Я - країна, звільни мене, Боже!
я вмираю, кидаюсь до огорожі.
Мій метраж два на два і не чує мої слова
ніхто, хоч і чує кожен.
Я - країна, я - твоя вічна мати.
Я - людина, я - зброя. Я - з корню зрізане свято,
я скидаю корону, все - тільки хай мене ...

Плящинка віскі неминуча
в лиху годину для особини,
коли нестерпно брати участь
у войовничому добробуті.

Черпає череп чудасії,
де лиш одна рогівка бачить.
Ти закуси собою мрію,
Чуваче-звинувачуваче.

Красу давно тендітність смерти
субтитрить м...

Він замовляв її через Інтернет як подарунок для своєї дівчини… та вони розійшлися, перш ніж посилка доїхала до найближчого поштового відділення. Спершу юнак гадки не мав, що робити з цією шарнірною лялькою. Навіть подумував продати, але чомусь залишив соб...

Марія Кіндратівна Безкишкіна, маленька натоптувата жіночка завкафедрою поралася в своїй сумочці, вочевидь шукаючи покладений туди ще вранці оладок, густо намазаний маслом і повидлом, коли це двері скрипнули. Марія Кіндратівна смикнулася від несподіванки і...

– Привіт! – почула Сніжана голос своєї подруги. – Слухай, сядь, якщо стоїш!
– У тебе є новини? – схвильовано спитала жінка, звикла останнім часом лише до поганих.
– Так! Я знайшла твою сестру, – почулася радісна відповідь. – Записуй: Яковенко Міра Дмит...

Жінка вдивлялась у дивну примару на обрії, доки не почали боліти очі. Воно і справді скидалося на людину. Досить сильно скидалося. Проте…  Зненацька Юстина згадала, як її, ще зовсім маленькою, бабця відучувала боятися темряви і всього того, що могло там х...

Конюшина пахла вогкою свіжістю, ніччю, вигрітою на сонці землею. Жати її було просто – обважнілі від роси стебельця податливо лягали під лезо серпа. Так і хотілося набрати в жменю пасмо побільше – широко розмахнутись, вдарити серпом навскіс, обтинаючи туг...

Юстина сапала буряки під гарячим червневим сонцем, раз по раз витираючи спітніле чоло тонкою ситцевою хусткою. Ще двічі повернути рядками – і можна буде присісти на трав’яному моріжку обабіч дороги, перекусити полуденком, дбайливо наготованим мамою, випит...

Мені потрібен відпочинок, цей мегаполіс зніс мою свідомість разом з фундаментом. Тепер я не можу написати й рядка, слова в якому, зібралися б в логічне речення. З такими темпами, моїй карєрі письменника прийде кінець. Тому я вирішив зробити для себе розум...

* * *
Жахливі сни мені уже не сняться,
Ніякі сни не сняться взагалі…
Веселу пісню вибивають пальці
По черепу моєї голови…

Затягує мене така безжурність
У цілковито масові ряди…
Я вкотре покидаю гру у дурня
З погонами на кожному плечі…
...