Київ

Сильна хмарність, серпанок

Георгій Делієв відомий широкій публіці як фронтмен комік-трупи (зараз вже Театр «Маски») «Маски», актор і режисер. Однак, є у нього ще одна іпостась. Він - художник. Саме як художник він навідався до Києва в переддень Нового року - представити парочку своїх робіт на благодійному вечорі від Milliart.com, метою якого було зібрати кошти для відновлення функціонування дитячих художніх шкіл у Львові, Кривому Розі, Нікополі та Донецьку.

- Одна з робіт настільки свіжа, що на ній буквально ще фарба не висохла - «Як кіт з собакою", - охоче розповідав Георгій Делієв. - Собака моєї дочки, а кіт - батьків. Вони в реалі ніколи не зустрічалися, і слава Богу, страшно уявити, що б із цієї зустрічі вийшло... Друга картина давня - «Дуель». По-суті це розкадровка. Бачите, ці два персонажі з пістолетами простояли під сонечком годин вісім - з ранку до вечора, і в їх відносинах нічого не змінилося, незважаючи на чудову погоду.

- Яка погода вас надихає?

- Сонячна, річна, яскрава, в міру прохолодна, в міру спекотна. Помірна погода.

- Какая погода вас вдохновляет?

- Точно така ж. Та тут все зображено - на моїх картинах.

- Де комфортніше клімат, в Одесі чи в Києві?

- По-різному. Я завжди з собою гарну погоду привожу. Коли приїжджаю до Києва, наводжу гарну погоду, приїжджаю до Одеси - теж привожу хорошу погоду. Хочу... Я скажу, де гарна погода. На Гаваях. Там найкраща погода, повірте. Завжди! У будь-який час! Це реальний рай на Землі.

- Ви кажете, що привозите хорошу погоду. Але зараз на вулиці замість хрусткого сніжку - сльота... Вам така зимова погода подобається? Може, ви привозите сонце або хороший настрій?

- Ну, не знаю. Але мені завжди кажуть: «Спасибі тобі, Жора Делієв, що ти привіз нам нормальну погоду». Так люди говорять. Я просто констатую факт. А вже що вони там мають на увазі...

- Вам хоч трохи подобається зима? Ви грали в дитинстві в сніжки?

- Звичайно. Я в дитинстві жив в Новій Каховці, у Херсонській області, це маленьке провінційне містечко. Але тоді був клімат трохи холодніше, ніж зараз, це я точно пам'ятаю.

- Але сніг ви любите?

- Не дуже. Я більше все-таки сонечко люблю, тепло, море, пляж... Хоча, в принципі, у мене шипована гума, тому зараз мені сніг вигідніше, тому що по снігу я як автомобіліст себе відчуваю впевненіше, ніж інші, які пошкодували грошей на зимові шини.

-Вам доводилося обігравати тему погоди? Вона змінювала ваші плани?

- Пам'ятаю, я знімав фільм «Маски на дикому Сході», в Криму, на Демерджі. Там ми побудували декорації, викупили їх у американців і перебудували. Викопали великий ставок, посадили там якісь кущі, дерева, нагнали - це була моя примха, - тварин різних: кіз, баранів, корів, курей. Це дуже була складна зйомка, вона була пов'язана і з трюками, і з роботою каскадерів. Але трупа бездоганна була в професійному плані, все було підготовлено, з людьми було все легко. Але погода - завжди такий чинник, не залежний від творців фільму. Завжди потрібно, щоб була легка така похмурість, це найкраща погода для зйомок, щоб не було дощу і світло було м'яким. Один день ми знімали, а паралельно інша група знімала фільм про те, як знімається фільм. І щоб та зйомка не виглядала надто вже серйозно, ми клеїли дурня, ми наговорювали в інтерв'ю всякі дурниці, створювали такий театр абсурду. Приміром, світить сонце, а ми говоримо: зараз зберемо хмари. Я, мовляв, естрасенс, пальцями збираю хмари... Потім подмонтували ці хмари. Але сталася дивна річ. А Демерджі - дуже загадкове місце, тут колись лавина поглинула мешканців цього міста, і мовляв, їх неприкаяні душі блукають тут, і не можна тут з подібним жартувати. Але я ж не знав, це мені потім вже розповіли. І буквально через дві години після наших жартів почали збиратися, нагнітатися хмари, потім пролився дощ. Ми припинили зйомку, це настільки страшно стало, що ми навіть ледь змогли звідти вибратися транспортом, тому що вода йшла суцільним потоком, вона зносила машини, вони ледь не стали йти в яри. А на наступний день у новинах передали про катастрофу, що сталася на Демерджі. Це селище було просто відрубане, обвалився шматок мосту. Тобто ми ще встигли проскочити, Господь нас вберіг. Після цього випадку я не дозволяю собі в кадрі жартувати з погодою.

Оксана Гришина
30.12.2010