Реєстр РДДХ

Про Реєстр

Реєстр документів дозвільного характеру (далі - Реєстр) - єдина автоматизована загальнодержавна система збирання, накопичення, захисту, обліку та надання відомостей про видачу документів дозвільного характеру, відмову в їх видачі, переоформлення, видачу дублікатів, анулювання. (Закон України «Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності»).

Розпорядник Реєстру

Розпорядником Реєстру документів дозвільного характеру є Державна служба України з питань регуляторної політики та підприємництва.

Отримання відомостей з Реєстру

Відомості з Реєстру документів дозвільного характеру надаються у вигляді:

• Довідки.

Видача відомостей з Реєстру регулюється Законом України «Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності» від 06 вересня 2005 року №2806-IV та Наказом Державного комітету України з питань регуляторної політики та підприємництва від 18 квітня 2006 року № 39 «Про Тимчасовий порядок формування, ведення та користування реєстром документів дозвільного характеру», зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 16 травня 2006 року № 558/12432.

Захист інформації

Автоматизована система «Реєстр документів дозвільного характеру» має комплексну систему захисту інформації (КСЗІ), яка забезпечує захист інформації відповідно до вимог нормативних документів системи технічного захисту інформації в Україні, що засвідчується Атестатом відповідності,зареєстрованим в Адміністрації Державної служби спеціального зв’язку та захисту інформації України 27.12.2012 за № 7090.

Розвиток та технічна реалізація

Реєстр документів дозвільного характеру (РДДХ) введено в робочу експлуатацію 16.01.2008 року. Програмне забезпечення ведення РДДХ працює у режимі «онлайн», тобто дані потрапляють до бази даних одразу у момент проведення будь-якої дії.

На сьогодні у Реєстрі документів дозвільного характеру, відповідно до чинного законодавства, запроваджено сумісну роботу з дозвільними справами адміністраторів дозвільних центрів та відповідальних співробітників місцевих дозвільних органів.

Реєстр має централізовану архітектуру, побудовану на базі системи керування базами даних промислового рівня та використовує технології віртуалізації і «хмарних» обчислень.