ИНТЕРНЕТ-КОНФЕРЕНЦИИ

Елена Павловна, на работников бюджетной сферы распространяется положения Инструкции № 59. Направление в командировку оформляется приказом руководителя. Помимо обязательных реквизитов (дата и место составления, подписи и т. д.), в приказе указывается цель поездки, маршрут и срок командировки (например, для работников бюджетной сферы предусмотрено п. 1 разд. І Инструкции № 59), установленный размер суточных расходов. В приказе могут фиксироваться и другие положения. Например, если группа сотрудников отправляется в командировку с одной целью, в один населенный пункт и т.п. общими для всех «критериями», приказ в таком случае можно оформить как один общий на всех, так и на каждого сотрудника отдельно.

Вопросы НДС: новый порядок налогообложения туристических услуг и другие отраслевые изменения «БУХГАЛТЕР & ЗАКОН» от 22.08.2011 – 28.08.2011, № 34 (117) рассматривал в одноименной статье. В частности в ней говорится: «… база налогообложения определена оптимально для специфики туристической деятельности: в случае проведения операций поставки туроператором турпродукта (туруслуги), предназначенного для его потребления (получения) как на территории Украины, так и за ее пределами территории Украины базой налогообложения является вознаграждение.

Размер вознаграждения определяется как разница между стоимостью поставленного турпродукта (туруслуги) и стоимостью расходов, понесенных таким туроператором в его (ее) результате приобретения (создания).

Однако в п. 207.6 НКУ (в редакции Закона № 3609) относительно сумм налога, которые в соответствии со ст. 139 данного Кодекса включаются в расходы и не учитываются при определении базы налогообложения в целях ст. 207 НКУ, законодатели явно перемудрили. А может так задумали специально? Поскольку пп. 139.1.6 ст. 139 НКУ дополнен абз. 4 следующего содержания:

В случае, если плательщик НДС в соответствии с разделом V НКУ определяет базу налогообложения для начисления налоговых обязательств по НДС, исходя из вознаграждения (маржинальной прибыли, маржи), НДС, уплаченный в составе расходов на приобретение товаров (услуг), которые входят в состав расходов и основных средств или нематериальных активов, подлежащих амортизации, включается соответственно в расходы или в стоимость соответствующего объекта основных средств или нематериального актива.

Получается, что при определении базы налогообложения в целях ст. 207 НКУ суммы НДС, уплаченные в составе расходов на приобретение товаров (услуг), которые входят в состав расходов и основных средств или нематериальных активов, подлежащих амортизации, не учитываются, увеличивая тем самым размер вознаграждения туроператора на суммы «входного НДС».

Если же следовать «букве закона», а именно положениям ст. 198 НКУ, то абзацы 1 и 2 п. 198.6 этой статьи, как в прежней, так и в новой редакции не содержат каких-либо ограничений относительно налогового кредита субъектов туристический деятельности, особенности обложения поставки турпродукта (туруслуги) которых установлены ст. 207 НКУ при наличии должным образом оформленных налоговых накладных…»

Відповідно до п. 284.3 ПКУ, якщо платники податку, які користуються пільгами з цього податку, надають в оренду земельні ділянки, окремі будівлі, споруди або їх частини, податок за такі земельні ділянки та земельні ділянки під такими будівлями (їх частинами) сплачується на загальних підставах з урахуванням прибудинкової території. Ця норма не поширюється на бюджетні установи у разі надання ними будівель, споруд (їх частин) у користування (оренду) іншим бюджетним установам.

Разом з цим, згідно п. 287.7 ПКУ у разі надання в оренду земельних ділянок (у межах населених пунктів), окремих будівель (споруд) або їх частин власниками та землекористувачами, у тому числі зазначеними у пунктах 276.1, 276.4 ПКУ, податок за площі, що надаються в оренду, обчислюється з дати укладення договору оренди земельної ділянки або з дати укладення договору оренди будівель (їх частин).

Що стосується розрахунку площі земельної ділянки за яку потрібно сплачувати то в базі податкових знань з цього приводу сказано «…Відповідно до п. 286.1 ПКУ підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру. Дані державного земельного кадастру — це сукупність відомостей і документів про місце розташування та правовий режим земельних ділянок, їх оцінку, класифікацію земель, кількісну та якісну характеристики, розподіл серед власників землі та землекористувачів, підготовлених відповідно до закону (пп. 14.1.42 ПКУ).

Згідно зі ст. 193 та 204 ЗКУ державний земельний кадастр, який містить, сукупність відомостей і документів про місце розташування та правовий режим цих ділянок, їх оцінку, класифікацію земель, кількісну та якісну характеристику, розподіл серед власників землі та землекористувачів, ведеться уповноваженим органом виконавчої влади з питань земельних ресурсів. Призначенням державного земельного кадастру є забезпечення необхідною інформацією органів державної влади та органів місцевого самоврядування, заінтересованих підприємств, установ і організацій, а також громадян з метою визначення розміру плати за землю (ст. 194 ЗКУ).

З урахуванням викладеного, з приводу визначення класифікації земельних ділянок, нормативної грошової оцінки земельних ділянок (частин земельних ділянок), площі земельних ділянок (їх частин), що передаються в оренду, у тому числі під переданими в оренду будівлями, спорудами (їх частинами), нежилими приміщеннями (їх частинами) у багатоповерхових жилих будинках, а також площі земельних ділянок під придбаними спорудами будівлями (їх частинами) і нежилими приміщеннями (їх частинами) у багатоповерхових жилих будинках тощо суб'єкту господарювання необхідно звернутись до відповідних підрозділів землевпорядних органів.»

По поводу такого реквизита налоговой накладной как «вид договора» рекомендуем ознакомиться с письмом ГНАУ № 9497/7/16-1517 от 06.04.2011г. «Памятка об административных процедурах выписки, выдачи и получения НН», консультацией «Бухгалтер и Закон» № 23 от 06.06.2011 г.

Вкратце: для того чтобы у налогоплательщиков не возникали вопросы, ГНАУ в строке 30 Памятки об административных процедурах выписки указала, что хочет видеть в ней экономическую суть договорных обязательств. Речь идет о договоре поставки, купли-продажи, мены, займа, аренды, комиссии и т.д. В случае, если договор не заключается, то в реквизите «Вид договора» можно указать «Счет-фактура», хотя это и будет не совсем корректно, т. к. выставленный счет не влечет за собой никаких последствий (ни финансовых, ни правовых).

В Базе налоговых знаний ГНАУ отвечает на вопрос: «Как заполняются строки Налоговой декларации по налогу на прибыль предприятий и приложения к ней в случае отсутствия показателей в них?». В ответе на данный вопрос сказано:

«В соответствии с пп. 16.1.3 НКУ, налогоплательщик, в частности, обязан представлять в контролирующие органы в порядке, установленном налоговым и таможенным законодательством, декларации, отчетность и другие документы, связанные с вычислением и уплатой налогов и собраний.

Налогоплательщик обязан за каждый установлен НКУ отчетный период представлять налоговые декларации относительно каждого отдельного налога, плательщиком которого он является, в соответствии с НКУ независимо от того, осуществлял ли такой плательщик налога хозяйственную деятельность в отчетном периоде (п. 49.2 НКУ).

Форма налоговой декларации устанавливается центральным органом государственной налоговой службы по согласованию с Министерством финансов Украины (п. 46.5 НКУ).

В частности, приказом ГНАУ от 28.02.2011 г. № 114, утверждена форма налоговой декларации по налогу на прибыль предприятия.

В случае отсутствия необходимых показателей для соответствующей строки налоговой декларации по налогу на прибыль предприятия или приложения к ней из-за отсутствия операции (суммы) строка прочерчивается».

Таким образом, вместе с налоговой декларацией нужно представлять все приложения независимо от того, заполняются они или нет.

Этот вопрос рассматривался в еженедельнике «БУХГАЛТЕР & ЗАКОН» от 22.08.2011 – 28.08.2011, № 34 (117) в статье «Расходы предприятия: как правильно учесть» в частности в ней говорится следующее:

«Основополагающим в бухгалтерском учете (далее – БУ) является то, что в соответствии с п. 1 ст. 3 Закона № 996 цель ведения БУ – это предоставление пользователем для принятия решений полной, правдивой и непредвзятой информации. А в соответствии с п. 3 ст. 3 Закона № 996 БУ является обязательным видом учета, и вся отчетность базируется на его данных.

Пункт 1 ст. 6 Закона № 996 предполагает использование единых правил ведения БУ для всех предприятий. При этом методология ведения БУ в соответствии с п. 2 этой же статьи регулируется Министерством финансов Украины и не является предметом исключительно субъективного профессионального суждения каждого бухгалтера.

С учетом перечисленных основополагающих моментов, а также всех проанализированных норм П(С)БУ 16 и НКУ относительно состава расходов и порядка их формирования и признания делаем выводы:

1) себестоимость оказываемых консультационных или юридических услуг нужно формировать, как и себестоимость любой другой продукции;

2) в случаях возможности отнесения расходов как в состав себестоимости (прямые расходы), так и в состав иных расходов (административных или общепроизводственных) следует руководствоваться нормой п. 4 П(С)БУ 16. При этом акцент в данном случае сделаем на том, что для признания расходов прямыми отнесение непосредственно к конкретному объекту расходов нужно осуществлять экономически целесообразным путем.

!!! При выполнении всех общих норм П(С)БУ 16 и НКУ в выборе вида расходов при их признании следует руководствоваться экономической целесообразностью

В дополнение добавим: вопросы расчета и признания себестоимости достаточно сложны и в большой степени индивидуальны, могут зависеть от особенностей оказываемого вида услуг, выпускаемой продукции, вида деятельности. А это значит, что могут требовать индивидуального рассмотрения в каждом конкретном случае как в налоговом учете, так и в бухгалтерском учете.

Этот аспект не отрицает и ГНАУ в своем ответе относительно порядка формирования себестоимости одного из видов работ (услуг), представленного в Единой базе налоговый знаний.

Налогоплательщикам рекомендуется для получения исчерпывающего ответа обращаться в орган ГНС по месту регистрации, дополняя заданный вопрос соответствующими документами по содержанию осуществленной операции.»

1) Если получатель консультационных услуг — нерезидент зарегистрирован за пределами таможенной территории Украины, такие операции не являются объектом налогообложения НДС. Это мнение ГНАУ выразила в письме от 14.07.2011 г. № 19023/7/16-1117.

2) В соответствии с пп. 138.10.6 НКУ в состав других расходов включаются расходы от обычной деятельности (кроме финансовых расходов), не связанные непосредственно с производством и/или реализацией товаров, выполнением работ, предоставлением услуг. В частности, это суммы средств или стоимость товаров, произведенных работ, оказанных услуг, которые добровольно перечислены (переданные) в течение отчетного года, в частности неприбыльным организациям, определенным в ст. 157 НКУ в размере, который не превышает 4% налогооблагаемой прибыли предыдущего отчетного года.

К сожалению, сходу  однозначно ответить не представляется возможным, поскольку изложенная ситуация довольна специфична.

Как правило, операции осуществляются на основании договора, в котором и содержится информация о том, что именно, каким образом  и по какой цене покупается-продается. Кроме того, в отдельных случаях к договору прилагаются спецификации или другие подобные документы. Поэтому ситуация, когда производятся проплаты «не зная за что именно, в каком количестве и по какой цене» выглядят мягко говоря весьма сомнительно.

Исходя из положений  ст. 201 НКУ и п. 14 Порядка № 969 (а также если правильно понят вопрос) в данном случае имеет место предоплата все-таки за «поддающуюся идентификации» номенклатуру товаров . Следовательно, применять нужно именно общие правила выписки НН при авансировании товаров, часть которых все же имеет  «відокремлену вартість». 

По этому поводу в ЕБНЗ приведено такое разъяснение:

<…>

Питання:

Який порядок заповнення податкової накладної при здійсненні попередньої (авансової) оплати товарів (послуг), що мають відокремлену вартість?

Відповідь:

Порядок заповнення податкової накладної затверджений наказом ДПА України від 21.12.10 N 969 (далі - Порядок N 969). Відповідно до п. 14 Порядку N 969 податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс). Згідно п. 12 Порядку N 969 до розділу I податкової накладної вносяться дані у розрізі номенклатури постачання товарів/послуг, зокрема:

графа 3 - номенклатура постачання товарів/послуг;

графа 4 - одиниця виміру товарів/послуг - грн., шт., кг, м, см, м куб., см куб., л тощо;

 графа 5 - графа 5 - кількість (об'єм, обсяг) постачання товарів/послуг.

У разі якщо послуги не мають таких показників, а вимірюються лише у вартісному вираженні, у графі 5 указується: "послуга/проценти тощо"; у разі здійснення часткової оплати за товари (послуги) у графі 5 може бути зазначено як ціле так і дробове значення, для визначення якого необхідно суму передоплати за товари (послуги) поділити на ціну поставки одиниці продукції (наприклад: при частковій оплаті 1000 грн. за 12 стільців, у разі якщо вартість одного стільця становить 124 грн., для розрахунку кількості (об'єму, обсягу) поставки товарів необхідно 1000 грн./124 грн. = 8,0645, тобто у графі 5 зазначити дробове значення "8,0645").

<…>

Однако, видимо практическое затруднение вызывает детализация номенклатурных позиций для целей заполнения (опять же если правильно понимается вопрос, речь идет о том, что есть разные «карьер-блоки гранитные» - т.е. определенный ассортиментный ряд  например №1, №2 и т.д. отличающихся какими-то определенными характеристиками, ценой, а возможно и единицами измерения/учета).

В этой связи, возможно при предоплате, если все это действительно можно объединить общим названием «карьер-блоки гранитные» или просто «карьер-блоки» то так и указать в номенклатурной части НН.

Но даже при таком объединении, все равно не избежать трудностей с определением кол-ва и цены при такой предоплате.

Так что, несмотря на  кажущуюся возможность идентифицировать поставляемую продукцию, скорее всего нужно воспользоваться правилами для выписки НН при «не идентифицируемых»  предоплатах.

В частности, в ЕБНЗ по этому поводу размещено разъяснение следующего содержания:

<…>

Питання:

Який порядок заповнення колонок додатка 1 до податкової накладної у разі часткової поставки товарів/послуг (отримання попередньої (авансової) оплати за товари/послуги), що не містять відокремленої вартості?

Відповідь:

Відповідно до п. 14 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом ДПА України від 21.12.10 N 969, податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс). У разі коли частка товару/послуги не містить відокремленої вартості, перелік (номенклатура) частково поставлених товарів зазначається в додатку до податкової накладної (додаток 1) і в повній вартості враховується у податковій накладній та загальних податкових зобов'язаннях (додаток 1 виписується у двох примірниках, з яких оригінал видається покупцю товарів/послуг, а копія залишається у продавця товарів/послуг). Тобто, додаток 1 до податкової накладної заповнюється у разі здійснення часткової поставки товарів/послуг, якщо частка товару не має відокремленої вартості (наприклад, часткова поставка окремих вузлів складного обладнання, яке має єдину ціну, поставка частини меблевого гарнітура, на який установлено єдину ціну тощо) та містить перелік (номенклатуру) частково поставлених товарів.

Наприклад: у додатку 1 до податкової накладної у разі поставки платником податку окремих вузлів складного обладнання, яке має єдину ціну, до графи 8 - записуються найменування окремих вузлів складного обладнання, що поставлені, в графі 9 - одиниця виміру шт., в графі 10 - кількість кожного найменування окремих вузлів складного обладнання, у графах 11 - 13 - відображаються аналогічні дані щодо невідвантажених частин окремих вузлів складного обладнання. При остаточній поставці частин цього обладнання графи 11 - 13 не заповнюються. При цьому, в графах 3 - 7 зазначаються дані щодо повної поставки обладнання, де, зокрема, у графі 5 проставляється вартість повної поставки (ціна обладнання), яка і відображається у податковій накладній і враховується у загальних податкових зобов'язаннях.

При отриманні попередньої оплати за товар (послуги), частка яких не має відокремленої вартості, додаток 1 до податкової накладної не заповнюється, а виписується лише податкова накладна на частину отриманої передоплати, яка і враховується в податкових зобов'язаннях. Наприклад: у випадку отримання передоплати за вказане обладнання платником податку заповнюється податкова накладна, у графі 5 якої зазначається кількість обладнання, пропорційна сумі отриманої передоплати (дробове число). Така кількість розраховується як відношення суми отриманої передоплати до загальної вартості обладнання.

<…>

В данном случае можем лишь порекомендовать дополнительно ознакомиться с содержанием разъяснений и публикаций, посвященных общим вопросам заполнения НН в случае предоплаты и с учетом специфики  предприятия-продавца определиться с порядком заполнения НН в каждой конкретной ситуации.

Также советуем обратиться (возможно даже совместно с покупателями у которых как было указанно как раз и возникают «проблемы») за разъяснениями к специалистам налоговых органов с конкретизацией (какие именно наименования, единицы измерения и т.д.) сложившейся ситуации.

Со своей стороны также попытаемся по возможности более глубже вникнуть в  ситуацию и по результатам чего, ответ на Ваш вопрос может быть включен в план публикаций (о чем непременно проинформируем дополнительно).

Предварительно, можно порекомендовать все таки определить конкретные наименования, кол-во и цену продукции, а при совершении отгрузки – составить корректировку к выписанной таким «расчетным» путем НН.

Дійсно, завдяки пп. 88 п. 1 Закону України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких інших законодавчих актів України щодо вдосконалення окремих норм Податкового кодексу України» від  07.07.2011 р. № 3609-VI, обов‘язкові реквізити податкової накладної доповнено новим. А саме, мова йдеться про такий обов‘язковий віднині реквізит, як «код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України)».

Оскільки ця норма вищеназваного Закону вступила в дію з 06.08.2011 р., саме з цієї дати при подальшому продажу товарів, ввезених на митну територію України,  їх постачальник повинен вказувати відповідний код УКТЗЕД в податковій накладній. А з 01.01.2012 р. такий постачальник ще буде вимушений й реєструвати подібні податкові накладні в Єдиному реєстрі податкових накладних.   При цьому сума ПДВ  зовсім не буде мати значення:  хоч і 1 коп. в одній податковій накладній.  Це передбачено оновленою редакцією п. 11 підрозділу 2 розділу XX «Перехідні положення» ПКУ.

Зауважимо, що ПКУ прямо не наполягає на тому, що треба вказувати код УКТЗЕД при кожному подальшому перепродажу імпортних товарів. До того ж досі не внесено змін до Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом ДПАУ від 21.12.2010 р. №  969.  

З цього приводу є тільки лист ДПАУ  «Щодо зазначення коду УКТЗЕД у податковій накладній» від 23.08.2011 р. № 22722/7/15-3417-15, у якому вона сказала, що: «…Відповідно до пункту 12 Порядку № 969 до графи 3 податкової накладної вносяться дані щодо номенклатури постачання товарів/послуг, а тому при виписуванні платником податку податкової накладної у разі здійснення операції з постачання товарів, що раніше були ним імпортовані, номенклатура поставлених товарів та їх код згідно з УКТЗЕД зазначаються в графі 3 такої податкової накладної (до внесення змін до форми податкової накладної)».

Тобто з листа (хоча він і не має статусу офіційного нормативного акту) випливає, що код УКЗЕД вказується один лише раз. Принаймні, так хотілося б.

Враховуючи все вищенаведене, можемо дійти такого висновку. Якщо постачальник  є імпортером и не вказав в податковій накладній код УКТЗЕД,  покупець — платник ПДВ

згідно з п. 201.10 ПКУ має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву із скаргою на такого постачальника, яка є підставою для включення сум податку до складу податкового кредиту. До заяви додаються копії товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку у зв'язку з придбанням таких товарів/послуг або копії первинних документів, складених відповідно до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», що підтверджують факт отримання таких товарів/послуг. 

Надходження такої заяви із скаргою є підставою для проведення документальної позапланової виїзної перевірки зазначеного продавця для з'ясування достовірності та повноти нарахування ним зобов'язань з податку за такою операцією.

Це дуже важливо, бо відповідно до п. 198.6 ПКУ не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог ст.. 201 цього Кодексу.

Стосовно ж вимоги вказувати код УКТЗЕД до постачальника, який не є імпортером, тобто першим продавцем, то радимо звернутися до Вашої податковою за індивідуальною податковою консультацією.

По этому поводу можем отметить лишь следующее, в НКУ нет такого основания для отказа в приеме декларации  как ее «минусовое значение».

Более того, п. 49.10 установлено:

<…>

49.10. Відмова посадової особи органу державної податкової служби прийняти податкову декларацію з будь-яких причин, не визначених цією статтею, у тому числі висунення будь-яких не визначених цією статтею передумов щодо такого прийняття (включаючи зміну показників такої податкової декларації, зменшення або скасування від'ємного значення об'єктів оподаткування, сум бюджетних відшкодувань, незаконного збільшення податкових зобов'язань тощо) забороняється.

<…>

Поэтому только Вы сами можете принять решение о том, как поступить в данной ситуации.

При этом, выбирая «компромиссные» варианты, как например откладывание НН на следующий период, нельзя исключать вероятности того,  что несмотря на установленный пп. 198.6 НКУ «срок давности» налоговых накладных для включения их в налоговый кредит (365 дней), те же налоговые инспекторы выдвигают дополнительные условия о необходимости подтверждения «опоздания» НН и т.п.