Слово «колектор» означає «вибивач». Перші колектори з’явилися ще у 70-их роках минулого століття, і місцем зародження даного поняття, як це часто буває, стали Сполучені Штати Америки. Однак, тут необхідна важлива ремарка. В Західній Європі і в США рух колекторів чітко регламентований численними нормативними актами та має цивілізований характер. В понятті «колектор», в такому випадку, не потрібно шукати жодного негативу. Завдання таких людей – повертати борги, використовуючи законні методи. Однак, на жаль, в Україні часто про закон та право, навіть, і мови не йде. Я вже мовчу про мораль. На совісті колекторів і численні самогубства людей, і серцеві напади, і проблеми зі здоров’ям, і діти, які потрапляють на вулицю. Звичайно, я ніяким чином не хочу знімати вину з боржників, тобто з населення, фінансова і юридична грамотність якого часто бажає кращого, однак часто методи, які використовують колектори, нагадують лихі 90-і. Нещодавно, до речі, я дізнався, що, виявляться, колекторів тепер готують на спеціальних курсах! Туди набирають зухвалих молодиків, які не зупиняться ні перед чим для досягнення поставлених перед ними задач. Їх фактично тренують, як цькувати людей!

Я би сказав: скрізь пальці. На сьогодні ще досі не прийнятий закон про колекторську діяльність, і, як я вже зазначив, цей вид бізнесу залишається досить неврегульованим на теренах України. Однак, прийняття закону – не панацея від усіх бід, на сьогодні потрібно багато що змінювати в нашій державі для нормального функціонування сфери надання фінансових послуг для захисту їх споживачів, в тому числі і зокрема, це стосується діяльності колекторів. Звичайно, за словами колекторів, вони діють виключно в правовому полі, і ми не можемо зараз стверджувати, що немає взагалі жодних норм, в тому числі норм цивільного законодавства, які б не регулювали діяльність колекторських компаній. Це прозвучало би абсурдно. Однак, часто діяльність таких горе-колекторів виходить за межі цивільних правовідносин і підпадає під дію кримінального кодексу! Так, наприклад, згадаємо статтю 355 Кримінального кодексу, де мова йде про примушення до виконання цивільно-правових зобов’язань. Часто саме таке примушення і має місце, коли ми ведемо мову про сферу кредитно-боргових правовідносин. Тому, як би ми не крутили, як би не намагалися підігнати діяльність колекторів під той чи інший нормативний акт – ми повертаємо до необхідності прийняття відповідного окремого закону для регулювання даної діяльності. В такому законі потрібно чітко розписати права та обов’язки колекторів, в першу чергу, аби захистити споживачів фінансових послуг від свавілля окремих недобросовісних колекторів. Взагалі, я був одним із співавторів законопроекту про повну заборону колекторського бізнесу в Україні, адже на даний момент існує дуже великі зловживання в цій сфері, і боюсь, що новий закон не зможе подолати всі протиріччя і підводні камені на ринку колекторів і фінансових послуг. Що там говорити, коли, навіть, на етапі подання законопроекту, багато депутатів, які його підтримували, виступили пізніше з ініціативою відізвати законопроект, залишивши більш м’яке формулювання. Зараз вже не йде мова про заборону, лише про врегулювання хоч в якійсь мірі. Маємо те, що маємо, що тут додати.

Насамперед, враховуючи існуючі реалії, потрібно чітко прописувати діяльність колекторів, аби не створювати для них спокуси зловживань. Треба зазначити, що колекторська діяльність є ліцензійною, підпадає під ліцензування, що дозволяє викреслити із списку колекторських компаній недобросовісних суб’єктів. Крім того, вважаю, потрібно зробити обов’язкову заставу, яка би надавалася колекторськими фірмами для виплати компенсації у випадку зловживань. Адже на сьогодні ми маємо декілька виграних судових справ, однак колектори не завжди поспішають виконувати такі рішення, тим більше, що багато з таких колекторів є досить-таки сумнівними юридичними особами. Деякі з колекторських компаній – звичайні офшорні фірми, які не сплачують податків (по підрахунках за минулий рік вони не сплатили близько 6 мільярдів податків!), не надають жодних гарантій, не дотримуються законодавства, проте не забувають вчасно вимагати стягнення коштів з боржників. Хіба це справедливо?

На даний момент, звичайно, не все так просто. Однак, як я говорив, вже є позитивна практика прийняття рішень на користь споживачів. Так нещодавно, наприклад, міський суд Івано-Франківська визнав недійсним кредитний договір і вказав у своєму рішенні, що дії банку щодо передачі персональної інформації клієнта до колекторської компанії потрібно вважати незаконними. Недавно на Вінниччині особа відсудила 50 тисяч гривень моральної шкоди. Це перші ластівки, однак ми сподіваємося на продовження такої тенденції в майбутньому.

Що тут коментувати… На мій превеликий жаль, ця Федерація дбає не так про права споживачів фінансових послуг, як про захист прав, а скоріше інтересів, тих, хто такі послуги надає. З таким підходом, повинен констатувати, нам з ними не по дорозі.