Below is the text of the page https://www.credo-ua.org/feed stored 2013-03-31 by archive.org.ua. The original page over time could change. View as original html

http://www.credo-ua.org сайт католицького суспільно-релігійного часопису CREDO Sun, 31 Mar 2013 18:50:30 +0000 uk hourly 1 http://wordpress.org/?v=3.5.1 http://www.credo-ua.org/2013/03/80369 http://www.credo-ua.org/2013/03/80369#comments Sun, 31 Mar 2013 16:06:05 +0000 часопис CREDO http://www.credo-ua.org/?p=80369 Римо-католицький календар: Понеділок у Великодній октаві Літургійні читання [http://www.credo-ua.org/2011/04/80366] Греко-католицький календар: Свв. мчч. Хрисанта і Дарії Літургійні читання ]]> http://www.credo-ua.org/2013/03/80369/feed 0 http://www.credo-ua.org/2013/03/80348 http://www.credo-ua.org/2013/03/80348#comments Sun, 31 Mar 2013 10:37:23 +0000 часопис CREDO http://www.credo-ua.org/?p=80348 Дорогі брати й сестри з Риму та всього світу, благодатного вам Великодня! Яка велика радість для мене змогти донести вам цю звістку: Христос Воскрес! Я хотів би, щоб вона досягнула кожну домівку, кожну сім’ю, особливо там, де є найбільше страждань, лікарні, тюрми… Насамперед, я би хотів, щоб вона досягла усіх сердець, бо саме там Бог бажає посіяти цю Добру Новину: Ісус воскрес, отож, і для тебе існує надія, ти вже більше не є під пануванням гріха, зла! Перемогла любов, перемогло милосердя! Боже милосердя завжди перемагає! Ми також, подібно до жінок-учениць Ісуса, які йшли до гробу та знайшли його порожнім, можемо запитати себе, яке значення має ця подія (пор. Лк 24,4). Що означає, що Ісус воскрес? Це означає, що Божа любов є сильнішою від зла та самої ж смерті, означає, що Божа любов може перемінити наше життя, заквітчати пустельні простори, які існують у нашому серці. Ця ж сама любов, задля якої Божий Син став людиною та пройшов аж до кінця шляхом покори та відданя себе, аж до аду, до безодні відділення від Бога, ця ж сама милосердна любов огорнула світлом мертве тіло Ісуса та його переобразила, перевела його у вічне життя. Ісус не повернувся до попереднього життя, до життя земного, але увійшов у славне Боже життя, увійшовши туди з нашою людською природою, відкрив нам майбутнє надії. Ось чим є Пасха: це вихід, перехід людини з рабства гріха, зла до свободи любові, добра. Тому що Бог – це життя, лише життя, а Його слава – це ми, жива людина (пор. св. Іриней, Проти єресей, 4,20,5-7). Дорогі брати й сестри, Христос умер і воскрес один раз назавжди і за всіх, але сила Воскресіння, цей перехід від рабства зла до свободи добра, повинно здійснюватися повсякчасно, в конкретній дійсності нашого існування, нашого щоденного життя. Скільки ж то пустель, також і сьогодні, повинна перейти людська істота! Насамперед, пустелею, яка є в ній, коли бракує любові до Бога та до ближнього, коли бракує усвідомлення того, що вона є охоронцем того всього, чим Творець нас обдарував і далі обдаровує. Але Боже милосердя може заквітчати і найбільш посушливу землю, може повернути життя і висохлим костям (пор. Єз 37,1-14). Отож, звертаюся до всіх з цим закликом: приймімо благодать Христового Воскресіння! Дозвольмо, щоб нас оновило Боже милосердя, дозвольмо, щоб Ісус нас любив, дозвольмо, щоб могутність Його любові перетворила також наше життя, і ставаймо засобами цього милосердя, каналами, через які Бог могтиме оросити землю, оберігати все творіння та щоб всюди розквітли справедливість і мир. І, таким чином, просімо у воскреслого Ісуса, щоб перемінив смерть у життя, перемінив ненависть в любов, помсту в прощення, війну в мир. Так, Христос – наш мир, і через Нього благаємо миру для всього світу. Миру для Близького Сходу, особливо, між ізраїльтянами та палестинцями, які зустрічають труднощі в пошуках шляхів згоди, щоб вони відважно та з готовністю відновили переговори, щоб покласти край конфліктові, який триває вже занадто довго. Миру для Іраку, щоб остаточно припинилося будь-яке насильство, і, передовсім, миру для улюбленої Сирії, для її населення, що страждає задля конфлікту, і для численних біженців, які чекають допомоги та розради. Скільки ж то крові вже пролито! І скільки страждання ще буде викликано, перше ніж вдасться знайти політичну розв’язку кризи? Миру для Африки, яка досі є ареною кривавих конфліктів. Для Малі, щоб віднайшла єдність та стабільність, для Нігерії, де, на жаль, не припиняються замахи, які серйозно загрожують життю багатьох невинних людей, і де чимало людей, також і дітей, захоплені як заручники терористичними групами. Миру на сході Демократичної Республіки Конго та в Центральноафриканській Республіці, де багато людей змушені покинути свої домівки та досі живуть серед страху. Миру для Азії, насамперед, на Корейському півострові, щоб було подолано розходження та визрів оновлений дух примирення. Миру для всього світу, ще досі дуже розділеного жадібністю тих, хто шукає легкої наживи, зраненого егоїзмом, який загрожує людському життю та сім’ї, егоїзмом, який не припиняє торгівлю людьми, рабства, найбільш поширеного у цьому двадцять першому столітті. Торгівля людьми є найпоширенішим рабством у цьому двадцять першому столітті! Миру для всього світу, розтерзаного насильством, пов’язаним з наркоторгівлею та незаконною експлуатацією природних ресурсів! Миру для цієї нашої Землі! Нехай воскреслий Ісус принесе розраду тим, хто є жертвою стихійних лих та вчинить нас відповідальними охоронцями створіння. Дорогі брати й сестри, до всіх, що слухаєте мене в Римі та в кожній частині світу, скеровую заклик із Псалма: «Дякуйте Господеві, бо добрий; милосердя його повіки. Хай скаже Ізраїль: Милість його повіки!» (Пс 117,1-2). Радіо Ватикан ]]> http://www.credo-ua.org/2013/03/80348/feed 0 http://www.credo-ua.org/2013/03/80346 http://www.credo-ua.org/2013/03/80346#comments Sun, 31 Mar 2013 09:21:31 +0000 часопис CREDO http://www.credo-ua.org/?p=80346 Дорогі в Христі Брати і Сестри! Цьогорічне Пасхальне Тридення святкуємо в особливій атмосфері: в Році Віри, який триває в Церкві та з новим Папою Франциском. Завдяки вірі усвідомлюємо, яким багатством Господь обдарував людей: створюючи нас на свій образ і подобу; наділяючи нас статусом своїх дітей – в Таїнстві Хрещення; турбуючись про кожну мить нашого існування на землі – проявляючи Своє Боже Провидіння; повчаючи нас своїм словом і прикладом життя Єдинородного Сина Божого у Святому Письмі; відкупляючи нас з неволі гріха і смерті страсними муками і славним воскресінням, вчинивши це раз на хресті і досі жертвуючи Себе в кожній Євхаристії; підготувавши для нас місце та очікуючи на нас в Небесному Царстві. Ісус з’єднав нас усіх в свою Христову Церкву і в ній Живий, Воскреслий і Вічний прагне єднатися з нами, щоб і нам дарувати життя. Від щирого серця зичу кожному з Вас глибокої єдності з Воскреслим Господом. Свої Великодні побажання Дорогі в Христі Брати і Сестри складаю Вам парафразуючи слова Святішого Отця Франциска, які він скерував до представників Церков і церковних спільнот: в повній мірі живімо вірою, яку ми отримали в подарунок під час Хрещення, і даваймо про неї свідчення добровільно, з радістю та відвагою. Таким чином спричиняймося до будування єдності між християнами, щоб в свою чергу дати світу надію. Сповіщаймо всім людям і народам, що Христос Воскрес! Воістину Воскрес! Архиєпископ Мечислав Мокшицький Митрополит Львівський Голова Конференції Римо-Католицьких Єпископів України rkc.lviv.ua ]]> http://www.credo-ua.org/2013/03/80346/feed 0 http://www.credo-ua.org/2013/03/80344 http://www.credo-ua.org/2013/03/80344#comments Sun, 31 Mar 2013 08:25:07 +0000 часопис CREDO http://www.credo-ua.org/?p=80344 ]]> http://www.credo-ua.org/2013/03/80344/feed 0 http://www.credo-ua.org/2013/03/80380 http://www.credo-ua.org/2013/03/80380#comments Sun, 31 Mar 2013 07:46:34 +0000 часопис CREDO http://www.credo-ua.org/?p=80380 Заклик → Утреня → Молитва протягом дня → Вечірня → Комплета → ]]> http://www.credo-ua.org/2013/03/80380/feed 0 http://www.credo-ua.org/2013/03/80318 http://www.credo-ua.org/2013/03/80318#comments Sun, 31 Mar 2013 06:48:10 +0000 часопис CREDO http://www.credo-ua.org/?p=80318 Третій день Молімося за всіх християн. «Сьогодні приведи до Мене всі побожні й вірні душі й занур їх у море Мого Милосердя; ці душі втішали Мене на хресній дорозі й були краплиною втіхи серед моря смутку». О Всемилостивий Ісусе! Ти щедро даруєш усім свої благодаті зі скарбниці Божого Милосердя. Прийми нас до храму свого Всемилостивого Серця й не випускай із Нього повіки. Благаємо Тебе про це заради незбагненної Твоєї любові до Небесного Отця, яка спалює Твоє Серце. Предвічний Отче! Поглянь оком милосердя на вірні Тобі душі як на спадщину Твого Сина й заради Його болісної муки дай їм своє благословення. Оточуй їх своєю нескін- ченною опікою, щоб вони ніколи не втратили любові й скарбу святої віри, але щоб разом із хором Ангелів і Святих прославляли Твоє безмежне Милосердя на віки вічні. Амінь. (Коронка до Божого милосердя) З молитовника "Щоденно з Богом" ]]> http://www.credo-ua.org/2013/03/80318/feed 0 http://www.credo-ua.org/2013/03/80340 http://www.credo-ua.org/2013/03/80340#comments Sat, 30 Mar 2013 23:47:57 +0000 часопис CREDO http://www.credo-ua.org/?p=80340 Ця тема актуальна для багатьох. Щоб після свят в гарячці не шукати «як скинути 5 кг за 5 днів», необхідно тримати себе й своїх рідних у руках. Особливо це стосується близьких родичів, оскільки я ще не знаю жодної мами чи бабусі, яка б відпустила своє тридцятилітнє дитятко голодним з-за столу. Нескінченні салати під майонезом і сметаною, м’ясо у величезних кількостях і, звичайно, дуже багато випічки. За типовим для нашого великоднього столу стандартом, навіть якщо ви просто спробуєте всі страви по трошки, встати з-за столу буде вже важко. А тому готуватися до цього потрібно наперед. Тобто не розтягувати шлунок, а тренувати залізну волю і непорушний вираз обличчя. В часи дефіциту смачну ковбасу, солодощі чи інші страви звичайний радянський громадянин міг собі дозволити лише на якесь свято. Але ми живемо в той час, коли будь-який продукт може з’явитися на нашому столі за нашим бажанням. А звичка переїдати так і зосталася. Крім того, не забуваймо, що християнин не повинен грішити переїданням, адже непоміркованість у їжі входить до семи головних гріхів. Отже, що робити, аби не грішити під час застілля. Зменшити кількість страв Це доволі легко зробити, коли ви влаштовуєте застілля. Набагато складніше, якщо ви прийшли в гості до родичів. Тоді необхідно просто тримати себе в руках і робити вигляд, що ви вже все спробували. Але якщо ви готуєтесь до приходу родичів, а в них заведено, щоб на столі було багато всього, вдайтеся до простої хитрості – одну страву розділіть на кілька тарілок. Тоді це створить видимість, що у вас кілька страв і при цьому ви не переїсте. За 30 хвилин до застілля випийте склянку води Коли ви прийдете в гості, попросіть у господарів склянку води – це зменшить відчуття голоду. І пам’ятайте, що відчуття насиченості наступає через 20 хвилин після прийому їжі. Приносьте корисну й здорову їжу з собою Краще готувати салати без майонезу. Якщо ж рецепт таки вимагає його, приготуйте майонез самі. Але наші рідні не завжди в цьому з нами не солідарні. Зате вони люблять, коли ми теж робимо свій внесок у великодній стіл. А тому ми або приносимо щось з нашого раціону, або приходимо раніше й допомагаємо приготувати більше корисних й цікавих страв. Практикуйте «вдумливу» їжу Тобто не просто напихати собі шлунок. Спробуйте їсти повільно для того, щоб відчути всі відтінки смаку. Так ви будете їсти менше й зможете вчасно відчути насиченість. Хваліть страви під час застілля Таким чином ви, по-перше, менше з’їсте тому, що ваш рот крім жування буде зайнятий ще однією важливою справою. А по-друге, завоюєте прихильність того, хто готував. Відомої приказки «почав обід — мовчу, як кіт» в цей час краще не дотримуватись Після святкового столу випийте еспресо Навіть якщо ви не є шанувальником кави, не варто відмовлятися від горнятка еспресо після насиченого обіду. В каві міститься хлорогенова кислота, яка сприяє травленню, уповільнює виділення глюкози в кров і зменшує утворення жиру. Якщо ж усе-таки з якихось причин ви не п’єте кави, можете замінити її чашкою зеленого чаю, який теж відомий своїми властивостями поліпшувати метаболізм. Дотримуйтеся правила трьох укусів Якими б не були смачними великодні пригощання, намагайтеся класти на тарілку зовсім трошки. Після трьох укусів (ложок, шматочків і т.д.) чутливість наших травних рецепторів притуплюється і ми вже не відчуваємо неперевершеного смаку страви. Тому накладати собі гору улюбленого салату не варто. Від перших кількох ложок ви отримаєте задоволення, а решта вже буде поглинатися в якості «сіна». Просіть десерт із собою Ось ваш сімейний обід завершився і ви сидите з почуттям виконаного обов’язку й переповненого шлунку. Ви гадаєте, що виконали свій синівський чи дочірній обов'язок і можете спокійно вставати з-за столу. Але ж ні! Шанси викрутитися від «а чай з тортиком» зазвичай зводяться до нуля. А якщо не спробуєте, то у відповідь почуєте: «але ж я учора до третьої ночі коржі для «Напалеона» розкачувала й пекла!». Звісно, аргументи проти цього ви наврядчи знайдете Чудовий варіант – попросити десерт із собою. А якщо ви ще й додасте щось на зразок: «Давайте побільше, я хвалився друзям, що моя мама пече найсмачніший «Наполеон» на світі й обіцяв пригостити», заслужите сльози зворушення й додатковий шматок торта. Відмовлятися справді незручно, а попросивши десерт із собою й похваливши господиню, ви нікого не образите. Кінець кінцем вона справді могла стояти на кухні до третьої ночі, а до вас і так прийдуть друзі на чай. Сервіруйте стіл в італійському стилі Італійці не виставляють на стіл одразу всі страви. Вони приносять їх по черзі. Спочатку аперитиви й салати, потім вже другі страви (паста, м’ясо), а потім уже й десерт. Таким чином у гостей завжди є можливість попросити добавки, якщо страва дуже сподобалась або ж завершити трапезу. Зазвичай виставлення на стіл одразу всіх страв ніби говорить про те, що ви сподіваєтеся, що все це буде з’їдено. Деяким гостям просто незручно відмовити, навіть якщо їм не дуже сподобалось. Вони будуть продовжувати їсти, щоб не образити господаря. Дотримуйтесь активного способу життя Не засиджуйтесь перед нескінченними телевізійними шоу. Якщо поєднати це з постійними застіллями й їжею перед цим самим телевізором (сидячи перед телевізором, людина з’їдає на 40% більше), тоді зайві кілограми вам гарантовані. Свята – це не привід відкласти свої тренування. Завітайте до друзів, погуляйте по місту, наскільки дозволить вам погода. Великодні свята – це ще й чудовий привід возз’єднатися родиною, гарно провести час за святковим столом. Тримайте себе в руках і про всяк випадок, пам'ятайте, що один шматочок торту дорівнює приблизно 4 км бігу в середньому темпі 5,5 хвилини за один км. Лайфхакер Переклад та адаптація: Вікторія Рудич, СREDO ]]> http://www.credo-ua.org/2013/03/80340/feed 0 http://www.credo-ua.org/2013/03/80337 http://www.credo-ua.org/2013/03/80337#comments Sat, 30 Mar 2013 23:20:03 +0000 часопис CREDO http://www.credo-ua.org/?p=80337 «Благословен Бог і Отець Господа нашого Ісуса Христа, що у своїм великім милосерді відродив нас до живої надії через воскресіння Ісуса Христа з мертвих.» (1 Пт 1, 3) Любі брати та сестри у Христі! ХРИСТОС ВОСКРЕС! З великою радістю звертаюся до Вас цим пасхальним привітанням, яке увібрало в себе всю суть, глибину, велич і надію християнської віри. Прагну, щоб наші серця широко відкрилися на цю світлу істину, яка розсвітлює будь-яку темряву, а душі огорнув справжній Христовий мир. Прагну разом з Вами славити величного Бога, незбагненного у Його доброті та милосерді, а понад усе — у Його безмежній до нас любові. Немає нічого у світі понад цю БОЖУ ЛЮБОВ, яка знайшла своє найповніше вираження у Його Хресній Жертві. Бо, як сказав св. Йоан Золотоустий: «Христос, прибитий до хреста, піддався плювкам і ударам… І все це Він перетерпів заради тебе… щоб знищити тиранію гріха, зруйнувати твердиню злого, розбити кайдани смерті, відкрити тобі врата Небес… навчити тебе стражданню і виховувати ним, щоб ніщо не засмучувало тебе у цьому житті — ні зневаги, ні образи, ні ганьба, ні удари, ні наклепи ворогів, ні недостатки… ні злі підозри, і ніщо інше… Він воскрес, розірвавши пута смерті і воскресив нас, розірвавши сіті наших гріхів.» Любі Брати і Сестри! Нехай наша щоденність, часто важка і пригноблююча, часто сповнена смутку і безнадії, наповниться радістю, адже у цьому світі ми не самі, з нами — Воскреслий Христос: «…по всі дні аж до кінця віку» (Мт 28, 20), і все — віра, надія, любов, радість і страждання, наше земне життя і ціла Вічність — має сенс і міститься у цій спасенній для нас правді, що ХРИСТОС ВОСКРЕС! З пастирським благословенням єпископ Леон Дубравський правлячий єпископ Кам'янець-Подільської дієцезії РКЦ Кам'янець-Подільський. Воскресіння Христове 2013 ]]> http://www.credo-ua.org/2013/03/80337/feed 0 http://www.credo-ua.org/2013/03/80060 http://www.credo-ua.org/2013/03/80060#comments Sat, 30 Mar 2013 22:21:37 +0000 часопис CREDO http://www.credo-ua.org/?p=80060 EWTN ]]> http://www.credo-ua.org/2013/03/80060/feed 0 http://www.credo-ua.org/2013/03/80061 http://www.credo-ua.org/2013/03/80061#comments Sat, 30 Mar 2013 18:01:38 +0000 часопис CREDO http://www.credo-ua.org/?p=80061 «Цей день учинив Господь, радіймо і веселімся в ньому!» Дорогі брати і сестри! Вітаємо вас з Великоднем! Бажаємо щодня жити свідомою вірою та проголошувати своїм життям радісну новину про Воскресіння Христове! Миру, радості, любові! Христос воскрес! ]]> http://www.credo-ua.org/2013/03/80061/feed 0 http://www.credo-ua.org/2013/03/80331 http://www.credo-ua.org/2013/03/80331#comments Sat, 30 Mar 2013 16:59:57 +0000 часопис CREDO http://www.credo-ua.org/?p=80331 Римо-католицький календар Великдень Літургійні читання (Меса вдень) Греко-католицький календар: Свт. Григорія Палами, Кирила, архиєп. Єрусалимського Літургійні читання ]]> http://www.credo-ua.org/2013/03/80331/feed 0 http://www.credo-ua.org/2013/03/80323 http://www.credo-ua.org/2013/03/80323#comments Sat, 30 Mar 2013 16:05:10 +0000 часопис CREDO http://www.credo-ua.org/?p=80323 Так, ніби все зібралось і змовилось, щоб заглушити тишу. Так, ніби хтось хоче, щоб людина не почула волання, що виходить з глибин Безодні. Велика Субота – це день, коли надзвичайно виразно досвідчуємо свого роду дволикість. З одного боку традиція Церкви, яка говорить про тишу. Її вираженням є прадавня проповідь, яку читають в Літургії Годин. «Що сталося? Велика тиша огорнула землю; на ній велика тиша і порожнеча. Тиша велика, тому що Цар заснув. Земля налякана і безшумна, тому що Бог заснув у людськім тілі, і підняв тих, хто спав від віку. Бог помер у плоті та підняв Безодню. Він йде, щоб віднайти першість людини, як загублену овечку. «Велика субота має особливість прислухатись до тиші. А чи можна почути тишу? Маємо також іншу сторону. Останні замовлення і покупки. Церковний шум біля столиків зі свяченею. Байдуже проходження процесії перед Пресвятими Дарами. Постійне бриніння мобільних телефонів із завжди веселими побажаннями… Так, наче все зібралось і змовилось, щоб заглушити тишу. Так, ніби хтось хоче, щоб людина не почула волання, що виходить з глибин Безодні. «До тебе, Адаме, звертаюсь: Прокинься, той, що спиш! Не для того тебе створено, щоб ти залишився пов’язаним в Безодні. Воскресни, бо Я – життя мертвих. Вставай, ти, котрий є працею Моїх рук. Вставай, ти, котрий є Моїм образом, створеним на Мою подобу. Вставай, виходьмо звідси!» Розважаючи таємницю Великої Суботи пропонуємо вам два образи. І один, і другий – реалістичні. Події з попереднього місяця і з глибин століть. Маємо надію, що спровокують постановку важливого питання про сенс та спосіб досвідчення цієї таємниці. Напевно всі слідкували за рятувальною подією в шахті Сан-Хосе в Копіапо, Чилі. Пам’ятаємо картину рятувальників, які спускались спеціальним валом і те, повне емоцій, напруження очікуючих на вихід першого з ув’язнених. Радість, коли з під землі вийшла капсула та ентузіазм, коли тим же маршрутом повернувся назад з глибини останній рятувальник. У Велику Суботу можемо бути подібними до тих, що чекають на рятувальника шахти. І як натовп, який чекає на рятівника і врятованих. Інший випадок порятунку. Над берегом Червоного Моря. Колісниці фараона, що наближаються. Закрита морем дорога, щоб утекти. Розлючений натовп. Плач дітей. І туга за дахом над головою та горщиками повними їжі. За життям, хоч і нещасним, але завжди тихим. Може здатись і повернутись назад. Яке, мабуть, чуйне вухо мав мати Мойсей, щоб посеред криків і терору почути голос Господа. Скільки в ньому повинно було бути рішучості та сили волі, щоб підняти їх пройти води все ще бурхливого моря. Велика Субота. Чекання на рятівника, чи туга за Єгиптом? Якою підеш дорогою? Все залежить від того, чи прокинешся зі сну і почуєш тишу. Вийдеш, коли почуєш. о.Володимир Левандовський, wiara.pl Переклад: Олена Коротнюк, СREDO ]]> http://www.credo-ua.org/2013/03/80323/feed 0 http://www.credo-ua.org/2013/03/80335 http://www.credo-ua.org/2013/03/80335#comments Sat, 30 Mar 2013 15:52:10 +0000 часопис CREDO http://www.credo-ua.org/?p=80335 Великопістні реколекції - онлайн, з о. Юстином Міщенко, пауліном, вікарієм парафії Пресвятої Діви Марії Неустанної Допомоги в м. Бровари. ]]> http://www.credo-ua.org/2013/03/80335/feed 0 http://www.credo-ua.org/2013/03/80321 http://www.credo-ua.org/2013/03/80321#comments Sat, 30 Mar 2013 15:44:47 +0000 часопис CREDO http://www.credo-ua.org/?p=80321 Слово «пиха» (латиною – superbia ) криє в собі позитивний корінь. Походить від того, що хтось прагне до справ, які сягають «sopra » – «над», «вище» від того, ким він є (св.Тома Аквінський). Прагнення вище, понад досягнене, саме в собі є позитивне. Святий Ігнатій з Лойоли зробив схоже слово – magis, «більше» – одним зі стовпів своєї духовності. Усе духовне життя є прагненням понад, вище, є переступанням обмежень, бар’єрів і пересічності. Без переступання самого себе та зовнішніх меж не було би зростання, а тільки стагнація і регрес. Прагнення вищого (зокрема, коли воно не поважає гідності й прав інших) може набирати гріховних, а інколи геть патологічних форм. З’являється пиха. Не без причини Церква ставить її на першому місці серед головних гріхів! Пиха є джерелом усіх інших гріхів. Євагрій Понтійський описує її метафоричним чином: пиха є пухлиною душі, повної гною; коли дозріє – лусне, і буде багато смороду. Отці Церкви підкреслюють, що кожний гріх криє у собі зерно пихи. Пише св.Августин: старайся дійти до розуміння, в чому полягає кожний гріх, і побачиш, чи зумієш знайти якусь причину, що могла би бути названа якось інакше, ніж пихою. Хід думок тут такий: кожний гріх, якщо я не помиляюся, є вираженням погорди щодо Бога, а кожним видом погорди щодо Бога є пиха. Що ж є більшим вираженням погорди, ніж погорда до Бога? Отже, кожний гріх є пихою. Святий Ігнатій Лойола описує дії сатани як «закидання ланцюгів, сітей» (Духовні вправи, 142). Це поступові дії, які систематично ув’язнюють людину, зосереджуючи її на собі та провадячи до пихи. Проміжними етапами є прагнення багатств, володіння, а також престижу, похвал, досягнень, суспільного становища, людської слави. Пиха – це «останні сіті» сатани. Коли він підводить під них людину, його «місія», по суті, завершена. Він може спокійно зайнятися іншими. Сьогодні панує загальне переконання, що найбільшим досягненням сатани є переконання людей, ніби він – ілюзія, вигадка або не грізна страшилка. На мою думку, небезпечнішим є утвердження людини в її досконалості, супер-досконалості, повній незалежності – тобто у гордині. Лінія, що ділить досконалість від пихи, дуже тонка. Серед найвідоміших видів пихи вирізняються такі позиції та способи поведінки, що стосуються ставлення до інших і мають джерело в ідеалізованому «я». До них належать: нарцисизм – тобто позиція, за якої особа в глибині душі закохана у саму себе і всюди шукає дзеркала, де може милуватися собою і загравати з власним відображенням (Г.Зілбург); манія величі, яка виражається у переконанні щодо своєї незвичайності, величі, могутності; перфекціонізм, який є формуванням особистості за ідеальною моделлю (К.Хорні); гонитва за успіхом і славою, яка не рахується ні з ким і ні з чим; погорда щодо інших, поєднана із мстивістю; фальшиве смирення, яке є знеціненням самого себе, заниженням власної цінності, приниженням своєї гідності та браком прийняття себе самого. Сучасна людина втратила «ієрархію гріхів». Зазвичай за найважчі гріхи ми вважаємо ті, що пов’язані зі статевою сферою. Забуваємо, що Перша заповідь стосується любові до Бога, ближнього і самого себе (пор. Мт 22,34-40), а пиха її заперечує. Отже, подолати пиху може тільки любов. Любов і пиха протиставні: якби горда людина кохала, вона би втратила свою пиху, бо любов вимагає вийти за межі себе самого і приводить до розуміння, що самої себе людині замало, а насамперед – що хтось інший цікавить нас більше, ніж ми самі. Тоді ми насправді опиняємося по інший бік пихи. Станіслав Бєль SJ, deon.pl ]]> http://www.credo-ua.org/2013/03/80321/feed 0 http://www.credo-ua.org/2013/03/80317 http://www.credo-ua.org/2013/03/80317#comments Sat, 30 Mar 2013 10:45:47 +0000 часопис CREDO http://www.credo-ua.org/?p=80317 Другий день Молімося за духовенство, через яке на людство сходить Боже Милосердя. «Сьогодні приведи до мене священицькі та чернечі душі й занур їх у бездонне Моє Милосердя. Вони дали Мені силу перенести гіркі муки; ними, ніби судинами, спливає на люд- ство Моє Милосердя». О Всемилостивий Ісусе! Від Тебе походить усе добро. Помножуй благодаті в наших душах, щоб ми виконували гідні вчинки милосердя, аби ті, хто дивиться на нас, прославляли Отця Милосердя, який є на небі. Предвічний Отче! Поглянь милосердно на гроно вибраних у Твоєму винограднику, на душі священицькі й чернечі та обдаруй їх благодаттю свого благословення, а заради почуттів Серця Твого Сина, в якому ці душі замкнені, подай їм своє світло й силу, щоб могли вести інших дорогою спасіння, щоб разом співали славу Твоєму невичерпному Милосердю навіки. Амінь. (Коронка до Божого милосердя) З молитовника "Щоденно з Богом" ]]> http://www.credo-ua.org/2013/03/80317/feed 0 http://www.credo-ua.org/2013/03/80226 http://www.credo-ua.org/2013/03/80226#comments Sat, 30 Mar 2013 09:55:29 +0000 часопис CREDO http://www.credo-ua.org/?p=80226 Напередодні світлого свята Христового Воскресіння, яке цього року римо-католики святкують 31 березня, ми завітали до ординарія Кам'янець-Подільської дієцезії Леона Дубравського, щоб почути з його уст пастирське слово та отримати Боже благословення. Ваше Преосвященство, Папа Бенедикт XVI присвятив цей рік поглибленню віри, назвавши його Роком Віри. Як переживаємо його в нашій дієцезії? Дух Святий, спостерігаючи, що сьогодні діється у світі, нагадує Церкві, Римському Папі, священикам, ченцям і черницям, що про віру потрібно говорити. Нам всім здається, що ми маємо віру. Сказати, що я вірю і мати глибину віри – це різні речі. Адже віра без вчинків мертва. Тому сьогодні говорять про Нову Євангелізацію, яку дуже часто згадував у своєму навчанні бл. Йоан Павло ІІ. Ми живемо в світі різноманітних спокус та підступів. І людині зі слабкою вірою важко їм протистояти. Тому Папа, дивлячись на проблеми, в які потрапив світ, хоче допомогти нам, щоб ми відкрили двері свого серця для Христа. Саме завдяки вірі ми відкриваємо Господу двері. І тоді Божа благодать спливає на людину, її душу, і робить її віру сильнішою, витривалішою. Тоді людина йде до інших, прагне ділитися вірою, радістю. Як жінка з євангельської притчі, що спочатку загубила драхму, потім її знайшла, хотіла, щоб з нею раділи всі її ближні. Бо якщо ми не ділимося вірою, то це означає, що вона мертва. Як чоловік з притчі, що закопав талант у землю, замість того, щоб його примножити. І Господь за це його не похвалив. Так само наша віра повинна приносити плоди нам, і тим, кого зустрічаємо у своєму житті. Підносити нас у любові, надії, спонукати до добрих справ. Давати нам енергію, бути тим зерном у нашій душі. Тому важливо, щоб ми навчилися ділитися Божими дарами. Можемо побачити, що творяться нові спільноти, групи, які намагаються свідчити про свою віру. І таких спільнот потрібно якомога більше. У нашій дієцезії, щоб розмовляти про віру, організовуємо різноманітні зустрічі в спільнотах, парафіях, деканатах, санктуаріях. Наприклад, у Летичеві чи Браїлові відбуваються з’їзди молоді, родин, паломництва. Ось група вірних з Козятина нещодавно відвідала Святу Землю. Яке значення ІІ Ватиканського собору для Вселенської Церкви? Наскільки, на Вашу думку, його рішення були вже втілені в життя, і що потрібно ще зробити для його подальшої правдивої реалізації? Втілити будь-який документ в життя не так просто. Потрібний час, щоб обдумати його зміст. ІІ Ватиканський Собор спонукав, щоб Церква обернулася обличчям до Господа Бога, вийшла назустріч людям. Щоб втілити всі його документи, треба і людей, і часу, і підготовки. Але вже сьогодні у семінаріях, на богословських факультетах навчаються згідно постанов Ватиканського Собору. Особливо, коли йде мова про катехизу, теологію, соціальне вчення Церкви. Але потрібно це все донести й мирянам. Для цього існують різні центри, зокрема – Школа Євангелізації в Красилові. Як Ісус Христос посилав апостолів по двох, так і ми нині посилаємо світських місіонерів, які пройшли належну підготовку, в інші парафії або навіть за кордон, щоб там проповідували Ісуса Христа. Вже є у нас парафії, які дали Церкві мирян-місіонерів, які виїхали, щоб проголошувати Боже Слово. Отче, щороку у нашій дієцезії відбуваються декілька священицьких руко положень, в той час, як Захід переживає кризу покликань. Як поясните це явище? Покликання дає Господь. Все залежить від Нього. Але щоб покликання були, потрібно молитися про це, постити, робити добрі вчинки в цьому намірі. Бог дає там, де про них просять і приймають їх з вдячністю. Якщо ж тільки говорять, а не моляться, то їх, звичайно, немає. В Святому Письмі написано: «Просіть і отримаєте, шукайте і знайдете, стукайте і вам відчинять». Кожного дня треба невпинно просити Бога про нові покликання. Якось зустрівся з одним єпископом-місіонером з Африки. Він зауважив, що сьогодні на Заході хочуть все щось робити, діяти, організовувати заходи, акції, але забули про молитву, посвячення. Виходить, що людина покладає надію на саму себе, а не на Бога. А в молитві все навпаки: Бог завжди стоїть на першому місці. Яка справжня мета екуменізму і який стан міжконфесійних відносин на Поділлі? Справжній екуменізм полягає не лише на словах, але й на дії. Щороку проводимо в Кам’янці екуменічну Хресну Дорогу. Якось до мене підійшов один протестант і сказав, що Хресна Дорога відкрила йому очі на деякі справи, наблизила його до Христа, католицька віра стала для нього більш зрозуміліша. Тому потрібно зустрічатися, потрібно більше спільних акцій, заходів, хоча й не всім подобається, не всі цього хочуть. Стосунки між християнами різних Церков у Вінницькій та Хмельницькій областях, зокрема у Кам’янці, дуже добрі. Часто зустрічаємося, спільно організовуємо заходи, різні акції, співаємо колядки. Бенедикт XVI прагнув початку нового літургічного руху у ХХІ столітті. Як наша помісна Церква відповідає на заклик Папи? І зокрема, яка відповідь на апостольський лист Summorum Pontificum щодо тридентської Меси? Тридентська Меса зараз людям не є близькою. Там, де є потреба, ми не забороняємо. Якщо ж її немає, то насильно впроваджувати теж не потрібно. Літургія – це молитва, яка промовляє до нас і тому повинна бути якнайбільш урочистішою. Тому завжди, коли приїжджаю у парафію, вимагаю, щоб було окадження вівтаря, покроплення вірних свяченою водою. Щоб міністранти, лектори, аколіти були добре приготовлені. Були свідомі, чому знаходяться при вівтарі, яка їхня місія. Читали так Слово Боже, щоб воно, як зерно, потрапляло у людське серце і там проростало. Завжди пригадую, що до Святої Меси потрібно готуватися, не в останні п’ять хвилин, а завчасно, за день до того, щоб прочитати читання Святого Письма, підготувати до богослужіння хор, міністрантів, людей. Все приготувати: свічки, хрест, літургічне начиння. Тобто, як навчає Папа, щоб недільна Свята Меса була якомога урочистішою. Що Церква і світ очікує від новообраного Папи Франциска? Що хотів сказати нам Святий Дух його вибором? Ми ще раз переконалися, що Святий Дух дихає там, де хоче. Дивись – де Аргентина, а де Рим, Італія, конклав. Бог показує нам, що не тільки італійці, німці можуть бути Римськими Папами. Господь вибирає, кого хоче, як, наприклад, вибрав Давида, найменшого зі своїх братів. Люди дивляться на зовнішність, а Дух Святий дивиться на серце людини, на її внутрішні риси. Новий Папа вибрав собі за покровителя св. Франциска, який зробив в доброму значенні духовну революцію в Церкві. Цей святий своєю бідністю хотів показати світові, що матеріальні речі не потрібно ставити на перше місце. А сьогодні світ все більше думає про гроші, в той час, як треба ставити на перше місце Бога. Папа Франциск зрозумів, що потрібно повернутися до першоджерел, до того послання, що дав Господь. І Дух Святий дав такого Папу Франциска, як дав також блаженного Йоана Павла ІІ, Бенедикта XVI, який поведе Церкву тією дорогою, яку приготував Бог. І я думаю, що цей «другий» Франциск сьогодні теж може зробити духовну революцію. Оживити слова Ісуса Христа, щоб вірні жили Євангелієм, були живим п’ятим Євангелієм. Буде прагнути, щоб ми більше розуміли Господнє послання, щоб Боже Слово проникало в наші серця. Бо якщо воно буде в нас жити, то буде жива віра, і живою буде Церква. Останнім часом серед наших вірних поширюються об’явлення нібито Ісуса та Марії, які суперечать католицькій доктрині. Як Ви до цього ставитеся? Маємо Євангелію, маємо затверджені Церквою різні молитви, тому не розумію, для чого шукати спасіння в псевдооб’явленнях. Це абсолютно не потрібно, щоб осягнути святість. Святі не шукали чогось надзвичайного. Маєш Євангеліє, маєш Церкву, маєш Традицію. Тримайся цього і будеш святим. Не потрібно шукати поза Церквою спасіння, бо там багато лжепророків, псевдосвятих, цих шахраїв, які виставляють в Інтернет свої «псевдопослання». Відразу вже можна їм не вірити, бо там немає правди. І люди, які підтримують це все, відходять від Христа, від Церкви, від правди. А потім вже навіть не помічають, коли відходять від істинної віри. Чимало людей повели за собою такі лжепророки. Лише потім усвідомили, що їх просто ошукали. Тому кожний дух потрібно досліджувати, чи він від Бога, чи ні. Отче Єпископе, Ви належали до ордену св. Франциска, покровителя нинішнього Папи. У чому полягає францисканська харизма і яке її значення для християнства? Святий Франциск побачив, що багатство настільки заволоділо серцем людини, що люди перестали бути братами. І вже не любили своїх ближніх. А Франциск хотів показати, що потрібно любити своїх ближніх. Хотів нести всім мир і добро. Бідність вибрав за гасло, харизму. Прагнув цим показати, що Господу Ісусу Христу більше сподобалася бідна вдова, яка вкинула до скарбниці дві лепти, але зробила це від серця. Зрозумів, що людське серце настільки закам’яніло, що туди вже не доходить любов. І тому хотів дати йому ніби «укол любові», щоб відкрилося на Бога та ближніх. Нещодавно ми святкували 800 років від заснування Францисканського ордену. Господь сказав святому Франциску, що його орден буде існувати до кінця світу, бо в його основі – любов, Євангеліє, Божі заповіді. Адже кожний орден має свою харизму. І не можна від неї відходити, бо тоді не виконуємо Божу волю. Орден, що тримається власної харизми, буде розвиватися. Як ви проведете Страсний Тиждень та Свято Христового Воскресіння? Як і кожного року, проведу в Катедрі. Протягом цього тижня згадуємо про терпіння і страждання Ісуса Христа. Це допомагає нам зрозуміти вартість фізичного чи духовного страждання кожної людини. Бл. Йоан Павло ІІ казав, що без Христа неможливо зрозуміти іншу людину. Через призму страждань Христа ми можемо зрозуміти і людське страждання. Просимо про Ваше благословення та Пастирське слово до вірних Католицької Церкви та всіх людей доброї волі напередодні світлого свята Господньої Пасхи. Всім би нам хотілося, щоб це свято принесло у кожний дім, кожне серце радість і мир Воскреслого Христа. Я дуже б хотів, щоб люди навчилися ділитися Божою благодаттю, Божим словом. Щоб навчилися більше слухати Бога, а не людей. Бо коли навчаться слухати Бога, будуть слухати один одного, а отже і будуть більш слухняні Господу Богу. Дякую, Вам, Отче Єпископе, за щиру і приємну розмову! Бажаю Вам сил та натхнення Святого Духа для Вашої пастирської місії, щоб Ви допровадили усі довірені Вам душі до Небесного Царства! Мир і Добро Вам! Олександр Бучковський, kphistory.com.ua фото Ольги Комарової ]]> http://www.credo-ua.org/2013/03/80226/feed 0