третьої, п’ятої, десятої статті 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» (далі Закон) для органу місцевого самоврядування, в якому працює від 8 до 25 осіб установлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у кількості одного робочого місця, для органів місцевого самоврядування з більшою кількістю працюючих - у розмірі 4% середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік. Орган місцевого самоврядування зобов’язаний самостійно здійснювати працевлаштування інвалідів у рахунок нормативів робочих місць виходячи з вимог статті 18 Закону. Виконанням нормативу робочих місць вважається працевлаштування органом місцевого самоврядування інваліда, для яких це місце роботи є основним. Керівник органу місцевого самоврядування у разі незабезпечення виконання нормативів робочих місць для працевлаштування інвалідів несе відповідальність у встановленому законом порядку.Важливим є припис чистини першої статті 18 Закону, який передбачає, що забезпечення прав інвалідів на працевлаштування та оплачувану роботу здійснюється шляхом їх безпосереднього звернення до підприємств, установ, організацій чи до державної служби зайнятості. Частиною другою статті 188-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення передбачено адміністративну відповідальність за невиконання посадовою особою, яка користується правом приймати на роботу і звільняти з роботи, нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів у вигляді штрафу від десяти до двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Провадження у справах про адміністративні правопорушення, передбачені статтею 188‑1 КУпАП порушують на підставі протоколів, які складаються уповноваженими на таке посадовими особами органів спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади у сфері праці та соціальної політики, і розглядаються судом (частина перша статті 221, пункт перший частини першої статті 255 КУпАП). Разом з тим при порушенні та розгляді справи про адміністративне правопорушення судом повинні враховуватися наступні обставини. Відповідно до статті 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність. Судом повинні бути обов’язково встановлені такі елементи складу проступку як суб’єктивна сторона (вина) та об’єктивна сторона (дії, виконання чи невиконання яких призвели до правопорушення, та їх причинний зв’язок з об’єктом правопорушення). У разі недоведеності вини посадової особи, а також неможливості встановити інші елементи складу адміністративного правопорушення провадження в справі про адміністративне правопорушення підлягає закриттю на підставі пункту 1 частини першої статті 247 КУпАП. Притягнути до адміністративної відповідальності можна лише за наявності вини відповідної посадової особи. Якщо судом буде встановлено, що посадова особа вжила всі можливі заходи для виконання вимог Закону але цього виявилося недостатньо (вирішення питання не залежить від її волі), то така посадова особа не може бути притягнута до адміністративної відповідальності. При розгляді справи необхідно звернути увагу суду на всі заходи, що були вжиті на виконання Закону як то: 1) визначення конкретних вакантних посад або робочих місць як таких, що призначені для інвалідів (як виняток на такі місця можуть бути прийняті звичайні працівники тимчасово на час до працевлаштування інваліда); 2) регулярні оголошення в засобах масової інформації про залучення на роботу інвалідів, а також надання державній службі зайнятості інформації, необхідної для організації працевлаштування інвалідів відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 31 січня 2007 р. № 70; 3) наявність конкурсної процедури при прийнятті на службу відповідно до Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування» тощо. Також потрібно наголошувати, що працевлаштування є наслідком у першу чергу волі інваліда, а вже потім працедавця. 23.12.2013 Чи може міський голова мати радника, який працює на громадських засадах? 23.12.2013 Відповідно до частини четвертої статті 10 Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування» міські голови (міст обласного і республіканського в Автономній Республіці Крим значення) мають право самостійно (без конкурсу) добирати та приймати на службу своїх помічників, радників (патронатну службу). Тобто радник міського голови – це посадова особа місцевого самоврядування. Посадовою особою місцевого самоврядування є особа, яка працює в органах місцевого самоврядування, має відповідні посадові повноваження щодо здійснення організаційно-розпорядчих та консультативно-дорадчих функцій і отримує заробітну плату за рахунок місцевого бюджету. Така посада не передбачена для органів місцевого самоврядування міст районного значення. З огляду на вказане вважаємо, що використання назви «радник міського голови» до особи, яка не є посадовою особою місцевого самоврядування є неправильним. Таке використання назви посади може призвести до плутанини та помилок. У разі необхідності отримання міським головою від певної особи регулярної консультаційної допомоги на безоплатній основі (на громадських засадах) рекомендуємо використати іншу назву (наприклад – представник міського голови, довірена особа міського голови тощо). 23.12.2013 Чи може заступник міського голови тимчасово виконувати обов'язки міського голови у разі дострокового припинення повноваження міського голови та секретаря ради? 23.12.2013 Заступник міського голови виконує обов’язки міського голови за посадою. Однак особливістю цієї посади є те, що його компетенція обмежується тими повноваженнями міського голови, які пов’язані з діяльністю виконавчих органів ради. Про це свідчить повна назва цієї посади «заступник міського голови з питань діяльності виконавчих органів ради» (стаття 10 Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування»). Вказане також підтверджує те, що для даного випадку законом прямо визначено особливий порядок здійснення окремих повноважень міського голови, зокрема: 1) скликання та проведення сесій міської ради, а також підписання відповідних рішень та протоколів (частини восьма, п'ятнадцята статті 46 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»); 2) подання пропозиції щодо кандидатури секретаря ради (частини першої статті 50 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»). Вказане не означає, що заступник принципово не може здійснювати будь-яких управлінських дій щодо діяльності ради, однак його функції більш зводяться до забезпечення діяльності вказаного органу. Він не може виконувати як вже зазначені повноваження так і представницькі функції міського голови. Так підписання договорів від імені ради може здійснюватися ним не на підставі закону, а лише за відповідним дорученням міської ради. Також звертаємо увагу, що статус заступника міського голови законодавством регулюється дуже обмежено, тому рекомендуємо рішенням міської ради затвердити обсяг повноважень заступника міського голови, якщо вони не були визначенні раніше міським головою, або доповнити їх тим обсягом повноважень, яких йому не вистачає у наявній ситуації. 23.12.2013 Хто повинен бути замовником генерального плану населеного пункту? 27.11.2013 Відповідно до частини п’ятої, пункту 2 частини сьомої статті 17 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» виконавчі органи міських рад є замовниками, організовують розроблення, внесення змін та подання генерального плану населеного пункту на розгляд відповідної сільської, селищної, міської ради. Вони визначають в установленому законодавством порядку розробника генерального плану населеного пункту, встановлюють строки розроблення та джерела його фінансування. Тобто закон містить пряму вказівку, що відповідні дії повинні вживатися саме виконавчим органом ради. На нашу думку якщо замовником є виконавчий комітет міської ради, то його позиція як колегіального органу повинна обов’язково оформлюватися відповідним рішенням (частина шоста статті 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»), якщо замовником є виконавчий орган в галузі містобудування та архітектури (управління, департамент) – відповідним наказом керівника такого органу. Вказані акти є підставою для укладення договору на виконання відповідних робіт. При визначенні замовника потрібно перевіряти чи не потрапляє ця закупівля в сферу застосування Закону України «Про здійснення державних закупівель» (частина перша статті 2 вказаного Закону). 27.11.2013 Чи можна використовувати попередні тарифи на житлово-комунальні послуги у разі зміни виконавця послуг? 27.11.2013 Статтею 31 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» визначено порядок формування та затвердження цін/тарифів на житлово-комунальні послуги. Так, відповідно до частини 2 вказаної статті виконавці/виробники здійснюють розрахунки економічно обґрунтованих витрат на виробництво (надання) житлово-комунальних послуг і подають їх органам, уповноваженим здійснювати встановлення тарифів. На нашу думку у разі зміни виконавця послуг змінюються і витрати на виробництво (надання) цієї комунальної послуги, пов’язані зокрема з організацією праці, менеджментом підприємства тощо. Це в свою чергу вимагає подання нових розрахунків економічно обґрунтованих витрат на розгляд уповноваженого органу. Разом з тим підготовка необхідних розрахунків для подання їх на розгляд виконавчого органу міської ради потребує певного часу, протягом якого неможливо обмежити (припинити) надання послуги. В цій ситуації рекомендуємо для нового підприємства-виконавця послуг за його згоди затвердити (продовжити дію) тариф на житлово-комунальну послугу в розмірах, що були встановлені для попереднього підприємства шляхом прийняття відповідного рішення виконавчим органом міської ради. При цьому необхідно додатково визначити реальний термін для подання новим підприємством розрахунків економічно обґрунтованих витрат на виробництво (надання) житлово-комунальних послуг до виконавчого органу міської ради. 27.11.2013 Чи мають органи місцевого самоврядування повноваження щодо встановлення юридичним особам приватного права тарифів на житлово-комунальні послуги ? 27.11.2013 Відповідно до частини другої статі 14 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» ціни/тарифи на комунальні послуги та послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій формуються і затверджуються центральними органами виконавчої влади, національними комісіями, що здійснюють державне регулювання у відповідних сферах, та органами місцевого самоврядування відповідно до їхніх повноважень, визначених законом. Підпунктом 2 частини першої статті 6 Закону України «Про державне регулювання у сфері комунальних послуг» тарифи на комунальні послуги встановлюються Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері комунальних послуг, для підприємств, ліцензування діяльності яких вона здійснює . Підпунктом 2 пункту "а" частини першої статті 28 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» встановлення в порядку і межах, визначених законодавством, тарифів на побутові, комунальні (крім тарифів на теплову енергію, централізоване водопостачання та водовідведення, перероблення та захоронення побутових відходів, які встановлюються національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері комунальних послуг), транспортні та інші послуги віднесено до повноважень виконавчих органів сільських, селищних, міських рад . Підпунктом 37 частини першої статті 43 Закону України «Про місцеве самоврядування в України» до повноважень районної (обласної) ради віднесено повноваження встановлення тарифів на житлово-комунальні послуги, які надаються підприємствами, що перебувають у спільній власності територіальних громад , представництво інтересів яких здійснює відповідна районна чи обласна рада, а також суб'єктами господарювання, що здійснюють управління (експлуатацію) цілісними майновими комплексами таких підприємств. Тобто, виконавчі органи сільських, селищних, міських рад встановлюють (затверджують) тарифи на житлово-комунальні послуги для всіх підприємств , які надають ці послуги, окрім: - підприємств, що перебувають у спільній власності територіальних громад, представництво інтересів яких здійснює відповідно районна чи обласна рада, а також суб'єктами господарювання, що здійснюють управління (експлуатацію) цілісними майновими комплексами таких підприємств; - підприємств, ліцензування діяльності яких здійснює Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері комунальних послуг. При цьому законодавством при розподілі повноважень з питань встановлення тарифів між органами місцевого самоврядування не встановлюються додаткові умови, щодо прав власності чи користування на нерухоме майно підприємств, які надають комунальні послуги. 27.11.2013 Який обсяг повноважень секретаря ради з прийняття на службу в органи місцевого самоврядування та подання пропозицій раді щодо персонального та кількісного складу виконавчого комітету ради у разі неможливості здійснення міським головою своїх повноважень? 30.10.2013 Відповідно до частини другої статті 42, пункту 1 частини третьої статті 50 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» у разі неможливості здійснення міським головою своїх повноважень його повноваження здійснює секретар міської ради. Основні повноваження міського голови визначені частиною четвертою статті 42 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні». До повноважень міського голови належить внесення на розгляд ради пропозиції про кількісний і персональний склад виконавчого комітету відповідної ради (пункт 5 частини четвертої статті 42 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»). Згідно з частиною третьої статті 51 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» заступник міського голови, керуючий справами (секретар) виконавчого комітету ради входять за посадою до персонального складу виконавчого комітету ради. З огляду на це вважаємо, що питання затвердження на вказані посади та зміна персонального складу виконавчого комітету ради є нерозривними. Тому затвердження радою на вказані посади відповідно до абзацу четвертого частини першої статті10 Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування» повинноздійснюватися за пропозицією міського голови. Призначення на посади в апараті ради та її виконавчого комітету здійснюється міським головою як його керівником відповідно до пункту 7 частини четвертої статті 42 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні». Призначення на посади та звільнення з посад керівників відділів, управлінь та інших виконавчих органів ради здійснюється міським головою на підставі до пункту 10 частини четвертої статті 42 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні». Абзац четвертий частини першої статті 10 Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування», охоплюючи вказані вище повноваження, додатково наділяє міського голову повноваженнями з призначення посадових осіб відділів, управлінь та інших виконавчих органів ради. Законом не передбачено жодних винятків із загального обсягу повноважень міського голови, які тимчасово переходять до секретаря міської ради. Тому вважаємо, що до секретаря ради переходять кадрові повноваження міського голови у повному обсязі, у тому числі й щодо формування пропозицій до персонального складу виконавчого комітету ради, призначення на всі невиборні (адміністративні) посади в органах місцевого самоврядування відповідної територіальної громади. Однак з вказаного є один об’єктивний виняток: повноваження міського голови щодо внесення на розгляд ради пропозицію щодо кандидатури на посаду секретаря ради. 30.10.2013 Яким чином організувати в органі місцевого самоврядування виконання вимог Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» щодо працевлаштування інвалідів для уникнення адміністративної відповідальності? 30.10.2013 Відповідно до частин першої, третьої, п’ятої, десятої статті 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» (далі Закон) для органу місцевого самоврядування, в якому працює від 8 до 25 осіб установлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у кількості одного робочого місця, а для органів місцевого самоврядування з чисельністю працівників від 26 осіб - у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік. Орган місцевого самоврядування зобов’язаний самостійно здійснювати працевлаштування інвалідів у рахунок нормативів робочих місць виходячи з вимог статті 18 Закону. Виконанням нормативу робочих місць вважається працевлаштування органом місцевого самоврядування інваліда, для яких це місце роботи є основним. Керівник органу місцевого самоврядування у разі незабезпечення виконання нормативів робочих місць для працевлаштування інвалідів несе відповідальність у встановленому законом порядку.Важливим є припис чистини першої статті 18 Закону, який передбачає, що забезпечення прав інвалідів на працевлаштування та оплачувану роботу здійснюється шляхом їх безпосереднього звернення до підприємств, установ, організацій чи до державної служби зайнятості. Частиною другою статті 188-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення передбачено адміністративну відповідальність за невиконання посадовою особою, яка користується правом приймати на роботу і звільняти з роботи, нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів у вигляді штрафу від десяти до двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Провадження у справах про адміністративні правопорушення, передбачені статтею 188‑1 КУпАП порушують на підставі протоколів, які складаються уповноваженими на таке посадовими особами органів спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади у сфері праці та соціальної політики, і розглядаються судом (частина перша статті 221, пункт перший частини першої статті 255 КУпАП). Разом з тим при порушенні та розгляді справи про адміністративне правопорушення судом повинні враховуватися наступні обставини. Відповідно до статті 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність. Судом повинні бути обов’язково встановлені такі елементи складу проступку як суб’єктивна сторона (вина) та об’єктивна сторона (дії, виконання чи невиконання яких призвели до правопорушення, та їх причинний зв’язок з об’єктом правопорушення). У разі недоведеності вини посадової особи, а також неможливості встановити інші елементи складу адміністративного правопорушення провадження в справі про адміністративне правопорушення підлягає закриттю на підставі пункту 1 частини першої статті 247 КУпАП. Притягнути до адміністративної відповідальності можна лише за наявності вини відповідної посадової особи. Якщо судом буде встановлено, що посадова особа вжила всі можливі заходи для виконання вимог Закону але цього виявилося недостатньо (вирішення питання не залежить від її волі), то така посадова особа не може бути притягнута до адміністративної відповідальності. При розгляді справи необхідно звернути увагу суду на всі заходи, що були вжиті на виконання Закону як то: 1) визначення конкретних вакантних посад або робочих місць як таких, що призначені для інвалідів (як виняток на такі місця можуть бути прийняті звичайні працівники тимчасово на час до працевлаштування інваліда); 2) регулярні оголошення в засобах масової інформації про залучення на роботу інвалідів, а також надання державній службі зайнятості інформації, необхідної для організації працевлаштування інвалідів відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 31 січня 2007 р. № 70; 3) наявність конкурсної процедури при прийнятті на службу відповідно до Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування» тощо. Також потрібно наголошувати, що працевлаштування є наслідком у першу чергу волі інваліда, а не працедавця. 30.10.2013 Яким чином проводиться дострокове звільнення секретаря міської ради за його бажанням, зокрема у разі переходу на іншу роботу (ким, строки, підстави, формулювання)? 09.10.2013 Відповідно до частини першої статті 50 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», статей 21, 23 Кодексу законів про працю України трудові відносини секретаря міської ради виникають на підставі строкового трудового договору. Сторонами такого договору є міська рада як працедавець з однієї сторони та фізична особа-депутат міської ради як працівник з іншої. Для даної ситуації трудовий договір є фактично укладеним з дати набуття чинності відповідним рішенням міської ради (частина третя статті 24 Кодексу законів про працю України). На нашу думку припиняти договірні правовідносини можуть лише сторони між якими вони виникли. Вважаємо, що міський голова не може брати на себе вирішення питання звільнення секретаря міської ради. Секретар ради є посадовою особою місцевого самоврядування і його правовий статус визначається окремими законами України, зокрема законами України «Про місцеве самоврядування в Україні» та «Про службу в органах місцевого самоврядування». Частина третя статті 7 Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування» визначає, що на посадових осіб місцевого самоврядування поширюється дія законодавства України про працю з урахуванням особливостей, передбачених Законом України «Про службу в органах місцевого самоврядування» . Так особливістю обрання та звільнення саме секретаря ради є те, що відповідні дії здійснюються колегіальним представницьким органом, який працює не постійно, а сесійно (лише протягом певних проміжків часу) (абзац третій частини першої статті 10 Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування», частини перша, п'ята статті 46 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»). Тому як прийняття так і звільнення з вказаної посади повинно відбуватися з урахуванням цієї особливості, тобто відповідні дії, які здійснюються з кожної із сторін, повинні бути завчасно заплановані. При звільненні з посади секретаря міської ради не може бути застосовано статтю 38 Кодексу законів про працю України, оскільки вона поширюється лише на працівників, які працюють за трудовими договорами, укладеними на невизначений строк, а на вказаній посаді депутат міської ради працює за строковим трудовим договором. Підстави звільнення з вказаної посади за ініціативою працівника передбачені статтею 39 Кодексу законів про працю України. Прийнятними для даної ситуації підставами припинення трудового договору є також: 1) угода сторін (пункт 1 частини першої статті 36); 2) переведення працівника, за його згодою, на інше підприємство, в установу, організацію або перехід на виборну посаду (пункт 5 частини першої статті 36). Звертаємо увагу на те, що частина п’ята статті 50 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», яка передбачає, що повноваження секретаря міської ради можуть бути достроково припинені за рішенням відповідної ради, повинна застосовуватися лише у разі звільнення секретаря з ініціативи міської ради. У залежності від підстави звільнення можливі такі формулювання рішення міської ради: 1) звільнити 31.10.2013 Петренка Петра Петровича з посади секретаря міської ради за власним бажанням, стаття 39 КЗпПУ; 2) звільнити 31.10.2013 Петренка Петра Петровича з посади секретаря міської ради за угодою сторін, пункт 1 частини першої статті 36 КЗпПУ; 3) звільнити 31.10.2013 Петренка Петра Петровича з посади секретаря міської ради у зв’язку з переведенням на посаду начальника управління соціального захисту населення Н-ської районної державної адміністрації, пункт 5 частини першої статті 36 КЗпПУ (у рішення повинно бути обов’язкове посилання на заяву працівника про його згоду та лист нового працедавця з пропозицією про переведення працівника та з гарантією його працевлаштування наступного дня після звільнення). Одночасно із вирішенням питання звільнення з посади секретаря ради повинно вирішуватися питання про внесення змін до персонального складу виконавчого комітету міської ради, до якого відповідна особа входила за посадою. При переведенні на іншу посаду доцільно перевірятися сумісність нової роботи з виконанням депутатських повноважень. Якщо така несумісність наявна у рішення бажано засвідчити факт дострокового припинення повноважень депутата місцевої ради. 09.10.2013 Чи може міський голова бути членом, почесним головою громадського об’єднання, що діє у сфері фізичної культури? 26.09.2013 Для осіб, які займають посади міських голів, встановлено наступні обмеження щодо сумісництва та суміщення з іншими видами діяльності: заборона займатися іншою оплачуваною (крім викладацької, наукової і творчої діяльності, медичної практики, інструкторської та суддівської практики із спорту) або підприємницькою діяльністю, якщо інше не передбачено Конституцією або законами України (частина четверта статті 12 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», пункт 1 частини першої статті 7 Закону України «Про засади запобігання і протидії корупції»); заборона бути депутатом будь-якої ради, суміщати свою службову діяльність з іншою посадою, в тому числі на громадських засадах (частина четверта статті 12 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні». Законом України «Про громадські об'єднання» спеціальних обмежень для вказаних осіб не передбачено. У свою чергу відповідно до частини першої статті 7, частини першої статті 8 Закону України «Про громадські об'єднання» усі дієздатні повнолітні громадяни України можуть бути засновниками та членами громадської організації. Громадські об'єднання утворюються і діють на принципі відсутності майнового інтересу їх членів (учасників) (пункт 5 частини першої, частини шостої статті 3 Закону України «Про громадські об'єднання»). Тому участь у громадському об’єднанні не може відноситися до підприємницької діяльності. З огляду на вказане вважаємо, що міський голова може бути членом будь-якого громадського об’єднання. Однак з огляду на особливість його правового статусу він не може займати жодної посади у громадському об'єднанні ні на оплатній основі, ні на громадських засадах, у тому числі й почесних, а також отримувати від громадського об’єднання відрахування на соціальні заходи. 26.09.2013 1 2 3 4 5 6 7 8 9 … › » Кращі практики Муніципальна статистика Партнерство міст Муніципальна соціологія Для депутатів місцевих рад Підписатися на Новини Закупівлі та вакансії Всi права застереженi © 2002-2013 АМУ Розробник ЗАТ "Cофтлайн" (Україна)