Київ

Ясно, туман

На останньому грудневому аукціоні Bonhams на традиційних російських торгах картини Олега Тістола пішли в лондонські колекції. Він взагалі один з небагатьох українських художників, що досить вільно почувають себе в умовах арт-ринку. Зі всіх місць в Україну воліє Крим - «Це та південна точка, де, не залишаючи батьківщину, відчуваєш себе комфортно». Тут же, в Криму, в 2006-му він почав свою серію «Пальми».

- Розмова про погоду - замінник будь-якої теми, універсальний інструмент для спілкування,- каже Олег. - Типова англійська розмова. Іншим здається, що це розмова не про що, але, побувавши в Англії, я переконався, що для англійців це дуже важливо. Для мене розмова про погоду зводиться до того, що я себе відчуваю на засланні на півночі. Ось вже 36 років як я прив'язаний до Києва, тут живу, і у мене завжди таке відчуття, що мене заслали до Сибіру, на якісь такі арт-копальні. Чесно кажучи, хочу «амністії», і сподіваюся, що коли-небудь все-таки в нашій країні вже буде арт-ринок, і художники зможуть заробляти реальні гроші, і я, якщо б розбагатів, хотів би купити собі в Гурзуфі будиночок і виїхати туди на ПМЖ, жити де-небудь у Криму. А до Києва з'являтися виключно з туристичною метою. Поки цього дозволити собі не виходить, але чим далі, тим зрозуміліше, що Крим - це не бізнес-план з написання пальм там або ще чого-небудь, а насправді це є мрія, ще з дитинства. Але як будь-яку мрію, її потрібно заслужити. Так, пальми я малюю скрізь. Ось остання серія у мене - це ізраїльські пальми. Там все класно, але в Ізраїль на пмж я їхати не збираюся... Що стосується погоди, то саму кайфову формулу мені розповів Юра Соломко. Він поставив мені питання: «Ти знаєш, як по дереву визначити сторони світу?» Я починаю відразу міркувати: з північної сторони мох, з південної - більше гілок... Він мені каже: ні, ти не зрозумів, якщо ти бачиш пальму, значить, ти на півдні. Так що, зізнаюся, погода пов'язана з сенсом мого життя. Є якесь життєве коло - ти їдеш на північ, а потім, я сподіваюся, що так і буде, повертаєшся на південь.

- Пальми стали символом вашої творчості в останні роки.

- У Гурзуфі, у 2006-му році була усвідомлено написана перша картина з циклу «Пальми». Але насправді я їх писав з дитинства. Вони в мене з'являлися в 80-ті, 90-х дуже часто. В кінці 90-х ми робили інсталяції з пальмами, замість новорічних ялинок. І з ялинки робили пальму, чіпляли на неї банани. В кінці 90-х у Росії на літературному фестивалі робили пальму з берізки. Пальми супроводжують мене по життю, це дуже важливий для мене символ. Цілком задоволений, як вийшла остання серія з п'яти пальм, як ліг акрил, колір... Нормальний, природний, хоч східний, але все-таки європейський процес - повертатися до теми, щоб досягти якого-небудь виразного результату. Он скільки було соняшників у Гогена, скільки схожих етюдів у Пікассо. Я їх всіх розумію. Тому що все, що виходить - добре, але хочеться кращого результату.

- Тема погоди важлива для художників?

- Пікассо якось дуже нешанобливо сказав про імпресіоністів, що за їх картинами завжди можна зрозуміти, яка погода була в цей день на вулиці. Чесно кажучи, при всій моїй любові до Пабло, я категорично не згоден, тому що, пройшовши коло у сто років, переглянувши ретельно все створене в світі мистецтва, все-таки ловлю себе на тому, що найбільше задоволення я все-таки отримую, коли дивлюся на картини імпресіоністів. І, звичайно ж, головний художник - Поль Сезанн. До речі, для мене це тест. Ті в сучасному мистецтві, хто знає, хто такий Поль Сезанн, - це художники. Те ж саме, як з дизайнерами книг. Перед тим, як доручити людині робити, наприклад, який-небудь буклетик, я питаю: ти Фаворського знаєш. Якщо відповідають «так», тоді у нас все виходить. А якщо людина не знає родоначальника книжкової графіки, що ж йому можна доручати? Ось це і є вся погода.

- І як же ви справляєтеся з зимовим настроєм? Тільки мріючи про пальмах і Крим?

- Так, київська погода пригнічує. А я ще до Москви лечу, там взагалі жах. Але коло людей і взагалі сенс існування в якомусь певному місці це все скрашує. А взагалі просто доводиться прикладати більше зусиль, більше грошей витрачати на те, щоб поставити гарне опалення... Є й інший спосіб, правда теж грошовий. Вже багато художників занадилися вибирати погоду, приміром, той же Юра Соломко поїхав з дружиною до Індії на всю зиму. Напевно, так і треба кататися по світу. Ми змушені займатися професійним мистецтвом, мається на увазі заробляти на цьому гроші. Один з основних смислів всіх зусиль - мати можливість переміщатися туди, де тобі добре. Причому не так трагічно, як Поль Гоген, кинути сім'ю, банківську службу, виїхати на Таїті, а далі ми всі знаємо цю історію. Не хочеться нещасть. Хочеться в легкому жанрі прожити.

Гришина Оксана
07.12.2010