Стів Каплан: "Секрет написання комедій – це гостре око і дикий розум"

Останнім часом якісні серіали користуються все більшою популярністю серед людей, котрі просто не мають часу на перегляд повнометражного фільму. І справді – не станеш же дивитися велике кіно в перервах між роботою. При цьому серед розважального контенту особливе місце займають комедії положень або ж ситуаційні комедії – ситкоми. "Платформа" публікує інтерв'ю зі Стівом Капланом, справжнім експертом в області розробки сценаріїв та виробництва комедійних проектів, який наприкінці травня приїжджає з семінаром до Києва.

Яке визначення ви дали б поняттю "успіх"? І що таке, на вашу думку, успішний комедійний сценарій?

Для мене успішна комедія – це не стільки та, яка викликає багато сміху у глядача, скільки та, яка змушує співпереживати героям, – історія, яка входить і в розум, і в серце. Ну і, звичайно ж, з цікавою розважальною та комедійною складовою. Може саме тому одна з моїх улюблених комедій – "День бабака" (Groundhog Day). Ця картина існує на багатьох рівнях: емоційному, філософському, тематичному, ну і, звісно ж, комедійному.

Як би ви визначили основну різницю між традиційними англійським і американським стилями стендап-комедії?

Зараз вони стільки всього запозичили один в одного, що різниця між ними вже не така значна, як це могло бути раніше. Обидва ці підвиди стендапу повільно, але впевнено рухаються до все більш зухвалих тем.

Англійські артисти стендап-жанру, як Едді Іззард (Eddy Izzard) і Рікі Джервайс (Ricky Gervais), тяжіють до трохи більш освітньо-орієнтованих виступів, ніж їх американські колеги. Тобто англійці спочатку припускають, що їх глядач все ж прочитав одну або дві книги. Це, до речі, не завжди характерно для американських стендап-артистів. Але стендапери обох країн піднімають у своїх виступах теми, які ще кілька років тому вважалися табу в суспільстві.

Назвіть основні помилки молодих сценаристів, які не дають згодом продати готовий продукт?

У комедіях найбільшою помилкою є фокусування безпосередньо на жартах, не надаючи при цьому особливої ​​уваги правдивості поведінки героїв, логічному розвитку історії, тематичному розвитку сюжету і загальному процесу оповідання.

Скільки може заробити сценарист телевізійних комедій в США?

Деякі сценаристи, як Джеррі Сайнфелд (Jerry Seinfeld), стали нечувано заможними, заробляючи мільйони доларів тільки на ре-ранах. З одного боку, сценарист може заробляти до 20 тисяч доларів за сценарій до одного епізоду ситкому. З іншого ж – майже безробітний сценарист може заробляти 10 "баксів" на годину, продаючи каву в Starbucks.

Скільки разів сценаристу в США доводиться переписувати свій сценарій, перш ніж за ним буде знятий пілот?

Сценарії переписуються дуже багато разів, перш ніж йдуть у діло. Пілот ситкому зазвичай готується на страх і ризик продакшн-компанії. З ним вона звертається в одну зі студій, і вже тільки після її схвалення пілот пропонують на продаж телевізійникам. Всі вони (і продакшн, і студія, і мережа) так чи інакше вкладаються у фінансування потенційного пілоту, тому кожен з них дає свої побажання сценаристу.

Але навіть після остаточного рішення про те, що пілот запускається у виробництво, робота сценариста не закінчується. Адже після затвердження акторського складу знову доводиться вносити правки. Так що переписувати доводиться справді багато разів!

На яких аспектах сценарної майстерності ви фокусуєтеся у своїй роботі?

Як правило, я розглядаю еволюцію сучасного американського ситкому, основні архетипні персонажі комедії – Майстер-На-Всі-Руки, Дурень, Батько, Антипод, Флірт. Також я розповідаю про створення і розвиток телевізійного ситкому, розглядаю поняття "філософії комедії" та її "прихованих інструментів".

Що б ви порадили сценаристам, які спеціалізуються на комедіях?

Крім того, щоб писати щодня? В мене є три поради. По-перше, відвідати заняття з імпровізації. Комедія заснована на діях героїв, а імпровізація – це один із найкращих способів для авторів спробувати зрозуміти, як саме думають, відчувають, говорять і діють персонажі їхніх комедій.

По-друге, важливо приєднатися до групи авторів. Комедія не може існувати у вакуумі, тому навіть якщо це невеличка групка друзів-сценаристів, вкрай важливо почути, як хтось читає вголос перед аудиторією написане вами. Тільки пам'ятайте, що якщо ви збираєтеся влаштувати публічне читання свого скрипту, то потрібно подбати про безкоштовні напої – вам потрібна аудиторія в гарному настрої. І по-третє, якщо вам це, звичайно, вдасться, зробить все для того, аби народитися в сім'ї, де Стівен Спілберг був би вашим рідним дядьком.

Де б ви порадили шукати ідеї і натхнення для сценаріїв?

Хтось колись сказав, що секрет написання комедій – це гостре око і дикий розум. Під "гострим оком" мається на увазі вміння бачити навколишній світ, абсолютно чітко розуміючи і сприймаючи весь абсурд сучасного життя. А потім вже дикий розум бере абсурдну людину або ситуацію і ставить чарівне запитання: "А що як?.." Що сталося б, якби нам довелося проживати один і той самий день знову і знову? А що було б, якби ми в дитинстві дуже хотіли стати дорослими, а потім прокинулися на наступний ранок вже тридцятирічною людиною? А що, якби найрозумнішій людині у світі довелося б жити разом з найбільшим у світі дурнем?

Інтерв'ю проведене Media Business Reports