Київ

Хмарно

Про Сергія Пояркова жартують, що він більше тусовщик, ніж художник. Але він знає собі ціну і вміє переконати в ній покупців. Тому цей найбільш розпіарений і найбільш купуючий серед художників України зміг на гонорари побудувати собі чотириповерховий особняк з дев'ятиповерховою вежею, з якої видно весь Київ.

- Навіщо вам башта?

- А як же художнику без башти? У мене видно весь Київ - від Осокорків до Теремків. Я можу спостерігати всі шість святкових салютів, та й будь-який самий маленький феєрверк, пущений на честь чийогось дня народження. На шостому рівні шість вікон - там в будь-яку погоду комфортно пити чай. Сьомий - скляний стакан - хороший взимку. Довкола все білим біло, вітер свистить, скло дзвенить, а ти сидиш, п'єш що-небудь зігріваюче... Восьмий-дев'ятий - відкриті майданчики. Вийдеш літнім вечерком в трусах і маєчці вітерець ловити - кайф. 142 метри над рівнем Дніпра, адже місто на долоні, сонечко сідає, вогні в будинках запалюються. Тільки так художник і повинен жити.

- Чи впливають погодні умови на натхнення?

- Я від погоди не залежу, - здивувався Сергій Поярков. - Готовий працювати у будь-яку погоду, адже я не пейзажист. Кондиціонер врятує завжди - у спеку особливо. А на «польоти» погода не впливає. Хочу вам сказати відверто: до певного віку жінки більше надихають, ніж будь-які примхи природи. А всі ці розмови про натхнення, яке подарував там місяць травень, тепле літо або золота осінь - ведуться глибоко за шістдесят.

- У житті були у вас приколи які-небудь, несподіванки, пов'язані з примхами природи?

- Сюрпризи від погоди в мене - тільки в телевізорі. Не страждав від неї і не збираюся. Цунамі там всякі, смерчі, бурі - мені не цікаві.

- Ну так, навіщо вам бурі, ви самі можете підняти хвилю в порожньому стакані...

- У порожньому - навряд чи. А в повному - це і є наша з вами професія, журналістів і художників, із сировини зробити щось, робити мистецтво. Хоча, підняти хвилю в порожньому стакані, створити ілюзію - теж мистецтво, але концептуальне. Це вам треба до Деміану Хьорсту подзвонити. А на клімат в Україну скаржитися - гріх. У нас погода завжди класна - без цих жахливих перепадів від морозів до гнітючої спеки, ні бур, не смерчів, ні землетрусів. Країна дуже комфортна, таких місць мало - не більше п'ятої частини земної суші.

- Грома з блискавкою в дитинстві боялися?

- Ні, що ви. У дитинстві я боявся інопланетян. Я був дуже розвиненою дитиною, в чотири навчився читати. Мені відразу стало зрозуміло, що цунамі, вітри на якихось атолах Тихого океану, всі ці катаклізми, описані в дитячій літературі - разові явища, а от інопланетяни раз вже прийшли, то відразу не зникнуть... Подорослішавши, зміцнився в думці: боятися треба учасників дорожнього руху, а не поганої погоди. Хоча, звичайно, в житті були пару раз моменти, не пов'язані з роботою, коли я дуже залежав від погоди. Наприклад, коли застрявав в аеропорту де-небудь у Варшаві чи Парижі через скасування рейсу. Погода - фактор ризику для професій, пов'язаних, наприклад, з будівництвом будинків або доріг. Я з цим зіткнувся, коли облаштовував свої півтора гектара київської землі. Опади і заливка бетону - несумісні. Цей період життя закінчився, але я твердо засвоїв такий неприємний момент: ти від погоди залежиш, вона від тебе - ні. Тут, як мовиться, "отвєтку" не випишеш...

- Але якщо все-таки пофантазувати, що б вас налякало з класичних погодних літніх страшилок?

- Град з цегли. Я не фаталіст, але громовідвід у своєму особняку встановив, хоча багато хто в приватному будівництві на цьому економлять...

Оксана Гришина
08.09.2010