Вінд оф чендж

Саме в останню суботу в сусідній Російській Федерації стало на 50 чи то 80 тисяч друзів України більше. Ні, це лише в одній Москві, а сумарно по інших містах іще більше. Раптом нізвідки з'явилися москвичі із настроями і навіть гаслами київського Майдану 2004 року.

Це не технології Гілларі Клінтон (за наказом Обами), як в істериці видав Путін "намєдні". Це не українсько-грузинський десант прибув потягами на Київський вокзал червонозоряної і білокам'яної столиці. Самі росіяни впевнено заявили "фальсифікаціям – ні, ні – брехні".

Саме це сказав колись середній клас української столиці совковій системі Кучми, штабу виборчих професіоналів Януковича. Дежа-вю почалося ще декілька днів тому, коли кричалку "міліція з народом" нові громадяни Росії, яких заламували перейменовані поліцаї режиму, повністю повторили - "полиция с народом".

Напевно існують якісь універсальні і спільні закони відродження людини із совкового раба системи. Тому стільки подібних і знайомих нот у російській пісні прокидання людської природи.

Так от, друзів в українців таки побільшало, бо останніх шість років усі пропагандисти Кремля, усі телевізійні й газетні рупори вбивали в голови росіян тезу, що українці з помаранчевого Майдану – це русофоби-вороги, які на американських технологіях замахнулися на "совково-русскій мір".

Але ці "неопомаранчеві" мають московську прописку. Починається відродження громадянської солідарності і в столицях, і в містах федерації. Перші десятки тисяч нових громадян майбутньої Росії вперше декларують свою людську гідність ( "ми не бидло – ми не козли") і у них з'являються такі самі щемливі почуття, як і в українських протестувальників зимового 2004-го.

Це не ейфорія – це гордість і самоповага, це вібруюча у повітрі нота солідарності, це щастя братання - "разом нас багато". Тепер наші почуття тих днів стають їм зрозумілими і ближчими.

Очевидно, що російська весна, яка почалася в російську зиму 2011 року, має суттєві історичні, соціальні та політичні особливості й відмінності. Опозиція поки що поза виборами. Присутній фактор нацболів, комуністів, нацистів та неоімперіалістів. Тут ніхто не буде скандувати "ю-щен-ко-ю-щен-ко" на російський манер.

Не ті вибори – не ті обставини. Це швидше "кучмугеть-кучмугеть", що у перекладі лунає багатотисячним "Россия без Путина". Це лише початок. Нагадує "Україну без Кучми", яка передувала Майдану.

Російський Підрахуй з ЦВК вже оголосив, що фальсифікацій не було. А перед тим встиг усі відео-свідчення брутальних фальсифікацій назвати відео-кліпами, знятими на приватних антипутінських квартирних студіях. Так, це ще не агонія путінської хунти, але це вже істерика.

Те, що було відомо лише українським політтехнологам в партійних штабах 2004-го року тепер стало очевидним і зрозумілим простим українським виборцям – технології фальсифікацій мають чітку кремлівську прописку. Ні, не Made in Russia, а саме Made in Kremlin.

Те, чим дурили наших виборців у 2004-му з легкої руки кремлівських технологів-консультантів, один в один повторили на цих російських перегонах. Каруселі із відкріпними талонами і каруселі із винесеними з кабінок бланками для голосування, автобуси гопоти та бомжів, яких організовано возять від дільниці до дільниці, "печення" – вкидання заповнених пачок бюлетенів, чорнила, які зникають, комп'ютерний сервер, який в останні години починає раптово накручувати явку виборців.

Дані екзитполів так само суттєво розійшлися від цифр "підрахуїв". І вершина цинізму – коли кількість тих, хто проголосували у Ростовській області сягнула офіційно 146% від 100 мешканців ростовщини, а в багатьох інших регіонах коливалася від 102 до 128 %. Цей експортний продукт "кидалова" добре відомий українським виборцям. У нас тепер спільна брехня і споріднені емоції із дистанцією 7 років.

Мало віриться, що ось так із першого разу новим громадянам Росії вдасться примусити режим визнати свою брехню і піти на повторні вибори. Але, як кажуть: "Москва нє сразу строілась". Принаймні в дрімучому російському самодержавстві вперше за багато років з'явився шанс на зміни. Легкий, ледь вловимий запах свободи.

У Москві ще не має духу Майдану, але у росіян є й суттєві переваги – трагічний досвід помилок українців, які дозволили свій цивілізаційний шанс розтоптати "не зрадь-майданівцям".

Росіянам хочеться подякувати за те, що українським "строітєлям розвиненого путінізму" дають урок – жити і правити вічно не вдасться. І побажати їм "скорпіонівського" вітру змін та Цоєвих "пєрємєн", яких потребують серця громадян нової Росії і так очікують сусіди із "сфєри жизнєнних інтєрєсов Крємля".

__________________________________________________________________________________

Роман Чайка

Адвокат Диявола

Технологія гуманітарних мін – це звична для адміністрації тактика "розділяй і владарюй". Нехай сам народ між собою собачиться. Пересварені необ'єднуються.