Капітал

Дуже неввічливим і нахабним в Україні вважається запитання до так званих олігархів та їх друзів менших – пересічних мільйонерів: "А як ви заробили стартовий капітал?" Колись Тетяна Чорновіл спробувала дослідити відповідь на це запитання щодо найбагатшого Ріната країни та його молодих років поневірянь і заробітчанства - то її притягли до Лондонського суду і засудили спростувати усе-усе. Таємниці жорстоких 90-х і первинного капіталізму відійшли у секретні архіви історії разом із малиновими піджаками. Сьогодні захоплювати колишній совєтський держпром (який от уже 20 років як приватний капітал кращих людей держави) у стилі буремних 90-х може не всякий. Як мінімум на його боці має бути незалежний суд і принципова прокуратура, посильна допомога податківців, пожежників, санстанції, схвалення головного стоматолога країни, сімейне благословення і звичайно гуманітарна місія міліції із залученням добровільної дружини "тітушок" на останньому етапі перерозподілу чужого капіталу.

Традиції 90-х, які перетривали зміну тисячоліть в окремих далекосхідних заповідниках пізнього совка, завдяки ентузіастам-младореформаторам з Єнакієвської школи менеджменту знову повертаються. Але вже в масштабах усієї країни. Стрічка щоденних новин розповідає то про успішну офензиву "тітушок" на чийсь приватний об'єкт, то гоп-стоп на дорозі серед білого дня, то про обстріл чи розстріл з автоматів тих, хто не хоче ділитися з ближнім. Рімейк "Україна-90. Перезавантаження".

Вісник державних закупівель показує, що є безпечніший шлях капіталізації – красти з бюджету через механізм без всяких тендерів. Проста закупівля товарів і послуг в однієї "шарашкіної" контори, яка через офшор чи підставну особу приносить мільйони правильним людям. І хоча "Україна для людей", але список цих людей негумовий. І до корита бюджету, чи "Євро-2012", чи Автодору допускають лише кращих.

Тому Фортуна з мішком грошей усміхається лише винахідливим. Ось лише одна з мільйонів схем обкрадання посполитих скромними слугами держави.

Районний ЗАГС столиці. На літній спеці при вході стоять розцяцьковані авто прямо на тротуарах і газонах. Неподалік продають кавуни та дині. Групи молоді під крики "гірко" розпивають шампанське та горілку прямо на капоті авто. Урочистості під Мендельсона конвеєром плинуть у залі на першому поверсі. А далі по коридору - задушливий зал очікувань. На десяти квадратних метрах зо два десятки спітнілих людей визначають чергу в кабінети № 2, 3 і 5. На дверях першого феєричне оголошення: "відпустка".

У маленькій кімнаті з двома столами, двома кріслами і шафою, але без кондиціонера, скромна й непривітна жіночка – гвинтик державної машини надає держпослуги: виписує свідоцтва про народження. Черга пітніє та нервує. Люди по черзі зникають за дверима на пів години, а потім з листочком вибігають, щоб згодом повернутись вже банківськими квитанціями. Черга повільно просувається.

Молодий тато з черги цікавиться у чергового відвідувача кабінету №3 куди саме той поспішає, за що саме сплачує і що за квитанції заносить у кабінет. Виявилося - це 85 гривень за видачу свідоцтва про народження дитини. Черга загомоніла – більшість були саме новоспеченими батьками. Молодик взагалі обурився, бо десь прочитав, що видача такого свідоцтва є безкоштовною. Лише повторне виготовлення свідоцтва на взамін втраченому має коштувати якусь суму.

Старші тітоньки заголосили, що нічого тут права качати, бо лише усім гірше буде. Що з державою не сперечаються. Що працівниця ЗАГСу зараз за такі протести взагалі закриє кабінет і піде на обідню перерву завчасно. А молодий татко тим часом видзвонив знайомого юриста і почав розпитувати про 85 гривень за свідоцтво. Опісля переляканим тіткам і дядькам пояснив: 85 гривень він має, але справа принципу. У союзники він покликав й автора, мовляв як тільки держтітка буде вимагати з нього 85 гривень, то він мене покличе на підмогу.

Так все й сталося. Через хвилину на заклик молодого чоловіка крізь причинені двері довелося зайти в цей державний кабінет ЗАГСу. Мобільний вже був у режимі full HD – відео. Хлопака вдруге повторив запитання, чому і за що він має платити. На ввімкнену мобільну камеру тітонька раптом усміхнулася і вперше за трудовий день ввічливо відповіла: якщо бажаєте не платити, то не платіть, а напишіть, будь-ласка, заяву про відмову від платних послуг. І молодий тато написав.

Завдяки цьому випадку вдалося отримати прецікавий папірець, яким до когось у кишеню за кожну безкоштовну довідку чи свідоцтво перетікають 10 доларів США. Кожному відвідувачу пропонується підписом засвідчити бажання за свої гроші отримати право написати "прохання отримати свідоцтво про державну реєстрацію" і за грошенята отримати "лікбез" і почути "консультації з питань застосування сімейного та цивільного законодавства".

Кожен знервований і спітнілий відвідувач такий папірець підписує автоматично разом з усіма іншими підписами (заява, внесення даних до єдиного держреєстру і т.д.). А вже тоді державна тітонька, яка отримала письмову згоду на "додаткові платні послуги", і відправляє бідолагу до банку саме ці додаткові послуги й оплатити. Їх розмір, до речі, ніде не зазначений. У черзі про безкоштовність таких послуг із видачі державного свідоцтва ніхто нічого не знав, не чув, не читав. З таких клієнтів знімати "державну мзду" - раз плюнути. Строга тітка прикрикне "захадіть па аднаму" і грюкне дверима – і вже ніхто свої права "качати" не намагається.

Душно і наближається обідня перерва у ЗАГСі…

Ось така схема від районного управління юстиції у місті Києві. З кожного по 10 доларів і все законно – адже такі додаткові платні послуги визначив постановою сам уряд і його міністерство юстиції зокрема.

За день за найскромнішими підрахунками не менше 30-40 чоловік проходять через цей кабінет. Щодня - не менше 300-400 доларів. За робочий тиждень вже буде десь 2000-3000 доларів з одного лише кабінету. За місяць набіжить десь під 10 тисяч зелених. І це лише одна кімнатка з двома столами і двома кріслами. А скільки таких державних жіночок у кімнатках задушних районних ЗАГСів по всій країні?! Калькулятор змучиться рахувати цей законно-добровільний потік грошей.

Колишній міністр юстиції Лавринович нам ніколи не повідомляв про такі схеми "добровільного лохотрону" від мінюсту. Вже три роки як колишній опозиціонер Бродський розпинається про дерегуляцію, яку він творить для людей, і доступність безкоштовних "писульок" від держави для кожного. Ото ж запитати доведеться хіба у чинного міністра регіональної юстиції товариш Олени Лукаш: а куди йдуть ці багатотисячні потоки гривне-доларів за державні послуги і в чиї кишені капають ці окроплені потом 85 гривень з людини? Адже "Україна ж для людей", як казав колись ваш партійний патрон!