Історія

[http://kobza.com.ua/] Пошук... Головна Гостьова книга Ви тут: Головна Історія Історія Визнаний винним у любові до батьківщини Деталі Категорія: Історія Створено: Неділя, 16 вересня 2012, 07:22 Степан Рудницький 75 років з дня страти Він жив «при так званій першій колонії, в темній, вогкій, смердючій камері, куди ніколи не заглядало сонце, яке до того ще на острові було не частим гостем. Нари з блощицями, важке, аж гірке від махорки повітря, тут же розвішані мокрі онучі, штани, бушлати, валянки, а навколо холод і голод». Так згадує про всесвітньо відомого вченого, географа Степана Рудницького на Соловках ще один соловецький в'язень, історик і публіцист Семен Підгайний (1907-1965). Підгайному пощастило, він вижив, залишивши нам унікальні свідоцтва про багатьох великих українців, з якими його звела доля в Гулазі. Коли НКВС заарештувало Степана Рудницького (березень 1933 рік), вченому вже минуло 55 років. Посивілого й замученого після безконечних катувань і допитів у підвалах НКВС, у 1935 році Степана Рудницького вислали на Соловки. У книжці «Українська інтелігенція на Соловках» Семен Підгайний зауважує, що від перших днів «Рудницький вже не надавався до будь-якої праці. Від самого початку його перебування на Соловках лікарі визнали академіка Рудницького за абсолютно непрацездатного. Його записали до інвалідної команди, де він дуже страждав, як і всі інваліди, від поганих харчів і тяжких побутових умов». На Соловки - «Совєтський Союз в мініатюрі», як його називали самі каторжани - Степан Рудницький потрапив у найвищий пік розгулу тиранії, саме в 1935-1937 роках. Розправам, знищенню, ліквідації інакодумців в Україні не було краю. Степан Рудницький народився 3 грудня 1877 року в Перемишлі (нині Польща) в родині гімназійного вчителя. Освіту здобув на філософському факультеті у Львівському, потім Віденському університетах, серед його професорів був Михайло Грушевський , під впливом якого значною мірою сформувався головний науковий інтерес - географія. На початку 20-го століття вивчав басейн Дністра, викладав в українських гімназіях Львова і Тернополя, тоді також побачила світ його перша наукова праця - «Нинішня географія» (1905 рік). Детальніше... Додати коментар Про пам'ять і забуття, - Деталі Категорія: Історія Створено: Понеділок, 02 липня 2012, 05:39 Капітан Левко Мацієвич до 135-річчя з дня народження винахідника й авіатора Левка Мацієвича Процесія, яка складалася з кількох десятків тисяч людей, заполонила проїжджу частину та тротуари Невського проспекту. Усі вони супроводжували від Адміралтейства великий білий катафалк із факельниками, під балдахіном якого в труні спочивало тіло людини, котрій іще три дні тому належало небо Петербурга. Кінокамера, встановлена у вікні будинку на Невському, зафіксувала для історії це людське стовпотворіння: у бік Олександро-Невської лаври безперервно « в потоці людей, які йшли за колісницею, тісно горнулися один до одного бравий лейб-гусар, майстровий, студент, курсистка і член Державної думи ». У свитках і вишиванках, з хоругвами, йшли земляки покійного - українська громада Петербурга. Більш грандіозного похорону Петербург не пам'ятав. Хіба, може, проводи великого й геніального Пушкіна, - але коли те було? А тут - пілот і корабельний інженер Левко Мацієвич… Революційна свідомість і військове суднобудування Батьківщина його - село Олександрівка Чигиринського повіту Київської губернії. На десятому році життя, у 1886-му, вступив до 3-ї Київської гімназії (на Подолі), де виявив схильність до математики, фізики, хімії. Відмінні успіхи у вивченні іноземних мов допомогли згодом у закордонних відрядженнях. Після закінчення гімназії у 1895 році Левко Мацієвич вступає на механічне відділення Харківського технологічного інституту. Вчився добре, викладачі завважили його здібності, схильність до серйозної наукової праці. Детальніше... Додати коментар Вшанування пам'яті загиблих від підриву ДніпроГЕСу 18 серпня 1941 р Деталі Категорія: Історія Створено: Понеділок, 21 травня 2012, 21:41 Владислав Мороко Звернення до української спільноти В цьому році виповнюється 71 рік з моменту страшної трагедії на Запоріжжі, що сталася в перші місяці радянсько-німецької війни. 18 серпня 1941 р. за наказом кривавого диктатора Сталіна було висаджено в повітря греблю Дніпровської ГЕС, а виконавцем злочинного наказу був представник Генштабу Епов , який відзначився до цього підривом Кафедрального Собору Христа Спасителя в Москві. Того страшного дня, перелякані «захисники» міста, знищуючи ДніпроГЕС, «забули» попередити про це і мешканців Запоріжжя та біженців з навколишніх сіл та містечок, що намагалися покинути місто вздовж берега Славутича, і командармів Червоно Армії, підрозділи яких форсували в цей час могутній Дніпро, і ополченців, що були сконцентровані в дніпровських плавнях. Як наслідок - в потужних хвилях могутньої ріки загинули десятки тисяч Людей. Але для радянської влади це не було Трагедією, і про власних громадян просто забули - жодного пам'ятника чи стели на місцях їх загибелі не встановлювали. Детальніше... Додати коментар Человек эпохи пробуждения Деталі Категорія: Історія Створено: Середа, 18 квітня 2012, 02:14 Александр Герцен Андрей Лошак - о современности Александра Герцена Исполняется 200 лет российскому "диссиденту N 1" - Александру Герцену . Но у нас до сих пор нет ответа, кто такие диссиденты: это наивные донкихоты современности или люди, без которых поступательное развитие истории было бы невозможно? Герцен писал, что казнь Пестеля и товарищей пробудила ребяческий сон его души. До большинства эта фраза дошла в ленинской интерпретации: "Декабристы разбудили Герцена. Герцен развернул революционную агитацию". На самом деле Герцен был противником революции и, надо полагать, меньше всего хотел, чтобы людоеды вроде Ленина считали себя его последователями. В том, что ленинская цитата - единственное, что знает о Герцене большинство россиян,- горькая ирония истории, которую он испытал на себе в полной мере. Разочарования преследовали Герцена. В России он верил в Европу, по собственному сравнению, "как христиане верят в рай", на Западе последовательно разочаровался в революции, либерализме, демократии и собственно Западе. Вера в народ стала последней религией Герцена, в которую он со свойственным ему пылом и талантом миссионера обратил либеральную и революционную интеллигенцию России. Призыв "В народ!" был воспринят как руководство к действию. Молодежь отправилась в деревни, но быстро заскучала - лечить и учить крестьян оказалось тяжелым и неблагодарным делом. Народ хотелось спасти немедленно и любыми средствами, чего сам Герцен принять не мог. Чернышевский писал Герцену: "К топору зовите Русь". Герцен со свойственной ему иронией отвечал, что сначала неплохо бы призвать к метлам, а топор пока не трогать. "Колокол" Герцена и вправду пробуждал, но ничего, кроме звона революционного набата, молодежь не слышала и слышать не желала. Во имя народного счастья "кающиеся дворяне", объединившись с разночинцами, перешли к террору, последствия которого мы пожинаем до сих пор. Детальніше... Додати коментар Москва, Маросєйка Деталі Категорія: Історія Створено: П'ятниця, 10 лютого 2012, 04:13 Москва ХVІІ століття з картини художника А. Васнєцова Або головні кривдники України Стаття Юрія Шевельова «Москва, Маросєйка» написана 1954 року в Бостоні. Цього часу у СРСР помпезно святкували 300-річчя возз'єднання України з Росією. Шевельов не сумнівався, що «святкування Переяслава» неминуче колись закінчаться. Його аналіз свідчив, що для України далеко не все ще втрачено. Треба тільки знати своїх головних ворогів. І він їх назвав: Москва - кочубеївщина - провінціалізм. Чи змінилося щось відтоді? Тут, на цій московській вулиці, серед кварталу, заселеного «блінніками» (майстрами випікання московських млинців) у другій половині XVII сторіччя розташувалися двоє «подворьєв» - Гетьманське й Малоросійське. Тут зупинялися новоприбулі з України, і сама назва вулиці - це зіпсоване слово «Малоросєйка». (Тепер Маросєйка зветься вул. Богдана Хмельницького ). Тут відбулося чимало людських драм, і через цю вулицю прийшли ті впливи, що досить глибоко змінили російську культуру в XVII столітті. Це був той мостовий причілок, звідки після Переяслава почався наступ української культури на московську. Детальніше... Додати коментар Про наш прапор Деталі Категорія: Історія Створено: Вівторок, 20 грудня 2011, 04:34 Віктор Казбан, Суми Історія встановлення національного прапору у Сумах Наприкінці 80-х років в СССР найбільш «читабельними» газетами вважалися «Литературная газета» та «Аргументы и Факты». Їх наклади сягали кількох мільйонів примірників. Ці ЗМІ вичитували всі - і інтелігенція і пролетаріат, бо популярності їм надала Горбачовська «Перестройка», основною ознакою якої була «гласність». Не свобода слова - а саме тільки натяк на неї - подання інформації об'єктивно з неупередженим ставленням до фактажу, що й призвело до глобальної руйнації Великої Брехні - на якій трималася московська комуністична імперія. І от читаємо сенсаційне повідомлення в «АиФ» за 22 жовтня 1990 року про наше рідне місто Суми: «Но уж когда и в почти русском приграничном городе Сумы местные депутаты решили поднять националистический Украинский флаг, то что уж говорить не только Западной, но и Украины в целом - которая уверенно идет к своей политической самостоятельности». Дійсно, в ті буремні часи можна було очікувати чого завгодно але отакого відверто антиімперського, відверто національно-українського кроку важко було передбачити навіть всезнаючим московським політологам з партквитками в кишенях. Що ж сталося? Звідкіля в російськомовних Сумах - де на той час не залишилося навіть жодної української школи - і раптом отакий політичний «конфуз»? Детальніше... Додати коментар Естонський Давид проти російського Голіафа Деталі Категорія: Історія Створено: Понеділок, 31 жовтня 2011, 23:15 Отто Страндман (Партія праці), Естонія, початок ХХ сторіччя Вони вибороли державу, а ми - втратили У шкільному курсі «Історії СРСР» викладалася фактично дещо модернізована в контексті марксистсько-ленінського вчення історія Росії. Пересічна людина крім імперського ще могла трохи знати минуле республіки, де проживала. Що казати про віддаленіші країни. Хоча, приміром, естонська історія, насамперед ХХ століття, містить чимало повчального для українців. Динаміка свободи Цьому маленькому народові вдалося вибороти собі державу саме тоді, коли ми її втратили. Естонці отримали 20 років історичного часу для державотворення й національної консолідації. І дуже плідно ним скористалися. Тому 1991-го вони не оголошували себе наступниками Естонської Радянської Соціалістичної Республіки, а відновлювали ту державу, що була в них від 1918 до 1940 року. Хоча велося естонцям дуже важко. Практично одразу ж після унезалежнення країну окупували кайзерівські німці. Між іншим, у неосвічених колах побутує міф про якісь особливі симпатії естонців і латишів до Німеччини. Однак уся історія цих двох народів, починаючи з ХІІІ століття, - це тривала боротьба проти етнічного та політичного панування німецьких колонізаторів, чиновників та остзейських баронів-поміщиків (Остзеє - німецька назва Балтійського моря, дослівно - Східне море). Детальніше... Додати коментар Предательство Мазепы - это скорее наносной политизированный штамп Деталі Категорія: Історія Створено: Вівторок, 03 травня 2011, 16:33 Татьяна Таирова-Яковлева. Кавалер ордена Княгини Ольги III степени Интервью с российским историком об украинской истории и не только Таирова-Яковлева Татьяна Геннадьевна . Один из крупнейших специалистов по истории Украины XVII-XVIII вв. Родилась в 1967 году в Ленинграде. В 1989 году окончила Ленинградский Государственный университет. С 2003 года работает в Санкт-Петербургском государственном университете на кафедре истории славянских и балканских стран. Доктор исторических наук, профессор. Директор Центра по изучению истории Украины при СПбГУ. Кавалер ордена Княгини Ольги III степени. - Татьяна Геннадиевна, мы часто об историке знаем, сколько и что он написал, в какой партии состоял, с кем общался и т. д. Но что мы знаем об историках как о людях? Например, почему вы начали изучать именно историю Украины в далеком Петербурге? Кто оказал на вас влияние? - История - в прямом смысле мое детское увлечение. Я начала серьезно ей интересоваться еще в школе, когда мне было 10 лет. Особенно меня увлекала военная и дипломатическая история. В 13 лет мама (она у меня историк-искусствовед) принесла мне книгу Николая Костомарова «Богдан Хмельницкий». Так у меня проснулся интерес к казачеству, а Иван Богун стал моей первой исторической «любовью». Детское увлечение стало профессией. В 1989 году я защитила диплом, посвященный гетману Ивану Выговскому . Детальніше... Додати коментар Славна українська космічна минувшина Деталі Категорія: Історія Створено: Середа, 20 квітня 2011, 05:43 Емблема Космічного агетнства України - 'ракетний' тризуб Історія української космонавтики, сьогодні майже забута, переписана, вкрадена Нещодавно світ відзначав 50-ту річницю польоту Юрія Гагаріна у космос. Навіть попри весь масив сказаного про цю визначальну подію, дечому дійсно майже не приділяють уваги. Адже насправді "космічна дорога" для Гагаріна (і не тільки для нього) стала результатом праці українських умів. Без зайвого скепсису: українці мають повне право претендувати на визнання першості. Свого часу генерал-лейтенант Олександр Засядько розробив цілу серію різних бойових ракет та створив у російській армії окрему ракетну роту. Це був перший поштовх для розвитку ракетної техніки в Європі. І дав його українець. Ще у середині ХІХ століття. Ще одному українцю, Миколі Кибальчичу , належала ідея за допомогою ракет відправити людину у космос. Народився він у Коропі (артилерійській столиці Гетьманщини на Чернігівщині) в сім'ї місцевого священика. Кибальчич головним чином відомий тим, що виготовив унікальну бомбу, якою було вбито імператора Олександра ІІ . Детальніше... Додати коментар Вихід на довгу дорогу до свободи Деталі Категорія: Історія Створено: Вівторок, 27 липня 2010, 21:04 Володимир Василенко Про те, як створювалась Декларація про державний суверенітет України — один із її творців Володимир Василенко Рівно 20 років тому, 16 липня 1990 року, Верховна Рада Української РСР практично одноголосно ухвалила документ, що став потужним сигналом українському народу й всьому світу: наша Вітчизна однозначно виходить на шлях відновлення втраченої державності! — В чому ж причина цього? Адже Закон, за визначенням, має більшу юридичну силу, ніж Декларація, хай навіть найурочистіша? С. Дорогунцов , розроблятиме саме Декларацію. Вона почала працювати (вельми інтенсивно) у травні 1990 року. Були суперечки, часом дуже гострі. — Як далі тривав процес підготовки Декларації? Володимир Івашко , тоді — Голова Верховної Ради УРСР. Депутат С. Дорогунцов представив ключові положення проекту Декларації, і розпочалося її обговорення. Від проекту Декларації, внесеного від імені Президії, в підсумку мало що залишилося після гарячої дискусії на пленарних засіданнях Верховної Ради та її постійних комісіях. Документ став коротшим і структурованішим, він набув рис програми (або ж моделі) поступового створення незалежної держави. Детальніше... Додати коментар Більше статей... Похороны Клио Як імперія Україну збирала Син Єсеніна Олександр у Чернівцях Два погляди на одну анафему Сторінка 1 з 4 Початок Попередня 1 2 3 4 Наступна Кінець Інформація, аналітика Бібліотека української літератури Дослідження Документи Закони, державні програми Історія Партнерство Культура Лазаревський центр української культури Мова Національний культурний центр України в Москві Новини Освіта Посольство України в РФ Україністика Церква Порушення прав українців Голодомор Права людини і громадянина Трудові мігранти Право на життя Публіцистика Полеміка Російсько-українські відносини Українська культура в РФ Україна: погляд з діаспори Українці в Росії Регіональні видання Барвінок-Криниця (Пушкіно) Батьківщина (П.- Камчатський) Бурштин (Калінінград) Вербиченька (Нижнєкамськ) Вісник (Краснодар) Вісті (Єкатеринбург) Голос України (Тюмень) Горлиця (Владивосток) Далекосхiдна хвиля (Хабаровськ) Джерело (Томськ) Дивоцвіт (Казань) Калина (Петрозаводськ) Калинові грона (Нижній Новгород) Київська Русь (П.-Сахалінськ) Клекіт (Іркутськ) Кобзар (Оренбург) Краяни (Димитровград) Криниця (Уфа) Рус (Самара) Рушники (Златоуст) Східна Слобожанщина (Вороніж) Україна (Сиктивкар) Українська мрія (Новосибірськ) Українські новини (С.-Петербург) Українська родина (Сургут) Українське слово (Мурманськ) Український клуб (Ростов-на-Дону) Український часопис (Саратов) Українці Москви Український огляд (Москва) Український Історичний Клуб Вхід Логін Пароль Запам'ятати мене Забули свій пароль? Забули свій логін? Зареєструватися Останні коментарі Опір зросійщенню на Східній Слобожанщині kyrdyk 13.11.2012 15:46 Це ти дуже добре проколовся, що розмежував наші і ваші руки. Бо в нас різні цілі - Україна супроти "союза ... Опір зросійщенню на Східній Слобожанщині Левко 13.11.2012 15:18 Ще раз повторюю: 20 років незалежності, все було у ваших руках, ви ці можливості не використали. Опір зросійщенню на Східній Слобожанщині kyrdyk 13.11.2012 12:44 Ми цю пісеньку вже чули і добре знаємо. Вибити з українців все, що є українським, типу "займайтесь ... Опір зросійщенню на Східній Слобожанщині Левко 13.11.2012 12:21 Шановний, Кирдиче! Здається мені, що імперські амбіції, властиві раніше тільки реальним імперіям ... Опір зросійщенню на Східній Слобожанщині kyrdyk 12.11.2012 21:12 Це так "прикільно", коли малорос закидає українцю "меншовартість" . Нема і не може бути ніякої ... Закон України про правовий статус закордонних українців (укр.) Левко 12.11.2012 18:23 Як набути статусу закордонного українця громадянину Росії? Які запитання робити і куди? Які документи ... Опір зросійщенню на Східній Слобожанщині Левко 12.11.2012 17:51 Ну, знову за рибу гроші. Постарайтесь усунути в собі цей ганебний комплекс меншовартості, будьте ... Опір зросійщенню на Східній Слобожанщині kyrdyk 12.11.2012 16:28 Українці без тебе розберуться, як їм називати свої землі. Малоросам нє понять. Опір зросійщенню на Східній Слобожанщині Левко 12.11.2012 10:21 Україна має офіційні територіяльні претензії до Росії по статусу Бєлгорода??? Якщо ні - то вся решта ... Опір зросійщенню на Східній Слобожанщині Вiрний зi Стародубщини 10.11.2012 21:02 Українці в дорадянські часи й писали й вимовляли ці слова саме так: "білгородський" , "Білгород". Реклама Останні новини Українські музеї Східної Слобожанщини Хорових справ майстер 'Ми різні, але ми разом − і в цьому наша сила' Всіх запрошено на 'Диканьку'! Богдан Ступка - самобутній, талановитий, упертий Від Сяну до Дону Украина начала качать газ из Германии 'Провісник' - нова українська організація Украинцы-наблюдатели Фестиваль українського сала у сибірському селі Обличчя української родини Росії Українські молодіжні організації Росії Українські організації в РФ Земляцтва регіонів України Об’єднання українців Росії Просвіта Регіональні організації ФНКА українців Росії Українці в Світі МІОК Світовий Конгрес Українців УВКР Україна - Світ Редакція Про сайт і редакцію Повідомлення редакції Проекти Обличчя української родини Росії Українські молодіжні організації Росії Наша кнопка Друзі {nomultithumb} Культурний центр України Український огляд Уфимський філіал МДГУ ім. М.О. Шолохова При передруці посилання на www.kobza.com.ua ОБОВ’ЯЗКОВЕ! Надсилайте свої матеріали за адресами редакції Директор: Стефан Паняк (Єкатеринбург), Ця електронна адреса захищена від спам-ботів. вам потрібно увімкнути JavaScript, щоб побачити її. Головний редактор: Василь Коломацький (Аврора,Канада), Ця електронна адреса захищена від спам-ботів. вам потрібно увімкнути JavaScript, щоб побачити її. Редактор: Наталя Литвиненко-Орлова (Мурманськ), Ця електронна адреса захищена від спам-ботів. вам потрібно увімкнути JavaScript, щоб побачити її. Редактор: Митрополит Адріан (Ногінськ) , Ця електронна адреса захищена від спам-ботів. вам потрібно увімкнути JavaScript, щоб побачити її. Пом. редактора: Єлизавета Кейль (Запоріжжя) , Ця електронна адреса захищена від спам-ботів. вам потрібно увімкнути JavaScript, щоб побачити її.