Добрый день, Олег Валерьевич!
ИСД ГНС в Единой базе налоговых знаний (см. одноименный ресурс в системах ЛІГА:ЗАКОН) в ответе на вопрос: «За якою податковою адресою повинна подавати річну податкову декларацію про майновий стан і доходи та сплачувати ПДФО ФО, якщо вона зареєстрована (прописана) в одному місці, а дохід отримує в іншому?», сообщил следующее:
<…>
Відповідно до ст. 67 Конституції України від 28 червня 1996 року кожен громадянин зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом. Усі громадяни щорічно подають до податкових інспекцій за місцем проживання декларації про свій майновий стан та доходи за минулий рік у порядку, встановленому законом.
Згідно із ст. 29 Цивільного кодексу України від 16.01.2003 р. № 435-IV, із змінами та доповненнями, місцем проживання фізичної особи є житловий будинок, квартира, інше приміщення, придатне для проживання в ньому (гуртожиток, готель тощо), у відповідному населеному пункті, в якому фізична особа проживає постійно, переважно або тимчасово.
Крім того, згідно із п. 49.1 ст. 49 Податкового кодексу України від 2 грудня 2010 року N 2755-VI (далі – ПКУ) податкова декларація подається за звітний період в установлені ПКУ строки органу державної податкової служби, в якому перебуває на обліку платник податків.
Відповідно до п. 45.1 ст. 45 ПКУ платник податків - фізична особа зобов'язаний визначити свою податкову адресу. Податковою адресою платника податків - фізичної особи визнається місце її проживання, за яким вона береться на облік як платник податків в органі державної податкової служби. Платник податків - фізична особа може мати одночасно не більше однієї податкової адреси.
Згідно із п. 179.7 ст. 179 ПКУ сума податкових зобов'язань, донарахована органом державної податкової служби сплачується до відповідного бюджету у строки, встановлені ПКУ.
Враховуючи вищевикладене, платник податків, який відповідно до норм чинного законодавства зобов'язаний (має право) надати річну податкову декларацію про майновий стан і доходи, але на той час проживає не за місцем реєстрації (прописки), а в іншому місці, то він має подати декларацію до органу державної податкової служби за податковою адресою, тобто за місцем реєстрації згідно з паспортними даними.
<…>
Кроме того, ИСД ГНС относительно определения членов семьи с целью заполнения Приложения 7 к Декларации сообщил следующее:
<…>
Згідно з пп. 8.7 п. 8 р. IV Інструкції щодо заповнення податкової декларації про майновий стан і доходи, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 07.11.2011 р. № 1395, із змінами та доповненнями, у рядку 7 додатка 7 до податкової декларації про майновий стан і доходи (далі – Декларація) вказуються відомості щодо членів сім'ї декларанта (ступінь родинного зв'язку, прізвище та ініціали, реєстраційний номер облікової картки платника податків або серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та офіційно повідомили про це відповідний орган державної податкової служби і мають відмітку у паспорті).
Для визначення членів сім'ї осіб, зазначених у абз. першому п. 3 р. II Інструкції (крім народних депутатів України), необхідно керуватися Сімейним кодексом України від 10 січня 2002 року N 2947-III, із змінами та доповненнями (далі – СКУ).
До членів сім'ї народного депутата України відносяться: дружина, чоловік, батьки, повнолітні діти.
У додатку 7 до Декларації суддя вказує відомості стосовно членів його сім'ї та осіб, з якими він спільно проживає або пов'язаний спільним побутом.
Відповідно до п. 2 ст. 3 СКУ сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки.
Подружжя вважається сім'єю і тоді, коли дружина та чоловік, у зв'язку з навчанням, роботою, лікуванням, необхідністю догляду за батьками, дітьми та з інших поважних причин не проживають спільно.
Дитина належить до сім'ї своїх батьків і тоді, коли спільно з ними не проживає.
Правовий статус дитини має особа до досягнення нею повноліття. Малолітньою вважається дитина до досягнення нею чотирнадцяти років. Неповнолітньою вважається дитина у віці від чотирнадцяти до вісімнадцяти років (ст. 6 СКУ).
<…>
Относительно включения затрат на содержания жилья, по месту, где Вы не прописаны, но фактически проживаете, то в соответствии с пп.8.13 Инструкции Минфина от 07.11.2011 г. № 1395, в Приложении 7 указывается фактический размер средств уплаченных на протяжении отчетного года юридическим и физическим лицам по обязательствам по содержанию имущества, указанного в разделах III – V Приложения 7 к Декларации. В указанных же разделах Декларации, речь идет, в частности о недвижимом имуществе, находящемся не только в собственности, но и в аренде или на ином праве пользования.